Постанова № 31823880, 11.06.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2013 р. Справа№ 927/370/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сухового В.Г.

суддів: Агрикової О.В.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання: Петренку В.А.,

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Домобудівник"

на рішення господарського суду Чернігівської області від 11.04.2013р.

у справі № 927/370/13 (суддя Книш Н.Ю.)

за позовом Дочірнього підприємства "Чернігівська механізована колона" Публічного акціонерного товариства "Київсільелектро"

до Публічного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Домобудівник"

про стягнення 1 246 346, 47 грн.

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "Чернігівська механізована колона" ПАТ "Київсільелектро" (далі - позивач) звернулося в господарський суд Чернігівської області з позовом до ПАТ "Будівельна компанія "Домобудівник" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за договором підряду №7 від 21.03.2011р. в сумі 1 246 346,47 грн., з яких: 1 203 857,75 грн. сума основного боргу, 42 488,72 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 11.04.2013р. у справі № 927/370/13 позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1 203 857,75 грн. основного боргу, 42 488,72 грн. 3% річних та судові витрати з оплати судового збору. Мотивуючи зазначене рішення, суд першої інстанції зазначив, що відповідачем не надано суду належних і допустимих доказів оплати в повному обсязі виконаних позивачем будівельних робіт за договором №7 від 21.03.2011р., заборгованість підтверджується матеріалами справи та визнається відповідачем. З огляду на наявність факту прострочення виконання грошового зобов'язання та вимоги ст. 625 ЦК України, суд першої інстанції визнав обґрунтованими вимоги про стягнення 3 % річних за період з 14.01.2012 р. по 20.03.2013 р.

Не погодившись із зазначеним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення господарського суду Чернігівської області від 11.04.2013р. у справі № 927/370/13 скасувати в частині стягнення 3% річних і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, внаслідок неповного з'ясування обставин справи. Зокрема, скаржник зазначає, що суд першої інстанції помилково не взяв до уваги те, що між сторонами складено графік поетапного погашення заборгованості за договором, який, на думку скаржника, свідчить про внесення сторонами змін до договору. Скаржник також вважає, що вказаний графік підписано належними та повноважними сторонами, а тому він є обов'язковим для виконання. Відповідач вважає, що оскільки суд не врахував зазначених обставин, тому це призвело до прийняття неправильного рішення.

Відзиву на апеляційну скаргу позивачем не подано.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2013р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено розгляд скарги у справі на 11.06.2013р.

У судовому засіданні 11.06.2013р. представник відповідача апеляційну скаргу підтримав. Представник позивача у судове засідання не з'явився.

Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів вважає, що підстави для відкладення розгляду скарги, які передбачені ст. 77 ГПК України у суду відсутні, а справу можливо розглядати за відсутності представника позивача за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 21.03.2011р. між ПАТ "Будівельна компанія "Домобудівник" (змінене найменування ВАТ «Будівельна компанія «Домобудівник», Генпідрядник) та Дочірнім підприємством "Чернігівська механізована колона" ПАТ "Київсільелектро" (змінене найменування Дочірнього підприємства "Чернігівська механізована колона" ВАТ "Київсільелектро", Субпідрядник) укладено договір №7 (далі -договір, а.с. 10-13).

За змістом пунктів 1.1, 1.2 договору субпідрядник в межах договірної ціни зобов'язався виконати електромонтажні роботи при будівництві РП-ТП-10/0,4кВ та будівництво КЛ-10кВ від ПС110/10кВ "Коти" до РП-ТП-10/0,4кВ в м. Чернігові, здати виконані роботи генпідряднику (відповідачу у справі). Генпідрядник зобов'язався прийняти та оплатити їх. Обсяги робіт визначаються локальними кошторисами, а вартість робіт - договірною ціною, погоджених сторонами.

Відповідно до умов, визначених у п.2.1 договору вартість будівельно-монтажних робіт, доручених для виконання субпідряднику по даному договору, становить 5 113 992 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ 852 332,00 грн.

Згідно з п. 2.3 договору договірна ціна, яка складена згідно кошторису, встановлюється динамічною.

Згідно з п. 2.5 договору обсяги та вартість робіт оформляються актами КБ-2в та довідками КБ-3.

У п.2.6 договору сторонами передбачено, що до початку виконання робіт генпідрядник надає субпідряднику аванс у сумі 2 900 000,00 грн.

Доказів перерахування суми авансу матеріали справи не містять, відповідачем не заперечувався факт відсутності авансування.

До даного договору між сторонами підписано додаток №1 - Договірна ціна на електромонтажні роботи при будівництві РП-ТП-10/0,4кВ та будівництво КЛ-10кВ від ПС110/10кВ "Коти" до РП-ТП-10/0,4кВ в м. Чернігові, що здійснюється у 2011 році, Додаток №2 - "Локальний кошторис №2-1-1 на кабельні мережі 10кВ Кабельні мережі", "Локальний кошторис №2-1-2 на відновлення покриття та газонів Кабельні мережі", "Локальний кошторис №2-2-1 на електроосвітлення Трансформаторна підстанція", "Локальний кошторис №2-2-2 на електромонтажні роботи Трансформаторна підстанція", а також Додаток №3 - опис обладнання поставки генпідрядника необхідних для виконання електромонтажних робіт при будівництві РП-ТП-10/0,4кВ та будівництві КЛ-10кВ від ПС110/10кВ "Коти" до РП-ТП-10/0,4кВ в м. Чернігові (а.с.14, 59-70).

За умовами п.3.3.1 договору субпідрядник зобов'язався забезпечити виконання будівельно-монтажних робіт відповідно до проектної документації, БНіП, із залученням відповідальних працівників експлуатуючих комунікації організацій; приймати участь в передачі виконаних згідно даного договору мереж на баланс експлуатуючих організацій.

Згідно з п. 4.1 договору замовлення, постачання матеріалів, конструкцій здійснюється субпідрядником.

Відповідно до п. 4.2 договору замовлення, постачання обладнання здійснюється генпідрядником.

Пунктом 2.7 договору №7 від 21.03.11 року визначено, що генпідрядник проводить розрахунки з субпідрядником за виконані роботи щомісячно на підставі Актів КБ-2в і Довідок КБ-3 протягом 15 днів з моменту їх підписання.

У відповідності до п. 2.8 договору, остаточний розрахунок за виконані роботи проводиться Генпідрядником протягом 15 днів після підписання сторонами Акту готовності об'єкта до експлуатації та надання Субпідрядником відповідним чином оформленої супутньої виконавчої документації на виконані роботи в повному обсязі.

Пунктом 2.9 договору передбачено, що оплата здійснюється Генпідрядником шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Субпідрядника.

Згідно з наявними у матеріалах справи Актами приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в та довідками форми КБ-3 вбачається, що позивач виконав, а відповідач прийняв будівельні роботи на загальну суму 2 379 980,12 грн., зокрема:

за Актом приймання виконаних будівельних робіт форми №КБ-2в за липень 2011р. від 29.07.2011р. та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3 за липень 2011р. від 29.07.2011р. на суму 106 122 грн. 00 коп.;

за Актом приймання виконаних будівельних робіт форми №КБ-2в за серпень 2011р. від 31.08.2011р. та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3 за серпень 2011р. від 31.08.2011р. на суму 263583 грн.60коп.;

за Актом приймання виконаних будівельних робіт форми №КБ-2в за вересень 2011р. від 30.09.2011р. та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3 за вересень 2011р. від 30.09.2011р. на суму 583 233 грн. 60 коп.;

за Актом приймання виконаних будівельних робіт форми №КБ-2в за листопад 2011р. від 30.11.2011р. та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3 за листопад 2011р. від 30.11.2011р. на суму 696 799 грн. 20 коп.;

за Актом приймання виконаних будівельних робіт форми №КБ-2в за грудень 2011р. від 30.12.2011р. та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3 за грудень 2011р. від 30.12.2011р. на суму 730 241 грн. 72 коп.

Зазначені Акти та довідки підписані сторонами та скріплені печатками без зауважень (а.с.36-40, 99-116).

29.12.2011р. спільною комісією за участю представників сторін без зауважень підписано Акт № 12 здачі приймання електромонтажних робіт та 03.01.2012р. Акт №15 здачі приймання електромонтажних робіт (а.с.41,42).

04.01.2012р. Державною службою гірничого нагляду та промислової безпеки України ТУ Держгірпромнагляду у Чернігівській області видано Акт оперативної перевірки щодо можливості підключення електроустановки (а.с.45).

Згідно з наявними у матеріалах справи копіями банківських виписок по рахунку, листів відповідача позивачу про зарахування коштів в рахунок оплати за виконані роботи, а також копіями протоколів про залік взаємних вимог від 01.12.2011р. та від 30.12.2011р. відповідачем на користь позивача перераховано кошти на суму 1 176 122,37 грн. (а.с.20-35). Зазначені обставини сторонами спору не заперечуються.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач посилається на те, що відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань за Договором, оскільки хоча з боку позивача роботи були виконані відповідно до умов Договору та прийняті відповідачем в установленому порядку за Актами приймання виконаних робіт, проте відповідач не здійснив оплати в повному обсязі виконаних робіт, внаслідок чого у нього перед позивачем виникла заборгованість у сумі 1 203 857,75 грн. Враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобов'язання, позивачем на підставі ст. 625 ЦК України нараховано 3 % річних у сумі 42 488,72 грн. за період прострочення.

З урахуванням встановлених у даній справі обставин та доказів колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у даній справі, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором будівельного підряду.

Згідно ч.1 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду.

Як вже зазначалося, згідно з п. 2.5 договору обсяги та вартість робіт оформляються актами КБ-2в та довідками КБ-3.

Згідно з ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними у справі доказами (Акти приймання виконаних будівельних робіт форми №КБ-2в, Довідки про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3), позивач на виконання умов Договору виконав, а відповідач прийняв передбачені Договором та Додатками до нього будівельні роботи на загальну суму 2 379 980,12 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 879 ЦК України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Пунктом 2.7 договору визначено, що генпідрядник проводить розрахунки з субпідрядником за виконані роботи щомісячно на підставі Актів КБ-2в і Довідок КБ-3 протягом 15 днів з моменту їх підписання.

За змістом ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

У відповідності до ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За приписами ч.5 ст.254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місяці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

У зв'язку з цим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що враховуючи умови п. 2.7 договору та наведені норми законодавства, відповідач зобов'язаний був здійснити розрахунок за виконані роботи за підписаними Актами приймання виконаних будівельних робіт: за липень 2011р. у строк 15.08.2011р., за серпень 2011р. у строк 15.09.2011р., за вересень 2011р. у строк 17.10.2011р., за листопад 2011р. у строк 15.12.2011р. та за грудень 2011р. до 16.01.2012р.

До того ж, колегія суддів враховує, що факт належного виконання робіт за Договором підтверджується також наявними у матеріалах справи Актами здачі приймання електромонтажних робіт №№12 та 15 від 29.12.2011р. та від 03.01.2012р. відповідно, складеними спільною комісією за участю представників сторін і підписаними без зауважень (а.с.41,42), а також Актом оперативної перевірки щодо можливості підключення електроустановки Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України ТУ Держгірпромнагляду у Чернігівській області від 04.01.2012р. (а.с.45).

Згідно з наявними у матеріалах справи копіями банківських виписок по рахунку, листами відповідача позивачу про зарахування коштів в рахунок оплати за виконані роботи, а також копіями протоколів про залік взаємних вимог від 01.12.2011р. та від 30.12.2011р. відповідачем на користь позивача перераховано кошти на суму 1 176 122,37 грн. (а.с.20-35). Зазначені обставини сторонами спору не заперечуються і відповідачем не спростовані.

При цьому, колегією суддів беруться до уваги приписи ч.1 ст. 601 ЦК України, відповідно до якої зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. У зв'язку з цим, колегія суддів вважає, що при розрахунку стягуваних сум (суми основного боргу) позивачем правомірно враховано, з чим погодився суд першої інстанції, факт часткового припинення зобов'язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, а також листи відповідача, адресовані позивачу про зарахування коштів в рахунок оплати за виконані роботи за Договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи викладене, вбачається, що відповідач не виконав належним чином взятих на себе зобов'язань за Договором, оскільки не здійснив своєчасно та в повному обсязі оплати за виконані та прийняті роботи за Актами приймання виконаних будівельних робіт форми №КБ-2в за липень 2011р. у строк 15.08.2011р., за серпень 2011р. у строк 15.09.2011р., за вересень 2011р. у строк 17.10.2011р., за листопад 2011р. у строк 15.12.2011р. та за грудень 2011р. до 16.01.2012р. згідно з умовами Договору, у зв'язку з чим у нього перед позивачем виникла заборгованість у сумі 1 203 857,75 грн.

Як вірно зазначив суд першої інстанції належних і допустимих доказів у розумінні ст. 34 ГПК України оплати виконаних позивачем будівельних за Договором, відповідач суду не надав. Крім того, колегія суддів враховує, що вказана заборгованість не заперечується й самим відповідачем.

Таким чином, слід дійти висновку, що позовні вимоги про стягнення 1 203 857,75 грн. основного боргу позивачем доведені, є обґрунтованими, а тому вони підлягають задоволенню, про що вірно зазначив суд першої інстанції.

Стосовно вимог про стягнення 3 % річних, колегія суддів зазначає таке.

Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 42 488, 72 грн. за період з 14.01.2012 р. по 20.03.2013 р.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити борг урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Колегія суддів погоджується з правильністю розрахунку позивачем 3 % річних у сумі 42 488, 72 грн. за спірний період та враховуючи доведеність факту прострочення виконання відповідачем зобов'язання з оплати за виконані роботи за Договором, вважає, зазначені вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно заперечень відповідача та доводів апеляційної скарги щодо неправомірності нарахування та стягнення 3 % річних, колегія суддів вважає, що вони не є обґрунтованими, з огляду на наступне.

Зокрема, відповідач зазначає, що суд першої інстанції помилково не взяв до уваги те, що між сторонами складено графік поетапного погашення заборгованості за договором, який, на думку скаржника, свідчить про внесення сторонами змін до договору. Скаржник також вважає, що вказаний графік підписано належними та повноважними сторонами, а тому він є обов'язковим для виконання.

Як вбачається зі змісту наданої відповідачем копії графіку поетапного погашення заборгованості ПАТ "Будівельна компанія "Домобудівник" перед ДП "Чернігівська мехколонна" ПАТ "Київсільелектро" (а.с.178), він не містить ані дати його складання, ані будь-яких посилань на договір №7 від 21.03.2011р. або виконані за цим Договором позивачем будівельні роботи.

Також зі змісту цього графіку вбачається, що він погоджений між А.М.Роговим та В.І.Іванчук, підписи яких скріплені печатками відповідача та ПАТ "Київсільелектро", який у даному випадку не є стороною договору №7 від 21.03.2011р.

При цьому, колегія суддів зауважує, що позивач у даній справі, який є стороною договору №7 від 21.03.2011р., є самостійною юридичною особою, уповноваженою на укладення договорів, яка, до того ж, у відповідності до положень законодавства та положень п.п.2.4, 2.5 Статуту (а.с.72) самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім своїм майном та коштами, і з іншого боку, не відповідає за зобов'язаннями держави та засновника.

Посилання відповідача на те, що сторони, уклавши графік, фактично змінили умови договору, не може бути прийнято судом до уваги, оскільки, по-перше, як вже зазначалося, графік підписано неналежною стороною (особою, яка не є стороною даного договору).

По-друге, відповідно до п. 10.1 Договору, всі наступні зміни та доповнення до цього Договору вносяться у письмовій формі та набувають чинності з моменту підписання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Враховуючи наведені положення законодавства, колегія суддів вважає, що зазначений графік поетапного погашення заборгованості, який, окрім того, підписано неналежною стороною, не є змінами до Договору в розумінні ст.ст. 651, 654 ЦК України та положень п. 10.1 Договору.

Доказів укладення сторонами додаткової угоди про зміни до договору № 7 від 21.03.2011р. в частині розрахунків, відповідачем ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не надано.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, з підстав наведених вище, а тому колегією суддів відхиляються.

Стосовно відшкодування позивачу витрат у сумі 6 000 грн. за надання юридичних послуг, колегія суддів, з урахуванням приписів ст.ст. 33, 34, 44, 49 ГПК України, а також п. 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав вважати зазначені витрати судовими витратами в розумінні ст. 44 ГПК України.

Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для скасування або зміни рішення господарського суду Чернігівської області від 11.04.2013р. у справі №927/370/13, які передбачені ст. 104 ГПК України, відсутні. Рішення є законним, обґрунтованим та відповідає обставинам справи. У зв'язку з цим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення слід залишити без змін.

Судові витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 34, 43, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Домобудівник" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Чернігівської області від 11.04.2013р. у справі № 927/370/13 без змін.

2. Матеріали справи № 927/370/13 повернути до господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя Суховий В.Г.

Судді Агрикова О.В.

Чорногуз М.Г.

Повний текст складено та підписано 14.06.2013р.