Ухвала суду № 31839340, 03.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" червня 2013 р. м. Київ К-29891/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Бившевої Л.І.

Ланченко Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Борекс»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2010

у справі № 2а-7998/09/1070

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Борекс»

до Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області

про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 09.09.2009 позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення від 27.11.2008 № 0008292300/0 та № 0008302300/0. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ВАТ «Борекс» судові витрати в сумі 12,00 грн.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2010 постанову суду першої інстанції скасовано. У задоволенні позову відмовлено повністю.

ВАТ «Борекс» подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для зменшення позивачеві за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням від 27.11.2008 № 0008302300/0 бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень, лютий, березень 2008 року в сумі 29558,00 грн. та для визначення за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням від 27.11.2008 № 0008292300/0 податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 81136,5 грн., у тому числі 54091,00 грн. основного платежу та 27045,5 грн. штрафних (фінансових) санкцій, слугували висновки перевірки, викладені в акті від 14.11.2008 № 842/23-05764593 за період з 01.07.2007 по 30.06.2008, про порушення позивачем вимог п.п. 7.4.2, п.п. 7.4.3 п. 7.4, п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що полягало у неправомірному віднесенні до складу податкового кредиту частини суми податку, сплаченого при придбанні товарів, що не використовуються в оподатковуваних операціях.

При цьому податковий орган виходив з того, що позивач здійснює господарську діяльність із виготовлення продукції, у зв'язку з чим ним придбавалась металопродукція та сплачувався податок на додану вартість за 20% ставкою. В ході виробничого процесу з виготовлення продукції на підприємстві виникли відходи виробництва, які в подальшому реалізовані позивачем як товар (металобрухт), що звільнений від оподаткування відповідно до вимог п. 11.44 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість». Враховуючи вимоги п.п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивач повинен був зменшити податковий кредит за тими товарами, які раніше придбавались для застосування в оподатковуваних операціях, а потім фактично використані в операціях, звільнених від оподаткування.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції погодився з позицією податкового органу.

Суд касаційної інстанції не може погодитися з наведеною позицією, оскільки вона не відповідає правильному застосуванню норм матеріального права.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі Закон) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі ст. 5 та п. 11.44 ст. 11 цього Закону, то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника.

Підпунктом 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону передбачено, що у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Металосировина, у зв'язку із придбанням якої сплачені позивачем суми податку на додану вартість віднесені до податкового кредиту, повністю залучена до виробничого процесу із виготовлення продукції позивача з метою її подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах його господарської діяльності. Технологічний процес такого виробництва неможливий без одержання відходів у вигляді металобрухту.

Брухт чорних металів, який поставлявся позивачем, не придбавався з метою його використання у неоподатковуваних операціях. Зазначені відходи власного виробництва позивача не можуть кваліфікуватись як наведений у підпункті 7.4.3 цієї статті товар, який був придбаний чи виготовлений платником і частково використовувався ним у неоподатковуваних операціях, що за правилами цієї норми передбачає перерозподіл податкового кредиту.

Враховуючи наведене, підстави для зменшення позивачеві податкового кредиту за правилом п.п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону відсутні, оскільки метал, внаслідок придбання якого сформовано податковий кредит, як того вимагає п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону був повністю залучений до виробничого процесу, тобто використовувався у виготовленні продукції позивача. Оцінка ж ефективності такого використання (вихід готової продукції, наявність або відсутність відходів, подальше використання цих відходів) не впливає на податковий облік платника податку на додану вартість.

На користь наведеної позиції свідчить і подальше вдосконалення законодавцем правового регулювання питань щодо формування податкового кредиту та закріплення у Податковому кодексі України норми, за змістом якої правила щодо пропорційного віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту не застосовуються і податковий кредит не зменшується у разі постачання платником податку відходів і брухту чорних металів, які утворилися в такого платника внаслідок переробки, обробки сировини чи матеріалів на виробництві (п. 199.6 ст. 199).

Враховуючи наведене, касаційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду апеляційної інстанції скасуванню, а постанова суду першої інстанції, якою правильно вирішено спір, - залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Борекс» задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2010 скасувати та залишити в силі постанову Київського окружного адміністративного суду від 09.09.2009.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного, за заявою, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.І. Бившева

Л.В. Ланченко