Ухвала суду № 31832799, 21.05.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2013 р.Справа № 2а-1870/9601/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 06.02.2013р. по справі № 2а-1870/9601/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Білопільський елеватор"

до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомленнь-рішеннь,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Білопільський елеватор", звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби, в якому просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.08.2012 року:

- №0000321555, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у зальному розмірі 15630,00грн.;

- №0000331555, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (в тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у загальному розмірі 41787грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 7291грн.25коп.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Білопільський елеватор" - задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Сумської міжрайонної державної податкової інспекції від 15 серпня 2012р. №0000321555 та від 15 серпня 2012р. №0000331555.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Білопільський елеватор" (код 35943861) в рахунок повернення сплачений при подачі позову до суду судовий збір в розмірі 647грн.09коп.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Сумського окружного адміністративного суду від 06.02.2013 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову ТОВ "Білопільський елеватор" повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів пп. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. п. 200.1, 200.2, 200.3, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, п. 9.1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ТОВ "Білопільський елеватор" зареєстроване юридичною особою (ідентифікаційний код 35943861), знаходиться на обліку в Білопільському відділенні Сумської МДПІ, зареєстроване платником податку на додану вартість згідно свідоцтва від 23.06.208р. №100123383, що вбачається з акта перевірки від 30.07.2012 року за №108/15-036/35943861 (т.1, а.с.13) та підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію (т.1, а.с.195), копією довідки з ЄДРПОУ (т.1, а.с.196-197).

У період з 17.07.2012р. по 23.07.2012 року Сумською МДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Білопільський елеватор" з питань правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ "Будівельна компанія Акрополь" за липень 2010р., ТОВ "БП-Стиль" за червень-липень 2011р., ТОВ "Будстиль ЛТД" за березень-червень 2011р., за результатами якої складено акт від 30.07.2012р. за №108/15-036/35943861 (т.1, а.с.12-37).

Згідно висновків акту перевірки, встановлено наступні порушення позивачем вимог податкового законодавства:

- п.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5, пп.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97р. №168/97-ВР (тут і далі по тексту постанови - в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), в результаті чого завищено суми податкового кредиту в періоді, що перевірявся (липень 2010р.) на загальну суму 8238грн. та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на загальну суму 8238 грн.;

- абзац а) п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198; п.200.1, п.200.2, п.200.3, п.200.4, п.200.6 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту на загальну суму 49179грн., завищено суму бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів в сумі 41787грн. в т.ч.: по декларації з податку на додану вартість за квітень 2011р. - 3360грн., по декларації з податку на додану вартість за травень 2011р. - 9262 грн., по декларації з податку на додану вартість за липень 2011р.- 23584 грн., по декларації з податку на додану вартість за серпень 2011р.- 5581 грн. та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на загальну суму 7392 грн. по декларації з податку на додану вартість, в т.ч. за квітень 2011р.- 4425грн., по декларації з податку на додану вартість за травень 2011р. 2967грн.

- Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", наказ Міністерства транспорту та зв'язку України, Мінстату України "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля" від 29.12.1995р. №488/346.

На підставі висновків акту перевірки, Сумською МДПІ 15 серпня 2012 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0000321555, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у зальному розмірі 15630,00грн. за серпень 2010р., квітень 2011р., травень 2011р. (т.1, а.с.38);

- №0000331555, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення зобов'язань наступних податкових періодів) з податку на додану вартість в сумі 41787грн., в т.ч.: по декларації з податку на додану вартість за квітень 2011р. - 3360грн., за травень 2011р. - 9262 грн., за липень 2011р.- 23584 грн., за серпень 2011р.- 5581 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 7291грн.25коп. (т.1, а.с.39).

Фактичною підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугували викладені в акті перевірки від 30.07.2012 року за № 108/15-036/35943861 висновки податкового органу про визнання угод між контрагентом позивача ТОВ "БП-Стиль" та ОСОБА_1 (контрагент у другій ланці постачальників для позивача) та як наслідок і угод ТОВ "БП-Стиль" з підприємством позивача, а також угод ТОВ "Білопільський елеватор" з ТОВ "Будстиль ЛТД" та ТОВ "Будівельна компанія "Акрополь" нікчемними.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з дотримання позивачем передбачених законом умов для формування податкового кредиту та дійшов висновку про прийняття податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень з порушенням приписів ч. 2 ст. 19 Конституції України, згідно яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що стало обґрунтованою підставою для їх скасування.

Колегія суддів погоджується з такими висновками податкового органу з огляду на наступне.

Відносно встановленого порушення позивачем вимог пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п. 198.3, п. 198.2, п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.1.6, 1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" ( в редакції закону, чинного на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом, а податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку у звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим законом.

Згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

При цьому колегія суддів зауважує, що при обов'язковій необхідності зазначених фактів для виникнення у платника податку права на податковий кредит вони, однак, не є єдиними, які підлягають доведенню в судовому процесі при розгляді справи, предметом якої є спір про вказане право.

У відповідності до приписів Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит обумовлюється такою обов'язковою умовою, як придбання платником податку товарів для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, що в свою чергу передбачає реальність поставки товарів.

Вказані факти підлягають обов'язковому доведенню в судовому процесі при розгляді судом спору стосовно правильності формування платником податку податкового кредиту.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Водночас згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до вимог п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням зі сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту; пункт 44.2, для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу; пункт 44.3, платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1. цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складання якої використовуються зазначені документи, а у разі її не подання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання.

Проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується і підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський обліку. У свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 3 Закони України "Про бухгалтерський обліку і фінансову звітність в Україні" на даних бухгалтерського обліку ґрунтується фінансова, податкова, статистична і інші види звітності.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Частинами 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складається документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Таким чином, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Судовим розглядом встановлено, що 01.06.2011р. між позивачем та ТОВ "Будстиль ЛТД" було укладено договір поставки №010611 щодо поставки цементу ПЦ 400 згідно специфікації (т.2, а.с.33) на умовах EХW за адресою м. Білопілля, вул. Чапаєва,1 транспортом продавця (т.2, а.с.31-32).

На виконання умов укладеного договору позивачем у ТОВ "Будстиль ЛТД" було придбано цемент, що підтверджується копією рахунку-фактури (т.1, а.с.112, т.2 а.с.35), копією податкової накладної на загальну суму 1670 грн. 12 коп. (в т.ч. ПДВ 278 грн. 35 коп. (т.1, а.с.83, т.2, а.с.36), копією видаткової накладної (т.1, а.с.193,т.2, а.с.37). По укладеному договору були проведені розрахунки, в т.ч. з ПДВ (ця обставина підтверджується випискою банку (т.1, а.с.99, т.2, а.с.34), що доводить реальність здійснених операції. Товар був поставлений згідно договору на умовах EХW за адресою м. Білопілля, вул. Чапаєва,1 транспортом продавця, про що складено акт виконаних робіт (т.1, а.с.154,т.2, а.с.31-32,38) та надано витяг з журналу реєстрації транспортних засобів (т.2, а.с.143-151) та використаний у будівельно-монтажних роботах.

Крім того, судом встановлено, що між позивачем та ТОВ "Будстиль ЛТД" було укладено усну угоду на придбання профнастилу.

На підтвердження виконання договору щодо придбання у квітні 2011р. товару на загальну суму ПДВ 3093, 37 грн., позивачем надано копії рахунку-фактури, податкової накладної від 05.04.2011р. № 21, видаткової накладної, виписку банку на підтвердження сплати вартості товару (т.1, а.с.89,95,108,194,т .2, а.с.160-163).

Товар був поставлений транспортом продавця на склад ТОВ "Білопільський елеватор", про що надано витяг з журналу реєстрації транспортних засобів (т.2, а.с.143-151) та використаний у будівельно-монтажних роботах.

Також судом встановлено, що між позивачем та ТОВ "Будстиль ЛТД" за перевіряємий період укладено наступні договори підряду:

- № 8 від 17.03.2011р. з виконання власними та залученими силами і засобами ремонт приміщення вагової позивача за адресою: м. Білопілля, вул. Чапаєва,1 (т.1, а.с.132-133, т.2, а.с.17);

- № 14 від 05.04.2011р. з монтажу обладнання металоконструкцій ТОВ "Білопільський елеватор" за адресою: м. Білопілля, вул. Чапаєва,1 (т.1, а.с.137-140, т.2, а.с.39);

- № 28-04/11-1 від 28.04.2011р. з реконструкції складу ОКЦ ТОВ "Білопільський елеватор" за адресою: м. Білопілля, вул. Чапаєва,1 (т.1, а.с.141-144, т.2, а.с.53) та 01.06.2011р. №1 до нього (т.1, а.с.145, т.2, а.с.68).

- усний договір щодо виконання робіт з улаштування фундаментів під установлення маневр. пристрою та поліспасту. Враховуючи наявність рахунку, податкової накладних, довідки про вартість виконаних будівельних робіт (типова форма №КБ-3) та акти приймання виконаних будівельних робіт (типова форма №КБ-2в), доказів оплати виконаних робіт, (т.2, а.с.152-159), можна вважати що така операція була укладена з дотриманням форми.

Згідно умов вказаних договорів, позивачем було замовлено виконання ремонтних, будівельно-монтажних робіт власних приміщень, про що ТОВ "Будстиль ЛТД" були видані податкові накладні за договором №8 від 17.03.2011р.: від 25.03.2011р. №15 на суму ПДВ 1010.25грн. (т.1, а.с.90,т.2, а.с.27), від 08.04.2011р. №17 на суму ПДВ 1010.25грн. (т.1, а.с.88, т.2,а.с.30), за договором №14 від 05.04.2011р.: від 25.06.2011р. №67 на суму ПДВ 9583.33грн. (т.1, а.с.82,т.2, а.с.42), від 08.04.2011р. №18 на суму ПДВ 9583.33грн. (т.1, а.с.87,т.2, а.с.45), за договором №28-04/11-1 від 28.04.2011р. та додаткової угоди до нього: від 08.06.2011р. №65 на суму ПДВ 2971грн. (т.1, а.с.84,т.2, а.с.56), від 05.05.2011р. №48 на суму ПДВ 2966.67грн. (т.1, а.с.86,т.2, а.с.59), від 08.06.2011р. №66 на суму ПДВ 5170грн. (т.1, а.с.85,т.2, а.с.73), за усною угодою: від 04.03.2011р. №14 на суму ПДВ 2350грн. (т.1, а.с.91, т.2, а.с.154) та виписані рахунки-фактури (т.1, а.с.109-111, 113-117, т.2, а.с.26,28,29, 41,44, 55,58,70,71,153). Роботи були виконані в березні, квітні, червні 2011р., про що складені довідки про вартість виконаних будівельних робіт (типова форма №КБ-3) та акти приймання виконаних будівельних робіт (типова форма №КБ-2в) за договором №8 від 17.03.2011р. (т.1, а.с.169-175, т.2,а.с.18-24) за договором №14 від 05.04.2011р. (т.1, а.с.176-179, т.2, а.с.46-52), за договором №28-04/11-1 від 28.04.2011р. (т.1, а.с.180-184, 185-192, т.2, а.с.63-67,74-78), за усною угодою (т.1, а.с.164-168, т.2, а.с.155-159). За вказані роботи була проведена оплата, з урахуванням податку на додану вартість, що підтверджується копіями виписок банку (т.1, а.с.93,94,96-98, 100-103, 121, т.2, а.с.25,40, 43,54,57,69,72, 152).

07.06.2009 р. між позивачем та ТОВ "Будівельна компанія "Акрополь" було укладено договір підряду № 324 по виконанню робіт з будівництва зернової ями (т.1, а.с.123-124, т.2, а.с.79-80).

Згідно умов вказаного договору, позивачем було замовлено виконання робіт по будівництву зернової ями, про що ТОВ "Будівельна компанія "Акрополь" було видано податкову накладну від 30.09.2009р. №1637 на суму ПДВ 8237.60грн. (т.1, а.с.92, т.2, а.с.88). Роботи були виконані ТОВ "Будівельна компанія "Акрополь", у вересні 2009р., про що складені довідки про вартість виконаних будівельних робіт (типова форма №КБ-3) та акти приймання виконаних будівельних робіт (типова форма №КБ-2в) (т.1, а.с.155-159, т.2, а.с.83-87). За вказані роботи була проведена оплата, з урахуванням податку на додану вартість, згідно договору уступки вимоги - на рахунок Фірми "Капітель-плюс" (т.1, а.с.125-126, т.2, а.с.89-90,96-97), про що надано копію виписки банку (т.1, а.с.107,т.2, а.с.81), копію рахунку-фактури (т.1, а.с.122, т.2, а.с.82). Дану суму податку на додану вартість 8237.60грн., враховуючи отримання податкової накладної від 30.09.2009р. №1637 із запізненням вже в липні 2010р., було включено до податкового кредиту податкової декларації за липень 2010р. (т.2, а.с.130-134, 182).

Крім того, 20.06.2011 р. між позивачем та ТОВ "БП-Стиль" укладено договір підряду № 16 від з виконання робіт по монтажу обладнання та металоконструкцій та ремонту покрівлі ТОВ "Білопільський елеватор" за адресою: м. Білопілля, вул. Чапаєва, 1 (т.1, а.с.146-149, т.2, а.с.98).

Згідно умов вказаного договору, позивачем було замовлено виконання робіт по монтажу обладнання та металоконструкцій та ремонт покрівлі, про що ТОВ "БП-Стиль" було видано податкові накладні від 25.06.2011р. №15 на суму ПДВ 6106грн. (т.1, а.с.81, т.2, а.с.101), від 29.07.2011р. №12 на суму ПДВ 6106грн. (т.1, а.с.80, т.2, а.с.104), та виписано рахунки (т.1, а.с.118-120, т.2, а.с.99,102).

Роботи були виконані ТОВ "БП-Стиль", у липні 2011 р., про що складені довідки про вартість виконаних будівельних робіт (типова форма № КБ-3) та акти приймання виконаних будівельних робіт (типова форма № КБ-2в) (т.1, а.с.160-163, т.2, а.с.105-108). За вказані роботи була проведена оплата, з урахуванням податку на додану вартість, про що надано копію виписки банку (т.1, а.с.104, 105-106, т.2, а.с.100,103).

Вказані вище первинні документи надались відповідачу в ході перевірки, однак, як вбачається з акту перевірки, (т.1, а.с.12-36) податковим органом не надано належної оцінки наданим позивачем доказам.

Як встановлено судом, придбані від ТОВ "Будстиль ЛТД" товар (роботи) в тому числі від ТОВ "Будівельна компанія "Акрополь" та ТОВ "БП-Стиль" були використані у власній господарській діяльності при здійсненні ремонтно-будівельних робіт власних об'єктів, про що свідчать надані до матеріалів справи копії свідоцтва про державну реєстрацію ТОВ "Будстиль ЛТД", ліцензії на право проведення будівельної діяльності (т.1, а.с.134-1369, т.2, а.с.60,61-62), копії свідоцтва про державну реєстрацію ТОВ "Будівельна компанія "Акрополь", ліцензії на право проведення будівельної діяльності, копію свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість (т.1, а.с.127-131, т.2, а.с.91,92-94,95), копії свідоцтва про державну реєстрацію ТОВ "БП-Стиль", ліцензії на право здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, копію свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість (т.1, а.с.150-154), витяг з журналу реєстрації осіб, що прибули на ТОВ "Білопільський елеватор" (т.2, а.с.135-142).

Колегія суддів зазначає, що оформлені сторонами договорів поставки первинні документи відповідають вимогами ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а податкові накладні - вимогам ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та пп. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що господарські операції за договорами поставки та підряду, укладеними між позивачем та ТОВ "БП-Стиль", ТОВ "Будстиль ЛТД", ТОВ "Будівельна компанія "Акрополь", повністю підтверджені відповідними первинними документами.

Отже, судовим розглядом підтверджено факт виконання позивачем вимог пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (при здійсненні операцій в 2009р.) та пп.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (при здійсненні операцій в 2011р.), який сплатив податок на додану вартість в ціні товару (послуг), придбаних у безпосередніх постачальників товару (робіт) - ТОВ "БП-Стиль", ТОВ "Будстиль ЛТД", ТОВ "Будівельна компанія "Акрополь", які, в свою чергу, видали покупцю, яким є позивач, належним чином оформлені податкові накладні на визначені та сплачені покупцем суми податку, а отже висновок податкового органу про завищення позивачем суми податкового кредиту за липень 2010р. на суму 8238грн. (ТОВ "Будівельна компанія "Акрополь") та податкового кредиту за березень-липень 2011р. (ТОВ "Будстиль ЛТД" ТОВ "БП-Стиль") на суму 49179 грн. є безпідставним та необґрунтованим.

Щодо висновку податкового органу про порушення позивачем вимог пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3, п. 200.4, п. 200.6 ст. 200, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки, за період з 01.07.2010 р. по 31.07.2010 р. та з 01.03.2011 р. по 31.07.2011 р. ТОВ "Білопільський елеватор" задекларовано бюджетне відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів в сумі 119229 грн. та задекларовано залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту по останній декларації перевіряємого періоду (липень 2011) в сумі 245 8365 грн.

Згідно пп. 7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Відповідно до п.п.200.2, 200.3, 200.4, 200.6 ст. 200 Податкового кодексу України в редакції чинних на час виникнення спірних правовідносин, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

З акту перевірки вбачається (т.1, а.с.12-36), що в ході її проведення відповідачем були досліджені податкові накладні, видані позивачу ТОВ "БП-Стиль", ТОВ "Будстиль ЛТД", ТОВ "Будівельна компанія "Акрополь", однак вони не були взяті до уваги у зв'язку з тим, що відповідач вважає правочини, укладені без мети отримання юридичних наслідків, а сплату коштів за ними такою, що не пов'язана з господарською діяльністю позивача.

При цьому, колегія суддів зауважує, що під час проведення перевірки жодних зауважень щодо змісту або оформлення податкових накладних, (крім не прийняття їх до уваги з підстав встановлення податковим органом укладання нікчемних чи безтоварних угод, що спростовано в судовому засіданні) відповідачем не надано.

З огляду на те, що судовим розглядом підтверджено реальність господарських операцій за договорами, укладеними з ТОВ "БП-Стиль", ТОВ "Будстиль ЛТД", ТОВ "Будівельна компанія "Акрополь" та правомірність включення позивачем сум податку на додану вартість, сплачених в ціні товару придбаного у ТОВ "БП-Стиль", ТОВ "Будстиль ЛТД", ТОВ "Будівельна компанія "Акрополь", до складу податкового кредиту, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність висновку податкового органу щодо ТОВ "Білопільський елеватор" завищення суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів в сумі 41787 грн., та завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 7392 грн.

Посилання відповідача, у якості додаткової підстави прийняття оскаржуваного рішення від 15.08.2012р. № 0000321555 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 8238грн., на те, що ТОВ "Білопільський елеватор" не надано доказів отримання податкової накладної від ТОВ "Будівельна компанія "Акрополь" із запізненням, судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято до уваги.

Встановлено, що ТОВ "Білопільський елеватор" до складу податкового кредиту за липень 2010р. включено суму податку на додану вартість 8238 грн. - по контрагенту ТОВ "Будівельна компанія "Акрополь" за податковою накладною від 30.09.2009р. №1637 (т.2. а.с.130-132).

В той же час у відповідності до пп. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права на податковий кредит вважається дата здійснення першої із подій:

або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) - у разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, право платника податку на податковий кредит визначається саме за датою отримання ним податкової накладної.

Відповідно до п.п.7.2.8. п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку. Форма і порядок заповнення реєстрів отриманих та виданих податкових накладних встановлюються центральним податковим органом.

Відповідно до п.7 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затверджених наказом ДПА України від 30.06.2005 р. № 244, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 липня 2005 р. за N 770/11050, чинного на час виникнення спірних правовідносин, реєстр є основою для відображення зведених результатів такого обліку в податкових деклараціях з податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи (т.2, а.с. 164), позивачем вказану податкову накладну отримано в липні 2010р. тобто в періоді, відмінної від дати виписки, вказаної накладної.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність формування позивачем податкового кредиту за липень 2010 р. на загальну суму 8238 грн. у періоді отримання ним податкової накладної, а не у періоді її виписки контрагентом позивача.

Щодо висновку податкового органу про нікчемність правочинів між позивачем та ТОВ "БП-Стиль", ТОВ "Будстиль ЛТД", ТОВ "Будівельна компанія "Акрополь", колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки від 30.07.2012 року за №108/15-036/35943861, в обґрунтування даного висновку податковий орган посилається на результати автоматизованого співставлення даних податкової звітності за відповідні періоди з податку на додану вартість на рівні ДПС України, згідно якого встановлено розбіжності між сумою податкового зобов'язання контрагентів та податкового кредиту позивача (т.1, а.с.16,25-27,29); акт перевірки ТОВ "БП - Стиль" від 27.02.2012р. №1168/23-12/37524691/17 (т.1, а.с.216-225), яким встановлено створення підприємства на підставну особу, відсутність даного контрагента за податковою адресою, основних фондів, складських приміщень, виробничих потужностей, трудових ресурсів та як наслідок - не підтвердження придбання продукції. Також зазначає, що СПД-ФО ОСОБА_1, який виконував роботи для ТОВ "БП - Стиль" не міг виконувати роботи для даного контрагента; акт перевірки ТОВ "Будстиль ЛТД" від 21.02.2012р. №1023/2312/34012050/14 (т.1, а.с.227-236), яким встановлено створення підприємства на підставну особу, відсутність даного контрагента за податковою адресою, основних фондів, складських приміщень, виробничих потужностей, трудових ресурсів та як наслідок - не підтвердження придбання продукції.; акт перевірки ДПС у м. Сімферополі про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Будівельна компанія "Акрополь" від 06.04.2012р. №8/22/32841299 (т.1, а.с.237-266) в якому зазначено, що сумнівний кредит, отриманий ТОВ "Будівельна компанія "Акрополь" від контрагентів-постачальників фактично не було використано у власній господарській діяльності, а було спрямовано на ухилення від спати податкових зобов'язань інших суб'єктів господарювання. Таким чином, податковий орган дійшов висновку, що податкова вигода, сформована від сумнівних постачальників підлягає коригуванню по ланцюгу постачання до реальних вигодонабувачів.

Судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято такі доводи податкового органу.

Колегія суддів зазначає, що Закон України "Про податок на додану вартість" та Податковий кодекс України не ставить право позивача на податковий кредит у залежність від факту сплати ПДВ постачальником товарів (послуг) (по ланцюгу) до бюджету.

Посилання відповідача в акті перевірки в обґрунтування висновку щодо неправомірного віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми вартості придбаних від ТОВ "БП-Стиль", ТОВ "Будстиль ЛТД", ТОВ "Будівельна компанія "Акрополь" товарів та послуг на відсутність у контрагентів позивача основних фондів, складських приміщень, виробничих потужностей, трудових ресурсів, що фактично встановлено на підставі поданої звітності контрагентів позивача, чи неможливість отримання послуг ТОВ "БП-Стиль" від ОСОБА_1 чи ТОВ "Будівельна компанія "Акрополь" від певних саме його постачальників у спірному періоді, не декларування зобов'язань, не може свідчить про недійсність договору саме між позивачем та ТОВ "БП - Стиль", ТОВ "Будівельна компанія "Акрополь", ТОВ "Будстиль ЛТД", або про відсутність у сторін договорів наміру виконати їх умови.

Колегією суддів встановлено, що спрямованість спірних правочинів на реальне настання правових наслідків підтверджується доданими до матеріалів справи первинними документами бухгалтерського та податкового обліку позивача. Також, документально підтверджується факт використання позивачем у власній господарській діяльності отриманих товарів (послуг), отриманих за договорами, укладеними з вказаними контрагентами.

Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів вважає висновок відповідача про нікчемність правочинів, як таких, що не спричиняють реального настання правових наслідків, помилковим, та таким, що спростовується встановленими обставинами та дослідженими у справі доказами.

Також, колегія суддів зазначає, що викладені в акті перевірки висновки щодо порушення контрагентами позивача вимог ст.ст. 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України зроблені відповідачем з перевищенням компетенції органів державної податкової служби, оскільки Податковий кодекс України та Закон України "Про державну податкову службу в Україні" не наділяють податковий орган повноваженнями щодо визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам законодавства, та повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст.ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів вважає за необхідне вказати, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (оскільки діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (оскільки наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (оскільки відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочинів недійсними.

Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні договорів, взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Крім того, у відповідності до ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Колегія суддів зазначає, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки, довідки зустрічної звірки або акту про неможливість проведення зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентами платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента або акт про неможливість проведення зустрічної звірки тощо, не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Таким чином, не можуть бути безумовним свідченням правомірності висновків податкового органу результати актів перевірок контрагентів позивача та результати автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Слід відмітити, що як позивач, так і вищевказані контрагенти позивача на час здійснення спірних господарських операцій були зареєстровані як юридичні особи-суб`єкти підприємницької діяльності, що не заперечується відповідачем по справі, тобто, як позивач, так і його контрагенти мали відповідний обсяг цивільної право - та дієздатності, а також обсяг прав як платника ПДВ для укладення спірних договорів.

Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що під час проведення перевірки відповідачем досліджувались первинні документи ТОВ "БП-Стиль", ТОВ "Будстиль ЛТД", ТОВ "Будівельна компанія "Акрополь" на підтвердження реальності здійснених правочинів, натомість, усі документи, що підтверджують обставини здійснення зазначеним підприємством господарської діяльності в розрізі відносин з позивачем, наявні в матеріалах справи.

Також матеріали справи не містять податкових повідомлень-рішень, якими б ТОВ "БП-Стиль", ТОВ "Будстиль ЛТД", ТОВ "Будівельна компанія "Акрополь", ФО-П ОСОБА_2 були визначені податкові зобов'язання чи застосовані штрафні (фінансові) санкції за наслідками здійснення господарської операції з позивачем у справі.

При цьому, відповідачем в акті перевірки не наведено доказів: неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників; відсутності руху активів у процесі здійснення господарських операцій; відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін правочинів; отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цих операцій в інший спосіб; отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином.

Згідно п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом - Порядок №984), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

У відповідності до п. 5.2 Порядку № 984 у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів; у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки; у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

Колегія суддів зауважує, що відповідачем в акті перевірки від 30.07.2012 року за №108/15-036/35943861 висновки про відсутність реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "БП-Стиль", ТОВ "Будстиль ЛТД", ТОВ "Будівельна компанія "Акрополь" викладено без висвітлення конкретних обставин господарських операцій, які свідчать про неможливість факту їх здійснення, та без посилання на будь-які первинні документи, у зв`язку з чим, колегія суддів вважає такий висновок ДПІ таким, що зроблений з порушенням вимог Порядку № 984.

Разом з цим, колегія суддів вважає за необхідне відмітити, що обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг).

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Згідно ч. 2 ст.161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

Так, 31.01.2011р. Верховним Судом України винесена постанова у справі у за позовом Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

В рішенні Верховного суду України по цій справі зазначено, що у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі N 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі N 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Колегія суддів також звертає увагу на приписи ч.2 ст.8 КАС України, яка зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, факти вказаних в акті перевірки від 30.07.2012 року за №108/15-036/35943861 порушень та правомірність винесених податкових повідомлень-рішень №0003051702, №0003061702 від 15 серпня 2012р. № 0000321555 та № 0000331555 належним чином не довів.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи податкові повідомлення-рішення від 15 серпня 2012р. № 0000321555 та № 0000331555, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про визнання протиправними та скасування таких рішень є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 06.02.2013 року відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів підтверджує, що, при прийнятті судового рішення у справі в частині задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Сумської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 06.02.2013р. по справі № 2а-1870/9601/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В.