Постанова № 31830068, 10.06.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/1876/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сич С.С.,

при секретарі - Вороніній І.О.,

за участю:

представників позивача - Фещенко І.О., Рудницької Л.М.,

представника відповідача - Педченко М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Кременчуцька кондитерська фабрика "Рошен" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

08 квітня 2013 року Публічне акціонерне товариство "Кременчуцька кондитерська фабрика "Рошен" (надалі - позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (надалі - відповідач, Кременчуцька ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0013832301/2102 від 17 грудня 2012 року, № 0013862301/257 від 17 грудня 2012 року, № 0013842301/2103 від 17 грудня 2012 року, № 0013852301/256 від 17 грудня 2012 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є акт перевірки від 30.11.2012 року № 5087/22-209/00382191, складений за результатами планової виїзної документальної перевірки Публічного акціонерного товариства "Кременчуцька кондитерська фабрика "Рошен" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 року по 30.06.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 30.06.2012 року.

Вважає помилковими висновки акта перевірки про порушення п. 138.2, п. 138.4, 138.8 ст. 38, п.п. 139.1.5, 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся, на загальну суму 874565 грн., а також про порушення п. 201.1 ст. 201, п.п. 198.1, 198.5, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на суму 44894 грн., завищено суму від'ємного значення, а саме р. 19 за червень 2012 року на суму 144204 грн., завищено суму від'ємного значення, а саме р. 24 за червень 2012 року на суму 238432 грн., завищено суму бюджетного відшкодування, а саме р. 24 за серпень 2011 року на суму 7996 грн. по господарським операціям з ТОВ «Тікі Трейлер», ТОВ «Укрянбуд», ТОВ «Ягуар», ПП «Таір-1», оскільки право на формування податкового кредиту підтверджується письмовими договорами, податковими накладними, первинними документами бухгалтерського обліку та платіжними документами. Господарські операції із вказаними контрагентами носили реальний характер та повністю відображені в бухгалтерському та податковому обліку на підставі первинних документів, оформлених у відповідності до чинного законодавства. Зазначає, що ТОВ «Тікі Трейлер», ТОВ «Укрянбуд», ТОВ «Ягуар», ПП «Таір-1» на час здійснення господарських операцій з позивачем були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та мали свідоцтва платників податку на додану вартість.

Позивач також не погоджується з висновком акту перевірки щодо протиправного включення до складу витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, різниці від отриманого доходу від використаної лінії (надання послуг переробки давальницької сировини) та нарахованою амортизацією, оскільки вона є від'ємною, а діяльність з використання лінії є збитковою, що призвело до завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у 3 кварталі 2011 року на суму 1808364 грн. Зазначає, що амортизація є постійною складовою собівартості і не залежить від обсягу випущеної підприємством продукції (наданих робіт, послуг), нараховувалася у порядку, встановленому вимогами законодавства України.

18 квітня 2013 року до суду надійшли письмові заперечення, в яких на підтвердження правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач посилається на висновки планової виїзної документальної перевірки Публічного акціонерного товариства "Кременчуцька кондитерська фабрика "Рошен" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 року по 30.06.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 30.06.2012 року, оформленої актом перевірки від 30.11.2012 року № 5087/22-209/00382191.

Вказує, що у ході перевірки позивачем не доведено реальності здійснених операцій згідно укладеного договору з ТОВ «Тікі Трейлер», з огляду на встановлені розбіжності між фактично відпрацьованими годинами роботи, визначеними перевіряючими згідно з Журналом обліку відвідувачів підприємства, та кількістю чоловіко/годин вказаних у актах КБ-2в. Тому вважає, що позивач неправомірно включив до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, витрати на оплату виконаних робіт ТОВ «Тікі Трейлер» на загальну суму 2041910 грн. та до складу податкового кредиту - податок на додану вартість в загальному розмірі 408382 грн. 07 коп. Зазначає, що перевіркою встановлено порушення позивачем норм Податкового кодексу України в результаті включення суми витрат на придбання робіт та товарно-матеріальних цінностей до складу валових витрат та податкового кредиту по господарським операціям з ТОВ «Укрянбуд», ТОВ «Ягуар», ПП «Таір-1», оскільки вказані контрагенти не знаходяться за зареєстрованим місцезнаходженням.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, покази свідка ОСОБА_4, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Публічне акціонерне товариство "Кременчуцька кондитерська фабрика "Рошен" зареєстроване як юридична особа 20.04.1998 року, ідентифікаційний код 00382191, позивач перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ та у періоді, що перевірявся був платником податку на додану вартість, свідоцтво № 100325946 з 02.03.2011 року, індивідуальний податковий номер 003821916032.

У термін з 15.10.2012 року по 23.11.2012 року посадовими особами Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби проведено планову виїзну документальну перевірку Публічного акціонерного товариства "Кременчуцька кондитерська фабрика "Рошен" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 року по 30.06.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 30.06.2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 30.11.2012 року № 5087/22-209/00382191 /том 7 а.с. 182-207/, в якому зафіксовано порушення позивачем:

- п. 138.2, п. 138.4, 138.8 ст. 38, п.п. 139.1.5, 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся, на загальну суму 874565 грн. у тому числі: за 3 квартал 2011 року на суму 431316 грн., за 4 квартал 2011 року на суму 6111 грн., за 1 квартал 2012 року на суму 157122 грн. за 2 квартал 2012 року на суму 280015 грн.;

- п. 201.1 ст. 201, п.п. 198.1, 198.5, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на суму 44894 грн. (у тому числі: за серпень 2011 року на суму 5388 грн., за січень 2012 року на суму 7378 грн., за квітень 2012 року на суму 32128 грн.), а також завищено суму від'ємного значення, а саме р. 19 за червень 2012 року на суму 144204 грн., завищено суму від'ємного значення, а саме р. 24 за червень 2012 року на суму 238432 грн. та завищено суму бюджетного відшкодування, а саме р. 24 за серпень 2011 року на суму 7996 грн.

17 грудня 2012 року Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Полтавської області Державної податкової служби на підставі акту перевірки від 30.11.2012 року № 5087/22-209/00382191 винесено наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0013832301/2102, яким ПАТ КРКФ "Рошен" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток підприємств за участю іноземних інвесторів" на загальну суму 1093132 грн. 50 коп., у тому числі за основним платежем в сумі 874564 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 218568 грн. 50 коп. /том 1 а.с. 10/;

- № 0013862301/257, яким ПАТ КРКФ "Рошен" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за червень 2012 року у розмірі 144204 грн. та 238432 грн. /том 1 а.с. 12/;

- № 0013842301/2103, яким ПАТ КРКФ "Рошен" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" на загальну суму 67341 грн., у тому числі за основним платежем в сумі 44894 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 22447 грн. /том 1 а.с. 14/;

- № 0013852301/256, яким ПАТ КРКФ "Рошен" зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за серпень 2011 року на суму 7996 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції на суму 3998 грн. /том 1 а.с. 16/.

Позивач оскаржив зазначені вище податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку, однак, рішенням Державної податкової служби України від 22.03.2013 року № 4457/6/10-2115 про результати розгляду повторної скарги податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 17.12.2012 року № 0013832301/2102, № 0013842301/2103, № 0013852301/256, № 0013862301/257 та рішення, прийняте за розглядом первинної скарги - залишено без змін, а скаргу - без задоволення /том 1 а.с. 19-24/.

Позивач не погодився з даними податковими повідомленнями-рішеннями, у звязку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваним податкових повідомленням-рішенням, суд приходить до наступних висновків.

Із матеріалів справи вбачається, що підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень слугували наступні висновки перевіряючих, викладені у акті перевірки від 30.11.2012 року № 5087/22-209/00382191: про незаконне включення позивачем до складу витрат, що формують собівартість реалізованих товарів різниці від отриманого доходу від використаної лінії (надання послуг переробки давальницької сировини) та нарахованою амортизацією, оскільки вона є від'ємною, а діяльність з використання лінії є збитковою, що призвело до завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у 3 кварталі 2011 року на суму 1808364 грн. /том 7 а.с. 52/; про незаконне включення позивачем до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування коштів в сумі 2041910 грн., у тому числі: у 1 кварталі 2012 року - 722660 грн. та у 2 кварталі 2012 року - 1319250 грн., та включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість в загальному розмірі 408382 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Тікі Трейлер» щодо виконання робіт по ремонту санітарно-побутових приміщень згідно договорів про виконання робіт /том 7 а.с. 55,79/; про незаконне включення позивачем до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у 3 кварталі 2011 року 30920 грн., та включення до складу податкового кредиту липня 2011 року податку на додану вартість в сумі 6184 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Укрянбуд» щодо виконання послуг з влаштування наливної підлоги згідно договору про виконання робіт № 0970 від 04.07.2011 року /том 7 а.с. 55, 69/; про незаконне включення позивачем до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у 4 кварталі 2011 року 7315 грн., та включення до складу податкового кредиту жовтня 2011 року податку на додану вартість в сумі 1463 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Ягуар» щодо придбання мастила згідно договору поставки № 1566 від 14.03.2011 року /том 7 а.с. 55, 78/; про протиправне включення позивачем до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у 3 кварталі 2011 року 36005 грн., у 4 кварталі 2011 року 21785 грн., у 1 кварталі 2012 року 25540 грн., у 2 кварталі 2012 року 14155 грн. грн., а також включення до складу податкового кредиту податку на додану вартість в сумі 19496 грн. 81 коп. по взаємовідносинам з ПП «Таір-1» щодо придбання товарів згідно договору поставки № 1507 від 05.01.2011 року /том 7 а.с. 55, 69/.

Розрахунки щодо донарахувань з податку на прибуток підприємства та податок на додану вартість наявні у матеріалах справи /том 7 а.с. 175-181/.

Із письмових заперечень відповідача встановлено, що висновок про завищення позивачем складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, на суму 2041910 грн., а також завищення податкового кредиту на суму податку на додану вартість в загальному розмірі 408382 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Тікі Трейлер» обґрунтовано тим, що позивачем не доведено реальність здійснених операцій згідно укладеного договору та встановленими розбіжностями між фактично відпрацьованими годинами роботи, визначеними перевіряючими згідно з Журналом обліку відвідувачів підприємства, та кількістю чоловіко/годин вказаних у актах КБ-2в.

Як вбачається з акту перевірки від 30.11.2012 року № 5087/22-209/00382191 висновки щодо порушення в результаті здійснення господарських операцій з ТОВ «Укрянбуд» ґрунтуються на висновках акту ДПІ у Деснянському районі м. Києва від 12.09.2012 року № 530/22-50/34625317 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Укрянбуд», код ЄДРПОУ 34625317, щодо підтвердження господарських відносин за червень 2011 р., липень 2011р.»; висновки щодо порушення в результаті здійснення господарських операцій з ТОВ «Ягуар» ґрунтуються на висновках акту ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 07.07.2012 року № 3260/2240/31571594 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Ягуар» з питань фінансово-господарських відносин з ПП «А.В.П.Тріада», ТОВ «ЮК Захист», ТОВ «Арфорт-3», ТОВ «Укртрейдком» за період діяльності з 01.01.2011 р. по 31.12.2011 р.; висновки щодо порушення в результаті здійснення господарських операцій з ПП «Таір-1» ґрунтуються на висновках акту Кременчуцької ОДПІ від 19.10.2012 року № 4378/15-322/34451048 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Таір-1» за період з 01.09.2009 р. по 31.08.2012 р.». На підставі вказаних актів, перевіряючими зроблено висновки про нікчемність угод, укладених між позивачем та ТОВ «Укрянбуд», ТОВ «Ягуар» та ПП «Таір-1», а також про неналежне оформлення податкових накладних, виписаних вказаними контрагентами позивача, через зазначення у податкових накладних місцезнаходження юридичних осіб-продавців, за якими вказані контрагенти не знаходяться.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно з п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Статтею 134 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Пунктом 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З огляду на вимоги наведених правових норм, підставою для зменшення платником податків об'єкту оподаткування на суму витрат з придбання (виготовлення) товарів (послуг) є будь-які витрати платника податку, визначені на підставі первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та здійснені для провадження господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді;б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної;б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на викладені положення Кодексу, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати оформлені належним чином податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерських облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватися відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем (замовник) та ТОВ «Тікі Трейлер» (підрядник) укладено договір на виконання підрядних робіт № 12/01/12 від 12.01.2012 року, відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується на свій ризик, власними і залученими силами та засобами виконати підрядні роботи (будівельно-монтажні роботи) по ремонту санітарно побутових приміщень будівель АБК, головного виробничого корпусу, допоміжного побутового корпусу, котельні по вул. Жовтневій, 57, місто Кременчук та адміністративного корпусу по вул. Ревенко, 7а, місто Кременчук (санвузлів, душових та гардеробних), згідно наданої проектної документації (надалі - роботи), що передбачені в додатку № 1 /том 1 а.с. 35-40/.

Пунктом 2.1 цього договору передбачено, що загальна вартість договору визначається протоколом погодження договірної ціни (додаток № 3), що є невід'ємною частиною даного договору, та складає 6697635 грн., в тому числі ПДВ - 1116272 грн. 50 коп. (додаток № 3).

Згідно з пунктами 2.2, 6.1 договору загальна вартість договору є динамічною, вона може бути змінена у випадку збільшення або зменшення обсягів робіт, шляхом укладення додаткової угоди, при цьому вартість виконання робіт за 1 кв.м площі (додаток № 2) є твердою та зміні не підлягає. Ремонтні роботи (обсяги робіт), виконані за цим договором приймаються замовником за актом виконаних робіт в порядку та в строки, визначені цим договором. Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до моменту його остаточного виконання (пункт 10.1 договору).

До договору на виконання підрядних робіт № 12/01/12 від 12.01.2012 року складено календарний графік виконання будівельно-монтажних робіт з реконструкції санітарно-побутових приміщень КРКФ «Рошен», що є додатком № 1 договору. Додатком № 2 визначено вартість виконання та склад підрядних робіт ремонту приміщень душевих, гардеробних та санвузлів та додатком № 3 погоджено договірну ціну ремонту приміщень душевих, гардеробних та санвузлів /том 1 а.с. 41-43/. Додатком № 4 погоджено графік фінансування виконаних будівельно-монтажних робіт з реконструкції санітарно-побутових приміщень КРКФ «Рошен» /том 1 а.с. 50- 53/.

Крім того, 01.02.2012 року між позивачем (замовник) та ТОВ «Тікі Трейлер» (підрядник) укладено договір на виконання підрядних робіт № 01/02/12, відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується на свій ризик, власними і залученими силами та засобами виконати підрядні роботи (будівельно-монтажні роботи) по ремонту приміщень «Кременчуцької кондитерської фабрики «Рошен», розташованих за адресою: місто Кременчук, вул. Жовтнева, 57 /том 1 а.с. 44-49/.

Судом встановлено, що цілісний майновий комплекс за адресою місто Кременчук, вул. Жовтнева, 57 належить позивачу згідно свідоцтва № 49 від 01.07.1999 року про право власності; будівля адміністративно - виробничого корпусу за адресою місто Кременчук, вул. Жовтнева, 57 належить позивачу на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно /том 10 а.с. 50-55/. Адміністративно-побутова будівля зі стоянкою елекронавантажувачів та стоянкою маневрового тепловоза належить позивачу на підставі свідоцтва про право власності від 25.10.2006 р. /том 1 а.с. 51-61/.

Із пояснень представників позивача у судових засіданнях встановлено, що договори на виконання підрядних робіт були укладені з ТОВ «Тікі Трейлер» з метою приведення стану санітарно-побутових приміщень підприємства у відповідність до вимог Міжнародних стандартів і санітарних норм у сфері санітарно-побутових приміщень підприємств харчової промисловості, що відповідає видам діяльності ПАТ КРКФ «Рошен»: 10.82 Виробництво какао, шоколаду та цукрових кондитерських виробів, 46.36. Оптова торгівля цукром, шоколадом і кондитерськими виробами /том 7 зворот а.с. 170/.

На виконання вимог договору на виконання підрядних робіт № 12/01/12 від 12.01.2012 року та договору на виконання підрядних робіт № 01/02/12 від 01.02.2012 року ТОВ «Тікі Трейлер» виписано позивачу податкові накладні на загальну суму 2450292 грн. 34 коп., у тому числі ПДВ - 408382 грн. 07 коп.: № 1 від 02.02.2012 року, № 10 від 24.02.2012 року, № 2 від 03.03.2011 року, № 12 від 16.03.2012 року, № 34 від 30.03.2012 року, № 20 від 10.04.2012 року, № 52 від 25.04.2012 року, № 55 від 30.04.2012 року, № 54 від 30.04.2012 року, № 54 від 24.05.2012 року, № 38 від 29.06.2012 року, № 67 від 30.05.2012 року, № 39 від 29.06.2012 року, № 7 від 07.06.2012 року, копії яких наявні у матеріалах справи /том 1 а.с. 80-94/. Зазначені податкові накладні надавалися позивачем до перевірки, про що зафіксовано у акті перевірки /том 7 а.с. 200/.

Податкові накладні, виписані ТОВ «Тікі Трейлер». включені позивачем до реєстрів виданих та отриманих податкових накладних та на підставі вказаних податкових накладних, виписаних ТОВ «Тікі Трейлер», позивачем включено до складу податкового кредиту лютого 2012 року суму ПДВ 34688 грн., березня 2012 року суму ПДВ 109844 грн., квітня 2012 року суму ПДВ 47795 грн., травня 2012 року суму ПДВ - 71851 грн. та червня 2012 року суму ПДВ - 144203,89 грн.

Копії реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, податкових декларацій з податку на додану вартість з додатками № 5 наявні у матеріалах справи.

У акті перевірки від 30.11.2012 року № 5087/22-209/00382191 відповідач зазначає, що включивши податкові накладні, видані ТОВ «Тікі Трейлер», до складу податкового кредиту, позивач порушив вимоги п.п. 198.1, 198.5, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим завищив податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «Тікі Трейлер» на загальну суму 408382 грн. /том 7 а.с. 200/, а також у порушення п.п. 138.2, 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.5, 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України позивач включив до складу валових витрат у 1 кварталі 2012 року та 2 кварталі 2012 року кошти в загальній сумі 2041910 грн. /том 7 а.с. 188/.

Встановлені порушення відповідач пов'язує з безтоварністю господарських операцій позивача з ТОВ «Тікі Трейлер».

Судом встановлено, що ТОВ «Тікі Трейлер» є юридичною особою та має право на здійснення такого виду діяльності як 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель /том 10 а.с. 21-23/.

На час видачі податкових накладних та здійснення господарських операцій з позивачем у лютому-червні 2012 року ТОВ «Тікі Трейлер» було зареєстровано платником ПДВ з 13.04.2009 року, номер свідоцтва платника ПДВ - 100222282 /том 10 а.с. 121/.

ТОВ «Тікі Трейлер» має ліцензію серії АВ № 601856 на господарську діяльність у будівництві, пов'язану із створенням об'єктів архітектури із строком дії ліцензії з 23.12.2011 р. по 23.12.2014 р. /том 1 а.с. 54-55/ та дозвіл № 219.12.32 на виконання робіт підвищеної небезпеки при будівництві із строком дії з 31.01.2012 р. по 31.01.2017 р. /том 1 а.с. 56/

Фактичне виконання робіт ТОВ «Тікі Трейлер» згідно укладених договорів позивач підтверджує: податковими накладними, рахунками-фактурами, актами приймання виконаних робіт форми КБ-2в, довідками про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3, договірними цінами, локальними кошторисами відомостями ресурсів до локального кошторису, підсумковими відомостями ресурсів, розрахунками загальновиробничих витрат до локальних кошторисів, копії яких наявні у матеріалах справи /том 1 а.с. 57-67, а.с. 149-242, а.с. 80-94, том 2, том 3, том 4/.

Із акту перевірки вбачається, що згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку 157 «Роботи» позивачем було відображено наступні суми по виконаним роботам за 1 квартал 2012 року - 722660 грн., за 2 квартал 2012 року - 1319250 грн. та встановлено, що ПАТ КРКФ «Рошен» здійснювало збільшення балансової вартості основних засобів за рахунок виконаних ремонтів ТОВ «Тікі Трейлер» керуючись п.п. 146.12 ст. 146 Податкового кодексу України шляхом віднесення до складу рядка 05 декларації по податку на прибуток «Витрати операційної діяльності» /том 7 а.с. 188/.

У довідці про результати проведеного аналізу фінансово - господарської діяльності ПАТ «КРКФ «Рошен» та опрацювання встановлених ризикових операцій, яка є додатком № 3 до акту перевірки та його невід'ємною частиною, Кременчуцькою ОДПІ зафіксовано, що взаємовідносини з ТОВ «Тікі Трейлер» були відображені в бухгалтерському обліку підприємства у повному обсязі /том 7 а.с. 235/.

Фактичне перерахування коштів позивачем на виконання умов договорів, укладених з ТОВ «Тікі Трейлер» , здійснено у безготівковій формі та підтверджується копіями витягів з реєстру клієнтських платежів ПАТ «ІНГ Банк Україна» /том 1 а.с. 68-77/. Матеріалами справи підтверджено, що станом на момент проведення перевірки по бухгалтерському обліку позивача рахувалася кредиторська заборгованість перед ТОВ «Тікі Трейлер» на суму 274,87 тис. грн.

Сторони в повному обсязі виконали взяті на себе зобов'язання, сторони один до одного претензій не мають. Виконання договору характеризується виконанням робіт та їх оплатою, що підтверджується матеріалами справи.

Суд відхиляє доводи відповідача про безтоварність господарських операцій з ТОВ «Тікі Трейлер» з посиланням на встановлення розбіжностей між фактично відпрацьованими годинами роботи, визначеними перевіряючими згідно Журналу обліку відвідувачів підприємства, та кількістю чоловіко/годин вказаних у актах КБ-2в, виходячи з наступного.

Із пояснень позивача у позовній заяві встановлено, що на підприємстві діє Система контролю та управління доступом, яка призначена для управління доступом на охоронюваний об'єкт через двері, турнікети, шлюзи, шлагбауми, та є складовою частиною інтегрованого комплексу безпеки «КОДОС», призначеного для підвищення рівня безпеки підприємств, установ та інших об'єктів. Паперові тимчасові перепустки для сторонніх відвідувачів, які виконують за відповідними договорами тривалі за часом підрядні та/або будівельні роботи на території товариства, що видаються у деяких випадках згідно службових записок їх керівництва на ім'я керівника фабрики, не підлягають обов'язковому занесенню до Журналу обліку відвідувачів.

Позивачем надано до суду копії службових записок ТОВ «Тікі Трейлер» з проханням надати дозвіл на перебування працівників ТОВ «Тікі Трейлер» на території фабрики /том 1 а.с. 113-144/, а також копії наказів ТОВ «Тікі Трейлер» про службові відрядження для виконання підрядних робіт (будівельно-монтажних робіт) згідно договору № 12/01/12 від 12.01.2012 року по ремонту санітарно-побутових приміщень та договору № 01/02/12 від 01.02.2012 року по ремонту приміщень /том 1 а.с. 95-112/.

Відповідачем не надано суду доказів того, що роботи, прийняті позивачем від ТОВ «Тікі Трейлер», фактично не виконані.

Натомість, довідкою Бориспольської ОДПІ «Про результати провезення зустрічної звірки ТОВ «Тікі Трейлер» (код за ЄДРПОУ 36428845) щодо документального підтвердження господарських відносин із ПАТ КРКФ «Рошен» (код за ЄДРПОУ 00382191) їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.02.2012 року по 30.06.2012 року» встановлено, що звіркою ТОВ «Тікі Трейлер» документально підтверджено реальність здійснення господарських операцій із ПАТ КРКФ «Рошен» їх вид, обсяг та якість та розрахунки, а також встановлено відображення в податковому обліку господарських операцій та розрахунків із ПАТ КРКФ «Рошен» /том 7 а.с. 239-240/.

Кременчуцькою ОДПІ під час проведення перевірки не виявлено обставин, які б спростовували фактичне здійснення господарських операцій за укладеними з ТОВ «Тікі Трейлер» договорами та не доведено фактичне невиконання робіт та не спростовано надані позивачем докази товарності господарської операції.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави

Згідно із пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 Цивільного кодексу України : 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією із сторін.

Відповідачем не доведено, що договори з ТОВ «Тікі Трейлер» були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, не надано доказів про наявність умислу сторін, тобто, що вони усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного правочину і суперечність його мети інтересам держави та суспільства, прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Вироками судів ознаки узгоджених кримінально-карних дій в діях працівників позивача та ТОВ «Тікі Трейлер» не встановлені.

З огляду на частину 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено факт порушення позивачем вимог п.п. 198.1, 198.5, 198.6 ст. 198, п.п. 138.2, 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.5, 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України по взаємовідносинам з ТОВ «Тікі Трейлер» згідно укладених договорів на виконання підрядних робіт, за результатами здійснення яких позивачем включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість в розмірі 408382,07 грн. та до складу валових витрат у 1 кварталі 2012 року та 2 кварталі 2012 року кошти в загальній сумі 2041910 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем (замовник) та ТОВ «Укрянбуд» (виконавець) укладено договір на виконання робіт № 0970 від 05.07.2011 року, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується своїми силами і засобами виконати якісно роботи по влаштуванню полімерного покриття підлоги типу «Кварц» (загальною площею 150 кв.м); влаштуванню полімерного покриття «Без пилу» (загальною площею 50 кв.м), а замовник зобов'язується прийняти роботи та оплатити їх вартість у строки та на умовах, що визначаються цим договором /том 5 а.с. 230/. Згідно пункту 9.1 договору, цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до моменту його остаточного виконання.

Із пояснень представників позивача у судовому засіданні встановлено, що у виробничих цехах товариства передбачено спеціальне особливе підлоги, з метою влаштування якого і було укладено договір на виконання робіт з ТОВ «Укрянбуд».

На виконання умов договору № 0970 від 05.07.2011 року ТОВ «Укрянбуд» виписало позивачу податкові накладні: № 44 від 15.07.2011 року на суму ПДВ 4461,30 грн. та № 45 від 19.07.2011 року на суму ПДВ 1722,85 грн. Зазначені податкові накладні надавалися позивачем до перевірки, про що зафіксовано в акті перевірки /том 7 а.с. 194/.

Податкові накладні, виписані ТОВ «Укрянбуд», включені позивачем до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за липень 2011 року /том 9 а.с. 207/ та на підставі вказаних податкових накладних позивачем включено до складу податкового кредиту липня 2011 року суму ПДВ - 6184,15 грн. /том 8 а.с. 136/.

У акті перевірки від 30.11.2012 року № 5087/22-209/00382191 відповідач зазначає, що включивши суму ПДВ по податкових накладних, виписаних ТОВ «Укрянбуд», до складу податкового кредиту липня 2011 року, позивач порушив вимоги п. 201.ст. 201, п.п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим завищив податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «Укрянбуд» на загальну суму 6184 грн. /том 7 а.с. 195/, а також у порушення п.п. 138.2, 138.8 ст. 138, п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України позивач включив до складу валових витрат у 3 кварталі 2011 року кошти в загальній сумі 30920 грн. /том 7 а.с. 188/.

Висновки акту перевірки від 30.11.2012 року № 5087/22-209/00382191 щодо порушення в результаті здійснення господарських операцій з ТОВ «Укрянбуд» ґрунтуються на висновках акту ДПІ у Деснянському районі м. Києва від 12.09.2012 року № 530/22-50/34625317 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Укрянбуд», код ЄДРПОУ 34625317, щодо підтвердження господарських відносин за червень 2011 р., липень 2011р.». Також перевіряючі вважають податкові накладні, виписані ТОВ «Укрянбуд», оформлені з порушенням п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України через зазначення у останніх місцезнаходження ТОВ «Укрянбуд», за якою вказаний контрагент не знаходяться. З огляду на викладене, Кременчуцька ОДПІ робить висновок про нікчемність угоди, укладеної з ТОВ «Укрянбуд».

Судом встановлено, що ТОВ «Укрянбуд» є юридичною особою та має право на здійснення таких видів діяльності: 43.33 Покриття підлоги й облицювання стін; 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель /том 7 а.с. 166-168/.

На час видачі податкових накладних та здійснення господарських операцій з позивачем у липні 2011 року ТОВ «Укрянбуд» було зареєстровано платником ПДВ, свідоцтво платника ПДВ 100027396 анульовано лише 04.09.2012 року /том 10 а.с. 117/.

Виконання робіт ТОВ «Укрянбуд» згідно договору № 0970 від 05.07.2011 року оформлено первинними документами бухгалтерського обліку, копії яких наявні у матеріалах справи: податкові накладні, акт приймання виконаних робіт за липень 2011 року форми КБ-2в, довідка про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3, рахунками на оплату /том 5 а.с. 236-250/.

Фактичне перерахування коштів на виконання умов договору № 0970 від 05.07.2011 року на суму 37104,89 грн., укладеного з ТОВ «Укрянбуд», здійснено у безготівковій формі та підтверджується копіями реєстрів клієнтських платежів /том 5 а.с. 251-252/.

Сторони в повному обсязі виконали взяті на себе зобов'язання, сторони один до одного претензій не мають. Виконання договору характеризується виконанням робіт та їх оплатою, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідачем не надано суду доказів того, що роботи, прийняті позивачем від ТОВ «Укрянбуд», фактично не виконані.

Надаючи оцінку доводу відповідача про оформлення податкових накладних з порушенням вимог п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України через зазначення у останніх місцезнаходження ТОВ «Укрянбуд», за якими вказаний контрагент не знаходяться, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців /том 7 а.с. 166-168/ до ЄДР лише 03 вересня 2012 року було внесено інформацію щодо відсутності підтвердження відомостей про юридичну особу, тоді як податкові накладні, виписані ТОВ «Укрянбуд» у липні 2011 року.

Натомість, як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, 25 лютого 2010 року до ЄДР було внесено запис про підтвердження відомостей про юридичну особу ТОВ «Укрянбуд» /том 7 зворот а.с. 167/.

Відповідачем не надано суду жодних доказів того, що станом на момент видачі податкових накладних ТОВ «Укрянбуд» було відсутнє за зареєстрованим місцезнаходженням.

З огляду на викладене, судом відхиляються доводи відповідача про неналежне оформлення податкових накладних в частині неправильного зазначення адреси продавця ТОВ «Укрянбуд».

Відповідачем не доведено, що договір з ТОВ «Укрянбуд» був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, не надано доказів про наявність умислу сторін, тобто, що вони усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного правочину і суперечність його мети інтересам держави та суспільства, прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Вироками судів ознаки узгоджених кримінально-карних дій в діях працівників позивача та ТОВ «Укрянбуд» не встановлені.

Суд відхиляє доводи відповідача про нікчемність правочину з посиланням на висновки акту ДПІ у Деснянському районі м. Києва від 12.09.2012 року № 530/22-50/34625317 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Укрянбуд», код ЄДРПОУ 34625317, щодо підтвердження господарських відносин за червень 2011 р., липень 2011р.», оскільки зустрічна звірка проводилася 12 вересня 2012 року, тоді як господарські операції здійснювалися у липні 2011 року. Посилання у акті про неможливість проведення зустрічної звірки на те, що ТОВ «Укрянбуд» мало господарські взаємовідносини з ПП «Укрекспорт», яке мало господарські відносини з ТОВ «Рекламна агенція «Мільярд» не є підтвердженням нікчемності укладеної угоди між позивачем та ТОВ «Укрянбуд» , оскільки судом не встановлено, а відповідачем не доведено, взаємозв'язку між ПП «Укрекспорт», ТОВ «Рекламна агенція «Мільярд» та підприємством позивача.

Суд, зазначає, що можливі порушення порядку здійснення господарської діяльності ТОВ «Укрянбуд» не впливають на результати діяльності позивача і не можуть бути підставою для притягнення позивача до відповідальності, оскільки у відповідності до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

З огляду на частину 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено порушення позивачем вимог п. 201.ст. 201, п.п. 198.6 ст. 198, п.п. 138.2, 138.8 ст. 138, п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України при здійсненні господарської операції з ТОВ «Укрянбуд» у липні 2011 року при виконанні умов договору № 0970 від 05.07.2011 року.

Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем (покупець) та ТОВ «Ягуар» (продавець) укладено договір поставки № 1566 від 14.03.2011 року, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) товар (товари) за предметом, асортиментом, кількістю та за цінами, зазначеними у рахунках-фактурах, що є невід'ємною частиною даного договору, а покупець - прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму /том 5 а.с. 218/.

За умовами договору поставка товару здійснюється продавцем в строк, вказаний у рахунках-фактурах з моменту проведення покупцем попередньої оплати. Товар за даним договором постачається на умовах DDP м. Кременчук, склад покупця, згідно правил «Інкотермс», якщо іншого не передбачено в рахунку-фактурі або в додатку до даного договору. Даний договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2011 року.

Із пояснень представника позивача у судовому засіданні встановлено, що даний договір укладено з метою закупівлі мастила, яке необхідне для використання німецького виробничого обладнання.

На виконання умов договору поставки № 1566 від 14.03.2011 року ТОВ «Ягуар» виписало позивачу податкову накладну № 32 від 25.10.2011 на суму ПДВ 1462,67 грн. Зазначена податкова накладна надавалися позивачем до перевірки, про що зафіксовано в акті перевірки /том 7 а.с. 199/.

Податкова накладна, виписана ТОВ «Ягуар», включена позивачем до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за жовтень 2011 року /том 9 а.с. 116/ та на підставі вказаної податкової накладної позивачем включено до складу податкового кредиту жовтня 2011 року суму ПДВ - 1462,67 грн. /том 8 а.с. 92/.

У акті перевірки від 30.11.2012 року № 5087/22-209/00382191 відповідач зазначає, що включивши суму ПДВ згідно податкової накладної, виданої ТОВ «Ягуар», до складу податкового кредиту жовтня 2011 року, позивач порушив п. 201.ст. 201 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим завищив податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «Ягуар» на суму 1463 грн. /том 7 а.с. 200/, а також, що позивач у порушення п.п. 138.2, 138.8 ст. 138, п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України включив до складу валових витрат у 4 кварталі 2011 року кошти в загальній сумі 7315 грн. /том 7 а.с. 188/.

Висновки акту перевірки від 30.11.2012 року № 5087/22-209/00382191 щодо порушення в результаті здійснення господарської операції з ТОВ «Ягуар» ґрунтуються на висновках акту ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 07.07.2012 року № 3260/2240/31571594 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Ягуар» з питань фінансово-господарських відносин з ПП «А.В.П.Тріада», ТОВ «ЮК Захист», ТОВ «Арфорт-3», ТОВ «Укртрейдком» за період діяльності з 01.01.2011 р. по 31.12.2011 р. Також перевіряючі вважають, що податкова накладна, виписана ТОВ «Ягуар», оформлена з порушенням вимог п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України через зазначення у останній місцезнаходження ТОВ «Ягуар», за якою вказаний контрагент не знаходяться.

З огляду на викладене, Кременчуцька ОДПІ робить висновок про нікчемність угоди, укладеної з ТОВ «Ягуар».

Судом встановлено, що ТОВ «Ягуар» є юридичною особою /том 7 а.с. 162-164/ та на час видачі податкової накладної та здійснення господарської операції з позивачем у жовтні 2011 року ТОВ «Ягуар» було зареєстровано платником ПДВ, свідоцтво платника ПДВ 100349483 з 06.09.2011 року /том 10 а.с. 118/.

Отримання товару від ТОВ «Ягуар» згідно договору поставки № 1566 від 14.03.2011 року підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку, копії яких наявні у матеріалах справи: рахунком - фактурою № СФ-3016 від 19.10.2011 року, податковою накладною № 32 від 25.10.2011 року, видатковою накладною № РН-0000083 від 09.11.2011 року, товарно-транспортною накладною /том 5 а.с. 219-223/. Товар отриманий через працівника ОСОБА_5 згідно довіреності № 832, виданої 09.11.2011 р., про що зроблено запис в Журналі реєстрації довіреностей, копія витягу з якого наявна у матеріалах справи /том 10 а.с. 46/; товар оприбутковано по бухгалтерському обліку позивача згідно прибуткової накладної № 1317, що підтверджується журналом-ордером і відомістю по рахунку 631, карткою рахунку 631, копії яких наявні у матеріалах справи /том 5 а.с. 225-228/.

Фактичне перерахування коштів на виконання умов договору поставки № 1566 від 14.03.2011 року на суму 8776 грн., укладеного з ТОВ «Ягуар», здійснено у безготівковій формі та підтверджується копією реєстру клієнтських платежів /том 5 а.с. 224/.

Сторони в повному обсязі виконали взяті на себе зобов'язання, сторони один до одного претензій не мають. Виконання договору характеризується передачею товару та його оплатою, що підтверджується матеріалами справи.

Надаючи оцінку доводу відповідача про порушення вимог п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України при оформлені податкової накладної через зазначення у останній місцезнаходження ТОВ «Ягуар», за яким вказаний контрагент не знаходяться, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців /том 7 а.с. 162-164/ до ЄДР внесено записи про підтвердження відомостей про юридичну особу ТОВ «Ягуар» 10.06.2011 року, 12.04.2012 року, 18.09.2012 року /том 7 а.с. 164/.

Натомість, відповідачем не надано суду жодних доказів того, що станом на момент видачі податкової накладної ТОВ «Ягуар» було відсутнє за зареєстрованим місцезнаходженням.

Відтак, судом відхиляються доводи відповідача про неналежне оформлення податкової накладної в частині неправильного зазначення адреси продавця ТОВ «Ягуар».

Відповідачем не спростовано надані позивачем докази товарності господарської операції.

Суд відхиляє доводи відповідача про нікчемність правочину з посиланням на висновки акту ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 07.07.2012 року № 3260/2240/31571594 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Ягуар» з питань фінансово-господарських відносин з ПП «А.В.П.Тріада», ТОВ «ЮК Захист», ТОВ «Арфорт-3», ТОВ «Укртрейдком» за період діяльності з 01.01.2011 р. по 31.12.2011 р., оскільки зазначена перевірка проводилася виключно щодо фінансово-господарських відносин ТОВ «Ягуар» з ПП «А.В.П.Тріада», ТОВ «ЮК Захист», ТОВ «Арфорт-3», ТОВ «Укртрейдком». Судом не встановлено, а відповідачем не доведено, взаємозв'язку між підприємством позивача та ПП «А.В.П.Тріада», ТОВ «ЮК Захист», ТОВ «Арфорт-3», ТОВ «Укртрейдком».

Суд, зазначає, що можливі порушення порядку здійснення господарської діяльності ТОВ «Ягуар» не впливають на результати діяльності позивача і не можуть бути підставою для притягнення позивача до відповідальності, оскільки у відповідності до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідачем не доведено, що договір з ТОВ «Ягуар» був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, не надано доказів про наявність умислу сторін, тобто, що вони усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного правочину і суперечність його мети інтересам держави та суспільства, прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Вироками судів ознаки узгоджених кримінально-карних дій в діях працівників позивача ТОВ «Ягуар» не встановлені.

Суд зазначає, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за не виконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом.

У разі якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на частину 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено факт порушення позивачем п. 201.ст. 201, п.п. 198.6 ст. 198, п.п. 138.2, 138.8 ст. 138, п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України.

Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем (покупець) та ПП «Таір-1» (продавець) укладено договір поставки № 1507 від 05.01.2011 року, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) товар (товари) за предметом, асортиментом, кількістю та за цінами, зазначеними у рахунках-фактурах, що є невід'ємною частиною даного договору, а покупець - прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму /том 6 а.с. 1/.

Крім того, 10.01.2012 року між позивачем (покупець) та ПП «Таір-1» (продавець) укладено договір поставки № Т/38, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) товар (товари) за предметом, асортиментом, кількістю та за цінами, зазначеними у рахунках-фактурах, що є невід'ємною частиною даного договору, а покупець -прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму /том 6 а.с. 2/.

За умовами зазначених договорів, які є аналогічними, поставка товару здійснюється продавцем в строк, вказаний у рахунках-фактурах з моменту проведення покупцем попередньої оплати. Товар за даним договором постачається на умовах DDP м. Кременчук, склад покупця, згідно правил «Інкотермс», якщо іншого не передбачено в рахунку-фактурі або в додатку до даного договору.

Із пояснень представника позивача у судовому засіданні встановлено, що даний договір укладено з метою закупівлі канцелярських товарів, господарських товарів та інших товарів, які використовувалися позивачем у власні господарській діяльності.

На виконання умов договорів поставки № 1507 від 05.01.2011 року та Т/38 від 10.01.2012 року ПП «Таір-1» виписано позивачу податкові накладні на загальну суму ПДВ 19496,81 грн., копії яких наявні у матеріалах справи /том 6 а.с. 230-250, том 7 а.с.1-39/.

Зазначені податкові накладні надавалися позивачем до перевірки, про що зафіксовано в акті перевірки /том 7 а.с. 133-134/.

Податкові накладні, виписані ПП «Таір-1», включені позивачем до реєстрів виданих та отриманих податкових накладних та на підставі вказаних податкових накладних позивачем включено до складу податкового кредиту відповідних періодів суму ПДВ в загальному розмірі 19496,81 грн. Копії реєстрів виданих та отриманих податкових накладних та податкових декларацій з податку на додану вартість з додатком № 5 наявні у матеріалах справи.

У акті перевірки від 30.11.2012 року № 5087/22-209/00382191 відповідач зазначає, що включивши суму ПДВ по податковим накладним, виписаним ПП «Таір-1», до складу податкового кредиту, позивач порушив п. 201.ст. 201, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим завищив податковий кредит по взаємовідносинам з ПП «Таір-1» на суму 19496,81 грн. (у тому числі: за липень 2011 року -1812 грн., серпень 2011 року - 1725 грн., вересень 2011 року - 3663 грн., жовтень 2011 року - 1641 грн., листопад 2011 року - 1635 грн., грудень 2011 року - 1082 грн., січень 2012 року - 1558 грн., лютий 2012 року - 2221 грн., березень 2012 року - 1329 грн., квітень 2012 року - 1425 грн., травень 2012 року - 1405 грн.) /том 7 а.с. 198/, а також у порушення п.п. 138.2, 138.8 ст. 138, п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України позивач включив до складу валових витрат кошти в загальній сумі 97485 грн. по взаємовідносинам з ПП «Таір-1» (у тому числі: за 3 квартал 2011 року - 36005 грн., за 4 квартал 2011 року - 21785 грн., за 1 квартал 2012 року - 25540 грн., за 2 квартал 2012 року - 14155 грн.) /том 7 а.с. 188/.

Висновки акту перевірки від 30.11.2012 року № 5087/22-209/00382191 щодо порушення в результаті здійснення господарської операції з ПП «Таір-1» ґрунтуються на висновках акту Кременчуцької ОДПІ від 19.10.2012 року № 4378/15-322/34451048 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Таір-1» за період з 01.09.2009 р. по 31.08.2012 р.», згідно яких встановлено відсутність поставок товарів за укладеними угодами, укладення нікчемних угод та відсутність у ПП «Таір-1» власного виробництва. Також перевіряючі вважають податкові накладні, виписані ПП «Таір-1», такими, що оформлені з порушенням п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України через зазначення у податкових накладних місцезнаходження ПП «Таір-1», за якою вказаний контрагент не знаходяться.

З огляду на викладене, Кременчуцька ОДПІ робить висновок про нікчемність угоди, укладеної з ПП «Таір-1».

Судом встановлено, що ПП «Таір-1» є юридичною особою та має право на здійснення таких видів діяльності як 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля, 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним приладдям /том 7 а.с. 159-161/.

На час видачі податкових накладних та здійснення господарських операцій з позивачем у липні-грудні 2011 року та січні-травні 2012 року ПП «Таір-1» було зареєстровано платником ПДВ, свідоцтво платника ПДВ № 23491231 анульовано лише 02.11.2012 року /том 7 а.с. 242, том 10 а.с. 116/.

Отримання товару від ПП «Таір-1» згідно укладених договорів підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку, копії яких наявні у матеріалах справи: рахунками - фактурами /том 6 а.с. 169-239/, податковими накладними /том 6 а.с. 230-250, том 7 а.с.1-39/ та видатковими накладними, які містять штамп-перепустку, про те, що зазначені у даних накладних матеріальні цінності перевірені та ввезені (внесені) на територію підприємства на автомашинах /том 6 а.с. 46-168/.

Отриманий товар оприбутковано згідно прибуткових накладних, копії яких наявні у матеріалах справи.

У довідці про результати проведеного аналізу фінансово - господарської діяльності ПАТ «КРКФ «Рошен» та опрацювання встановлених ризикових операцій, яка є додатком № 3 до акту перевірки та його невід'ємною частиною, Кременчуцькою ОДПІ зафіксовано, що взаємовідносини з ПП «Таір-1» були повному обсязі відображені в бухгалтерському обліку підприємства у /том 7 а.с. 233/.

Фактичне перерахування коштів позивачем на виконання умов договорів поставки, укладених з ПП «Таір-1», здійснено у безготівковій формі та підтверджується копіями реєстрів клієнтських платежів /том 6 а.с. 3-45/.

Сторони в повному обсязі виконали взяті на себе зобов'язання, сторони один до одного претензій не мають. Виконання договору характеризується передачею товарів та їх оплатою, що підтверджується матеріалами справи.

Надаючи оцінку доводу відповідача про порушення вимог п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України при оформлені податкових накладних через зазначення у останніх місцезнаходження ПП «Таір-1», за яким вказаний контрагент не знаходиться, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців /том 7 а.с. 159-161/ до ЄДР 18 жовтня 2012 року було внесено запис про підтвердження відомостей про юридичну особу ПП «Таір-1» та лише 31.10.2012 року внесено інформацію про відсутність юридичної особи за вказаною адресою /том 7 а.с. 161/.

Відповідачем не надано суду будь-яких доказів того, що станом на момент видачі податкових накладних ПП «Таір-1» було відсутнє за зареєстрованим місцезнаходженням.

Відтак, судом відхиляються доводи відповідача про неналежне оформлення податкових накладних в частині неправильного зазначення адреси продавця ПП «Таір-1».

Суд відхиляє доводи відповідача про нікчемність правочинів з посиланням на висновки акту Кременчуцької ОДПІ від 19.10.2012 року № 4378/15-322/34451048 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Таір-1» за період з 01.09.2009 р. по 31.08.2012 р.», згідно яких встановлено відсутність поставок товарів за укладеними угодами, укладення нікчемних угод та відсутність у ПП «Таір-1» власного виробництва, оскільки для здійснення операцій з купівлі-продажу наявність власного виробництва не є необхідною умовою, а відповідачем у ході судового розгляду не спростовано надані позивачем докази реальності господарських операцій за договорами, укладеними з ПП «Таір-1».

Суд, зазначає, що можливі порушення порядку здійснення господарської діяльності ТОВ «Ягуар» не впливають на результати діяльності позивача і не можуть бути підставою для притягнення позивача до відповідальності, оскільки у відповідності до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідачем не доведено, що договори, укладені з ПП «Таір-1», були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, не надано доказів про наявність умислу сторін, тобто, що вони усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного правочину і суперечність його мети інтересам держави та суспільства, прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Вироками судів ознаки узгоджених кримінально-карних дій в діях працівників позивача ПП «Таір-1» не встановлені.

З огляду на частину 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено факт порушення позивачем п. 201.ст. 201, п.п. 198.6 ст. 198, п.п. 138.2, 138.8 ст. 138, п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України по господарських операціях з ПП «Таір-1».

У ході судового розгляду встановлено та підтверджено матеріалами справи, що між позивачем (покупець) та Дочірнім підприємством «Кондитерська корпорація «Рошен» (продавець) укладено договір купівлі-продажу устаткування № 64 від 30.03.2011 року /том 5 а.с. 18-19/, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця нове устаткування, що не було в експлуатації, в комплектності, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах цього договору. До даного договору складено додатки № 1 та № 2, копії яких наявні у матеріалах справи /том 5 а.с. 20-21/.

Устаткування згідно додатків № 1 та № 2 до договору передано позивачу за актами прийму передачі устаткування від 31.03.2011 року та від 01.04.2011 року /том 5 а.с. 22-23/.

Крім того, 23.05.2011 року між позивачем (покупець) та Дочірнім підприємством «Кондитерська корпорація «Рошен» (продавець) укладено договір купівлі-продажу устаткування № 92 від 12.05.2011 року /том 10 а.с. 36-37/, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця нове устаткування, що не було в експлуатації, в комплектності, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах цього договору.

До даного договору складено додаток № 1 /том 10 а.с. 38/, устаткування згідно якого передано позивачу 12.05.2011 року, що підтверджується актом прийому-передачі устаткування від 12.05.2011 року /том 10 а.с. 39/.

01.07.2011 року позивачем введено в експлуатацію обладнання нової лінії цеху № 3, про що складено акт від 01.07.2011 року, копія якого наявна у матеріалах справи /том 5 а.с. 48-50/.

Наказом від 07.2011 року № 05-ос «Про встановлення строку корисного використання нових основних засобів в липні 2011 року» у зв'язку з введенням в експлуатацію основних засобів, встановлено з 01.08.2011 року строки корисного використання основних засобів згідно переліку /том 5 а.с. 51-52/.

Із пояснень представників позивача у судовому засіданні встановлено, що вказане обладнання використовувалося позивачем для виробництва цукерки на основі дрібнокристалічної помади «Помадка Рошен» з метою виконання зобов'язань за укладеним з ДП «Кондитерська корпорація «Рошен» договором № 4/08 від 01.01.2008 року з урахуванням додатків про внесення до нього змін від 01.02.2008 р., від 30.12.2008 р., від 30.12.2009 р. та додаткової угоди № 1 від 01.04.2011 р. /том 5 а.с. 24-34/.

За умовами вказаного договору, позивач (виконавець) із давальницької сировини ДП «Кондитерська корпорація «Рошен» (замовник) зобов'язується виконати роботи по виготовленню продукції та надати супутні цим роботам послуги, а замовник зобов'язується прийняти продукції та оплатити виконані роботи (враховуючи вартість використаних матеріалів виконавця).

Згідно доповнень до договору № 4/08 від 01.01.2008 року /том 5 а.с. 45-47/, позивач у липні 2011 року, серпні 2011 року та вересні 2011 року зобов'язувався виконати згідно умов договору роботу по виготовленню продукції відповідно до наведеного асортименту та вартості послуг переробки, а замовник зобов'язується прийняти продукцію та оплатити її.

Із письмових пояснень представника позивача встановлено, що з жовтня 2011 року на ПАТ КРКФ «Рошен» не виробляється цукерка «Помадка «Рошен», у зв'язку з відсутністю попиту на даний вид продукції, що пов'язано із високим вмістом цукру та малим строком зберігання (чотири місяці) цукерок /том 10 а.с. 44/, тому актом про тимчасове виведення основних засобів з виробничого процесу та їх консервації, було виведено з експлуатації основні фонди згідно переліку, про що складено акт від 30.09.2011 року /том 5 а.с. 55-56/.

Разом з тим, протягом серпня 2011 року та вересня 2011 року позивачем нараховувалася амортизація на основні засоби, що були введені в експлуатацію у липні 2011 року та використовувалися для виробництва цукерки «Помадка «Рошен» з давальницької сировини ДП «Кондитерська корпорація «Рошен».

Із пояснень представника позивача у судовому засіданні встановлено та не заперечується відповідачем, що з жовтня 2011 року амортизація на вказані основні засоби позивачем не нараховувалася.

У ході перевірки Кременчуцькою ОДПІ здійснено аналіз фінансового результату від використання у власній господарській діяльності лінії по виробництву цукерки «Помадка Рошен» та встановлено безпідставне включення позивачем до складу валових витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, різниці від отриманого доходу від використання лінії (надання послуг переробки давальницької сировини) та нарахованою амортизацією, оскільки вона є від'ємною, а використання лінії - збитковим.

Так, перевіркою Кременчуцької ОДПІ встановлено, що протягом липня 2011 року позивачем виконано роботи по виробництву цукерки «Помадка Рошен» на суму 504349,76 грн.; протягом серпня 2011 року - на суму 1629190,77 грн.; протягом вересня 2011 рок - на суму 1638529,53 грн., про що зафіксовано у акті перевірки /том 7 а.с. 187/.

Отже, відповідач зменшив суму нарахованої амортизації на загальну суму вартості виконаних позивачем робіт по виробництву цукерки «Помадка Рошен» в розмірі 3772070,06 грн. та вважає, що різниця на суму 1808364 грн. включена позивачем до складу валових витрат у порушення п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України.

Надаючи оцінку доводам Кременчуцької ОДПІ про протиправне включення позивачем до складу витрат, що формують собівартість реалізованих товарів різниці від отриманого доходу від використаної лінії (надання послуг переробки давальницької сировини) та нарахованою амортизацією, що, на думку відповідача, призвело до завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у 3 кварталі 2011 року на суму 1808364 грн. /том 7 а.с. 186-187/, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до п.п. 138.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Класифікація груп основних засобів та інших необоротних активів та методи нарахування амортизації встановлені ст. 145 Податкового кодексу України.

Так, згідно п.п. 145.1.2 п. 145 1. ст. 145 Податкового кодексу України нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється наказом по підприємству при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), але не менше ніж визначено в пункті 145.1 і призупиняється на період його виводу з експлуатації (для реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації та інших причин) на підставі документів, які свідчать про виведення таких основних засобів з експлуатації).

Підпунктом 145.1.5 п. 145 1. ст. 145 Податкового кодексу України передбачено, що амортизація основних засобів нараховується із застосуванням таких методів: 1) прямолінійного, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на строк корисного використання об'єкта основних засобів; 2) зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об'єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об'єкта на його первісну вартість; 3) прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється відповідно до строку корисного використання об'єкта і подвоюється. Метод прискореного зменшення залишкової вартості застосовується лише при нарахуванні амортизації до об'єктів основних засобів, що входять до груп 4 (машини та обладнання) та 5 (транспортні засоби); 4) кумулятивного, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця строку корисного використання об'єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання; 5) виробничого, за яким місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням об'єкта основних засобів.

Відповідно до підпунктів 145.1.8, 145.1.9 п. 145 1. ст. 145 Податкового кодексу України суми амортизаційних відрахувань не підлягають вилученню до бюджету, а також не можуть бути базою для нарахування будь-яких податків та зборів.

Нарахування амортизації в цілях оподаткування здійснюється підприємством за методом, визначеним наказом про облікову політику з метою складання фінансової звітності, та може переглядатися в разі зміни очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання.

Нарахування амортизації за новим методом починається з місяця, наступного за місяцем прийняття рішення про зміну методу амортизації.

Пунктами 146.1, 146.2, 146.3 ст. 146 Податкового кодексу України передбачено, що облік вартості, яка амортизується, ведеться за кожним об'єктом, що входить до складу окремої групи основних засобів, у тому числі вартість ремонту та поліпшення об'єктів основних засобів, отриманих безоплатно або наданих в оперативний лізинг (оренду) або отриманих в концесію чи створених (збудованих) концесіонером відповідно до Закону України "Про особливості передачі в оренду чи концесію об'єктів централізованого водо-, теплопостачання і водовідведення, що перебувають у комунальній власності", як окремий об'єкт амортизації.

Амортизація об'єкта основних засобів нараховується протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, установленого платником податку, але не менше мінімально допустимого строку, встановленого пунктом 145.1 статті 145 цього Кодексу, помісячно, починаючи з місяця, що наступає за місяцем введення об'єкта основних засобів в експлуатацію і зупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації та інших видів поліпшення та консервації.

Амортизаційні відрахування розрахункового кварталу за кожним об'єктом основних засобів визначаються як сума амортизаційних відрахувань за три місяці розрахункового кварталу, обчислених із застосуванням обраного платником податку методу нарахування амортизації відповідно до кожної групи основних засобів.

Наказом ПАТ КРКФ «Рошен» № 101/11 від 14.04.2011 року «Про облікову політику на 2011 рік» встановлено, що амортизація основних засобів у 2011 році нараховується із застосуванням методу зменшення залишкової вартості за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об'єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об'єкта на його первісну вартість.

Приймання-передача основних засобів зі складу технічних матеріалів у цех № 3 оформлена відповідними актами приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, копії яких наявні у матеріалах справи.

Матеріалами справи підтверджено, що облік вартості, яка амортизується, ведеться позивачем за кожним об'єктом, що входить до складу окремої групи основних засобів.

Позивачем надано до суду розрахунки нарахованої амортизації, згідно яких протягом серпня-вересня 2011 року на вказані основні засоби позивачем нараховано амортизацію в загальній сумі 5580546,64 грн. /том 10 а.с. 131-134/.

Як вбачається з карток основних засобів за період з 01.07.2011 року по 30.09.2011 року /том 10 а.с. 135-179/ амортизація на основні засоби нараховувалася позивачем за методом зменшення залишкової вартості, що відповідає вимогам ст. 145 Податкового кодексу України та пункту 6 наказу ПАТ КРКФ «Рошен» № 101/11 від 14.04.2011 року «Про облікову політику на 2011 рік».

Пунктом 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Як вбачається з акту перевірки, доходи від виконання робіт по переробці давальницької сировини, що полягали у виготовленні позивачем для ДП «Кондитерська корпорація «Рошен» цукерки «Помадка «Рошен» з використанням основних засобів, по яким у серпні-вересні 2011 року нараховувалася амортизація, були визнані у 3 кварталі 2011 року на суму 3772070,06 грн. /том 7 а.с. 187/.

Таким чином, позивачем віднесено у 3 кварталі 2011 року до складу витрат що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, суму нарахованої у 3 кварталі 2011 року амортизації на основні засоби, тобто у тому ж податковому періоді, у якому визнано доходи від реалізації послуг по виготовленню цукерок.

Крім того, суд враховує, що відповідно до пункту 11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. № 318, собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується, та вартість супутньої продукції в оцінці можливого її використання, що використовується на самому підприємстві.

Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством.

Положеннями пункту 17 наказу ПАТ КРКФ "Рошен" № 101/11 від 14.04.2011 року "Про облікову політику на 2011 рік" встановлено, що у податковому обліку всі витрати, які виникли у звітному місяці і відносяться до виробничої собівартості та інші витрати звичайної діяльності підприємства розраховуються та включаються в повну собівартість підприємства пропорційно до бази розподілу - основної заробітної плати працівників, зайнятих у виробництві.

Таким чином, у відповідності до наказу ПАТ КРКФ "Рошен" № 101/11 від 14.04.2011 року "Про облікову політику на 2011 рік" розподіл амортизації (як постійної складової) у собівартості проводився загальною сумою, пропорційно до бази розподілу.

З огляду на частину 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено порушення позивачем п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України.

Таким чином, позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Кременчуцька кондитерська фабрика "Рошен" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби № 0013832301/2102 від 17 грудня 2012 року, № 0013862301/257 від 17 грудня 2012 року, № 0013842301/2103 від 17 грудня 2012 року, № 0013852301/256 від 17 грудня 2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Кременчуцька кондитерська фабрика "Рошен" витрати зі сплати судового збору у розмірі 2294 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 14 червня 2013 року.

Суддя С.С. Сич