Ухвала суду № 31832648, 14.05.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2013 р.Справа № 2а-14472/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Волкової А.М.

представника позивача Андросова А.О.

представника відповідача Дубрової К.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Машгідропривод" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2013р. по справі № 2а-14472/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Машгідропривод"

до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекція м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Машгідропривод", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова, в якому просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача № 0000012600/0 від 21 листопада 2008 року, № 0000012600/1 від 05 лютого 2009 року, № 0000012600/2 від 16 квітня 2009 року.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2013 року допущено заміну відповідача в порядку правонаступництва з Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова на Основ'янську міжрайонну Державну податкову інспекцію м. Харкова Харківської області Державної податкової служби.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2013 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Машгідропривід" - залишено без задоволення.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, позивач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2013 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.ст. 9, 11 Кодексу адміністративного судочинства України, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Машгідропривід" зареєстрований у встановленому законом порядку, як юридична особа, набув правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, як платник податків, зборів (обов'язкових платежів), знаходиться на обліку в Основ'янській міжрайонній Державній податковій інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби та є платником податку на додану вартість.

У період з 23.09.2008 року по 03.11.2008 року Державною податковою інспекцією у Комінтернівському районі міста Харкова проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Машгідропривід", з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 29 березня 2007 р. по 30 червня 2008 р., про що було складено акт № 3006/23-206-34953135 від 10 листопада 2008 року.

Згідно висновків акту перевірки, встановлено порушення позивачем ч. 1 ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП "Каф-Буд"; п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 45995 грн., у тому числі за березень 2008 року 995 грн., за квітень 2008 року в сумі 27500 грн., за травень 2008 року в сумі 9167 грн., за червень 2008 року в сумі 8333 грн.

На підставі висновків акту перевірки Державною податковою інспекцією у Комінтернівському районі міста Харкова було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000012600/0 від 21 листопада 2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 68991,72 грн., у т.ч. за основним платежем - 45994,47 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями - 22997,25 грн.

Позивач не погодився з зазначеними в акті порушеннями, про що склав заперечення та звернувся в межах адміністративного оскарження зі скаргами на вищезазначене податкове повідомлення - рішення. За результатами адміністративного оскарження скарги позивача залишені без задоволення та прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000012600/1 від 05 лютого 2009 року , № 0000012600/2 від 16 квітня 2009 року.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів, що спростовують висновки відповідача щодо порушення товариством вимог податкового законодавства, а відповідач під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", яким врегульовано спірні правовідносини на час їх виникнення, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно п. 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Із системного аналізу вказаних вище норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що наявність податкової накладної є обов'язковою, але не вичерпною підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, оскільки, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) із метою використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується і підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський обліку. У свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 3 Закони України "Про бухгалтерський обліку і фінансову звітність в Україні" на даних бухгалтерського обліку ґрунтується фінансова, податкова, статистична і інші види звітності. Іншими словами, первинні документи по віддзеркаленню господарських операцій і для податкового обліку.

Стаття 1 зазначеного Закону визначає, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Вимоги до первинного документа встановлені у ст. 9 наведеного Закону: первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати відповідні обов'язкові реквізити.

Згідно ч. 3 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, Товариством з обмеженою відповідальністю "Машгідропривід" 27 березня 2008 р. укладено з Приватним підприємством "Каф-Буд" генеральний договір підряду № 17, на підставі якого підрядник -ПП "Каф-Буд" зобов'язується за завданням замовника - ТОВ "Машгідропривід" виконати будівельні, монтажні, ремонті чи інші роботи у відповідності до умов договору, а замовник, у свою чергу, зобов'язується їх прийняти та оплатити.

Додатковим договором до генерального № 17 від 27 березня 2008 р. визначений конкретний вид робіт, що має виконати ПП "Каф-Буд", а саме монтажні роботи відповідно до розробленого замовником технічного завдання та кошторисної документації - облицювання фасаду профлистом будівлі основного виробництва.

Згідно п.2.1 договору підряду № 17 від 27.03.2008 року підрядник зобов'язаний до моменту початку робіт надати замовнику відповідні ліцензії та інші дозвільні документа, що дозволяють робити певні види робіт (пп. 2.1.2.) Виконувати роботи якісно й у встановленим термін, а також гарантувати якість виконаної роботи (п.п. 2.1.2.) Виконувати роботи відповідно до проектно-кошторисної документації та іншої технічної документації, погодженою сторонами, власними силами, інструментами, механізмами, з власних матеріалів або матеріалів замовника, з дотриманням будівних норм та правил (п.п.2.1.3.) У разі виконання підрядником робіт з матеріалів замовника, після завершення робіт до моменту підписання сторонами акту прийому-передачі виконаних робіт, передати замовнику невикористаний матеріал отриманий від останнього, й надати звіт про використання матеріалу (пп. 2.1.7.)

Відповідно п. 3.1 договору підряду № 17 від 27.03.2008 року ціна виконаних підрядником робіт зазначається в додатковому договорі та затвердженому сторонами Кошторису які є невід'ємною частиною цього договору

На підставі зазначеного договору у період з квітня 2008 р. по червень 2008 р. ПФ "Каф-Буд" виконувались роботи на користь позивача, про що надавались податкові накладні, а саме: податкова накладна від 04 квітня 2008 р. за № 040408/07 на суму 95000 грн., у тому числі ПДВ - 15833,33 грн.; від 07 квітня 2008 р. за № 070408/07 на суму 70000 грн., у тому числі ПДВ - 11666,67 грн.; від 14 травня 2008 р. за № 140508/07 на суму 10000 грн., у тому числі ПДВ - 1666,67 грн.; від 28 травня 2008 р. за № 280508/07 на суму 20000 гри., у тому числі ПДВ - 3333,33 грн.; від 29 травня 2008 р. за № 290508/07 на суму 10000 гри., у тому числі ПДВ - 1666,67 грн.; від 30 травня 2008 р. за № 3005008/07 на суму 15000 грн., у тому числі ПДВ - 2500 грн.; від 02 червня 2008 р. за № 0268/07 на суму 10000 грн., у тому числі ПДВ - 1666,67 грн.; від 03 червня 2008 р. за № 0368/07 на суму 10000 грн., у тому числі ПДВ - 1666,67 грн.; від 04 червня 2008 р. за № 0468/07 на суму 10000 грн., у тому числі ПДВ - 1666,67 грн.; від 09 червня 2008 р. за № 0968/07 на суму 10000 гри., у тому числі ПДВ - 1666,67 грн.; від 11 червня 2008 р. за № 1168/07 на суму 10000 грн., у тому числі ПДВ - 1666,67 грн.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними ТОВ "Машгідропривід" включено до податкового кредиту квітень - червень 2008 року.

Між тим, судом встановлено, що податкові накладні від 04 квітня 2008 р. за № 040408/07; від 07 квітня 2008 р. за № 070408/07 ; від 14 травня 2008 р. за № 140508/07; від 28 травня 2008 р. за № 280508/07; від 29 травня 2008 р. за № 290508/07; від 30 травня 2008 р. за № 3005008/07 згідно умови продажу виписані за договором №8 від 23.04.2008 року, а в інших податкових накладних від 02.06.2008 року № 0268/07, від 03 червня 2008 р. за № 0368/07; від 04 червня 2008 р. за № 0468/07; від 09 червня 2008 р. за № 0968/07; від 11 червня 2008 р. за № 1168/07 в умовах продажу зазначено договір без номеру та дати його укладення.

Однак договірні відносини сторін були оформлені договором підряду № 17 від 27.03.2008 року.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вказані податкові накладні не підтверджують факту надання послуг за договором підряду № 17 від 27.03.2008 року, оскільки виписані за іншим договором.

Крім того, на підтвердження факту реального виконання договору № 17 від 27.03.2008 року в частині оплати придбаних у ПП "Каф-Буд" підрядних робіт, позивачем надано до матеріалів справи платіжні доручення: від 04.04.2008 року № 709 на суму 95 000, 00 грн., від 07.04.2008 року № 738 на суму 70000,00 грн., від 14.05.2008 року № 807 на суму 10000,00 грн., від 28.05.2008 року № 881 на суму 20000,00 грн., від 29.05.2008 року № 903 на суму 10000,00 грн., від 30.05.2008 року № 942 на суму 15 000,00 грн., від 02.06.2008 року № 949 на суму 10 000 грн., від 03.06.2008 року № 968 на суму 10 000 грн., від 04.06.2008 року № 993 на суму 10 000,00 грн., від 09.06.2008 року № 1031 на суму 10 000,00 грн., від 11.06.2008 року № 1057 на суму 10 000,00 грн.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що з наданих копій платіжних доручень не вбачається, що їх отримано та проведено банківською установою.

Відповідно до Національного Класифікатора України, прийнятого наказом Держспоживстандарту України від 26 грудня 2005 р. № 375, економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів та послуг), який здійснюється з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічна діяльність характеризується витратами на виробництво, процесом виробництва та випуском продукції.

Основний вид економічної діяльності - вид діяльності статистичної одиниці, на який припадає найбільший внесок у валову, додану вартість (або визначений інший критерій). При цьому, вибір показника для визначення основного виду діяльності, як правило, не впливає на результат.

Згідно з п. 4 Наказу Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 13 вересня 2001 року № 112/182, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 8 листопада 2001 р. за № 939/6130 "Про затвердження Ліцензійних умов провадження будівельної діяльності (вишукувальні та проектні роботи для будівництва, зведення несучих та огороджуючи конструкцій, будівництво та монтаж інженерних і транспортних мереж)" суб'єкти господарювання здійснюють будівельну діяльність за наявності організаційних, кваліфікаційних та технологічних умов.

Із акту перевірки ТОВ "Машгідропривід" вбачається, що із ПФ "Каф-Буд" була укладена за цей період єдина угода підряду на суму 398601,63 грн. При цьому, перевіркою встановлено, що фактично згідно податкової звітності та наданих до перевірки документів, у ПФ "Каф-Буд" відсутні необхідні умови для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки ЄДРПОУ та фактично здійснюваного протягом перевіряємого періоду, а саме - відсутні трудові ресурси та необхідні основні фонди та обладнання для виконання укладених угод щодо здійснення будівельної та іншої діяльності (відповідно до штатного розкладу протягом перевіреного періоду на підприємстві працював 1 штатний робітник, що суперечить п. 4 наказу Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 13 вересня 2001 р. № 112/182).

Судовим розглядом встановлено, що нежитловим приміщенням, ремонтні та будівельні роботи якого за договором підряду № 17 від 27 березня 2008 р. мала здійснити ПФ "Каф-Буд", позивач користується на правах оренди у відповідності до договору від 01 листопада 2007 р., укладеного з ТОВ "Виробничо-технічний центр "ІСЖМ".

Пунктом 4.5 зазначеного договору оренди орендар - ТОВ "Машгідропривід" зобов'язаний за власний рахунок здійснювати поточний, а за домовленістю з орендодавцем і капітальний ремонт орендованого приміщення, усувати пошкодження, як у орендованому приміщенні, так і в інших місцях, що виникли за вини орендаря.

У свою чергу, умовами договору підряду № 17 від 27 березня 2008 р. та додаткової угоди до нього визначено, що підрядник виконує роботи, обумовлені вимогами договору, у відповідності до проектно-кошторисної документації та іншої технічної документації, одночасно обов'язком замовника визначено надання підряднику технічного завдання на виконання робіт на кожний об'єкт окремо.

Між тим, ТОВ "Машгідропривід" ні фахівцям ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова, ні під час судового розгляду, не надано документацію стосовно належного погодження позивачем із орендодавцем необхідності проведення капітального ремонту будівлі, технічну та проектно-кошторисну документацію, що була надана підряднику для виконання робіт.

Надане позивачем листування із ТОВ "Виробничо-технічний центр "ІСЖМ" щодо капітального ремонту орендованого приміщення не може бути визнане належним погодженням, оскільки останнє не містить технічного обґрунтування проведення таких ремонтних робіт, конкретизації їх видів, а лише загальні визначення.

Також позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження об'єктивної потреби в укладанні договору підряду з метою організації власної господарської діяльності, оскільки згідно п. 5.5 договору оренди нежитлового приміщення № 357 від 01.11.2007 р. обов'язок проведення такого капітального ремонту покладений на орендодавця, а не на позивача.

Крім того, з кошторису до додаткового договору №1 від 27.03.2008 року до генерального договору № 17 від 27 березня 2008 р. та технічного завдання вбачається, що вони не затверджені генеральним директором ТОВ "Машгідропривід".

Також із технічного завдання облицювання фасаду профлистом основного виробництва (північна сторона) взагалі не вбачається ні суб'єкта господарювання, яким воно виконане, та кому надане, ні точного зазначення об'єкту, що підлягає ремонту, із зазначенням його адреси, ні договору чи іншої угоди, на виконання якої будуть здійснюватись такі роботи.

В технічному завданні зазначений план проведення облицювання фасаду профлистом будівлі основного виробництва: 1) часткову очистку стін від штукатурки і цегли, 1300 м2; 2)у місцях де зруйнувалася цегли справити кладку нового, по фактичними обсягами виконаних робіт; 3)пристрій утеплювача і гідробар'єра, 45 м2; 4) монтаж профлиста, 1625 м2; 5) штукатурка стін і укосів і їх фарбування, 150 м2; 6) монтаж планок обрамлення вікон і колон, 960 м / п; 7) монтаж водостічної системи, 104 м / п; 8) вантаження і вивіз сміття, за фактичними обсягами виконаних робіт.

В акті зазначено про те, що роботи були виконані в повному обсязі у встановлений договором строк на суму 270 000 - грн. (двісті шістдесят тисяч. грн. 00 коп.) у тому числі ПДВ - 45 000 (сорок п'ять тисяч грн. 00 коп.). Однак, як вбачається з матеріалів справи, із семи запланованих видів робіт виконано лише один вид робіт - монтаж профнастіла, доказів виконання інших робіт до суду не подано, при цьому кошти на транспортні витрати пов'язані з виконанням всіх видів робіт використані в повному обсязі. Цегла у кошторисі не передбачена, хоча в технічному завданні передбачено кладка нової цегли у місцях руйнування старої.

Відповідно до п. 3.4 додаткової угоди № 1 від 27.03.2008р. до генерального договору підряду № 17 від 27.03.2008р. підрядник придбає будівельні матеріали кількість яких і ціни погоджуються з Замовником в кошторисній документації, наданої підрядником.

З акту виконаних робіт від 22.08.2008 року по влаштуванню каркаса, монтажу профнастилу, на-фасад будівлі основного виробництва розташованого за адресою: м, Харків, вул. Каштанова, 14 та вищезазначений кошторис, судом встановлено, що у найменуванні використаних матеріалів зазначені товари які не були враховані при складанні кошторису, а саме: профіль СД-60, кронштейн П-образний, доказів надання вказаних матеріалів підряднику замовником або погодження ціни та кількості вказаних матеріалів в кошторисній документації до суду не подано.

Згідно кошторису було заплановано придбати профнастіл ПС-15 у кількості 1624,99. м.кв., L-прогон 1,5 мм у кількості 2440 м.п., опорний стіл 1,5 мм у кількості 2650 шт., само різ для м/профилю у кількості 12000 шт., саморіз № 14 у кількості 4600 шт., анкер у кількості 5300 шт., утеплювач, гідробарєр, матеріали для підготовки стін, планки для оздоблення вікон та колон, водостійка система, пісок, сітка перфорована, швидкий монтаж, фактично згідно акту виконаних робіт використано профнастіл ПС-15 у кількості 1458,315 м.кв., L-прогон 1,5 мм у кількості 1840 м.п., опорний стіл 1,5 мм у кількості 2350 шт., саморіз для м/профилю у кількості 12000 шт., саморіз № 14 у кількості 4600 шт., анкер у кількості 4299 шт. (а.с. 121, 178 т.1)

Доказів надання підрядником звіту, щодо використаних матеріалів та повернення придбаних матеріалів замовнику, які не були використані при проведенні робіт, до матеріалів справи не надано.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що роботи виконувались з матеріалу підрядника, а у п.п. 3.2. та пп. 3.3. додаткової угоди № 1 допущено описку, колегія суддів вважає безпідставними та не доведеними.

Матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження того, що роботи за договором підряду № 17 від 27.03.2008 р. виконувались з матеріалу підрядника, як і не містять доказів, що між Замовником і Підрядником, з метою виправлення допущеної описки, було укладено додаткову угоду із внесенням змін до пп. 3.2. та пп. 3.3 додаткової угоди № 1.

Відповідно до п. 3.11 додаткової угоди № 1 від 27.03.2008р. до генерального договору підряду № 17 від 27.03.2008р. передбачено, що замовник видає підряднику тимчасові перепустки для його співробітників для проходження на об'єкт виконання робіт, що знаходиться на території Замовника.

На виконання вимог ст.11 та ст. 71 КАС України судом було зобов'язано позивача подати до суду докази, що підтверджують факт видачі таких перепусток або допуску працівників ПП "Каф-буд" на об'єкт виконання робіт, однак відповідних доказів ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції, позивачем не надано.

Колегія суддів не приймає посилання позивача на те, що перепустки працівникам підрядника для проходження на територію підприємства видавались саме ТОВ "ВТЦ "ІСЖМ", а не ТОВ "Машгідропривод", оскільки договором підряду № 17 прямо передбачено надання тимчасових перепусток для співробітників підрядника саме замовником, тобто ТОВ "Машгідпропривод".

Крім того, технічне завдання та кошторис містить суперечливі дані, а саме в технічному завданні монтаж водостічної системи складає 104 м.п., а в кошторисі - 190 м.п.

Відповідно до п. 4.21 договору оренди нежитлового приміщення № 357 від 01.11.2007р. вартість невідокремлених поліпшень приміщення, здійснених орендарем за згодою орендодавця підлягають відшкодуванню по закінченні строку дії договору. Поліпшення здійснені без погодження з орендодавцем відшкодуванню (компенсації) не підлягають.

Як вбачається з матеріалів справи договір оренди нежитлового приміщення № 357 від 01.11.2007р. припинив свою дію 01.09.2010р., при цьому з пояснень представника позивача в судовому засіданні судом встановлено, що відшкодування невідокремлених поліпшень за вказаним договором не проводилось.

Посилання ТОВ "Машгідропривід" на фотографії, як на доказ проведення капітальних ремонтних робіт, судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято до уваги, оскільки із останніх неможливо зробити висновки щодо того, яка саме будівля на них зображена, який технічний стан будівлі був до проведення робіт, чи проведені такі роботи взагалі, та якщо так, які саме. Отже, надані фотографії не містять інформації та даних, що можуть підтвердити реальність укладеної угоди.

Також колегія суддів не приймає доводи позивача про те, що ПП "Каф-Буд" було відображено у складі своїх податкових зобов'язань суми податку на додану вартість, сплачені ТОВ "Машгідропривод" у складі вартості робіт, оскільки зазначені твердження повністю спростовуються наданою податковим органом до суду апеляційної інстанції розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів Приватного підприємства "Каф-Буд" за спірний період.

Згідно п.п.1.2.п.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 за №168/704 (надалі-Положення) встановлено, що записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів.

Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції.

Згідно з п.п.2.4 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.п. 2.16 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Колегія суддів зауважує, що первинні документи, які складені суб'єктами господарської діяльності на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, та такі що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненної операції не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

З огляду на те, що позивачем не надано до суду документів первинного бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують реальність виконання підрядних робіт, а надані податкові накладні складені з порушенням п.п.7.2.1, п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 ст. 7 Закону України Закону України "Про податок на додану вартість", колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не підтверджено реальності господарської операції, яка може бути об'єктом оподаткування.

Відносно наданих до суду апеляційної інстанції 13.05.2013 року додаткових доказів, а саме: копій наказів від 01.02.2013 року № 6-К та № 6/1, податкових накладних за договором № 17 від 27.03.2008 року, договору про внесення змін до Договору оренди № 357 від 01.11.2007 року, укладеного між ТОВ "Машгідропривод" та ТОВ "ВТЦ "ІСЖМ" 30.11.2007 року, додаткової угоди про внесення змін до Додаткового договору № 1 до Генерального договору підряду № 17 від 27.03.2008 року, укладеної між позивачем та ПП "Каф-Буд" 28.03.2013 року, колегія суддів зазначає наступне.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (ч.1 ст.69 КАС України).

Колегія суддів зазначає, що вказані докази не було надано позивачем до суду першої інстанції і вони не були предметом дослідження і оцінки судом першої інстанції.

У відповідності до ч. 2 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього Кодексу.

Разом з тим, позивачем не наведено обґрунтованих підстав ненадання зазначених доказів при проведенні перевірки, під час первинного розгляду даної адміністративної справи, а також при повторному розгляді справи судом першої інстанції.

З урахуванням встановлених меж перегляду судом апеляційної інстанції судових рішень, колегія суддів не приймає до уваги нові докази, які подано позивачем до Харківського апеляційного адміністративного суду 13.05.2013 року, не обґрунтовуючи підстав ненадання їх до суду першої інстанції.

Відповідно до ч.5 ст.203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є поставою недійсності правочину. Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відсутність відповідних документів, які підтверджують факт надання послуг вказує на відсутність реального виконання договору.

Відповідно до ст. 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільною виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва -підприємцями.

Між тим, сторони, укладаючи вищевказаний договір підряду не ставили за мету здійснення господарської діяльності, спрямовану на надання послуг та отримання доходу від цих послуг, а мали намір спрямований на отримання податкової вигоди та безпідставне ухилення від сплати податку до державного бюджету.

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже є нікчемним.

Визнання нікчемних правочинів недійсними, згідно з частиною другою статті 215 Цивільного кодексу України, не вимагається, так як відповідно до частини першої статті 216 цього Кодексу вони не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Отже, правочини укладені між позивачем та ПП "Каф-Буд" суперечать інтересам держави і суспільства, а тому є нікчемними.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на встановлені у справі обставини, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0000012600/0 від 21 листопада 2008 року, № 0000012600/1 від 05 лютого 2009 року, № 0000012600/2 від 16 квітня 2009 року прийнято відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивач, в порушення вимог ч.1 ст. 71 КАС України, не довів законність та обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Натомість відповідач, заперечуючи проти позову, відповідно до приписів ч.2 ст. 71 КАС України, надав беззаперечні докази на підтвердження правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень, що є предметом оскарження позивачем, що кореспондується з приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги ТОВ «Машгідропривод» про визнання таких рішень протиправними та їх скасування є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 04.03.2013 р. по справі № 816/433/13-а відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційної скарги позивача.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Машгідропривод" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2013р. по справі № 2а-14472/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В.

Повний текст ухвали виготовлений 20.05.2013 р.