Ухвала суду № 31832782, 23.05.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2013 р.Справа № 820/895/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Макаренко Я.М.

Суддів: Шевцової Н.В. , Мінаєвої О.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2013р. по справі № 820/895/13-а

за позовом Приватного підприємства "Охоронне агентство "Р-4"

до Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство охоронне агентство "Р-4" (далі по тексту - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач), в якому просив суд:

- скасувати податкове повідомлення - рішення від 21.11.2012 року № 0000850225 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1955,00 грн. за основним платежем та податкове повідомлення - рішення від 21.11.2012 року № 0000860225 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2125, 00 грн., в тому числі 1700, 00 грн. за основним платежем та 425, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2013 року адміністративний позов Приватного підприємства охоронне агентство "Р-4" до Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено у повному обсязі.

Скасовано податкове повідомлення - рішення від 21.11.2012 року № 0000850225 про збільшення Приватному підприємству охоронне агентство "Р-4" суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1955,00 грн. (одна тисяча дев'ятсот п'ятдесят п'ять гривень) за основним платежем.

Скасовано податкове повідомлення - рішення від 21.11.2012 року № 0000860225 про збільшення Приватному підприємству охоронне агентство "Р-4" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2125, 00 грн. (дві тисячі сто двадцять п'ять гривень), в тому числі 1700, 00 грн. (одна тисяча сімсот гривень) за основним платежем та 425, 00 грн. (чотириста двадцять п'ять гривень) за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2013 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу в яких посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2013 року залишити без змін, апеляційну скаргу-без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 197 КАС України апеляційний розгляд справи проведено у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач зареєстрований юридичною особою про що свідчить копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 558926 від 31.08.2006 р. (а.с.52), включено до ЄДРПОУ згідно довідки серії АА № 673919 від 21.08.2012 р. (а.с. 55), взято на податковий облік ХОДПІ 06.09.2006 р. за № 576, що підтверджується копією довідки про взяття на облік платника податків від 24.07.2007 р. № 413 (а.с. 54), є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 08.07.2008 р. № 100126587, виданого ХОДПІ (а.с. 53).

Згідно довідки з ЄДРПОУ серії АА № 673919 від 21.08.2012 р., виданої Головним управлінням статистики у Харківській області ППОА «Р-4» здійснює такі основні види господарської діяльності за КВЕД-2010: 80.10 діяльність приватних охоронних служб; 45.20 технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; 45.32 роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 80.20 обслуговування систем безпеки; 69.10 діяльність у сфері права; 68.20 надання в оренду й експлуатація власного чи орендованого нерухомого майна.

Відповідачем на адресу позивача було направлено запит від 13.01.2012 року № 290/10/23-417 «Про надання інформації та її документального підтвердження» по господарських відносинах із ТОВ «Оттімо» з 01.09.2011 року по 30.09.2011 р.(далі по тексту - запит) (а.с. 68-69).

В даному запиті ХОДПІ просить позивача надати пояснення та їх документальне підтвердження (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) копії первинних, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують фінансово-господарські відносини, вид, обсяг і якість операцій та розрахунків, що здійснювалися) для з'ясування реальності та повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліку із відповідним відображенням у податкових деклараціях (розрахунках, звітах тощо) результатів операцій по господарських відносинах відносинах із ТОВ «Оттімо».

На даний запит ППОА «Р-4» надіслало ХОДПІ письмову відповідь від 14.02.2012 р. № 5 (а.с. 70), а також копії наступних документів: договору б/н від 29.07.2011 р., акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 194 від 28.09.2011р., податкової накладної № 194 від 28.09.2011р., платіжного доручення № 38 від 06.10.2011р.

Судом встановлено, що на підставі наказу начальника ХОДПІ № 696 від 22.10.2012 року «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП Охоронне агентство «Р-4», код ЄДРПОУ 34566985» (а.с. 71) було здійснено перевірку позивача за результатами якої було складено акт від 05.11.2012 р. № 1860/220/34566985 «Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки Приватного підприємства охоронне агентство «Р-4» (код ЄДРПОУ 34566985) з питань правильності обчислення та нарахування податку на додану вартість та податку на прибуток за вересень 2011 року по операціям з ТОВ «Оттімо» (код ЄДРПОУ 35247423)» (далі по тексту - акт перевірки) (а.с. 72-79).

Відповідно до висновку акту перевірки перевіркою встановлено порушення з боку позивача вимог:

- п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 розділу V Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-IV в результаті чого суму податку на додану вартість до сплати занижено на загальну суму 1700, 00 грн., у тому числі: за вересень 2011 року на 1700, 00 грн.;

- п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-IV, в результаті чого встановлено заниження суми податку на прибуток до сплати у загальній сумі 1955,00 грн., в тому числі: за 3 квартал 2011 року на 1955,00 грн.

ППОА "Р-4" на ім'я начальника ХОДПІ були надіслані заперечення на акт перевірки № 41 від 08.11.2012 (а.с. 38-40), на які ХОДПІ позивачу надіслала відповідь № 9422/10/22-514 від 15.11.2012 р., згідно якої висновки, зроблені в акті перевірки, в частині порушень, на які підприємством надані заперечення, визнано правомірними (а.с. 41-42).

На підставі акту перевірки були винесені податкові повідомлення - рішення від 21.11.2012 року № 0000850225 про збільшення ППОА "Р-4" суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1955,00 грн. за основним платежем та № 0000860225 про збільшення ППОА "Р-4" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2125, 00 грн., в тому числі 1700, 00 грн. за основним платежем та 425, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами). (а.с. 9-10).

На винесені податкові повідомлення - рішення позивачем було подано скаргу № 13 від 26.11.2012 р. до Державної податкової служби у Харківській області (а.с. 43-48).

За результатами розгляду скарги позивача Державна податкова служба у Харківській області винесла рішення № 237/10/10.2-17 від 21.01.2013 р., яким оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишила без змін, а скаргу -без задоволення (а.с. 49-51).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугували висновки податкового органу про порушення позивачем - п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 розділу V Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-IV в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 1700, 00 грн., у тому числі: за вересень 2011 року на 1700, 00 грн..- п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-IV, в результаті чого позивачем занижено суми податку на прибуток у загальній сумі 1955,00 грн., в тому числі за 3 квартал 2011 року на 1955,00 грн. Такі висновки відповідача ґрунтуються на тому, що, на думку відповідача, позивачем не надано достатніх доказів того, що відображені позивачем в податковому обліку витрати та податковий кредит за господарськими операціями з ТОВ «Оттімо» мали місце за наслідками здійснення реальної господарської діяльності, що такі витрати обумовлені об'єктивними потребами здійснення господарської діяльності та спрямовані на отримання доходу, а також підтверджені належним чином оформленими документами.

Колегія суддів такі висновки відповідача вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі по тексту - Кодекс), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами п.198.3. ст. 198 Податкового кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу, що передбачено п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України.

Отже, підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна видана платником податку.

Стаття 138 Податкового Кодексу України містить у собі склад витрат та порядок їх визнання, так, відповідно п.138.1 витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового Кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із приписами абзаці 1 підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України до витрат не включаються витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до частини 1 статті 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Колегія суддів зазначає, що наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною, оскільки визначальною умовою для віднесення сум ПДВ на підставі податкових накладних до податкового кредиту є реальність господарських операцій, яка повинна бути підтверджена належно оформленими документами податкового та бухгалтерського обліку.

Колегія суддів не погоджується з висновками відповідача, що позивачем не доведено реальність господарських операцій за якими був сформований податковий кредит та витрати, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між Позивачем (замовник) та ТОВ «Оттімо» (виконавець) був укладений договір надання рекламних послуг б/н від 29.07.2011 року, предметом якого, згідно п. 1.1. є розміщення рекламних та рекламно-інформаційних матеріалів на території, в обсягах і на умовах, передбачених цим договором та додатку до нього, що є його невід'ємною частиною. У п. 1.2. договору під рекламними і рекламно-інформаційними матеріалами розуміються рекламні оголошення, а також інші текстові та (або)графічні матеріали, фотографії та інші ілюстрації, що містять інформацію про осіб, послуги, ідеї та починання, які покликані формувати і підтримувати позитивний імідж замовника (далі по тексту - договір)(а.с. 11-13).

Відповідно до додатку №1 до договору сторони узгодили найменування послуг, що надаються, місце розташування матеріалів, строк розміщення та ціну, а саме - розміщення рекламних розтяжок на весь період по 30.09.2011 р.: в торгівельному центрі «Дафі» вартістю 2500, 00 грн.; в торгівельному центрі «Караван», вартістю 2400, 00 грн.; в «Радмірі», вартістю 3100, 00 грн.; розміщення рекламних розтяжок «Аеропорт», вартістю 700, 00 грн.; автовокзал ст. м. «Пролетарська», вартістю 500, 00 грн. та пл. Повстання «Главпочтамп», вартістю 1000, 00 грн., а всього на загальну суму 10200, 00 в т.ч. ПДВ - 1700, 00 грн. (а.с. 14).

В підтвердження факту виконання умов вказаного договору позивачем надано акт здачі-прийняття робіт, рахунок-фактуру, податкову накладну, платіжне доручення .

Крім того, на підтвердження розміщення рекламних матеріалів на виконання умов договору до матеріалів справи позивачем надані фотознімки, що містять рекламний матеріал позивача (а.с. 105-108).

Надані рекламні послуги були оприбутковані позивачем, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 (а.с. 18).

Виписана ТОВ «Оттімо» податкова накладна № 194 від 28.09.2011р. на суму 10200,00 грн., в т.ч. ПДВ-1700,00 грн. включена до реєстру отриманих та виданих податкових накладних вересня 2011 р. (а.с. 19).

Отримані від ТОВ «Оттімо» послуги позивачем були використані у власній господарській діяльності, що підтверджується подальшим укладенням договорів № 303-1 від 03.10.2011 року (із додатками) з Департаментом підприємництва та споживчого ринку Харківської міської ради, № 06/09-П1 від 06.09.2011 р. (із додатками) з Українською державною академією залізничного транспорту.

Отже, договір надання рекламних послуг був укладений з метою його реального виконання. Позивач ставив за мету здійснення господарської діяльності, а не отримання податкової вигоди.

Судом також перевірено та встановлено, що усі витрати позивача з придбання послуг були об'єктивно необхідні позивачу для забезпечення господарської діяльності, та підтверджені належним чином складеними первинними та іншими документами.

Крім того, неправомірність віднесення до податкового кредиту та до витрат сум ПДВ та витрат понесених за господарськими операціями з ТОВ «Оттімо» податковий орган обґрунтовує нереальністю договору, укладеного з ТОВ «Оттімо». Висновки про відсутність реально вчинених господарських операцій відповідача ґрунтуються на акті перевірки ТОВ «Оттімо».

Між тим, враховуючи вимоги Цивільного кодексу України, колегія суддів зазначає, що основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки, на підставі якого відповідач дійшов висновку про нікчемність правочину.

Спірний договір не визнаний у встановленому законом порядку недійсним.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою вважати неправомірним формування податкового кредиту позивачем, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, сама по собі несплата податку контрагентом позивача, або його контрагентами (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит позивача.

Отже, враховуючи, встановлення колегією суддів факту реального виконання умов, обумовлених спірним договором, надання позивачем належним чином оформлених документів в підтвердження виконання спірного договору та не надання податковим органом інших відомостей, які б свідчили про нікчемність спірного договору, колегія суддів відхиляє доводи відповідача про наявність ознак нікчемності спірного правочину.

Отже, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ «Оттімо» за спірним договором, а тому суми ПДВ та витрати правомірно віднесені останнім до податкового кредиту та витрат спірного періоду.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем безпідставно було донараховано позивачу податкове зобов"язання з податку на додану вартість та податку на прибуток.

За таких обставин, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2013р. по справі № 820/895/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Макаренко Я.М.Судді(підпис) (підпис) Шевцова Н.В. Мінаєва О.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Макаренко Я.М.