Рішення № 31823710, 30.05.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/7600/13 30.05.13

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Сай А.С.

розглянувши справу № 910/7600/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Асортимент»

до державного підприємства «Об'єднання спортивно-господарських споруд»

про стягнення 16669,39 грн.

Представники сторін:

від позивача: Жувака О.В. (представник за довіреністю №1/13 від 01.01.2013р.);

від відповідача: не з'явився.

обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Асортимент» (надалі - позивач) з позовом до державного підприємства «Об'єднання спортивно-господарських споруд» (надалі - відповідач) про стягнення 16669,39 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору № 20/ВПр поставки продуктів від 06.02.2012р. у визначений строк не розрахувався за одержаний товар, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 15017,15 грн., за прострочення оплати якої нараховані 1214,75 грн. - пені та 437,49 грн. - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.04.2013р. порушено провадження у справі № 910/7600/13 та призначено її розгляд на 30.05.2013р.

Присутнім у судовому засіданні 30.05.2013р. представником позивача підтримано заявлені позовні вимоги в повному обсязі з підстав, наведених у позові, та витребувані судом докази.

Відповідач вимоги суду, викладені в ухвалі про порушення провадження від 19.04.2013р., не виконав, письмовий відзив на позов не надав, представник відповідача в судове засідання не з'явився.

При цьому, 24.05.2013р. через загальний відділ господарського суду від відповідача надійшло клопотання про повернення позовної заяви позивачу без розгляду, оскільки в порушення приписів ст. 56 ГПК України позивач не надіслав на адресу відповідача копії доданих до позовної заяви документів.

Клопотання відповідача про повернення позовної заяви позивачу без розгляду судом відхилено, оскільки положення статті 63 ГПК України не застосовуються після порушення провадження у справі.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, ухвалу про порушення провадження у справі від 27.02.2013р. була надіслана відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

06.02.2012р. між позивачем (за договором - постачальник) та відповідачем (за договором - покупець) було укладено Договір поставки продуктів № 20/ВПр, згідно п.п. 1.1., 1.2. якого позивач зобов'язався поставити відповідачу каву, чай, мате та какао-боби, надалі - товари, у власність відповідача на підставі замовлення відповідача в асортименті, зазначених в специфікації, що додається до цього договору, а відповідач - прийняти і оплатити такі товари. Найменування, кількість та ціна товару визначається специфікацією до договору (Додаток №1).

Умовами пунктів 3.2., 3.3. договору передбачено, що позивач постачає товар відповідачу за цінами, що визначені торгами та зазначені в Додатку №1 до цього договору. У погоджену сторонами ціну товару входять усі витрати, що несе позивач при поставці товару. (п. 3.3. Договору).

Відповідно до п. 5.5., 5.9. договору, передача товару позивачем і його приймання відповідачем по найменуванню, кількості (вазі), якості і ціні проводиться на підставі видаткової та/або товарно-транспортної накладної. Відповідач приймає товар в асортименті, кількості і за цінами, зазначеними у погодженій сторонами специфікації. Датою прийняття партії товару та перехід права власності та ризиків вважається дата підписання відповідної накладної уповноваженим представником відповідача.

Позивачем, у відповідності до умов договору, було поставлено відповідачу товар на загальну суму 15017,15 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними: № Ап-2651 від 30.04.2012р. на суму 5181,00 грн., № Ап-1415 від 17.04.2012р. на суму 5127,11 грн., № Ап-0524 від 05.04.2012р. на суму 4709,04 грн.

Товар був прийнятий відповідачем, що підтверджено підписами його представників та відповідними відбитками печатки підприємства на видаткових накладних.

Пунктом 4.1. договору встановлено, що всі розрахунки за цим договором здійснюються винятково в національній валюті України. Днем здійснення платежу вважається день, у який сума, що підлягає оплаті, списується з банківського рахунка відповідача на рахунок позивача.

Обов'язковою умовою для оплати поставленого за договором товару є наявність у позивача оформлених у встановленому чинним законодавством України порядку відповідної накладної і податкової накладної, а також інших документів. При відсутності одного з зазначених документів, включаючи неналежне їх оформлення, розбіжності у відомостях чи даних, оплата за поставлений товар відповідачем не здійснюється до усунення позивачем такого порушення та надання всіх належним чином оформлених документів. (п. 4.3. договору).

Оплата за товар здійснюється протягом 15 (п'ятнадцяти) календарних днів з дати поставки товару за умови, що позивач виконав умови п. 4.3. договору. (п. 4.4. договору).

Як зазначено позивачем та не спростовано відповідачем, останнім не було проведено оплату вартості поставленого позивачем товару за договором.

Таким чином, наявність заборгованості відповідача перед позивачем на день розгляду справи в розмірі 15017,15 грн. підтверджується зібраними у справі доказами.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечений факт отримання товару за представленими накладними та не надано доказів повної оплати або повернення переданого товару на суму 15017,15 грн., відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу підлягає задоволенню.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 1214,75 грн., яка нарахована на суму заборгованості окремо за кожною видатковою накладною з урахуванням строків оплати товару.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 7.2. договору сторони встановили, що відповідач за даним договором несе таку відповідальність: у разі порушення строків оплати товару, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який нараховується пеня.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок суми пені, судом визнано його не обґрунтованим, оскільки нарахування пені було здійснено позивачем без врахування того, що 2012 рік має 366 днів.

З урахуванням викладеного, за порушення відповідачем строків оплати вартості товару за договором, до стягнення з останнього підлягає сума пені, нарахована за наступною формулою:

- за видатковою накладною № Ап-2651 від 30.04.2012р. сума пені складає 390,70 грн. = 5181,00 грн. (вартість поставки) * 15% (подвійна облікова ставка НБУ) * 184 (кількість днів прострочки з 16.05.2012 по 15.11.2012р.)/ 366/ 100;

- за видатковою накладною № Ап-1415 від 17.04.2012р. сума пені складає 386,63 грн. = 5127,11 грн. (вартість поставки) * 15% (подвійна облікова ставка НБУ) * 184 (кількість днів прострочки з 03.05.2012 по 02.11.2012р.)/ 366/ 100,

- за видатковою накладною № Ап-0251 від 05.04.2012р. сума пені складає 439,39 грн. = 5858,47 грн. (вартість поставки) * 15% (подвійна облікова ставка НБУ) * 183 (кількість днів прострочки з 21.04.2012 по 20.10.2012р.)/ 366/ 100,

Отже, загальна сума пені, згідно вищевикладених розрахунків, складає 1216,72 грн.

Проте, суд обмежений заявленими позовними вимогами, тому позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню в сумі 1214,75 грн.

Крім того, за порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання позивачем, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, нараховані 3% річних у сумі 437,49 грн. на суму заборгованості окремо за кожною видатковою накладною з урахуванням строків оплати товару.

Приписами статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Таким чином, оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних ґрунтується на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, тому позовні вимоги позивача в частині стягнення 3% річних, підлягають задоволенню частково в сумі 436,51 грн., згідно розрахунку суду, здійсненого з урахуванням того, що 2012 рік має 366 днів.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з державного підприємства «Об'єднання спортивно-господарських споруд» (01023, м. Київ, вул. Еспланадна, 42; код ЄДРПОУ 37102382) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Асортимент» (02100, м. Київ, вул. Попудренка, 22; код ЄДРПОУ 31455995) 15017 грн. 15 коп. - боргу, 1214 грн. 75 коп. - пені, 436,51 грн. 53 коп. - 3% річних, 1720 грн. 40 коп. - витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині вимог в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 07.06.2013 р.

Суддя А.І. Привалов