Рішення № 31836399, 13.06.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" червня 2013 р. Справа № 911/1484/13

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль",

08307, Київська область, місто Бориспіль, Міжнародний аеропорт "БОРИСПІЛЬ"

до Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "АЕРОСВІТ",

08324, Київська область, Бориспільський район, село Гора

про стягнення 324 060,37 грн.

за участю представників:

позивача - Горошка М.А. (довіреність від 02.01.2013 № 35-30-7);

відповідача - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (далі - позивач) до Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "АЕРОСВІТ" (далі - відповідач) про стягнення 150 635,27 грн., з яких: 148 945,86 грн. - основний борг, 1 407,84 грн. - пеня та 281,57 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку за послуги, що отримані відповідно до договору про надання послуг з теплопостачання від 31.10.2011 № 19-1236/2/02.1.2-14/25-123.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.04.2013 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 14.05.2013.

13.05.2013 через канцелярію господарського суду Київської області

(вх. № 10974 від 13.05.2013) позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог від 07.05.2013 №35-22/3-331, згідно якої заявлено до стягнення 324 060,37 грн., з яких: 319 118,29 грн. - основний борг, 4 118,40 грн. - пеня, 823,68 грн. - 3% річних.

На підтвердження направлення відповідачу копій заяви про збільшення розміру позовних вимог та доданих до неї документів, позивачем надано квитанцію Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» та опис вкладення до цінного листа від 07.05.2013 з відбитком календарного штемпелю поштового відділення.

На підставі статті 22 Господарського процесуального кодексу України, збільшення розміру позовних вимог прийнято судом.

За таких обставин, у даному провадженні суд розглядає остаточні позовні вимоги про стягнення 324 060,37 грн., з яких: 319 118,29 грн. - основний борг, 4 118,40 грн. - пеня, 823,68 грн. - 3% річних.

У судове засідання 14.05.2013 представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 22.04.2013 не виконав, розгляд справи відкладено на 13.06.2013.

У судовому засіданні 13.06.2013 представник позивача повністю підтримав позовні вимоги, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог та просив суд їх задовольнити з підстав, що викладені у позові.

Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, явку представника у судове засідання не забезпечив, хоча належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, враховуючи те, що ухвали про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи направлені відповідачу на адресу, яка відповідає тій, що зазначена в позовній заяві та наявному в матеріалах справи Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 25.04.2013 № 16375842, а отримання ухвал суду відповідачем підтверджується повідомленнями Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» № 0103237110068 та № 0103236609700 про вручення відповідачу поштових відправлень суду 04.05.2013 та 22.05.2013.

Нез'явлення у судове засідання представника відповідача та неподання відповідачем письмового відзиву на позов не перешкоджає розгляду справи.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 13.06.2013 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (далі - аеропорт, позивач) та Закритим акціонерним товариством "Авіакомпанія "АЕРОСВІТ" (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Авіакомпанія «Аеросвіт»), (далі - споживач, відповідач) укладено договір про надання послуг з теплопостачання від 31.10.2011 № 19-1236/2/02.1.2-14/25-123 (далі - Договір), відповідно до умов якого, позивач постачає, а відповідач споживає теплову енергію для об'єктів, вказаних в Переліку об'єктів споживача, для яких аеропорт надає послуги теплопостачання (Додаток № 1).

Відповідно до пункту 2.1.7. Договору, аеропорт зобов'язаний щомісячно, до 10 числа місяця, наступного за звітним, виставляти споживачу рахунок, до якого включена оплата за даним Договором за місяць та надавати акт приймання - здачі виконаних послуг, який є контролюючим та звітним документом сторін щодо якості надання-отримання послуг.

Договір у пунктах 2.4.1., 2.4.4. передбачає, що споживач зобов'язаний своєчасно здійснювати оплату послуг за Договором.

Згідно з пунктами 3.1., 3.2. Договору, щомісячна сплата споживача на користь аеропорту за Договором складається з оплати за спожиту теплову енергію за ціною, що встановлена аеропортом та погоджена з Бориспільською міською радою і станом на 15.10.2011 становить без ПДВ 724,00 гривень за 1 Гкал. Нарахування ПДВ на суму плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.

За умовами пунктів 3.3., 3.4. Договору, кількість фактично відпущеної теплової енергії споживачу визначається на підставі даних контрольно-вимірювальних приладів з урахуванням теплових втрат згідно БНіПу, а до їх виставлення - розрахунковим шляхом згідно розрахунку споживання теплової енергії споживачем, виходячи з проектної потужності (Додаток № 8). Прилади обліку пломбуються у встановленому порядку. У разі відключення лічильника, сплата за спожиту теплову енергію за період відключення лічильника нараховується розрахунковим шляхом, виходячи з проектної потужності.

Відповідно до пункту 3.7. Договору, ціни на Послуги можуть змінюватись у разі зміни витрат аеропорту, пов'язаних з наданням цих Послуг та в інших випадках, передбачених чинним законодавством України. Аеропорт зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі (рекомендованим листом або вручити уповноваженій особі під розписку) не пізніше, ніж за 15 днів до введення їх в дію, а споживач зобов'язаний прийняти їх для розрахунків.

Згідно з пунктом 3.8. Договору, аеропорт щомісяця виставляє споживачу рахунок за надані послуги за звітний місяць та акт приймання - здачі виконаних послуг. Споживач з 10-го числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержує в бухгалтерії аеропорту рахунок та акт виконаних послуг. Сплата рахунку проводиться споживачем до 20 числа того ж місяця. Акт виконаних послуг споживач зобов'язаний підписати та повернути в бухгалтерію аеропорту протягом 5-ти днів з дати його отримання. Якщо протягом 5-ти днів акт виконаних послуг не буде повернутий аеропорту, він вважається підписаним сторонами. Акт виконаних послуг підписується керівниками підприємств або призначеними ними уповноваженими особами за умови надання іншій стороні копії документу про надання таких повноважень.

За умовами пункту 3.12. Договору, у разі припинення дії Договору, сплата здійснюється до дня фактичного припинення подання теплової енергії до об'єктів споживача.

Згідно пункту 5.1. Договору, Договір діє 1 рік з дати підписання його сторонами. В разі, якщо Договір підписується сторонами окремо, датою підписання вважається більш пізня дата.

Відповідно до пункту 5.3. Договору, Договір вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо жодна із сторін не заявила про його розірвання протягом 1 місяця до закінчення строку дії Договору.

Зважаючи на наявні матеріали справи, твердження позову та відсутність заперечень відповідача, суд дійшов висновку, що у встановлений пунктом 5.3. Договору місячний строк до закінчення строку дії Договору жодна із сторін не заявила про його розірвання, внаслідок чого відповідно до частини 3 статті 205 Цивільного кодексу України та в силу пункту 5.3. Договору, дію Договору продовжено на наступний рік, у зв'язку з чим, станом на дату розгляду справи Договір є діючим.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін.

Згідно з частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на матеріали справи, судом встановлено наступне.

Позивачем надано відповідачу послуги за Договором у період з лютого 2013 року по березень 2013 року на загальну суму 320 769,48 грн., що підтверджується відповідними актами приймання - здачі виконаних послуг, а саме: від 28.02.2013 № 762/667 на суму 148 945,86 грн., від 31.03.2013 № 762/676 на суму 171 823,62 грн. Належним чином засвідчені копії вказаних актів залучено до матеріалів справи.

Крім того, до матеріалів справи долучено бухгалтерську довідку позивача з виправлення помилки за грудень-березень 2013 року, в якій вартість послуг визначена в меншому розмірі - 319 118,29 грн., відповідно до якої і заявляється заборгованість до стягнення.

Рахунки за надані послуги (копії залучені до матеріалів справи) разом з вищевказаними актами приймання - здачі виконаних послуг, у відповідності до пункту 3.8. Договору, надіслані відповідачу, що підтверджується рекомендованим повідомленням від 30.03.2013, в якому міститься підпис уповноваженого представника відповідача про отримання та описом вкладення до цінного листа від 29.03.2013 та описом вкладення до цінного листа від 17.04.2013. Акти приймання-здачі вважаються підписаними, відповідно до пункту 3.8. Договору.

Відповідно до вищевказаних документів, що долучені до матеріалів справи, позивачем у період з лютого 2013 року по березень 2013 року надано відповідачу послуги за Договором на суму 319 118,29 грн., з урахуванням бухгалтерської довідки з виправлення помилки за грудень-березень 2013 року, які прийняті відповідачем без будь-яких зауважень та заперечень, оскільки в матеріалах справи відсутні акти приймання-здачі виконаних послуг із зауваженнями відповідача.

Доказів оплати послуг, що отримані відповідачем за Договором у період з лютого 2013 року по березень 2013 року, до матеріалів справи не надано.

Натомість, на підтвердження наявності заборгованості, позивачем надано довідки банківських установ, в яких відкрито поточні рахунки позивача, про відсутність надходжень коштів на рахунок позивача від відповідача за Договором у спірний період.

Враховуючи, що вказані довідки підписано уповноваженими особами банківських установ та скріплено відбитками їх печаток, на підставі статей 32, 36 Господарського процесуального кодексу України, судом взято їх до уваги в якості письмових доказів невиконання відповідачем грошових зобов'язань за Договором у спірний період, а, відтак, наявності заборгованості перед позивачем.

Відповідач не скористався правом подати письмовий відзив на позовну заяву та не спростував доводів позивача щодо наявності заборгованості.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, судом встановлено факт порушення відповідачем договірних зобов'язань перед позивачем в частині оплати послуг, що надані позивачем, а, відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача основної заборгованості за Договором в сумі 319 118,29 грн. є обґрунтованою, матеріалами справи підтверджується та підлягає задоволенню.

Крім того, до складу позовних вимог, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, входить стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 4 118,40 грн. та 3% річних у розмірі 823,68 грн.

При розгляді вказаних позовних вимог, господарським судом, зважаючи на те, що відповідно до норм чинного законодавства пеня та 3% річних нараховуються на суму боргу за період прострочення платежу, враховано умови Договору, якими визначаються строки оплати та наявні в матеріалах справи письмові докази для встановлення розмірів сум, що підлягали сплаті, строку виникнення обов'язку відповідача з оплати послуг, на які мають бути нараховані пеня та 3% річних.

У зв'язку з наявністю вказаної заборгованості, позивач заявляє до стягнення з відповідача пеню, передбачену пунктом 3.9. Договору, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення, що в сумі складає 4 118,40 грн.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" вiд 22.11.1996 № 543/96-ВР визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Здійснений позивачем розрахунок пені в розмірі 4 118,40 грн. відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.

У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України заявляє до стягнення 3% річних у розмірі 823,68 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, суд здійснив перерахунок розміру 3% річних та з'ясував, що наданий позивачем розрахунок є арифметично вірним, а тому, позовна вимога про стягнення 823,68 грн. 3% річних підлягає задоволенню у повному обсязі.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 319 118,29 грн., 823,68 грн. 3% річних та пені в розмірі 4 118,40 грн. є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а, відтак, підлягають задоволенню.

Відшкодування судового збору, сплаченого позивачем у розмірі 6 481,20 грн., відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись статтями 4, 22, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "АЕРОСВІТ" (08324, Київська область, Бориспільський район, с. Гора, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 20048090) на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (08307, Київська область, м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт "Бориспіль", ідентифікаційний код ЄДРПОУ 20572069) 319 118 (триста дев'ятнадцять тисяч сто вісімнадцять) грн. 29 коп. основної заборгованості, 823 (вісімсот двадцять три) грн. 68 коп. 3% річних, 4 118 (чотири тисячі сто вісімнадцять) грн. 40 коп. пені та 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 14.06.2013.

Суддя С.О. Саванчук