Ухвала суду № 31830261, 11.06.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Чиркін С.М

Суддя-доповідач - Шишов О.О.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2013 року справа №812/2811/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Шишова О.О., Сіваченка І.В., Жаботинської С.В., секретарі судового засідання Сульженко А.В. за участю представника позивача розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2013 року у справі № 812/2811/13-а за позовом публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду задоволені позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення - рішення від 14.03.2013 року № 0000021401 на суму 298 596,00 грн.

Визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську від 14.03.2013 року № 0000021401 на суму 298 596,00 грн.

З рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та звернулись з апеляційною скаргою у якій на підставі пунктів 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України наполягали на відсутності у позивача права відносити до податкового кредиту суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Просили скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні представник відповідача підтримала вимоги апеляційної скарги в повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні вказала, що суд першої інстанції прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Просила залишити апеляційну скаргу без задоволення а постанову суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач зареєстрований в якості юридичної особи, є платником податку на додану вартість згідно із свідоцтвом №100337613 (т.1 а.с.188-193).

Згідно п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до ст.78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється у том числі якщо платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн.

Позивач подав відповідачу податкові декларації та уточнюючий розрахунок до податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2012 року, а також податкові декларації з податку на додану вартість за серпень - вересень 2012 року з додатками та розшифровками (т.1.а.с.47-187), сума бюджетного відшкодування яких перевищує 100000 грн.

Наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 року затверджений Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (далі наказ № 984).

Згідно із п.3 наказу № 984 результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

12.12.2012 уповноваженими особами відповідача була проведена документальна позапланова виїзна перевірка з питань достовірності та законності нарахування заявленого бюджетного відшкодування в податкових деклараціях з ПДВ за серпень 2012 p., вересень 2012 р. та уточнюючому розрахунку до податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2012 року, за результатами якої складено Акт № 128/14-0/05763797 від 12.12.2012 p. (далі Акт № 128 (т.1.а.с.16-38).

У висновках акту № 128 зазначено про порушення позивачем п. 185.1. ст. 185; п. 187.1 ст. 187; п. 188.1 ст. 188; п. 192.1 ст. 192; п. 194.1 ст. 194; п. 198.3 ст. 198; п. 200.1 та 200.3, абз. а) п. 20.0.4 ст. 200; п. 201.1, 201.3, 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

З урахуванням висновків сума завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту складає 848456,00 грн., в т. ч. за:

- липень 2012 р. 277122 грн.;

- за серпень 2012 р. 236899 грн.;

- за вересень 2012 р. 334435 грн.

Позивач не погодився з висновками акту № 128, подав заперечення до акту № 128, та застосував процедуру адміністративного оскарження (т.1.а.с.39-42).

З урахуванням скарг відповідачем була зменшена сума порушень та прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.03.13 №0000021401 форми „В4", в якому з посиланням на вимоги п.п. 198.3, п.п.198.6 ст. 198; п.п.200.1, п.п.200.3, ст. 200, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України та зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на суму 298 596,00 грн. ( далі податкове повідомлення - рішення № 21401, т.1.а.с.14).

Правомірність прийняття податкового повідомлення - рішення № 21401 є предметом розгляду по даній справі.

З пояснень сторін та наданих документів убачається, що підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення послугувало віднесення до податкового кредиту та Додатку 8 до Декларацій з податку на додану вартість за липень - вересень 2012р. включено податкові накладні, що виписані з порушеннями, без врахування норми п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України, а саме у додатку 8 до Декларацій з податку на додану вартість за липень 2012р., серпень 2012р., вересень 2012р. ПАТ «Луганськтепловоз» відображені податкові накладні, виписані у періодах, що передують звітному.

Із змісту акту перевірки №128 вбачається, що висновок про завищення позивачем суми від'ємного значення з ПДВ за липень 2012 року на 149933,00 грн., за серпень 2012 р. на 90746,00 грн. та вересень 2012 р. на 57917,00 грн. був обумовлений тим, що на думку відповідача позивачем порушені вимоги пунктів 201.4., 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України шляхом віднесення до складу податкового кредиту липні - вересні 2012 року податкових накладних, що виписані в іншому звітному періоді - грудні 2011 р., січні-червні 2012 року.

Згідно із п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця у паперовому вигляді або в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим

Таким чином законодавець закріпив право вибору форми податкової накладної за покупцем.

Відповідно до п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

В даному випадку податкові накладні були видані продавцями покупцю в паперовій формі, та відповідач не повинен повідомляти платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів.

Згідно із п.201.10 ст.201 ПКУ податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Таким чином факт реєстрації податкової накладної повинен підтверджуватись відповідним документом.

Відповідно до ч.9 п.201.10 ст.201 ПК України, відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Частиною 11 п.201.10 ст.201 ПК України передбачено, що покупець у разі порушення продавцем порядку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі, має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Таким чином законодавець визначає в якості обов'язкових умов включення сум податку, зазначених у незареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, до складу податкового кредиту, подання одночасно з декларацією заяви із скаргою та документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів.

При цьому законодавець не визначає дотримання покупцем вимог ч.11 п.201.10 ст. 201 ПК України в якості обов'язкової підстави правомірності нарахування податкового кредиту.

Згідно з абзацом третім пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Враховуючи положення вищевказаних норм Податкового кодексу України, суд зазначає, що податковий кредит є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних і таке право зберігається за платником податків протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

На підставі зазначених норм позивач включив у податковий кредит липня, серпня та вересня 2012 р. податкові накладні, видані підприємству TOB Ксерополіграф, ООО „Фаворит Д", TOB „Стілл-импекс", TOB „ТД Добробут", TOB „Фірма Ейс ЛТД", TOB „Спецвосток-сервис", НП „Акік-Схид ЕК", TOB „Новокаховський електромеханічний завод", ЧАО „Луганскспецтехкомплект", TOB „Євросвітло ТК", НП

„Ферія", TOB „Аврора Лакофарбовий завод", TOB „Іріда НПФ", TOB „Сечиль Пластик Каучук", TOB „Реалтранс груп", TOB „Труботехніка ПКФ", TOB „PPT", TOB „Донеквіпсервіс", TOB „Донбасс-Євротранс", TOB „ТД Луганськ Ойл" (т.1.а.с.205-250), які були виписані у періодах, які передували періоду липень-вересень 2013 року.

Будь-яких зауважень відповідачем до зазначених податкових накладних не висловлено.

На виконання вимог ч.11 п.201.10 ст. 201 ПК України позивач відобразив їх у Додатку 8 до податкових декларацій липня, серпня та вересня 2012 p. та разом із супровідними листами від 19.10.12 №825-724, від 21.09.12 б/н, від б/н при здачі податкових декларацій за липень, серпень, вересень 2012 p., надав копії первинних документів, на підставі яких виписані податкові накладні з порушеннями (т.1.а.с.202-203).

Відповідачем визнається факт направлення позивачем первинної документації.

Таким чином, позивачем після неотримання (несвоєчасного отримання) податкових накладних від своїх контрагентів, оформлених належним чином, були вчинені всі необхідні дії, передбачені чинним законодавством, тобто до податкових декларацій з ПДВ за липень, серпень та вересень 2012 року 2012 року були подані додатки №8 «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних)» та заяви (скарги) разом із копіями первинних документів, що засвідчують факт придбання та факт отримання товарів/послуг.

На підтвердження виконання вимог законодавства та реальності господарських операцій позивачем були надані: реєстри копій документів до додатку №8 за липень-вересень 2012р. (т.1.а.с.200-201), господарські договори з постачальниками, первинна бухгалтерська документація на підтвердження їх виконання, у тому числі платіжні документи (т. 2 а.с.1-238), копії податкових накладних, включених до додатків №8 до декларацій з ПДВ за липень-вересень 2012 р. (т.1.а.с.205-250).

Фактична сплата сум податку на додану вартість, визначених у податкових накладних, які включені до складу податкового кредиту, підтверджена платіжними дорученнями, копії яких містяться в матеріалах справи та були надані відповідачу разом з Додатками 8 до податкових декларацій та під час перевірки.

Таким чином позивачем були виконані вимоги ч.11 п.201.10 ст. 201 ПК України в якості обов'язкової підстави правомірності нарахування податкового кредиту до декларації, додані скарги та первинні бухгалтерські документи.

При вирішенні питання про зазначення відповідачем в акті № 128 порушення позивачем порядку коригування податкових зобов'язань у бік зменшення суд виходить з наступного.

Згідно із ст. 192 ПК України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку; б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду

В додатку 1 до податкової декларації за вересень 2012 № 9064704150 від 19.10.2012р. позивачем заявлено коригування податкових зобов'язань по TOB «Пласт-Інжинірінг» на загальну суму ПДВ (- 38 250,00) грн. по TOB «Агротехпостач» (-750грн.) Підставою для коригування були відповідні листи контрагентів, податкові накладні та документи по поверненню сум (т.1.а.с.132).

На підтвердження реальності господарських операцій із зазначеними контрагентами позивача надав копії договорів, укладених з TOB „Агротехпостач", податкові накладні №270908 від 27.09.2012 та №220203 від 22.03.2012, розрахунок №270907 від 27.09.2012 коригування кількісних і вартісних показників податкової накладної, лист TOB „Агротехпостач" №25/138-15 б/д, копії платіжних доручень 22.03.12 №541 та №542; (т.3.а.с.16-27), копії договорів, укладених з TOB „Пласт-Інжинірінг" №828/11-68 податкові накладні №021101 від 02.11.2011 та №300908 від: 209.2012, розрахунок №300907 від 30.09.2012 коригування кількісних і вартісних показників податкової накладної, лист TOB „Пласт-Інжинірінг" №11 від 12.09.12 (т.3 а.с.44-51).

На виконання вимог ч.2 ст. 71 КАС України, відповідачем не спростовані зазначені обставини.

Згідно з нормами ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову

У відповідності до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

З огляду на викладене, суд першої інстанції вважав, що податковим органом не доведено суду достатніх підстав, які б свідчили про правомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення, та як наслідок, приходить до висновку, що заявлений адміністративний позов підлягає задоволенню.

Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд першої інстанції вважав за необхідне зазначити таке.

Встановлені статтями 105, 162 Кодексу адміністративного судочинства України способи захисту порушеного права не є вичерпними.

Разом з тим, деякі із встановлених способів захисту порушеного права носять обмежений характер і не можуть бути застосовані при виникненні будь-якого спору у сфері публічних правовідносин. Так, вимога про визнання нечинним акта може стосуватися лише до нормативно-правового акта, а про визнання протиправним - індивідуального акта.

Нечинним нормативно-правовий акт стає з дати набрання відповідним рішенням суду законної сили, а протиправність індивідуального акта виникає, у разі набрання рішенням суду про задоволення адміністративного позову законної сили, з моменту прийняття такого акта суб'єктом владних повноважень (вчинення дії або бездіяльності).

Вимога про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування) індивідуальних актів не містять різних способів захисту, а є одним і тим же способом, сформульованим у різних словесних формах.

Таким чином, у тих випадках, коли предметом спору є індивідуальний акт, дія або бездіяльність позовною вимогою за правиламиКодексу адміністративного судочинства України має бути визнання такого акта, дії чи бездіяльності протиправними (недійсними, незаконними, неправомірними, скасування такого акту), а в разі оскарження нормативно-правового акта - визнання його нечинним.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може містити вимоги про скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

У справах щодо оскарження рішень суб'єкта владних повноважень суд перевіряє, зокрема законність таких рішень, за результатом чого, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень і про скасування або визнання його нечинним.

Тобто, для забезпечення захисту порушених прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб під час розв'язання спору, адміністративний суд передусім повинен зробити висновок про протиправність рішення суб'єкта владних повноважень, наслідком чого є його скасування.

В даному випадку не з'ясувавши в повному обсязі обставини та невірно застосувавши закон, відповідач прийняв протиправне рішення, яке підлягає скасуванню.

З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів.

Статтею 200 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення а рішення суду без змін.

Повний текст ухвали складений 12 червня 2013 року.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2013 року у справі № 812/2811/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2013 року у справі № 812/2811/13-а - залишити без змін.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України складення рішення у повному обсязі відкласти на строк - до 5 днів.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення в повному обсязі.

Головуючий О.О.Шишов

Судді І.В.Сіваченко

С.В.Жаботинська