Ухвала суду № 31832972, 03.06.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2013 р.Справа № 820/583/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Волкової А.М.

представника позивача Діденко Л.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2013р. по справі № 820/583/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ТДК"

до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "ТДК", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби, в якому просив суд скасувати в повному обсязі податкові повідомлення-рішення № 0000932223 від 20.12.2012р. про сплату податку на прибуток підприємств у розмірі 325 491,00 грн., та штрафних санкцій у розмірі 5 033,00 грн. та № 0000942223 від 20.12.2012р. про сплату ПДВ у розмірі 176 667,00 грн., штрафної санкції у розмірі 44 167,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2013 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТДК" - задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби № 0000932223 від 20.12.2012 р. та № 0000942223 від 20.12.2012 р.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ТДК" (вул. Гуданова, 16, офіс 8,Харків,61024, код ЄДРПОУ 32796917) судовий збір в сумі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2013 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів п. 138.2 ст. 138, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача - Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області, в судове засідання 03.06.2013 року не з'явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, надав до суду письмове клопотання, в якому просить відкласти розгляд справи, у зв'язку із неможливістю представника з'явитись у вказаний час в судове засідання.

Колегія суддів, вирішивши клопотання представника відповідача, вирішила, що воно задоволенню не підлягає, оскільки не надано доказів на підтвердження поважності причини неприбуття в судове засідання представника відповідача.

Колегія суддів зазначає, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами. З врахуванням того, що Дергачівська міжрайонна державна податкова інспекція Харківської області є суб'єктом владних повноважень, коло осіб для представлення повноважень якого чинним законодавством не обмежено, зазначена відповідачем обставина неможливості забезпечення явки представника відповідача не може бути визнана колегією суддів поважною.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України, неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату час і місце судового розгляду, не є перешкодою для розгляду справи і вирішення на підставі наявних у ній доказів.

Згідно ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ТОВ фірма "ТДК" пройшло передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набуло правового статусу юридичної особи, перебуває на обліку в Дергачівській МДПІ.

У період з 19.10.2012 року по 29.11.2012 року співробітниками Дергачівської МДПІ проведено виїзну планову документальну перевірку ТОВ фірма "ТДК" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 30.06.2012 року, за наслідками якої складено Акт №736/22-204/32796917 від 06.12.2012 року.

За результатами перевірки було встановлено порушення позивачем вимог діючого законодавства, а саме: підприємством при заповненні декларації за 2-4 квартал 2011 року по рядку 05 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства:

- неправомірно завищено витрати в сумі 1711105,55 грн. по придбанню товарно-матеріальних цінностей від ТОВ "Газторг Україна", чим порушено п. 138.2 ст.138 ПК України, зі змінами та доповненнями;

- неправомірно завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування від усіх видів діяльності (ряд. 07 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства) за підсумками 2-4 кварталу 2011 року на 383452 грн. та занизило позитивне об'єкта оподаткування від усіх видів діяльності на 1327654 грн. по безпідставно віднесеним витратам в сумі 1711105,55 грн. по придбанню товарно-матеріальних цінностей від ТОВ "Газторг Україна", по факсовій копії актів прийняття - здачі від 30.06.2011 року №0000000346;

- підприємство при заповненні декларації за 1 півріччя 2012 року неправомірно завищило витрати на від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового звітного періоду по рядку 06.5 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства в сумі 95863 грн. (383452 х 25%). та занизило позитивне об'єкта оподаткування від усіх видів діяльності на 95863грн. чим порушено п.3 підрозділу 4 розділу XX ПК України.

Вказане порушення призвело до заниження об'єкта оподаткування від усіх видів діяльності по рядку 07 Декларації.

Перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.04.2011 року по 30.06.2012 року встановлено його заниження всього у сумі 325491 грн., у тому числі: за підсумками 2-4 кварталу 2011 року на 305360 грн.; за І півріччя 2012 року на 20131 грн.

- до складу податкового кредиту ПДВ зайво включено 176667 грн., а саме: за квітень 2012 року: по факсовій копії податкової накладної від 17.04.2012 року №60/2 на загальну суму 6 0000,0 грн., в т.ч. ПДВ - 10000,0 грн. від ТОВ СП Вікторія-ВТ; по факсовій копії податкової накладної від 28.04.2012 року №42 на загальну суму 100 0000,0 грн., в т.ч. ПДВ - 166666,67 грн. від ТОВ "Скела Терциум", чим порушено п. 198.6. ст. 198 ПК України.

- п.п.176.2 „б" п.176.2 ст.176 ПК України, встановлено не відображення в довідках за формою №1-ДФ за 2-4 квартали 2011 року сум виплачених доходів приватним підприємцям а саме: ОСОБА_3 24.05.11р. в сумі 4,20 грн., 11.10.11р. в сумі 29,40 грн., 22.11.11 р. в сумі 8,40 грн., 08.12.2011 р. в сумі 29,40 грн., ОСОБА_2 01.07.2011 р. в сумі 19,50 грн. 1.14,20 грн.

На підставі вищезазначеного акту перевірки Дергачівською МДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0000932223 від 20.12.2012р. про сплату податку на прибуток підприємств у розмірі 325 491,00 грн., та штрафних санкцій у розмірі 5 033,00 грн.;

- № 0000942223 від 20.12.2012р. про сплату ПДВ у розмірі 176 667,00 грн., штрафної санкції у розмірі 44 167,00 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з дотримання позивачем передбачених законом умов для формування валових витрат та податкового кредиту.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про прийняття податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень з порушенням приписів ч.2 ст. 19 Конституції України, згідно яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що стало обґрунтованою підставою для їх скасування.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відносно визначення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на підставі податкового повідомлення-рішення № 0000932223 від 20.12.2012р., колегія суддів зазначає наступне.

Судовим розглядом встановлено, що у період з 01.04.2011 року по 30.06.2012 року ТОВ фірма "ТДК" задекларовано „Витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування (ряд.05 + ряд.06)" у сумі -185572679 грн.

За наслідками проведеної податковим органом перевірки повноти визначення валових витрат встановлено їх завищення всього за перевіряємий період з 01.04.2011 по 30.06.2012 в сумі 1806969 грн. в т.ч. за 2-4 квартал 2011 року - 1711106 грн., підприємство при заповненні декларації за 1 півріччя 2012 року неправомірно завищило витрати на від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового звітного періоду по рядку 06.5 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства в сумі 95863 грн.(383452*25%).

Підставою для даних висновків податкового органу слугували встановлені за наслідками проведених попередніх перевірок порушення позивачем вимог діючого законодавства.

Так, податковий орган вказує, що відповідно до акту планової документальної перевірки ТОВ фірми "ТДК" від 20.10.2010 №1299/23-104/32796917, яка була проведена за період з 01.01.2010 року по 30.06.2010 року, підприємству було повністю зменшено збитки в сумі 3758401 грн., які були задекларовані підприємством за І півріччя 2010 року по рядку 08 Декларації та визначено об'єкт оподаткування в сумі - 203041 грн., та донараховано податок на прибуток в сумі - 50760 грн. (з урахуванням рядка 04.9 Декларації, по якому підприємством було задекларовано від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього (2009 року) податкового року в сумі 5122185 грн.).

Відповідач зазначає, що Акт перевірки був узгоджений, донарахована сума по податку на прибуток сплачена до бюджету повністю, а підприємство виведено із збиткових.

Також, співробітниками Дергачівської МДПІ була проведена виїзна планова документальна перевірка ТОВ фірма "ТДК" з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 р. по 31.03.2010 р., за результатами якої складено акт перевірки № 543/23-104/32796917 від 17.06.2011 року. Під час перевірки були встановлені порушення вимог п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме не включено до складу валового доходу за 2010 р. суми безповоротної фінансової допомоги в сумі 144000 грн.; завищено валові витрати в порушення ст. 6 пункту 16.4 ст. 16 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п. 22.4 та Прикінцевих положень Закону України від 20.05.2010 р. № 2275-УІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" в сумі 51221185,00 грн., в т.ч. 9 міс. 2010 р. та за 2010 р. в сумі 1024437,00 грн., за І квартал 2011 р. в сумі 4097748,00 грн., завищено амортизаційні відрахування в порушення п.8.1.2 ст. 8 "Амортизація" в сумі 26936,00 грн., в т.ч. за III квартал 2010 р. - 8778,00 грн., за IV квартал 2010 р. - 8668,00 грн., за І квартал 2011 р. - 9490,00 грн.; донараховано податку на прибуток в сумі 296471,00 грн., в т.ч. за III квартал 2010 р. 276304,00 грн., за IV квартал 2010 р. 20167,00 грн. та зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування за І квартал 2011 р. в сумі 4107238,00 грн.

В обґрунтування встановлених порушень податковий орган послався на те, що оскільки згідно висновку акту від 20.10.2010 №1299/23-104/32796917 позивачем повністю погашено від'ємне значення об'єкта оподаткування і діяльність підприємства за наслідками 1-го півріччя 2010 є прибутковою, то підприємством в порушення ст.6, пункту 16.4 статті 16 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.22.4 та Прикінцевих положень Закону України від 20.05.2010 №2275-УІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" безпідставно завищено валові витрати по рядку 04.9 "від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового періоду" в сумі 5122185 грн., в т.ч. 9 міс 2010 року та за 2010 рік в сумі 1024437,0грн., за І квартал 2011 року в сумі 4097748,0 грн.

За наслідками перевірки Дергачівською МДПІ були прийняті податкові повідомлення-рішення від 01.07.2011 року № 0000392310/0 - відповідно до якого позивачу визначено суму податкового зобов'язання за основним платежем з ПДВ у розмірі 296471,00 грн. і штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 74117,00 грн. та № 0000402310/0 - відповідно до якого позивачеві визначено суму податкового зобов'язання за основним платежем сума завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 4107238,00 грн., та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1,00 грн.

Крім того, Дергачівською МДПІ було проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ фірми "ТДК" за період з 01.04.2011 року по 30.09.2011 року, за наслідками якої складено Акт від 06.12.2011 № 1034/23-104/32796917. Під час перевірки були встановлені порушення ТОВ фірми "ТДК" п.3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень ПК України, а саме по рядку 06.6 податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2-3 квартали 2011 року ТОВ фірми "ТДК" неправомірно включено до складу від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду суму 4097478 грн., зокрема в декларації з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2011 року об'єкт оподаткування (р. 08) становить "-" 4681471 грн., з них "-" 4097748 грн. (р. 04.9 ) - від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року. Таким чином, об'єкт оподаткування за підсумками першого кварталу 2011 року по підприємству складає "-" 583723 грн.

В обґрунтування встановлених порушень податковий орган, окрім іншого, послався на те, що оскільки за результатами розрахунку об'єкта оподаткування за підсумками першого кварталу 2011 року від'ємне значення складає 583723грн., підприємство за 2 квартал та за 2-3 квартали 2011 року неправомірно завищило від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового періоду по рядку 06.6 Декларації з податку на прибуток підприємства в сумі 4097748 грн., чим порушено п.3 підрозділу 4 розділу XX ПК України. Вказане порушення призвело до заниження об'єкта оподаткування від усіх видів діяльності по рядку 07 Декларації.

За наслідками перевірки Дергачівською МДПІ 14.12.2011 року були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000682310/0 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 746 974,00 грн. та № 0000692310/0 про збільшення податку на прибуток підприємств у розмірі 770 678,00 грн.

Окрім того, відповідач вказує, що за наслідками проведеної перевірки показників, відображених у рядку 04 Декларації „Витрати, що враховуються при визначенні об"єкта оподаткування (ряд.05 + ряд.06)", за період з 01.04.2011 року по 30.06.2012 року у загальній сумі 185572679грн. встановлено, що суб'єкт господарювання здійснював операції з купівлі-продажу товарів ( робіт, послуг) на підставі укладених договорів. Істотний вплив на формування показників цього рядка декларації мало придбання товарно-матеріальних цінностей (природного газу) для подальшої реалізації та інших матеріалів для здійснення фінансово-господарської діяльності, тощо. По рядку 05 Декларації "Витрати операційної діяльності" з 01.04.2011 по 30.06.2012 відображено собівартість придбаних та реалізованих товарів (робіт, послуг) в сумі 177491406 грн., а по рядку 06 Декларації "Інші витрати" відображено суму 8081273грн

В свою чергу, оскільки позивачем при заповненні декларації за 2 квартал 2011 року - 2-4 кварталу 2011 року по рядку 05 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства за II квартал 2011 року було безпідставно віднесено до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, витрат по придбанню товарно-матеріальних цінностей від ТОВ "Газторг Україна" по факсовій копії актів прийняття -здачі від 30.06.2011 року №0000000346 в сумі 1711105,55 грн., тобто не підтверджені належним чином, то податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог п. 138.2 ст.138 ПК України.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до положень 14.1.36 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. 22.1. ст. 22 ПК України об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно з положеннями п. 14.1.27 ПК України, витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п.138.2 ст.138 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Таким чином, при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме по зазначених операціях придбання результатів робіт (товарів) повинні бути в наявності як і акти виконаних робіт, так і результати таких виконаних робіт (товарів).

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Пунктом 2 ст.3 Закону України № 996-ХІУ передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством, а фінансова, податкова, статистична та інша звітність, що використовує грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Частинами 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складається документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції.

Згідно п.п.1.2.п.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704), записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів.

Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції.

Згідно з п.п.2.4 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.п. 2.16 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Колегія суддів зауважує, що первинні документи, які складені суб'єктами господарської діяльності на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, та такі що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненної операції не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

Як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, одним із видів діяльності, який здійснював позивач у перевіряємому періоді, була торгівля газом через місцеві (локальні) трубопроводи (35.23) та оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (46.71).

25.12.2009 року між ТОВ "Газторг Україна" (Продавець) та ТОВ фірмою "ТДК" (Покупець) укладено Договір №П-10/09-12/31, відповідно до умов якого Продавець зобов'язується передати Покупцю природний газ (Газ) в обумовленому договором порядку та кількості, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити Газ на умовах даного договору. Газу, який Продавець передає протягом 2010 року складає 600000 куб. м. (п. 2.1.Договору).

Додатковою угодою №25 від 31.12.2010 року строк Договору було продовжено до 31.12.2011 року.

На виконання умов Договору, Продавцем у червні 2011 року було передано Покупцю Газ у загальному розмірі 673,478 тис.м.куб. на суму 2053326,66 грн., у т.ч. ПДВ 342221,11 грн., про що свідчить наявна в матеріалах справи копії складеного між сторонами Акту прийому-передачі вартісних показників природного газу від 30.06.2011 року №0000000346, якій має всі необхідні реквізити.

Вартість наданого товару була повністю сплачена шляхом перерахування грошових коштів на розрахункові рахунки підприємства, про що свідчать надані позивачем виписка по особовому рахунку у банку та аналіз рахунку по субконто: 3711 (замовлення: Контрагенти: ТОВ "Газторг Україна", за червень 2011 року).

З наданого до матеріалів справи позивачем аналізу рахунку субконто: 3711 (облік передплат) по контрагенту ТОВ "Газторг Україна" за червень 2011 р., вбачається, що станом на 01.06.2011 року сума 2 388 091,23 грн. утворилася за рахунок оплачених раніше грошових коштів, але не використаних на той період.

Згідно абз. 11 п. 10 Порядку забезпечення споживачів природним газом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року № 1729, постачальники природного газу подають за підсумками роботи за відповідний місяць до Мінпаливенерго та НКРЕ не пізніше ніж через 20 днів після закінчення звітного періоду погоджений з газотранспортними підприємствами НАК "Нафтогаз України" та суб'єктами господарської діяльності, що мають ліцензію на розподіл природного і нафтового газу, звіт про надходження газу та його реалізацію за регіонами, стан створення та використання страхового запасу газу, розрахунки з експортерами або газодобувними підприємствами за поставлений споживачам газ, а також розрахунки споживачів з постачальниками за фактично використаний газ.

На підтвердження факту отримання природного газу від ТОВ "Газторг Україна" за договором №П-10/09-12/31 від 25.12.2009 року, позивачем надано до матеріалів справи інформацію № 1-А про надходження, розподіл та розрахунки ліцензіата з власником природного газу та споживачів з ліцензіатом за споживчий природний газ за червень 2011 року, що подається до НКРЕ і ТП НКРЕ ліцензіатом, який здійснює підприємницьку діяльність з постачання природного газу за нерегульованим тарифом до 20 числа місяця, наступного після звітного періоду. Згідно даних рядка 1.1.3 показники ресурсу надходження природного газу ТОВ "Газторг Україна", обсяг фактично відпущеного природного газу в червні 2011 року складає 673,478 тис.м.куб. на загальну суму 2053326,66 грн.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про те, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що господарські операції за договором №П-10/09-12/31 від 25.12.2009 року, укладеним між позивачем та ТОВ "Газторг Україна", повністю підтверджені відповідними первинними документами.

Відносно встановленого порушення позивачем п.3 підрозділу 4 розділу XX ПК України внаслідок неправомірного завищення при заповненні декларації за 1 півріччя 2012 року витрат на від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового звітного періоду по рядку 06.5 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства в сумі 95863 грн., та як наслідок заниження позитивного об'єкта оподаткування від усіх видів діяльності на 95863грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 підр. 4 розд. XX "Перехідні положення" ПК України норми розділу III Кодексу застосовуються під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

До вказаного терміну для цілей визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток, у разі, якщо об'єкт оподаткування має від'ємне значення, застосовуються норми пункту 6.1 статті 6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

У 2010 році норми пункту 6.1 статті 6 діяли з урахуванням особливостей, встановлених пунктом 22.4 статті 22 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", якими, зокрема, передбачалося, що у звітних податкових періодах 2010 року у складі валових витрат платника податку враховувалося 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року. У I кварталі 2011 року сума збитків з податку на прибуток, які утворилися станом на 01.01.2010 р. та не були враховані у складі валових витрат у 2010 році, та збитки, які утворилися у 2011 році, включаються до складу валових витрат першого календарного кварталу 2011 року та, відповідно, стають від'ємним значенням I кварталу 2011 року.

Зазначене відповідає положенням статті 6.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", відповідно до якої сума від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року включається до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року та, відповідно, стає витратами I календарного кварталу.

Починаючи з II кварталу 2011 року до доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, застосовуються норми Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 3 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу пункт 150.1 статті 150 цього Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Це застереження базувалося на тому, що розрахунок першого кварталу 2011 року є кінцевим результатом розрахунку об'єкта оподаткування (аналогічно як річний розрахунок) за законом, який втрачав чинність.

Одночасно, положенням пункту 150.1 статті 150 ПК України передбачено, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Таким чином, пункт 3 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" Кодексу не містить заборони на врахування у 2011 та 2012 роках збитків, які виникли до 01.01.2011 р., а отже, такі збитки повинні враховуватись у складі витрат поточних податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення від'ємного значення.

Отже, колегія суддів не погоджується з доводами податкового органу, що до складу витрат у 2011 та 2012 роках включається виключно від'ємне значення об'єкта оподаткування, отримане платником за результатами господарської діяльності лише за І квартал 2011 року без урахування від'ємного значення, що увійшло до складу першого кварталу 2011 року з 2010 року.

Обмеження складу витрат, що мають бути враховані у 1 півріччі 2012 року пункт 3 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України не містить.

Посилання податкового органу на те, що встановлені порушення позивачем вимог діючого законодавства є обґрунтованими, оскільки були прийняті за наслідками проведених попередніх перевірок, судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято до уваги, враховуючи наступне.

Як свідчать матеріали справи, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.01.2012р. по справі № 2а-17725/11/2070, залишеною без змін ухвалою колегії суддів Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2012 року, задоволено адміністративний позов ТОВ фірмою "ТДК" до Дергачівської МДПІ про скасування податкових повідомлень-рішень від 01.07.2011 року №0000392310/0 та №0000402310/0, які були прийняті на підставі акту перевірки № 543/23-104/32796917 від 17.06.2011 року.

В межах розгляду даної справи, судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ "ТДК" правомірно сформовано декларацію з податку на прибуток за ІІ-ІІІ квартали 2011 року, а отже підстав для зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду у податкового органу не було.

Крім того, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.06.2012 року по справі № 2-а-5030/12/2070, залишеною без змін ухвалою колегії суддів Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2012 року, задоволено адміністративний позов ТОВ фірмою "ТДК" до Дергачівської МДПІ про скасування податкових повідомлень-рішень №0000682310 від 14.12.11р. та №0000692310 від 14.12.11р., які були прийняті на підставі акту перевірки від 06.12.2011 № 1034/23-104/32796917.

В межах розгляду даної справи, судами першої та апеляційної інстанції встановлено правомірність формування ТОВ "ТДК" податкової декларації з податку на прибуток за І квартал 2011 року.

Згідно ч. 3 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 КАС України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, судовими рішеннями, які набрали законної сили, підтверджено правомірність віднесення позивачем до складу від'ємного значення об'єкта оподаткування у період І-ІІІ квартали 2011 року сум попередніх податкових періодів. Зазначені обставини є преюдиціальними при розгляді даної справи та в силу приписів ч. 1 ст. 72 КАС України, не підлягають повторному доказуванню.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності та необґрунтованості висновку податкового органу про завищення позивачем при заповненні декларації за І півріччя 2012 року витрат на від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового звітного періоду.

Посилання податкового органу на ухвали Вищого адміністративного суду України від 03.12.2012 року по справі № К/9991/70108/12 та від 21.06.2012 року по справі № К/9991/33294/12, якими відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами Дергачівської МДПІ Харківської області ДПС на рішення судів першої та апеляційної інстанцій по справам № 2а-17725/11/2070 та № 2-а- 5030/12/2070, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки дані рішення після апеляційного перегляду набрали законної сили та підлягають обов'язковому виконанню. Доказів того, що судом касаційної інстанції були скасовані рішення судів попередніх інстанцій або зупинено їх виконання до прийняття рішення по справі, відповідачем під час судового розгляду надано не було та матеріали справи не містять.

Відносно визначення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на підставі податкового повідомлення-рішення № 0000942223 від 20.12.2012 р., колегія суддів зазначає наступне.

Як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, слугував висновок податкового органу про завищення підприємством у період з 01.04.2011 року по 30.06.2012 року суму податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 176667 грн., а саме: по факсовій копії податкової накладної від 17.04.2012 року №60/2 на загальну суму 60000 грн., в т.ч. ПДВ - 10000,0 грн. від ТОВ СП Вікторія-ВТ та по факсовій копії податкової накладної від 28.04.2012 року №42 на загальну суму 1000000 грн., в т.ч. ПДВ - 166666,67 грн. від ТОВ "Скела Терциум".

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Водночас згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Судовим розглядом встановлено, що ТОВ фірма "ТДК" у перевіряємому періоді мало господарські відносини із ТОВ СП "Вікторія-ВТ" та ТОВ "Скела Терциум".

05.01.2010 року між ТОВ СП "Вікторія-ВТ" (Постачальник) та ТОВ фірма "ТДК" (Покупець) укладено Договір поставки №02/01-10, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та сплатити на умовах Договору товар - продукцію сільськогосподарського призначення (Товар), асортимент, кількість та ціна якої визначається в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною Договору.

На виконання умов вищезазначеного Договору, Постачальником передано у власність ТОВ фірма "ТДК" товар (сонячник).

Вартість отриманого товару сплачено ТОВ фірма "ТДК" шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ СП "Вікторія-ВТ", про що свідчать надані позивачем виписка по особовому рахунку у банку та аналіз рахунку по субконто:3711 (замовлення: Контрагенти: ТОВ СП "Вікторія-ВТ", за квітень 2011 року).

Також, 19.12.2011 року між ТОВ "Скела Терциум" (Продавець) та ТОВ фірма "ТДК" (Покупець) було укладено Договір № 51, відповідно до умов якого Продавець зобов'язується передати Покупцю природний газ (Газ) в обумовлених цим Договором порядку та кількості, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити Газ на умовах Договору. Відповідно до п.2.1 Договору встановлено, що Продавець передає Газ протягом 2012 року до 1000000 куб. м. щомісячно.

На виконання умов вищезазначеного Договору, Постачальником у перевіряємий період було передано у власність ТОВ фірма "ТДК" товар (Газ природний).

Факт отримання природного газу підтверджується наявними в матеріалах справи копіями Акту прийому-передачі вартісних показників природного газу за травень 2012 року №0000000360 від 31.05.20112 року та Акту прийому-передачі природного газу.

Вартість отриманого товару повністю сплачена шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Скела Терциум", про що свідчать надані позивачем виписка по особовому рахунку у банку та аналіз рахунку по субконто:3711 (замовлення: Контрагенти: ТОВ "Скела Терциум" з 28.04.2012 -28.04.2012).

На виконання умов договорів, контрагентами позивача на адресу ТОВ "ТДК" виписано податкові накладні, а саме: ТОВ СП "Вікторія-ВТ" №60/2 від 17.04.2012 року на загальну суму 60000 грн., в т.ч. ПДВ - 10000,0 грн.; ТОВ "Скела Терциум" №42 від 28.04.2012 року на загальну суму 1000000 грн., в т.ч. ПДВ - 166666,67 грн., які були включені позивачем до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за квітень-травень 2012 року та відображені у відповідних податкових деклараціях та розшифровках податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст. 86 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про те, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що господарські операції за договором поставки №02/01-10 від 05.01.2010 року та договором купівлі-продажу № 51, укладеними між позивачем та ТОВ СП "Вікторія-ВТ", ТОВ "Скела Терциум" повністю підтверджені відповідними первинними документами.

З приводу посилання податкового органу, в обґрунтування висновку про неправомірне формування позивачем податкового кредиту за квітень 2012 року, на наявність лише факсових копій податкових накладних №60/2 від 17.04.2012 року на загальну суму 60000 грн., в т.ч. ПДВ - 10000,0 грн. та № 42 від 28.04.2012 року на загальну суму 1000000 грн., в т.ч. ПДВ - 166666,67 грн., що підтверджується поясненнями до акту перевірки від 06.12.2012 року, наданими директором та головним бухгалтером ТОВ фірми "ТДК", колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з пояснень до акту перевірки від 06.12.2012 року, позивачем зазначено, що у зв'язку зі значним обсягом первинних документів та затримкою роботи пошти, в квітні 2012 року ТОВ "ТДК" отримано від його контрагентів факсові копії податкової накладної № 60/2 від 17.04.2012 року на загальну суму 60000,00 грн. та № 42 від 28.04.2012 року на загальну суму 100000,00 грн.

При цьому, колегія суддів зазначає, що у вказаних поясненнях ТОВ "ТДК" зазначено лише про факт отримання від ТОВ СП "Вікторія-ВТ" та ТОВ "Скела Терциум" факсових копій податкових накладних у квітні 2012 року, що не може свідчити про формування за їх рахунок податкового кредиту.

В судовому засіданні 03.06.2013 року колегією суддів оглянуто оригінали податкових накладних №60/2 від 17.04.2012 року на загальну суму 60000 грн., в т.ч. ПДВ - 10000,0 грн. та № 42 від 28.04.2012 року на загальну суму 1000000 грн., в т.ч. ПДВ - 166666,67 грн. та встановлено їх відповідність вимогам пп. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Крім того, як встановлено судом апеляційної інстанції, податкова накладна видана ТОВ "Скела Терциум" № 42 від 28.04.2012 року на суму ПДВ 10000 грн. зареєстрована ТОВ "ТДК" в Реєстрі виданих та отриманих податкових накладних у квітні 2012 року, а податкова накладна видана ТОВ СП "Вікторія-ВТ" №60/2 від 17.04.2012 року на загальну суму 60000 грн., в т.ч. ПДВ - 10000,0 грн. зареєстрована ТОВ "ТДК" в Реєстрі виданих та отриманих податкових накладних у травні 2012 року.

Згідно пункту 201.15 Податкового кодексу України платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку. Форма і порядок заповнення реєстру виданих та отриманих податкових накладних встановлюються відповідно до вимог розділу II цього Кодексу.

Платники податку щомісяця в терміни, що передбачені для подання податкової звітності (календарний місяць), у тому числі для яких цим розділом встановлено звітний податковий період - квартал, подають органу державної податкової служби копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за такий період в електронному вигляді.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до Державної податкової адміністрації України є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно п. 201.1 ст. 201 та/або п. 192.1 ст. 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин. Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З наведених норм вбачається, що документом, який би підтверджував прийняття або неприйняття податкової накладної, є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається податковим органом протягом операційного дня. У випадку коли така квитанція не надсилається платнику податку протягом встановленого строку, податкова накладна вважається такою, що зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних. При цьому, реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше двадцяти календарних днів, наступних за датою їх виписки (абз. 7 п. 201.10 ПК України).

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних (абз. 8 п. 201.10 ст. 201 ПК України). Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою КМ України № 1246 від 29.12.10 р., визначений механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї (далі - податкова накладна та/або розрахунок коригування), до Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Реєстр) платників ПДВ - продавців товарів (послуг), звіряння даних, що містяться у виданих платникам такого податку - покупцям товарів (послуг) податковій накладній та розрахунку коригування з відомостями, які містяться у Реєстрі.

Так, в п. 8 Порядку передбачено, що для підтвердження прийняття податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації продавцю видається квитанція в електронній формі у текстовому форматі, у якій зазначаються реквізити зазначених документів, відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому Державною податковою службою, результати перевірки електронного цифрового підпису, інформація про продавця, дата та час прийняття, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова накладна та/або розрахунок коригування. Квитанція, на яку накладається електронний цифровий підпис Державної податкової служби, підлягає шифруванню та надсилається продавцеві засобами телекомунікаційного зв'язку. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в Державній податковій службі. В п. 11 Порядку визначено, що квитанція, що підтверджує факт реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування, надсилається протягом операційного дня продавцеві. Якщо протягом операційного дня продавцеві не надіслано квитанцію, що підтверджує прийняття (підтвердження реєстрації) або неприйняття податкової накладної та/або розрахунку коригування, такі податкова накладна та/або розрахунок коригування вважаються зареєстрованими.

З наведеного можна зробити висновок, що після направлення платником податків податкової накладної до Єдиного державного реєстру податкових накладних, органами податкової служби України здійснюється перевірка її на предмет відповідності стандарту та достовірності вказаної в ній інформації, за результатами якої приймається рішення про прийняття або неприйняття надісланої податкової накладної.

З матеріалів справи вбачається, що податкові накладні № 42 та № 60/2 прийняті та зареєстровані Дергачівською МДПІ Харківської області ДПС, що про що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями квитанцій № 1 та № 2 ( т. 2 а.с. 19, 20, 30) та роздруківкою реєстру податкових накладних з електронної бази ДПС "АІС ОР" ( т. 2 а.с. 59,60).

Отже, доводи податкового органу про відсутність у ТОВ «ТДК» податкових накладних є необґрунтованими та такими, що спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

При цьому, колегія суддів зазначає, що податковим органом безпідставно встановлено зайве включення ТОВ фірма «ТДК» до складу податкового кредиту за квітень 2012 року по факсовій копії податкової накладної від 17.04.2012 року № 60/2 від ТОВ СП "Вікторія-ВТ" загальну суму 60 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 10 000,00 грн., оскільки, як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується реєстром виданих та отриманих податкових накладних, податкову накладну від ТОВ СП "Вікторія-ВТ" від 17.04.2012 року № 60/2 отримано позивачем 22.05.2012 року та суму ПДВ у розмірі 10 000 грн. по зазначеній податковій накладній включено до складу податкового кредиту у травні 2012 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, факти вказаних в акті перевірки від № 736/22-204/32796917 від 06.12.2012 року порушень та правомірність винесених податкових повідомлень-рішень № 0000932223 від 20.12.2012 р. та № 0000942223 від 20.12.2012 р. належним чином не довів.

Відповідно приписів ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно підпункту 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на встановлені обставини у справі колегія суддів зазначає, що приймаючи податкові повідомлення - рішення № 0000932223 від 20.12.2012 р. та № 0000942223 від 20.12.2012 р., відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про скасування таких рішень є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2013 року відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, колегія суддів підтверджує, що, при прийнятті судового рішення у справі в частині задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2013р. по справі № 820/583/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В.

Повний текст ухвали виготовлений 10.06.2013 р.