Рішення № 31823760, 07.06.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/7157/13 07.06.13За позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі-Страхування"

до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Лафорт"

про виплату страхового відшкодування 25 128,52 грн.

Суддя Полякова К.В.

Представники

від позивача: Пилипенко Я.М. (дов. №29/12-12_П від 29.12.2012)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі - Страхування" звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Лафорт" про здійснення страхового відшкодування у розмірі 25 128,52 грн.

Позивач зазначає, що виконавши умови договору страхування майнових інтересів власника автомобіля і виплативши йому у зв'язку з пошкодженням автомобіля при дорожньо-транспортній пригоді суму страхового відшкодування, отримав право вимоги до осіб, відповідальних за завдані збитки, якими є відповідач, як особа, що застрахувала цивільну відповідальність винної у пригоді особи.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.04.2013 порушено провадження у справі № 910/7157/13 та призначено її до розгляду на 23.05.2013 року.

23.05.2013 р. через відділ діловодства та документообігу Господарського суду м. Києва від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів.

За наслідками судового засідання 23.05.2013 у зв'язку з нез'явленням представника відповідача, розгляд справи відкладено на 07.06.2013 року.

У судове засідання 07.06.2013 представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надавши пояснення аналогічні тим, що викладені у позовній заяві, проти розгляду справи за відсутності представника відповідача не заперечував.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав - не надав відзиву на позов та жодного витребуваного доказу, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення з відміткою про вручення поштового відправлення (а.с. 100).

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Нормами ст. 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихсь обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п. 3.9.2 постанови N 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що відповідач не з'явився на виклик суду, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

20.07.2012 між Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі-Страхування" (Страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВіДі-Лізинг" (Страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту АС №006619, предметом якого є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечить закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом марки «Toyota Camry», державний номер АІ4379ЕА (а. с. 5-17).

02.11.2012 о 17 год. 10 хв. на бульварі Вернадського - проспекті Палладіна сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів «Toyota Camry», державний номер АІ4379ЕА, що належить ТОВ "ВіДі-Лізинг" та знаходився під керуванням Радченко А.М., «Hyundai», державний номер АА3916ЕС, що належить ТОВ «Альфа Фінанс» та знаходився під керуванням Морозова І.А., «Daewoo», державний номер АА3646КА, що належить та знаходився під керуванням Островської С.М. та «Mercedes-Benz», державний номер АА4014МК, що належить Бобер І.М. та знаходився під керуванням Потей В.П.

У результаті даної ДТП, зазначені вище автомобілі отримали механічні пошкодження, що підтверджується Довідкою про дорожньо-транспортну пригоду № 9100777 від 05.11.2012 (а. с. 25-27).

Дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення водієм Потей В.П. Правил дорожнього руху України, якого постановою Святошинського районного суду міста Києва від 27.11.2012 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення (а. с. 28).

05.11.2012 до позивача звернувся Страхувальник із заявою про виплату страхового відшкодування у зв'язку з ДТП, яка є страховим випадком відповідно до договору №006619. (а. с. 21).

Вартість відновлюваного ремонту, транспортного засобу марки марки «Toyota Camry», державний номер АІ4379ЕА, пошкодженого внаслідок ДТП, становить 21 210,48 грн., що підтверджується Звітом №438 про визначення вартості матеріального збитку від 06.12.2012, складеним ТОВ «Агенція «Експертиза та оцінка» на замовлення позивача та ремонтною калькуляцією №1031 від 06.12.2013 (а.с. 33-49).

В той же час, у лютому 2013 позивач на підставі страхового акту № АС-005547 від 04.02.2013, здійснив виплату страхового відшкодування Страхувальнику у сумі 25 628,52 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 8996 від 15.02.2013 (а.с. 57-58, 61).

Статтею 993 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та статтею 27 Закону України "Про страхування" визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу марки «Mercedes-Benz», державний номер АА4014МК, яким під час скоєння ДТП на законних підставах керував Потей В.П., застрахована за полісом № АВ/9784757 відповідачем (а.с. 62).

Отже, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, тому позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Частиною 2 статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Матеріалами справи підтверджується, що під час спричинення дорожньо-транспортної пригоди, транспортний засіб - автомобіль марки «Mercedes-Benz», державний номер АА4014МК знаходився під керуванням Потей В.П., вина якого підтверджується постановою Святошинського районного суду міста Києва від 27.11.2012 року.

Цивільно-правова відповідальність Потей В.П. у частині заподіяння шкоди майну внаслідок експлуатації автомобіля марки «Mercedes-Benz», державний номер АА4014МК застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Лафорт» на підставі укладеного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс АВ/9784757) (а.с. 62).

Пунктом 37.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля марки «Toyota Camry», державний номер АІ4379ЕА.

Відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, до позивача - Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі-Страхування" - як страховика, який виплатив страхове відшкодування по договору страхування транспортних засобів №006619, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до Потей В.П. як особи, відповідальної за завдані збитки.

Як визначено пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до Звіту №438 про визначення вартості матеріального збитку від 06.12.2012, вартість матеріального збитку власника транспортного засобу марки «Toyota Camry», державний номер АІ4379ЕА, становить 21 210,48 грн.

За договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс АВ/9784757) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 50 000,00 грн., франшиза - 500 грн.

Згідно статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Таким чином, розмір витрат, які відшкодовуються відповідачем обмежено, зокрема статтею 29 Закону, а саме в даному випадку вартістю матеріального збитку з врахуванням зносу згідно з висновком експертного дослідження, а не фактичним розміром заподіяної шкоди, а відтак підстав для покладення на відповідача відповідальності за фактичні виплати позивачем страхового відшкодування страхувальнику немає.

Крім того, п. 12.1. ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

За таких обставин, сума страхового відшкодування підлягає зменшенню на різницю між фактично сплаченою сумою страхового відшкодування та сумою матеріального збитку, що встановлена звітом за вирахуванням франшизи, та становить 20 710,48 грн.

При цьому суд звертає увагу, що відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Виходячи з приписів статті 1194 ЦК України, зазначена норма має на меті забезпечення принципу повного відшкодування заподіяної шкоди потерпілому, якщо сума виплаченого страхового відшкодування є недостатньою.

Зважаючи на те, що до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, а сума страхового відшкодування, що повинна бути виплачена страховою компанією згідно з нормами чинного законодавства є недостатньо для покриття фактичних затрат, позивач не позбавлений можливості звернутись до особи, винної у ДТП з позовом про стягнення різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідальність страховика винної особи регламентована положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та обмежується укладеним договором страхування.

Враховуючи визначені полісом АВ/9784757 розміри лімітів відповідальності та франшизи, а також встановлену судом вартість матеріального збитку з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 20 710,48 грн., а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Положеннями статті 509 ЦК України, визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статті 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У відповідності до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зазначені вище норми ЦК України кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України (далі ГК України).

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач діє всупереч норм Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", чим порушує положення статей 525, 526 ЦК України та статті 193 ГК України.

Відповідно до статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем - Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Лафорт» не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов'язання, щодо виплати понесених збитків у порядку регресу.

Таким чином, станом на день вирішення спору, враховуючи п.12.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати у розмірі 20 710,48 грн.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі-Страхування" до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Лафорт" про виплату страхового відшкодування 25 128,52 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Лафорт" (04050, м.Київ, Шевченківський район, вулиця Довнар-Запольського, будинок 9/10 код ЄДРПОУ 25005889) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі-Страхування" (08131, Київська обл., Києво-Святошинський район, село Софіївська Борщагівка, вулиця Велика Кільцева, будинок 56; код ЄДРПОУ 35429675) 20 710 (двадцять тисяч сімсот десять) гривень, 48 копійок суму сплаченого страхового відшкодування та 1418 (одну тисячу чотириста вісімнадцять) гривень судового збору.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 07.06.2013 у присутності представника позивача.

Повний текст складено - 12.06.2013 року.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя К.В. Полякова