Рішення № 31823733, 06.06.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/5115/13 06.06.13За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»

до Приватного акціонерного товариства «Український страховий дім»

про стягнення 5 599,18 грн.

Суддя Полякова К.В.

Представники:

від позивача: Пасіка Є.Ю. (дов. №864/18 від 10.04.2013)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» звернулось до Господарського суду м. Києва із позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Український страховий дім» про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 5 599,18 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, виконавши умови договору страхування наземного транспорту і виплативши суму страхового відшкодування, отримав право вимоги, яке Страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до осіб, відповідальних за завдані збитки.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.03.2013 порушено провадження у справі 910/5115/13 та призначено її до розгляду на 18.04.2013 року.

05.04.2013 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду м. Києва від МТСБУ надійшли документи, витребувані ухвалою суду (а.с. 33-34)

17.04.2013 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду м. Києва від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.04.2013 розгляд справи відкладено на 16.05.2013 року.

Розпорядженням Заступника Голови господарського суду м. Києва від 16.05.2013 справу № 910/5115/13 передано для розгляду судді Шапталі Є.Ю.

Ухвалою суду від 16.05.2013 зазначену справу прийнято до свого провадження суддею Шапталою Є.Ю. та призначено її до розгляду.

17.05.2013 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду м. Києва від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи, витребуваних ухвалою суду від 18.04.2013 року.

У зв'язку із поверненням судді Полякової К.В. із відрядження, розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 20.05.2013 справу передано для розгляду судді Поляковій К.В.

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення може прийматися тільки тим суддею (суддями), який брав участь у розгляді справи з його початку. В разі необхідності заміни судді в процесі розгляду справи або додаткового введення судді (суддів) до складу суду розгляд справи, з огляду на встановлений п. 3 ч. 4 ст. 47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" принцип незмінності судді, слід починати спочатку. При цьому заново розпочинається й перебіг передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України строків вирішення спору, а його подальше продовження новим (зміненим) складом суду здійснюється у випадках і в порядку, передбачених частиною третьою цієї статті.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.05.2013 справу №910/5115/13 прийнято до свого провадження суддею Поляковою К.В. та призначено її до розгляду на 06.06.2013 року.

У судове засідання 06.06.2013 представник позивача з'явився та подав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просив зменшити позовні вимоги на 510,00 грн. - суму франшизи, яка передбачена умовами полісу №ВВ/5857998. Таким чином, позивачем до стягнення заявлена сума у розмірі 5 089,18 грн.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав - не надав відзиву на позов та жодного витребуваного доказу, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення з відміткою про вручення поштового відправлення (а.с. 88, 89).

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Нормами ст. 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихсь обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п. 3.9.2 постанови № 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що відповідач не з'явився на виклик суду, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

12.02.2010 між Закритим Акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Україна» (в подальшому реорганізовано в ПАТ «АХА Страхування» з 18.04.2011 р.) (Страховик) та Леонтьєвим Олексієм Сергійовичем (Страхувальник) укладений договір добровільного страхування наземного транспорту №3015783, предметом якого є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечить закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом марки транспортного засобу «Mitsubishi Lancer», державний номер АІ1965ВМ (а.с. 9-14).

11.03.2010 о 08 год. 30 хв. у м. Києві на мосту Південний сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу марки «Mitsubishi Lancer», державний номер АІ1965ВМ, під керуванням Леонтьєва О.С. та транспортного засобу марки «Volkswagen», державний номер АА1307ВІ, що належить та знаходився під керуванням Кудрявкіної І.А.

У результаті даної ДТП, зазначені вище автомобілі отримали механічні пошкодження, що підтверджується Довідкою про дорожньо-транспортну пригоду від 17.03.2010 року (а. с. 15).

Дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення водієм Кудрявкіної І.А. Правил дорожнього руху України, яку постановою Дарницького районного суду м. Києва від 08.04.2010 у справі №3-2434/10 визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення (а. с. 16).

12.03.2010 до позивача звернувся Страхувальник - Леонтьєв О.С. із заявою про настання події, що має ознаки страхового випадку відповідно до Договору №3015783 (а.с. 17-18.

Вартість відновлювального ремонту відповідно до рахунку-фактури №НМРФ-4002 від 18.03.2010, який складено ТОВ «Ніколь Моторс», складає 7 228,18 грн. (а.с. 23)

08.04.2010 позивач на підставі Страхового акту №4325/10/05/11 та розрахунку страхового відшкодування від 23.03.2010 здійснив виплату страхового відшкодування на користь ТОВ «Ніколь Моторс» - особи, яка надала послуги з ремонту пошкодженого транспортного засобу у сумі 6 109,18 грн., що підтверджується платіжним дорученням №7547 від 08.04.2010 року (а.с. 19-21).

Статтею 993 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та статтею 27 Закону України "Про страхування" визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до витягу з Єдиної централізованої бази даних Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ), цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки «Volkswagen», державний номер АА1307ВІ, яким під час скоєння ДТП на законних підставах керувала Кудрявкіна І.А., застрахована за полісом №ВВ/5857998 Приватного акціонерного товариства «Український страховий дім» (а.с. 33-34).

Отже, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, тому позивач у листопаді 2011 року звернувся до відповідача із заявою про регресні вимоги, однак коштів станом на день розгляду справи не отримав.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Частиною 2 статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Матеріалами справи підтверджується, що під час спричинення дорожньо-транспортної пригоди, транспортний засіб - автомобіль марки «Volkswagen», державний номер АА1307ВІ знаходився під керуванням Кудрявкіної І.А., вина якої підтверджується постановою Дарницького районного суду м. Києва від 08.04.2010 року.

Цивільно-правова відповідальність Кудрявкіни І.А. у частині заподіяння шкоди майну внаслідок експлуатації автомобіля марки «Volkswagen», державний номер АА1307ВІ застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Український страховий дім» на підставі укладеного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №ВВ/5857998).

Пунктом 37.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля марки «Mitsubishi Lancer», державний номер АІ1965ВМ.

Відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, до позивача - Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» - як страховика, який виплатив страхове відшкодування по договору страхування транспортних засобів №3015783, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до Кудрявкіної І.А. як особи, відповідальної за завдані збитки.

Як визначено пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до п. 36.4 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

При цьому, відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляд пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна

Отже, з урахуванням наведеного відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу матеріальну шкоду, яка була заподіяна в результаті ДТП.

Як передбачено п. 12.1. ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Згідно із умовами полісу №ВВ/5857998, розмір франшизи становить 510,00 грн., у зв'язку із чим позивач (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) правомірно просить стягнути з відповідача суму страхового відшкодування у розмірі 5 089,18 грн. (5 599,18 грн. - 510,00 грн. = 5 089,18 грн.).

Положеннями статті 509 ЦК України, визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статті 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У відповідності до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зазначені вище норми ЦК України кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України (далі ГК України).

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач діє всупереч норм Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", чим порушує положення статей 525, 526 ЦК України та статті 193 ГК України.

Відповідно до статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем - Приватним акціонерним товариством «Український страховий дім» не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов'язання, щодо виплати понесених збитків у порядку регресу.

З'ясувавши обставини справи та надавши оцінку доказам за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, щодо обґрунтованості позовних вимог, які підлягають задоволенню у повному обсязі.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» до Приватного акціонерного товариства «Український страховий дім» про стягнення відшкодування - задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Український страховий дім» (01023, м.Київ, Печерський район, площа Спортивна, будинок 3; код ЄДРПОУ 32556540) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (04070, м.Київ, Подільський район, вулиця Іллінська, будинок 8; код ЄДРПОУ 20474912) 5 089 (п'ять тисяч вісімдесят дев'ять) гривень 18 копійок суму сплаченого страхового відшкодування та 1720,50 (одну тисячу сімсот двадцять) гривень 50 копійок судового збору.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та оголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 06.06.2013 року.

Повний текст рішення складено - 11.06.2013 року.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя К.В. Полякова