Постанова № 31826415, 11.06.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/375/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Альчук М.П.

Суддя-доповідач: Совгира Д. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2013 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Совгири Д. І.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Матохнюка Д.Б.

при секретарі: Сокольвак Ю.В.

за участю представників сторін:

позивач : Кукуть Оксана Анатоліївна

відповідач (апелянт) : Цимбал Вікторія Анатоліївна, Прокопюк Олена Вікторівна

Коновал Степан Михайлович, Роздобудько Павло Володимирович

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 01 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дюк-08" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дюк-08" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 01 квітня 2013 року задоволено адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Дюк-08". Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні вищевказаного адміністративного позову.

В судовому засіданні представники відповідача підтримали доводи апеляційної скарги та просили суд її задовольнити.

Представник позивача заперечувала проти задоволення вищевказаної апеляційної скарги та просила суд залишити її без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду без змін.

Заслухавши суддю доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а оскаржувана постанова -скасуванню, виходячи з наступного.

Судом апеляційної та першої інстанції встановлено, що на підставі направлення Вінницької ОДПІ № 1676/15 від 26.07.2012 року та наказу № 1703/15 від 24.07.2012 року податковим ревізором-інспектором Вінницької ОДПІ Коновалом С.М. проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Дюк-08" з питань правомірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість в наступних звітних періодах за 4 квартал 2010 року, відображених в уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, поданого за відповідний звітний (податковий) період, згідно із затвердженим планом перевірки.

Результати перевірки оформлено актом № 268/15/36199198 від 15.08.2012 року /т. 1, а.с. 28-52/, згідно якого встановлено порушення вимог:

- пп. 7.4.1., 7.4.4 п. 7.4., пп. 7.7.1., 7.7.2., 7.7.3 п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість в наступних звітних періодах по податковій декларації з ПДВ за 4 квартал 2010 року (із урахуванням уточнюючого розрахунку від 20.06.2012 року № 9035351980) на 2933157 грн.

- пп. 7.4.1., 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за 4 квартал 2010 року в сумі 541893 грн.

Враховуючи виявлені порушення, Вінницькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення форми "ВІ" № 0000041505 від 05.09.2012 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2933157 грн. та нараховано штрафні санкції в сумі 733289 грн., та податкове повідомлення-рішення форми "В4" № 0000061505 від 05.09.2012 року яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 541893 грн.

Не погодившись із такими висновками, позивач подав 24.09.2012 року до податкового органу первинну скаргу на акт.

За результатами розгляду скарги ДПС у Вінницькій області на адресу товариства надіслано рішення про результати розгляду первинної скарги № 19125/10/10-11-20 від 19.11.2012 року, в якому зазначено, що податкове повідомлення-рішення Вінницької ОДПІ від 05.09.2012 року № 0000061505 про зменшення від'ємного значення податку на додану вартість на суму 514893 грн. залишено без змін, податкове повідомлення-рішення Вінницької ОДПІ від 05.09.2012 року № 0000041505 про зменшення бюджетного відшкодування, заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів, з податку на додану вартість на загальну суму 3666446 грн., в тому числі за основним платежем на суму 2933157 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 733289 грн., в частині 1109548 грн. бюджетного відшкодування та 277387 грн. штрафної санкції скасовано, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Також за результатами розгляду зазначеної скарги Вінницькою ОДПІ відповідно до вимог Порядку направлення органами ДПС податкових повідомлень-рішень платникам податків затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 року № 985 прийнято та направлено ТОВ "Дюк-08" податкове-повідомлення-рішення форми "В3" № 0000121505 від 27.11.2012 року про відмову в бюджетному відшкодуванні за 4 квартал 2010 року на суму 1109548 грн. та податкове-повідомлення-рішення форми "ВІ" № 0000111505 від 27.11.2012 року про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 1823609 грн. та нараховано штрафну санкцію в розмірі 455902 грн. Дані податкові повідомлення-рішення податкового органу одночасно є предметом оскарження у даній справі.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів правомірності висновків акту перевірки та прийняття на його підставі податкових повідомлень-рішень, натомість позивач надав необхідний і достатній обсяг доказів на підтвердження правомірності своїх дій та незаконності та необґрунтованості висновків акту перевірки і прийнятих на його підставі податкових повідомлень-рішень. Колегія суддів частково погоджується з вищезазначеним висновком суду першої інстанції.

Стосовно податкових повідомлень-рішень форми «В4» № 0000061505 від 05.09.2012 року, форми «В1» № 0000111505 та форми «В3» № 0000121505 від 27.11.2012 року колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пп.7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 24.04.2009 року між ТОВ"Дюк-01" та ТОВ"Дюк-08" укладено довгостроковий договір (контракт) на будівництво газопроводу відповідно до робочого проекту об'єкта "Коригування ПКД газопроводу високого тиску для здійснення газопостачання до сіл Зарванці, Якушинці, Переорки, ВАСТ Якушинське, АРЗ СП Вінницького району". Згідно даного договору ТОВ"Дюк-08" надає кошти на будівництво газопроводу, яке здійснює ТОВ"Дюк-01", а взамін отримує 100 % збудованих об'єктів, які були побудовані за надані ним кошти. На виконання вказаного договору позивач перерахував на користь ТОВ"Дюк-01" кошти, які останній використав на будівництво газопроводу.

На виконання зазначеного договору позивачем надано ряд документів, які підтверджують його виконання, зокрема податкові накладні, акти приймання наданих послуг, довідки про вартість наданих послуг, акти приймання виконаних підрядних робіт, довідки про вартість виконаних підрядних робіт, підсумкові відомості ресурсів (витрат по факту).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Частиною1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Розділом 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 встановлено вимоги до первинних документів, зокрема п. 2.4. визначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Зазначені вимоги також визначені ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Отже, з змісту вищевказаних норм законодавства вбачається, що надані позивачем докази, а саме податкові накладні, акти приймання наданих послуг, довідки про вартість наданих послуг, акти приймання виконаних підрядних робіт, довідки про вартість виконаних підрядних робіт, підсумкові відомості ресурсів (витрат по факту) відповідають вимогам які встановлюються до первинних документів, відтак належним чином підтверджують факт перерахування коштів від ТОВ"Дюк-08" до ТОВ"Дюк-01" та використання їх останнім саме на будівництво газопроводу.

Також про фактичність господарських операцій по перерахуванню коштів, а також те, що всі кошти товариства були спрямовані виключно на будівництво газопроводу свідчить його матеріалізованість та реальність використання.

Колегія суддів також не погоджується з твердженням апеляційної скарги стосовно того, що господарські операції по перерахуванню коштів від позивача до ТОВ"Дюк-01" є безтоварними, в зв'язку з тим, що засновниками ТОВ"Дюк-01" та ТОВ"Дюк-08" є одні і ті ж особи, оскільки як вбачається з матеріалів справи склад засновників вказаних товариств різний.

Відповідно до п.1.7. ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Підпунктом 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Факт виконання умов договору та реальність існування збудованого відповідно до вказаного договору газопроводу підтверджується актом приймання-передачі від 30.12.2010 року, згідно з яким ТОВ "Дюк-01" передає а ТОВ"Дюк-08" приймає побудований газопровід до сіл Зарванці, Якушинці, Переорки Вінницького району загальною вартістю 22650000 грн. в тому числі з ПДВ 3775000 грн., загальною довжиною 13661,9 м.п. Крім того на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації № 1 від 22.12.2010 року виданий сертифікат відповідності № ВН000875 від 30.12.2010 року, що свідчить про дійсність, а не формальність виконання умов договору.

Побудований газопровід використовується підприємством в своїй господарській діяльності за призначенням, а також відповідає фактичному виду діяльності свідчить факт передачі даного об'єкта на обслуговування спеціалізованій газоексплуатуючій організації зі всією проектною, кошторисною, будівельно-технічною документацією згідно договору найму (оренди) № 08.11.553 від 01.07.2011 року з метою отримання прибутку (орендної плати). Вказане підтверджується актами прийому-передачі від 01.07.2011 року.

Реальність операцій спрямованих на будівництво газопроводу та використання позивачем останнього у своїй господарській діяльності підтверджується наведеними вище фактами. Таким чином позивачем було правомірно сформовано податковий кредит на підставі договірної (контрактної) вартості об'єкту та придбанням об'єкту з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності "Дюк-08"

При цьому відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій, зокрема: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Із змісту вищевказаних норм вбачається, що законодавцем передбачений виключний перелік підстав виникнення у платника податку права на податковий кредит. Однак будь-яких посилань на відсутність податкових накладних у відповідача немає. Крім того податковий орган не заперечував, що надані до перевірки податкові накладні виписані на суму сплачених коштів та підтверджують таку сплату.

Підпунктом 7.7.1. п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.7.2. п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду; залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах; залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011 року.

Відповідно до пп. 7.7.3. п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Що стосується виявлених податковим органом порушень пп. 7.4.1., 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" а саме включення ТОВ"Дюк-08" до складу податкового кредиту сум ПДВ сплачених за оренду автомобіля та затрати на його експлуатацію, які не пов'язані з господарською діяльністю підприємства суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до пп. 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

ТОВ"Дюк-08" уклало договір оренди транспортного засобу від 01.04.2009 року № 02.09.726 з ТОВ "Єврокон Україна". Згідно договору ТОВ "Єврокон Україна" передає, а ТОВ"Дюк-08" приймає в тимчасове платне користування легковий автомобіль "Тойота королла", номерний знак АА64-80НР. За користування автомобілем ТОВ"Дюк-08" зобов'язаний сплачувати орендну плату в розмірі 7700 грн., в тому числі ПДВ 1540 грн.

На виконання зазначеного договору позивачем надано ряд документів, які підтверджують його виконання, зокрема подорожні листи службового легкового автомобіля, акти про надання послуг з оренди автомобіля, договір оренди автомобіля, платіжні доручення про сплату орендної плати, акти прийому-передачі нафтопродуктів. Таким чином наявність вказаних документів підтверджує факт використання відповідного транспортного засобу у господарських операціях та правомірність віднесення сум ПДВ сплачених за оренду автомобіля та затрати на його експлуатацію до податкового кредиту.

Наявність у позивача податкових накладних, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, виданих продавцями товару є достатньою підставою для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту.

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий примірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Частиною 1 ст. 9 зазначеного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину".

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака -специфічна мета -порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника -фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Відповідачем не надано доказів фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та його контрагентів правочинів.

Крім того, необхідно зазначити, що можливий захист порушеного права шляхом звернення до суду із позовом про визнання нікчемного правочину дійсним стосується лише нікчемних правочинів з дефектом форми та правочинів без необхідного схвалення (параграф 2 глави 16 ЦК України).

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Відповідачем лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг) які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентом -є тільки припущенням.

Крім того, посилання відповідача на частини 1, 5 статтю 203, частини 1,2 статті 215, статтю 216 ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Вказані висновки підтверджуються і ст. 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Позивачем до суду було надано: податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури, які підтверджують факт поставки товарів та послуг, банківські виписки, які підтверджують факт повної оплати позивачем поставленого товару.

Таким чином, лише вирок суду у кримінальні справі, який набув законної сили, може бути в адміністративній справі доказом вчинення особою діяння, спрямованого на ухилення від сплати податків.

Разом з тим суд звертає увагу не те, що у постанові від 11.12.2007 року по справі №21-1376/06 Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника податку на додану вартість права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

В подальшому така позиція підтримана Верховним Судом України у постанові від 29.10.2010 року у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції, а також в листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року №1112/11/13-10.

Стосовно податкового повідомлення-рішення форми «В1» № 0000041505 від 27.11.2012 року колегія суддів зазначає наступне.

За результатами розгляду первинної скарги ДПС у Вінницькій області прийнято рішення від 19.11.2012 року № 19125/10/10-11-02, яким скасоване податкове повідомлення-рішення Вінницької ОДПІ від 05.09.2012р. №0000041505 в частині 1109548,0 грн. бюджетного відшкодування та 277387,0 грн. штрафної санкції, а в іншій частині зазначене рішення залишено без змін та зобов'язано скласти нове податкове повідомлення рішення форми «ВЗ» про відмову у надані бюджетного відшкодування податку на додану вартість за 4 квартал 2010 року в сумі 1109548,0 грн.

Вінницьким відділенням Вінницької ОДПІ, на виконання рішення ДПС у Вінницькій області, відповідно до вимог Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень рішень платникам податків затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 року № 985 складено та направлено TOB «ДЮК-08» податкові повідомлення-рішення: №0000121505 від 27.11,2012 р. форми «ВЗ» (яким відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 1109548 грн.) та №0000111505 від 27.11.2012 р. форми «В1» (яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 1823609 грн., штрафна санкція 455902 грн.).

Відповідно до пп. 60.1.2 п.60.1 ст.60 Податкового кодексу, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання або податкову вимогу.

Відповідно до п. 3.4 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків затвердженого Наказом ДПА від 22.12.2010 N 985 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 грудня 2010 р. за N 1440/18735, якщо за результатами адміністративного або судового оскарження грошове зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування, та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість зменшується, то до платника податків направляється податкове повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання, якому присвоюється номер та вноситься до відповідного реєстру податкових повідомлень-рішень у порядку, передбаченому пунктом 3.3 цього розділу.

Відповідно до п. 5.1 Порядку, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним, якщо:

5.1.1 орган державної податкової служби скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання;

5.1.2 орган державної податкової служби зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 5.5 Порядку, якщо нарахована сума грошового зобов'язання збільшується внаслідок її адміністративного оскарження, раніше надіслане податкове повідомлення-рішення не відкликається.

Тобто, враховуючи вищевикладені норми, податкове повідомлення-рішення форми «В1» №0000041505 від 05.09.2012 р. вважається відкликаним, оскільки податковим органом було зменшено нараховану суму та направлено нове рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцією та законами України; 2) з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів приходить до висновку, що предмет спору в даній частині позову відсутній, оскільки податкове повідомлення - рішення форми «В1» № 0000041505 від 05.09.2012 р є відкликане.

Вказані обставини судом першої інстанції не враховано при постановленні рішення про задоволення позовних вимог, дані обставини є безсумнівною підставою для скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови про часткове задоволення позову з наведених вище підстав.

Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення повинні бути законними і обґрунтованими.

Судом першої інстанції порушено норми матеріального права та неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, що призвело до ухвалення незаконного рішення, яке підлягає скасуванню з підстав визначених ст. 202 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 205 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Відповідно до ст.ст. 87, 94 КАС України підлягають присудженню апелянту з Державного бюджету України судові витрати пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби задовольнити частково .

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 01 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дюк-08" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - скасувати.

Прийняти нову постанову.

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції форми "В4" № 0000061505 від 05.09.2012 року, форми "В1" № 0000111505 та форми "В3" № 0000121505 від 27.11.2012 року.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Дюк-08" судові витрати в сумі 1147 грн. шляхом їх безспірного списання органами Державної казначейської служби України з рахунків Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі "17" червня 2013 р.

Головуючий суддя Совгира Д. І.

Судді Мельник-Томенко Ж. М.

Матохнюк Д.Б.