Рішення № 31829809, 12.06.2013, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2013 року Справа № 925/493/13

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі Луговій І.В., за участю представників сторін: позивача - Спахової О.Ю за довіреністю, відповідача - Ситніка В.І. за довіреністю, третя особа-1 - не з'явились, третя особа-2 - не з'явились, у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, розглянувши справу за позовом публічного акціонерного товариства «Страхова компанія Україна» до товариства з обмеженою відповідальністю «Айболит», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Середи Олександра Миколайовича (далі - третя особа-1), на стороні відповідача - Нечипоренка Івана Григоровича (далі - третя особа-2) про стягнення 32356 грн. 53 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - публічне акціонерне товариство «Страхова компанія Україна», звернувся в суд з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Айболит» про стягнення в порядку регресу 32356 грн. 53 коп. виплаченого страхового відшкодування та відшкодування понесених судових витрат.

Ухвалою господарського суду від 01.06.2013 року, за ініціативою суду, залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Середу Олександра Миколайовича (третя особа-1), на стороні відповідача - Нечипоренка Івана Григоровича (третя особа-2).

В засіданні суду представник позивача позов з підстав, викладених в позовній заяві і письмових поясненнях (а.с. 101-102), підтримала і просила суд його задовольнити.

Відповідач подав письмовий відзив на позовну заяву (а.с. 67-69). Представник відповідача в засіданні суду позов не визнав повністю і просив суд в його задоволенні відповідачу відмовити з мотивів, викладених у письмовому відзиві, зокрема - необґрунтованості позовних вимог, та додатково пояснив, що водій відповідача, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, не повідомив страховика у трьохденний строк внаслідок перебування у службовому відрядженні.

Треті особи - Середа Олександр Миколайович і Нечипоренко Іван Григорович в засідання суду не з'явились, явку своїх представників не забезпечили. Відповідно до ст. 75 ГПК України, суд розглянув справу без їх участі за наявними в ній матеріалами.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позовні вимоги задовольняє повністю з наступних підстав.

07.04.2012 року між позивачем - публічним акціонерним товариством «Страхова компанія Україна», як страховиком, і відповідачем - товариством з обмеженою відповідальністю «Айболит», як страхувальником, було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, посвідчений полісом 10/АВ/6483184. Відповідно до умов цього договору позивачем застраховано цивільно-правову відповідальність власника і водіїв автомобіля «CHEVROLET CHEVY VAN 20» державний реєстраційний номер СА8562АМ строком дії з 10.04.2012 по 09.04.2013 року, ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю 100000 грн., майну - 50000 грн., франшиза - 500 грн.

23.08.2012 року, на перехресті вул. Енгельса з вул. Ватутіна в м. Черкаси, при повороті ліворуч, водій Нечипоренко І.Г., який керував автомобілем «CHEVROLET CHEVY VAN 20» державний реєстраційний номер СА8562АМ, не надав переваги в русі автомобілю «FIAT LINEA» державний реєстраційний номер СА7685АТ під керуванням водія Середи О.М., внаслідок чого між автомобілями сталося зіткнення, від якого зазначені транспортні засоби отримали пошкодження. Постановою судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 07.09.2012 року винним у вчиненні зазначеного правопорушення визнано Нечипоренка І.Г., його дії кваліфіковано за ст. 124 КУпАП, на підставі якої накладено стягнення у виді штрафу.

31.08.2012 року за вх. № 3676 позивачем отримано письмове повідомлення про страховий випадок від потерпілої особи Середи О.М., а 06.09.2012 року за вх. № 3821 - від страхувальника в особі директора Новосад О.К.

Згідно з ремонтною калькуляцією від 09.10.2012 року № 24787, вартість ремонту автомобіля «FIAT LINEA» державний реєстраційний номер СА7685АТ, власником якого є Середа О.М., склала з ПДВ 32856,53 грн.

09.10.2012 року Середа О.М. звернувся до позивача з заявою про страхове відшкодування заподіяних пошкодженням автомобіля збитків у розмірі вартості ремонту автомобіля шляхом перерахування грошових коштів на рахунок СТО (АРС-авто, ФОП Шабатин А.М.).

Комісією представників позивача - страховика проведено розслідування події, що сталася 23.08.2012 року за договором страхування у формі полісу 10/АВ/6483184, за наслідками складено акт № 10/24787/3.2.29, який затверджено 01.11.2012 року. За висновком страховика дана подія кваліфікована як страховий випадок, внаслідок чого виник обов'язок страховика провести виплату страхового відшкодування в розмірі 32356,53 грн. (розмір збитку в сумі 32856 грн. 53 коп. за вирахуванням франшизи в сумі 500 грн.).

Платіжним дорученням № 70 від 12.11.2012 року позивачем сплачено ФОП Шабатину А.М. 32356,53 грн. страхового відшкодування по с/а № 10/24787/3.2.29 від 01.11.2012 року (отр. Середа О.М.).

Письмова претензія вих. № 1110 від 12.02.2013 року позивача до відповідача про відшкодування сплаченої страхової суми в розмірі 32356 грн. 53 коп. в порядку регресу останнім не визнана і не виконана з тих же мотивів, що і у відзиві на позов (а.с. 46-50).

Спірні правовідносини сторін за правовою природою одночасно мають ознаки недоговірних зобов'язань відшкодування шкоди і договірних зобов'язань страхування.

Правовідносини відшкодування шкоди визначаються Цивільним кодексом України, згідно нормам якого:

за загальним правилом майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ст. 1166 ч.ч. 1, 2);

юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків ( ст. 1172 ч. 1);

шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ст. 1187 ч. 2);

шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (ст. 1188 ч. 1 п. 1);

особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (ст. 1191 ч. 1);

особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) (ст. ст. 1194 ч. 1).

Правовідносини в частині врегулювання договірних зобов'язань страхування передбачені наступними актами законодавства, які містять наступні норми.

Відповідно до Господарського кодексу України: за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Укладення договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування (ст. 354 ч.ч. 1, 4); об'єкти страхування, види обов'язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами (ст. 355).

Цивільним Кодексом України встановлено що:

за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979);

договір страхування укладається в письмовій формі. Договір страхування може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката) (ст. 981 ч. 1);

страхувальник зобов'язаний вживати заходів щодо запобігання збиткам, завданим настанням страхового випадку, та їх зменшення, повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором (ст. 989ч. 1 п.п. 4, 5);

до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки (ст. 993);

до відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства (ст. 999 ч. 2).

Законом України «Про страхування» встановлено, що:

в Україні здійснюються види обов'язкового страхування, серед яких - страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (ст. 7 ч. 1 п. 9);

страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі (ст. 8 ч. 2);

факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування (ст. 18 ч. 3).

до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток (ст. 27).

Відповідно до Закону України Закону N 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів»:

відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону (ст. 2 п. 2.1.);

страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого (ст. 6);

у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи (ст. 22 п. 22.1.);

у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (ст. 29).

Статтею 33 Закону N 1961-IV регламентовані дії осіб у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати). Згідно з п. 33.1. названої статті Закону, у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний:

вжити заходів з метою запобігання чи зменшення подальшої шкоди (п.п. 33.1.2.);

невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально(п.п. 33.1.4.).

Рішення страховика (МТСБУ) про здійснення або відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) може бути оскаржено страхувальником чи особою, яка має право на відшкодування, у судовому порядку (п.п. 36.7. ст. 36 Закону N 1961-IV).

Згідно з абз. «ґ» п.п. 38.1.1. п. 38.1. ст.38 Закону N 1961-IV, страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов: до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

Судом, відповідно до ст. 22 ГПК України, було запропоновано сторонам подати докази в обґрунтування позову і заперечень проти нього, брати участь в засіданнях суду, вони своїми правами скористались на свій розсуд, подали всі наявні у них докази і на їх підставі судом прийнято рішення у справі.

Відповідно до ст.ст. 33 ч. 1, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, обставини справи повинні підтверджуватись лише належними і допустимими доказами.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищенаведені обставини справи, вимоги законодавства, суд вважає, що цивільним законодавством України, зокрема - Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов до страхувальника, відповідального за завдані збитки. Право страховика на подання регресного позову прямо пов'язано з обов'язком страхувальника письмово повідомити страховика про страховий випадок у визначений законом строк. Відповідачем цей обов'язок не виконаний, а тому у позивача виникло право на подання регресного позову, що містить спірну вимогу.

Неузгодженість пунктів статей 33 та 38 Закону N 1961-IV не може бути підставою для відмови у позові, оскільки не заперечує встановлене статтею 38 Закону N 1961-IV право страховика подати регресний позов у разі недотримання строків і умов повідомлення його про страховий випадок.

З урахуванням викладеного суд позов визнає обґрунтованим, доказаним і задовольняє повністю, заперечення відповідача - безпідставними і відхиляє.

На підставі статті 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати - сплачений судовий збір у розмірі 1720 грн. 50 коп.

Керуючись ст.ст. 49, 82-84 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Айболит», 18021, Черкаська область, м. Черкаси, вул. Героїв Дніпра, 51 кв. 73, ідентифікаційний код 32941180 на користь публічного акціонерного товариства «Страхова компанія Україна», 04176, м. Київ, вул. Електриків, буд. 29А, ідентифікаційний код 20842474, р/р 26504799999867 в ПАТ АКБ «Правекс- банк» м. Києва, МФО 380838 - 32356 грн. 53 коп. страхового відшкодування в порядку регресу, 1720 грн. 50 коп. судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня підписання.

Повний текст рішення і підписано 14.06.2013 року.

Суддя В.М. Грачов