Рішення № 31836753, 13.06.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2013 р.Справа № 919/290/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Михайлюк В.Ю.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прушиньскі", смт.Згурівка, Київська область до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дім "АРК", м.Харків про стягнення 91068,06 гривень за участю представників:

позивача - Шендрикова М.В. (довіреність №б/н від 11 червня 2013 року)

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Прушиньскі", звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дім "АРК" (Відповідача) суми заборгованості у розмірі 91068,06 гривень, у тому числі, 65307,36 гривень суми основної заборгованості, 11045,85 гривень суми нарахованої пені, 14714,85 гривень суми 20% річних. Заявлену вимогу обґрунтовує неналежним виконанням Відповідачем умов договору поставки №ЗП-00019/П, укладеного між сторонами 24 січня 2012 року. Крім того, Позивач просив суд покласти судові витрати на Відповідача.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 12 березня 2013 року було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду. Провадження у справі порушено та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 26 березня 2013 року.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 26 березня 2013 року було відкладено розгляд справи на 08 квітня 2013 року.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 08 квітня 2013 року матеріали справи №919/290/13 були направлені за територіальною підсудністю на розгляд до господарського суду Харківської області, в порядку ст.17 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18 квітня 2013 року було продовжено розгляд даної справи та призначено судове засідання на 29 травня 2013 року.

До канцелярії господарського суду Харківської області 07 травня 2013 року повернулась ухвала про призначення справи до розгляду від 18 квітня 2013 року, з відміткою пошти про сплив терміну зберігання, яка була направлена на адресу Відповідача.

27 травня 2013 року представник Позивача надав через канцелярію суду супровідним листом (вх.№18826) витребувані судом документи, на підтвердження заявлених позовних вимог. Судом було досліджено надані документи та долучено до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29 травня 2013 року було відкладено розгляд справи на 13 червня 2013 року, у зв'язку з неявкою Відповідача.

До канцелярії господарського суду Харківської області 07 червня 2013 року повернулась ухвала про відкладення розгляду справи від 29 травня 2013 року, з відміткою пошти про сплив терміну зберігання, яка була направлена на адресу Відповідача.

11 червня 2013 року представник Позивача надав через канцелярію суду клопотання (вх.№21362), в якому просив суд звернути увагу на те, що предметом розгляду даної справи є стягнення основної заборгованості у розмірі 65307,36 гривень. У наданій Позивачем до суду бухгалтерській довідці зазначена сума основної заборгованості у розмірі 65307,39, із якої 65307,36 гривень стосуються спірного договору, а борг у розмірі 0,03 гривень стосується іншого договору, який не є предметом заявлених позовних вимог. Також, у наданому клопотанні підтримав заявлені позовні вимоги.

13 червня 2013 року представник Позивача надав через канцелярію суду супровідним листом (вх.№21872) додаткові документи, на підтвердження заявлених позовних вимог. Судом було досліджено надані документи та долучено до матеріалів справи.

Вищий господарський суд України у п.4 Інформаційного листа № 01-8/1228 від 02 червня 2006 року "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" зазначив про те, що до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "у зв'язку з закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і тому подібне, з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення відповідним судом певних процесуальних дій.

Відповідно до п.3.6 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України №02-5/289 від 18 вересня 1997 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Беручи до уваги, що відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також те, що ухвалою господарського суду м.Севастополя про порушення провадження у справі від 12 березня 2013 року Відповідача було повідомлено про розгляд даної справи, суд в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними в ній матеріалами, без участі представника Відповідача.

Суд, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника Позивача, встановив наступне.

24 січня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Прушинські" (Позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім АРК" (Відповідачем) було укладено договір поставки №ЗП-00019/П. Даний договір було підписано повноважними представниками з обох сторін та скріплено печатками.

Відповідно до умов даного договору, постачальник (Позивач) зобов'язався забезпечити виготовлення та передачу у власність покупця (Відповідача) будівельних матеріалів та комплектуючих до них (далі - товар), а покупець, в свою чергу, зобов'язався приймати відповідний товар та своєчасно здійснювати його оплату.

Постачальник повинен здійснити поставку товару у строк 14 календарних днів (п.2.4 договору).

Під час здійснення приймання-передачі партії товару, покупець зобов'язаний перевірити її відповідність вимогам щодо кількості, комплектності, якості та асортименту, які вказані у накладній, а також підписати відповідні товаро-транспортні накладні та видаткові накладні. Перехід права власності на товар від постачальника до покупця відбувається в момент здійснення фактичного прийому товара покупцем після підписання покупцем видаткової накладної (п.п.4.2, 4.3 договору).

На виконання умов спірного договору, Позивач поставив на адресу Відповідача товар, загальною вартістю 171089,35 гривень, що підтверджується підписаними з обох сторін наступними видатковими накладними (а.с.85, 87, 88):

- в/н №ПШ-0000510 від 15 лютого 2012 року на суму 139556,95 гривень;

- в/н №ЗП-0000077 від 16 лютого 2012 року на суму 10465,20 гривень;

- в/н №ЗП-0000075 від 15 лютого 2012 року на суму 21067,20 гривень.

Відповідно до п.5.4 спірного договору, покупець здійснює 50% попередньої оплати вартості товару на протязі 3 календарних днів після отримання рахунку-фактури та сплачує решту вартості партії товару перед її отриманням.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач частково розрвхувався з Позивачем за отриманий товар на суму 105781,99 гривень. Даний факт підтверджується копією банківської виписки (а.с17-19).

З метою досудового врегулювання спору, Позивач направив претензію на адресу Відповідача про сплату 65307,36 гривень заборгованості, але відповіді не отримав. Факт направлення відповідної претензії підтверджується копією поштового чеку описом поштового вкладення (а.с.21-22).

Суд, проаналізувавши обставини, вказані у позовній заяві, дійшов висновку про те, що Позивач виконав свої зобов'язання за спірним договором належним чином та у повному обсязі. Проте, Відповідач, в свою чергу, зобов'язання за спірним договором виконав частково, у зв'язку з чим утворилась заборгованість перед Позивачем у розмірі 65307,36 гривень, яка до цього часу залишається непогашеною.

До того ж, факт погодження Відповідача із сумою відповідної заборгованості підтверджується підписаним з обох сторін актом звірки взаєморозрахунків станом на 14 листопада 2012 року (а.с.89-90).

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч.1 ст.179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До того ж, частина 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлює те, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В розумінні статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ч.2 цієї статті).

Враховуючи викладене, та те, що на момент прийняття рішення по справі у матеріалах справи відсутні будь-які докази повного погашення Відповідачем основної заборгованості в добровільному порядку, суд вважає заявлену вимогу Позивача щодо стягнення з Відповідача основної заборгованості у розмірі 65307,36 гривень нормативно та документально обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо заявленої вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 11045,85 гривень пені, суд зазначає наступне.

Згідно із ст.548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ст.546 ЦКУ).

Відповідно до п.6.8 спірного договору, за прострочення оплати товару покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Позивач нарахував суму пені з урахуванням Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" №543/96-ВР від 22 листопада 1996 року, та в порядку ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.

З урахуванням викладеного, суд, перевіривши розрахунок пені, нарахованої Позивачем, перевіривши період нарахування останнім вказаної суми, дійшов висновку про те, що даний розрахунок є невірний, а тому, суд, перерахувавши заявлену до стягнення Позивачем суму пені, відповідно до норм чинного законодавства України, вважає за необхідне стягнути з Відповідача 11044,74 гривень, в решті стягуваної пені у розмірі 1,11 гривень слід відмовити.

Щодо заявленої вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 14714,85 гривень суми 20% річних, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.6.9 спірного договору, сторони встановили, що з першого дня прострочення оплати, покупець зобов'язаний, відповідно до ст.536 Цивільного кодексу України сплачувати проценти. Розмір процентів 20% річних. Проценти нараховуються на суму заборгованості незалежно від нарахування неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.536 Цивільного кодексу України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (ч.2 цієї статті).

Суд, перевіривши розрахунок Позивача, перевіривши період нарахування останнім вказаної суми, дійшов висновку про те, що даний розрахунок є невірний, а тому, суд, перерахувавши заявлену до стягнення Позивачем суму 20% річних, відповідно до норм чинного законодавства України, вважає за необхідне стягнути з Відповідача 14678,26 гривень, в решті стягуваної суми річних у розмірі 36,59 гривень слід відмовити.

Суд, вирішуючи питання розподілу судових витрат, встановивши сторону, з вини якої справу було доведено до суду, керується ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного та ст.129 Конституції України, ст.ст.536, 530, 546, 548, 599, 612, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст.179, 193 Господарського кодексу України, та керуючись ст.ст.1, 12, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дім "АРК" (61038, м.Харків, Московський район, вул. Маршала Батицького, буд. 8, код ЄДРПОУ 37109959, р/р №26005350139 в "Райффайзен Банк Аваль" у м.Києві, МФО 380805) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Прушиньскі" (07600, Київська область, Згурівський район, смт.Згурівка, вул.Чкалова, буд.135-А, код ЄДРПОУ 32925902, р/р №2600401319529 в ПАТ "КредоБанк", МФО 325365) 65307,36 гривень основної заборгованості, 11044,74 гривень пені, 14678,26 гривень суми 20% річних та 1820,61 гривень судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині позову щодо стягнення 1,11 гривень пені та 36,59 гривень суми 20% річних відмовити.

Повне рішення складено 14 червня 2013 року.

Суддя Аріт К.В.

Справа №919/290/13