Постанова № 31827081, 11.06.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 червня 2013 року 12:41 № 826/7660/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі: судді Добрянської Я.І., секретаря судового засідання Корніюк А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Віпкар»до відповідача Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПСпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.04.2013 р. № 0005002206 та від 22.04.2013 р. № 0005202203, № 0002261705, № 0002271705. за участю представників сторін:

від позивача: Бугайчук В.І. (довіреність № б/н від 18.01.2013 р.);

Пасенюк К.О. (довіреність № б/н від 18.01.2013 р.)

від відповідача: Макар О.З. (довіреність № 13504/9/10-209 від 21.12.2012 р.)

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 11.06.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Віпкар» звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.04.2013 р. № 0005002206 та від 22.04.2013 р. № 0005202203, № 0002261705, № 0002271705.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.05.2013 р. суддею Добрянською Я.І. було відкрито провадження в адміністративній справі № 826/7660/13-а, та призначено справу до судового розгляду на 11.06.2013 р.

В судовому засіданні 11.06.2013 р. представники позивача позовні вимоги підтримали та в судових дебатах просили суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС від 19.04.2013 р. № 0005002206 та від 22.04.2013 р. № 0005202203, № 0002261705, № 0002271705;

- судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача послався на те, що при проведенні планової виїзної перевірки ТОВ «Віпкар» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.12.2012 року, відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, щодо заниження податку на додану вартість на загальну суму 336 661 грн., у тому числі за грудень 2012 року на суму 336 661 грн.; п. 160.2 ст. 160, з урахуванням вимог п. 152.8 ст. 152 Податкового кодексу України, щодо заниження податку з доходу нерезидента всього на суму 3 277,00 грн., в тому числі за II квартал 2011 року в сумі 1 691,00 грн., за ІІІ квартал 2012 року в сумі 1 586,00 грн.; п. 160.5 ст. 160, з урахуванням вимог п. 152.8 ст. 152 Податкового кодексу України, щодо занижено податок з доходу нерезидента всього на суму 18 500,00 грн., в тому числі за II квартал 2011 року в сумі 10 057,00 грн., за III квартал 2011 року в сумі 7 020,00 грн., за IV квартал 2011 року в сумі 1423,00 грн.; п.п. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14, п.п. «є» 14.1.54 п. 14.1 ст. 14, п.п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14, п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 164.5 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, п.п.168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п. 171.2 ст. 171 Податкового кодексу України, щодо допущення порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 948,00 грн., у т.ч.: за квітень 2011 р. на суму 1 948,00 грн.; та п. 1.2, п. 3.3 Наказу ДПА України від 24.12.2010 р. № 1020 «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого і них податку (форма № 1-ДФ) та Порядку заповнення а подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку», ст. 51, п. 70.16 ст. 70, п.п. 176.2 «б», п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України.

На думку позивача, висновки, викладені в Акті перевірки, не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства, а тому податкові повідомлення-рішення, винесені за наслідками такої перевірки та складеного Акта перевірки, є протиправними та підлягають скасуванню.

Представник відповідача подав письмові заперечення проти позову та в судовому засіданні 11.06.2013 р. проти позову також заперечив і просив суд у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити повністю.

В обґрунтування своїх заперечень представник відповідач зазначив, що при проведенні планової виїзної перевірки ТОВ «Віпкар» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.12.2012 року, було встановлено порушення позивачем вимог п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 336 661 грн., у тому числі за грудень 2012 року на суму 336 661 грн.; п. 160.2 ст. 160, з урахуванням вимог п. 152.8 ст. 152 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок з доходу нерезидента всього на суму 3 277,00 грн., в тому числі за II квартал 2011 року в сумі 1 691,00 грн., за ІІІ квартал 2012 року в сумі 1 586,00 грн.; п. 160.5 ст. 160, з урахуванням вимог п. 152.8 ст. 152 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок з доходу нерезидента всього на суму 18 500,00 грн., в тому числі за II квартал 2011 року в сумі 10 057,00 грн., за III квартал 2011 року в сумі 7 020,00 грн., за IV квартал 2011 року в сумі 1423,00 грн.; п.п. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14, п.п. «є» 14.1.54 п. 14.1 ст. 14, п.п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14, п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 164.5 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, п.п.168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п. 171.2 ст. 171 Податкового кодексу України, щодо допущення порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 948,00 грн., у т.ч.: за квітень 2011 р. на суму 1 948,00 грн.; та п. 1.2, п. 3.3 Наказу ДПА України від 24.12.2010 р. № 1020 «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого і них податку (форма № 1-ДФ) та Порядку заповнення а подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку», ст. 51, п. 70.16 ст. 70, п.п. 176.2 «б», п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби було проведено планову виїзну перевірку позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Віпкар» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.12.2012 року.

За результатами вказаної перевірки відповідачем було складено Акт від № 328/22-3/33059721 від 08.04.2013, в якому встановлено порушення позивачем вимог п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, щодо заниження податку на додану вартість на загальну суму 336 661 грн., у тому числі за грудень 2012 року на суму 336 661 грн.; п. 160.2 ст. 160, з урахуванням вимог п. 152.8 ст. 152 Податкового кодексу України, щодо заниження податку з доходу нерезидента всього на суму 3 277,00 грн., в тому числі за II квартал 2011 року в сумі 1 691,00 грн., за ІІІ квартал 2012 року в сумі 1 586,00 грн.; п. 160.5 ст. 160, з урахуванням вимог п. 152.8 ст. 152 Податкового кодексу України, щодо занижено податок з доходу нерезидента всього на суму 18 500,00 грн., в тому числі за II квартал 2011 року в сумі 10 057,00 грн., за III квартал 2011 року в сумі 7 020,00 грн., за IV квартал 2011 року в сумі 1423,00 грн.; п.п. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14, п.п. «є» 14.1.54 п. 14.1 ст. 14, п.п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14, п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 164.5 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, п.п.168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п. 171.2 ст. 171 Податкового кодексу України, щодо допущення порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 948,00 грн., у т.ч.: за квітень 2011 р. на суму 1 948,00 грн.; та п. 1.2, п. 3.3 Наказу ДПА України від 24.12.2010 р. № 1020 «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого і них податку (форма № 1-ДФ) та Порядку заповнення а подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку», ст. 51, п. 70.16 ст. 70, п.п. 176.2 «б», п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України.

На підставі встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог податкового законодавства, відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 19.04.2013 року № 0005002206, яким позивачу донараховано податок на прибуток іноземних юридичних осіб в загальному розмірі 22 174,00 грн., в тому числі за основним платежем: 21 177,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями: 397,00 грн.;

- від 22.04.2013 року № 0002261705, яким позивачу донараховано податок на доходи фізичних осіб в загальному розмірі 1 949,00 грн., в тому числі за основним платежем: 1 948,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями: 1,00 грн.;

- від 22.04.2013 року № 0002271705, яким позивачу донараховано податок на доходи фізичних осіб в загальному розмірі 510,00 грн., в тому числі за основним платежем: 0,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями: 510,00 грн.;

- від 22.04.2013 року № 0005202203, яким позивачу донараховано податок на додану вартість в загальному розмірі 504 992,00 грн., в тому числі за основним платежем: 336 661,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями: 168 331,00 грн.

Однак, вважаючи такі податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС від 19.04.2013 року № 0005002206, та від 22.04.2013 року № 0005202203, № 0002261705, № 0002271705 - протиправними, позивач оскаржив їх у судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача, зважаючи зокрема на наступне.

Згідно з п. 3 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу» від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ (із змінами та доповненнями), державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Відповідно до п. 63.11 ст. 63 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби забезпечують достовірність даних про платників податків в Єдиному банку даних про платників податків - юридичних осіб та Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, реєстрі платників податку на додану вартість, реєстрі неприбуткових організацій та інших реєстрах, що формуються та ведуться органами державної податкової служби згідно з цим Кодексом, їх захист від несанкціонованого доступу, оновлення, архівування та відновлення даних.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п. 2 Порядку оформлення результатів невиїзних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 10.08.2005 року № 327 (із змінами та доповненнями, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Кодексом податків і зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), статистичної та іншої звітності, даних обліку, ведення якого передбачено законом, первинних документів, які використовуються в обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та у повній мірі, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані за обліком та підтверджують наявність зазначених фактів.

Також, згідно п. 4.11 Порядку, податкове повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій) приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів від дня реєстрації акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок або вручення його поштою суб'єкту господарювання (на підставі відмітки на поштовому повідомленні), а за наявності заперечень посадових осіб суб'єкта господарювання до акта перевірки - приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді суб'єкту господарювання.

Статтею 77 ПК України визначено порядок проведення податковими органами документальних планових перевірок.

Так, документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

Про проведення документальної планової перевірки керівником органу державної податкової служби приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

В позовній заяві та в судовому засіданні представники позивача не заявляли позовних вимог, які б стосувалися не дотримання відповідачем законодавчо визначеної процедури проведення та підстав проведення документальної планової виїзної перевірки, а також належного отримання документів прийнятих за наслідками такої перевірки.

По суті встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог чинного законодавства та правомірності визначення позивачу оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями податкових зобов'язань, з матеріалів справи вбачається наступне.

Так, перевіркою достовірності відображених у рядку 12.1 Декларацій з податку на додану вартість «ПДВ, сплачений митним органам» за період з 01.04.2011 року по 31.12.2012 року в сумі 18 364 119,00 гривень встановлено, що на стан формування цих показників мало вплив здійснення ТОВ «Віпкар» операцій з придбання у нерезидентів автомобілів та запасних частин до них, тощо.

Перевірку відображеного показника за період з 01.04.2011 року по 31.12.2012 року в сумі 18 364 119,00 гривень було проведено на підставі таких документів, наданих платником до перевірки:

- регістрів синтетичного обліку - оборотно-сальдових відомостей по рахунках 20, 28, 31, 63, 64, 68, тощо;

- первинних документів - банківських виписок, прибуткових накладних;

- інвойсів, вантажно-митних декларацій, та інш.;

- інших документів - договорів про фінансово-господарську діяльність та додаткових угод до них.

Перевіркою встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 12.1 Декларації «ПДВ сплачений митним органам» на загальну суму 549 423 гривень, у тому числі за грудень 2012 року на 549 423 гривень.

Як зазначено в Акті перевірки позивача, на порушення пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, підприємством віднесено до складу податкового кредиту за грудень 2011 року суми податку, сплаченого при розмитненні товару, що не підтверджені оригіналами ВМД.

Відповідно до п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Системний аналіз вищенаведених положень Податкового кодексу України дає змогу зробити висновок, що законодавцем чітко визначено єдину підставу для ненадання до перевірки первинних документів, а саме: виїмка документів або інше вилучення правоохоронними органами.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПКУ визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Не надання ТОВ «Віпкар» на вимогу податкових інспекторів під час проведення перевірки оригіналу ВМД на підтвердження сплаченого при розмитненні товару ПДВ також не заперечувалося представниками позивача в судовому засіданні.

Обґрунтовуючи таке ненадання до перевірки оригіналу ВМД, представниками позивача було зазначено про те, що останній (оригінал ВМД) перебував у відділенні ВТБ Банку для проходження валютного контролю у відповідності до п 1.12 «Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями» Національного банку України, яким визначено, що «Підставою для зняття банком з контролю експортної, імпортної операцій резидента за умови надання останнім документів, що необхідні банку для здійснення контролю за своєчасністю розрахунків за експортними, імпортними операціями цього резидента, крім підстав, передбачених іншими розділами цієї Інструкції, може бути: письмове повідомлення митного органу, засвідчене підписом керівника (його заступника), а також МД (типу ІМ-40).

Представники позивача також послалися на те, що ТОВ «Віпкар» не встигло отримати назад з ВТБ Банку оригіналу зазначеної ВМД до закінчення проведення перевірки, а отже в даному випадку вини з боку позивача не вбачається

Проте, із таким посиланням позивача на обґрунтування його позовних вимог суд погодитися не може, оскільки, на копії ВМД, наданій позивачем до матеріалів справи, міститься печатка ВТБ Банку «валютний контроль» - 17.10.2012 р.

Отже зазначену операцію ТОВ «Віпкар» щодо ввезення на територію України автомобілю «Bentley», який в подальшому був проданий за договором купівлі-продажу, та суму ПДВ за такою операцією було включено позивачем до складу податкового кредиту, ВТБ Банком було взято під валютний контроль ще 17.10.2012 р.

Згідно п 2.1 «Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями» Національного банку України, виручка резидентів підлягає зарахуванню на їх рахунки в банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати оформлення МД на продукцію, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг, прав інтелектуальної власності) - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії виписки по банківських рахунках позивача, оплати за товар - автомобіль «Bentley» були здійснені ТОВ «Віпкар»: 27.10.2012 р. та 21.12.2012 р.

Тобто, вже починаючи з 21.12.2012 р. позивач мав право подати до ВТБ Банку відповідні документи (зазначену ВМД) для зняття банком з контролю такої імпортної операцій резидента.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, перевірка позивача проводилася з 11.03.2013 р. по 22.03.2013 р., та термін такої перевірки продовжувався з 25.03.2013 р. по 29.03.2013 р. Акт перевірки складено 08.04.2013 р.

Відповідно, з моменту виникнення у позивача можливості подання до ВТБ Банку відповідних документів (зазначеної ВМД) для зняття банком з контролю такої імпортної операцій резидента (21.12.2012 р.) до моменту закінчення планової документальної виїзної перевірки (29.03.2013 р.), про яку позивач був належним чином повідомлений за 10 днів до її початку, у ТОВ «Віпкар» було більше ніж достатньо часу (більше трьох місяців) для отримання назад з ВТБ Банку оригіналу такої ВМД (у разі її дійсного знаходження в зазначеному банку), для її надання до перевірки, чого позивачем здійснено не було.

Крім того, позивачем ні під час проведення перевірки, ні під час судового розгляду даної адміністративної справи не було надано доказів, щодо дійсного знаходження оригіналу такої ВМД у ВТБ Банку (листа банку, інше), та в матеріалах справи також відсутні докази, що підтверджують вчинення позивачем будь-яких дій з метою отримання назад від ВТБ Банку оригіналу такої ВМД (зокрема письмового запиту, тощо) для його надання до перевірки.

Зважаючи на викладене, суд в даному випадку погоджується із позицією контролюючого органу, щодо наявності порушення позивачем пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, оскільки віднесена до складу податкового кредиту за грудень 2011 року сума податку на додану вартість, сплаченого при розмитненні товару, не була підтверджена оригіналами ВМД.

Також, як вбачається з матеріалів справи, за період з 01.04.2011 року по 31.12.2012 року на підставі рахунків від 17.11.2010 року № 100138279, від 24.01.2011 року № 110015207, від 05.01.2012 року № 120002798.1 та від 05.01.2012 року № 120002798.2 ТОВ «Віпкар» здійснило виплату доходу джерелом походження з України нерезиденту-компанії «LexCom Informationssysteme GmbH» (Німеччина) у вигляді роялті за надання ліцензії до програмного забезпечення «Бентлі ЕТКА» на загальну суму 2 060,00 євро.

Відповідно до п. 160.1 ст. 160 Податкового кодексу України, будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Для цілей цього пункту під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміються: в) роялті.

У відповідності до п/п. 14.1.225 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, роялті -будь-який платіж, отриманий як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським та суміжним правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, будь-яким патентом, зареєстрованим знаком на товари і послуги чи торгівельною маркою, дизайном, секретним кресленням, моделлю, формулою, процесом, правом на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Відповідно до п. 160.2 ст. 160 Податкового кодексу України, резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у пунктах 160.3 - 160.6 цієї статті, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 160.1 цієї статті, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Згідно п. 3.2 ст. 3 Податкового кодексу України, якщо міжнародним договором, згоду на обов'язковість якого надано Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачено цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

У відповідності до п. 103.4 ст. 103 Податкового кодексу України, підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України, а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Як встановлено в Акті перевірки позивача, ТОВ «Віпкар» не надало до перевірки Довідку про підтвердження статусу нерезидента компанії «LexCom Informationssysteme GmbH» (Німеччина).

Зважаючи на зазначене, податковим органом було зроблено висновок, що ТОВ «Віпкар» при виплаті компанії «LexCom Informationssysteme GmbH» (Німеччина) доходу джерелом походження з України повинно було утримати та сплатити податок на прибуток іноземних юридичних осіб за ставкою 15%.

На заперечення зазначеного позивачем було наголошено на тому, що така Довідка про підтвердження статусу нерезидента компанії «LexCom Informationssysteme GmbH» (Німеччина) була наявна у ТОВ «Віпкар», однак не була надана до перевірки, оскільки була втрачена, та даний факт було виявлено позивачем тільки під час проведення перевірки.

Проте, із такими посиланнями позивача на обґрунтування його позовних вимог, суд погодитися не може, з огляду на наступне.

Як вже було зазначено вище, відповідно до п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Системний аналіз вищенаведених положень Податкового кодексу України дає змогу зробити висновок, що законодавцем чітко визначено єдину підставу для ненадання до перевірки первинних документів, а саме: виїмка документів або інше вилучення правоохоронними органами.

Як підтверджується наявними матеріалами справи, та не заперечувалося представниками позивача, виїмка документів, а саме Довідки про підтвердження статусу нерезидента компанії «LexCom Informationssysteme GmbH» (Німеччина), - правоохоронними органами не здійснювалося.

Таким чином, посилання позивача на втрату документа, на підставі якого платник податків звільняється від нарахування податкового зобов'язання за законодавством України, не може вважатися допустимим доказом правомірності дій ТОВ «Віпкар» щодо не утримання та не сплати податку на прибуток іноземних юридичних осіб за ставкою 15%.

Також, як підтверджується наявними матеріалами справи, позивачем не був утриманий податок на доходи фізичних осіб, з додаткового доходу, утвореного при відшкодуванні коштів Генеральному директору ТОВ «Віпкар», згідно авансових звітів про проведення представницьких заходів, у зв'язку з відсутністю належним чином оформлених документів.

Так, як вбачається з наявних у справі доказів та не було спростовано позивачем, документи щодо здійснених втрат на проведення представницьких заходів взагалі не були оформлені.

Позивачем не було надано до перевірки а також до матеріалів справи: запрошення на проведення представницьких заходів, кошторису витрат на проведення представницьких заходів, програми проведення ділових зустрічей, акти виконаних робіт та звіти про використання кошторису представницьких витрат.

Зважаючи на викладене, відповідачем було встановлено порушення позивачем:

- п.п. «є» 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, згідно вимог якого: дохід з джерелом походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді, заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору;

- п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, згідно вимог якого: до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків включається дохід, отриманий ним як додаткове благо;

- п.п. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, у відповідності з яким: додаткове благо - це кошти, матеріальні або нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачується (надається) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є: заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму; винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку, крім випадків, прямо передбачених нормами IV розділу ПКУ.

Представники позивача в судовому засіданні погодилися із тим, що у ТОВ «Віпкар» дійсно відсутні в наявності підтверджуючі документи щодо цільового використання Генеральним директором позивача коштів підприємства саме при проведенні останнім представницьких заходів, зважаючи на що позивачем не було спростовано висновків податкового органу про порушення ТОВ «Віпкар» норм податкового законодавства щодо обов'язку платника податків включення до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу - суми доходу, отриманого останнім як додаткове благо.

Надана позивачем до матеріалів справи копія довідки «Auto SK» від 02.02.2011 р., не була, у відповідності до вимог чинного законодавства України, перекладена українською мовою та апостильована, а отже не може, згідно положень КАС України, вважатися належним доказом у справі.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача.

Допустимих доказів, які б спростовували викладенні в Акті перевірки висновки контролюючого (податкового) органу - позивачем до суду надано не було.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що відповідачем було правомірно винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, на підставі висновків, викладених в Акті перевірки.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів суду правомірність винесених ним податкових повідомлень-рішень від 19.04.2013 р. № 0005002206 та від 22.04.2013 р. № 0005202203, № 0002261705, № 0002271705.

Натомість позивач не надав суду допустимих доказів на обґрунтування заявлених ним позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В адміністративному позові відмовити.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 14.06.2013 р.