Ухвала суду № 31839264, 04.06.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2013 р. № 9104/59966/12 Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого - судді: Гінди О.М.

суддів: Заверухи О.Б., Ніколіна В.В.

за участі секретаря судових засідань: Король Х.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жидачівському районі у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01 березня 2012 року у справі за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» до Державної податкової інспекції у Жидачівському районі у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

29 грудня 2011 року позивач - ВАТ «Жидачівський ЦПК» звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача - ДПІ у Жидачівському районі Львівської області в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 14.12.2011 року № 0000672320/14549.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що викладені відповідачем в акті перевірки висновки, на підставі яких винесено податкове повідомлення-рішення є безпідставним та необґрунтованими, оскільки підставою для формування податкового кредиту є податкові накладні, видані у відповідності до вимог чинного законодавства та первинні бухгалтерські документи, які підтверджують суми податкового кредиту. Позивачем правомірно включено суми ПДВ до податкового кредиту на підставі належним чином оформлених податкових накладних отриманих від ПП «Галтехсервіс». Реальність господарських операцій підтверджується усіма характерними для даного виду господарських операцій первинними документами, а саме: договором, додатковою угодою, прихідними та транспортними накладними, актом приймання-передачі, а також платіжними дорученнями, які підтверджують факт сплати позивачем у ціні придбаного товару сум ПДВ. Контрагент позивача за результатами господарських операцій з яким позивачем сформовано податковий кредит зареєстрований платником ПДВ, а тому мав право виписувати податкові накладні.

Крім того, позивач вказує на безпідставність збільшення йому податкового зобов'язання внаслідок встановлення порушень податковим органом ПП «Галтехсервіс» та його підприємством-постачальником ТзОВ «Драмторг», оскільки з огляду на принцип персональної відповідальності платника, позивач не може нести відповідальності за неналежне виконання обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) іншими платниками податків. Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарських операцій повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку.

Також, позивач звертає увагу суду на те, що висновки відповідача про нікчемність правочинів не відповідають фактичним обставинам справи та не підтверджені жодними доказами, оскільки у разі кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України повинна враховуватись вина, яка полягає у намірі порушувати публічний порядок сторонами правочину або однією із сторін. Однак, відповідачем таких доказів не встановлено.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 01.03.2012 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Жидачівському районі Львівської області № 0000672320/14549 від 14.12.2011 року.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права, а тому просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги апелянт посилається на те, що наданими позивачем під час податкової перевірки первинними документами не підтверджується реальність його господарських операцій з ПП «Галтехсервіс». За результатами перевірки ПП «Галтехсервіс», ДПІ у м. Червонограді встановлено нікчемність господарських операцій між даним підприємством та позивачем щодо поставки вугілля, оскільки представлені ПП «Галтехсервіс» до перевірки первинні документи не підтверджують реальність придбання ним вугілля у ТзОВ «Драмторг», яке в подальшому реалізоване позивачу, оскільки у нього відсутня товарно-транспортна документація, яка б підтверджувала факт руху товару від ТзОВ «Драмторг» до ПП «Галтехсервіс».

В судовому засіданні судом апеляційної інстанції задоволено клопотання представника Миколаївської міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області ДПС та допущено заміну відповідача - Державну податкову інспекцію у Жидачівському районі Львівської області на її правонаступника Миколаївську міжрайонну державну податкову інспекцію Львівської області Державної податкової служби.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі та з'явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та обговоривши підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що в період з 08.11.2011 року по 21.11.2011 року працівниками ДПІ у Жидачівському районі проведено документальну позапланову виїзну перевірку ВАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо здійснення фінансово-господарських відносин з контрагентами ТзОВ «Компанія Автодок Трейд» за період липень 2011 року та ПП «Галтехсервіс» за період серпень 2011 року.

Результати проведеної перевірки зафіксовані у акті № 1166/23-2/00278801 від 24.11.2011 року.

Згідно висновків даного акта, податковим органом встановлено порушення позивачем ст.ст. 3, 207, 208 ГК України, ст.ст. 203, 215, 216, 228, 626, 629, 664 ЦК України та п. 198.3 ст. 198 ПК України внаслідок чого занижено податок на додану вартість за серпень 2011 року на суму 97153 грн.

До таких висновків відповідач прийшов виходячи з того, що позивачем безпідставно у серпні 2011 року до податкового кредиту віднесено суму ПДВ на підставі податкової накладної № 9 від 09.08.2011 року виписаної ПП «Галтехсервіс» щодо поставки вугілля за договором № 05/05-2011 від 05.05.2011 року. Податковий орган вважає, що вказаний правочин є нікчемним, оскільки згідно акта перевірки ПП «Галтехсервіс» складеного ДПІ у м. Червонограді встановлено завищення задекларованого вказаним підприємством податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 316128 грн в частині відображення реалізації вугілля ВАТ «Жидачівський ЦПК», як такого, що отримане від ТзОВ «Драмторг». Згідно представлених документів, ПП «Галтехсервіс» у серпні 2011 року відображено реалізацію вугілля ВАТ «Жидачівський ЦПК» в кількості 1996,6 тон, з яких 1661 тон, придбано у ТзОВ «Драмторг». Проте, на думку податкового органу, представлені ПП «Галтехсервіс» до перевірки документи не можуть свідчити про факт здійснення операцій, оскільки у даного підприємства відсутня транспортна документація, яка б підтверджувала рух товару від ТзОВ «Драмторг».

На підставі вказаного вище акта перевірки ДПІ у Жидачівському районі винесла податкове повідомлення рішення форми «Р» № 0000672320/14549 від 14.12.2011 року, яким ВАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» збільшено грошове зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 145 730 грн, в тому числі: 97 153 грн - за основним платежем та 48 577 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції задовольняючи адміністративний позов виходив з того, що позивачем правомірно у серпні 2011 року до складу податкового кредиту віднесено суми ПДВ сплачені у ціні придбаного у ПП «Галтехсервіс» вугілля, оскільки податкова накладна оформлена суб'єктом господарювання, який зареєстрований платником ПДВ у відповідності до вимог ст. 201 ПК України. Позивачем на підтвердження реальності господарських операцій представлено відповідні первинні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які вказують на товарність господарської операції, її відповідність основній меті господарської діяльності контрагентів. Зазначеними доказами спростовуються порушення п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України, що викладені в акті № 1166/23-2/00278801 від 24.11.2011 року. Разом з тим, суд першої інстанції звернув увагу на безпідставність збільшення відповідачем податкового зобов'язання позивачу, у зв'язку з встановленням податковим органом порушень під час господарських операцій ПП «Галтехсервіс» з ТзОВ «Драмторг», оскільки позивач не може нести відповідальність за порушення податкового чи іншого законодавства іншими платниками податків. Щодо посилання податкового органу на нікчемність правочину, суд першої інстанції зазначив, що обов'язковою умовою, для визнання договору нікчемним є наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного правочину та усвідомлювали суперечність його інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи. Відповідачем не наведено жодних доказів, які б вказували на наявність умислу та мети у позивача на порушення укладеним договором публічного порядку та спрямування його на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції, виходячи з наступних підстав.

Порядок нарахування та сплати податку на додану вартість, а також порядок формування податкового кредиту з цього податку за правовідносинами, які виникли після 01.01.2011 року врегульовані Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI (далі - ПК України).

В підпункті 14.1.181 пункту 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит визначено як сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 цієї статті, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, визначені Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» від 16 липня 1999 року N 996-XIV (тут та далі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Статтею 9 цього Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що визначальним фактором для формування платником податку податкового кредиту є наявність у нього виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог ст. 201 ПК України. При цьому, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні придбаного товару (отриманих робіт, послуг) сум ПДВ до складу податкового кредиту, є підтвердження реальності господарської операції належним чином оформленими первинними документами, які є характерними для тої чи іншої господарської операції. Разом з тим, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Із матеріалів справи суд апеляційної інстанції вбачає, що між ВАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» (Покупець) та ПП «Галтехсервіс» (Постачальник) укладено договір № 05/05-2011 від 05.05.2011 року предметом якого є поставка вугілля (а.с. 33-37).

04.08.2011 року до вказаного вище договору сторонами укладено додаткову угоду № 6 (а.с. 38), з урахуванням якої, сторони домовились, що Постачальник зобов'язується поставити Покупцю вугілля у кількості 1500 тон за ціною 950 грн (з ПДВ) за тону, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити його вартість згідно встановлених рахунків, видаткових накладних та інших товаросупроводжувальних документів. Поставка вугілля здійснюється в термін з 4 по 31 серпня 2011 року залізничним транспортом. На кожну відправлену партію товару Постачальник протягом 7-ми днів з дати відвантаження зобов'язаний надати Покупцю наступні документи: оригінал (завірена копія) залізничної накладної, посвідчення якості на відвантажену партію товару, рахунок-фактуру, податкову та видаткову накладну, акт приймання-передачі товару. Розрахунки між Сторонами за поставлений товар здійснюються у безготівковій формі протягом 5 банківських днів з дати отримання Покупцем оригіналів первинної та товаросупроводжувальної документації.

На виконання умов вказаного вище договору ПП «Галтехсервіс» поставило позивачу вугілля марки Ж в кількості 613,6 тон всього на суму 582 920 грн, в тому числі ПДВ 97 153 грн, що підтверджується накладною № 1 від 09.08.2011 року (а.с. 39).

На підставі вказаної господарської операції, згаданим вище контрагентом, позивачу також видано податкову накладну № 1 від 09.08.2011 року на відповідну суму, на підставі якої позивачем сплачену у ціні придбаного вугілля суму ПДВ включено до складу податкового кредиту за серпень 2011 року (а.с. 75).

На підтвердження реальності вказаної вище господарської операції позивачем також до матеріалів справи долучено копії: рахунку № 9 від 09.08.2011 року на суму 582920 грн.; акта прийому-передачі від 08.08.2011 року; залізнично-транспортної накладної № 36256238 на перевезення кам'яного вугілля; виписки з банківського рахунку від 15.08.2011 року та 19.08.2011 року про оплату товару на загальну суму 582920 грн (а.с. 39-42, 76-77).

Крім того, позивачем на підтвердження внесення відомостей ПП «Галтехсервіс» до ЄДРЮОФО, до матеріалів справи долучено довідку та витяг є Єдиного державного реєстру. Також позивачем долучено реєстр виданих ПП «Галтехсервіс» податкових накладних та розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту вказаного підприємства, з якої вбачається, що контрагентом господарські операції з позивачем відображалися у податковому обліку.

З наведених вище обставин справи та наявних у матеріалах справи доказів, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що згадані вище господарські операції між позивачем та ПП «Галтехсервіс» мають реальний характер, оскільки факт поставки вугілля підтверджується усіма характерними для даного виду правовідносин первинними документами оформленими відповідно до вимог чинного законодавства. Оплата за отриманий товар позивачем реально проведена, що підтверджується наявним у матеріалах справи банківськими виписками, а факт транспортування товару підтверджується залізнично-транспортними накладними.

При цьому, як вбачається із наявної у матеріалах справи копії акта перевірки ПП «Галтехсервіс» № 1243/2301/31843866 від 11.11.2011 року вказане підприємство на момент здійснення з позивачем господарських операцій було зареєстроване платником ПДВ, що не заперечується самим відповідачем, а тому у відповідності до ст. 201 ПК України вправі було виписувати податкові накладні на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит.

Суд апеляційної інстанції вважає безпідставним збільшення позивачу податкового зобов'язання з ПДВ з огляду на не підтвердження реальності господарських операцій між ПП «Галтехсервіс» та ТзОВ «Драмторг», у зв'язку з відсутністю товаротранспортної документації, оскільки установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує дану господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом позивачу грошового зобов'язання.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї господарської операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку, тобто в даному випадку між позивачем та ПП «Галтехсервіс», а не між ПП «Галтехсервіс» та ТзОВ «Драмторг».

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, оскільки чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нараховано ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Даний висновок суду узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «Бульвес» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року № 21-47а10, яка у відповідності до ст. 244-2 КАС України є обов'язковою для врахування судом під час вирішення спору у подібних правовідносинах.

Щодо посилання податкового органу на нікчемність правочину, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Тобто обов'язковою умовою, для визнання договору нікчемним є наявність умислу у сторін (сторони) угоди, що означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного правочину та усвідомлювали суперечність його інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи.

Відповідачем не наведено жодних доказів, які б вказували на наявність умислу та мети у позивача чи його контрагента на порушення укладеним договором публічного порядку та на спрямування його на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що позивач у спірних правовідносинах не допускав порушень п. 198.3 ст. 198 ПК України, оскільки господарські операції між ним та ПП «Галтехсервіс» мають реальний характер та підтверджені усіма характерними для даного виду операцій первинними документами. Висновки податкового органу про нікчемність правочинів не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, а тому суд першої інстанції прийшов до правильного та обґрунтованого висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жидачівському районі у Львівській області - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01 березня 2012 року у справі № 2а-14603/11/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів з дня складання її у повному обсязі може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.М. Гінда

Судді: О.Б. Заверуха

В.В. Ніколін

Ухвала у повному обсязі складена та підписана 07.06.2013 року.