Рішення № 31823651, 06.06.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/5354/13 06.06.13За позовом Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування»

до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Лафорт»

про відшкодування шкоди у порядку регресу у розмірі 4 050,00 грн.

Суддя Полякова К.В.

Представники:

від позивача: Крашеніннікова М.І. (дов. №13/2013 від 10.01.2013)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство «Просто-страхування» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Лафорт» про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 4 050,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що до позивача, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке Страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до осіб, відповідальних за завдані збитки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.03.2013 порушено провадження у справі №910/5354/13 та призначено її до розгляду на 18.04.2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2013 розгляд справи відкладено на 16.05.2013 року.

Розпорядженням Заступника Голови господарського суду міста Києва від 16.05.2013 справу № 910/5354/13 передано для розгляду судді Шапталі Є.Ю.

Ухвалою суду від 16.05.2013 зазначену справу прийнято до свого провадження суддею Шапталою Є.Ю. та призначено її до розгляду.

У зв'язку із поверненням судді Полякової К.В. із відрядження, розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 20.05.2013 справу передано для розгляду судді Поляковій К.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2013 справу №910/5354/13 прийнято до свого провадження суддею Поляковою К.В. та призначено її до розгляду на 06.06.2013 року.

У судовому засіданні 06.06.2013 представник позивача подав клопотання про долучення додаткових документів по матеріалам справи, та підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав - не надав відзиву на позов та жодного витребуваного доказу, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення з відміткою про вручення поштового відправлення (а.с. 42).

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Нормами ст. 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихсь обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п. 3.9.2 постанови N 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що відповідач не з'явився на виклик суду, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

10.07.2010 між Приватним акціонерним товариством «Просто-страхування» (Страховик) та Копач Олександром Богдановичем (Страхувальник) укладено Договір добровільного страхування транспортних засобів АТК № 202882, предметом страхування є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечить закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом марки «Skoda Fabia», державний номер АА5203СХ (а.с. 5).

06.07.2011 на пр. Перемоги, 99/1 у м.Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу марки «Skoda Fabia», державний номер АА5203СХ, що знаходився під керуванням Копач О.В. та «Hyundai Gets», державний номер АА9686ЕН, що належить Полтавській О.А. та знаходився під керуванням Полтавського Д.Ю.

У результаті даної ДТП, зазначені вище автомобілі отримали механічні пошкодження, що підтверджується Довідкою про дорожньо-транспортну пригоду (а. с. 10).

Дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення водієм Полтавським Д.Ю. Правил дорожнього руху України, якого постановою Святошинського районного суду м. Києва від 17.08.2011 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення (а. с. 11).

Як вбачається, до позивача звернувся Страхувальник із заявою про виплату страхового відшкодування у зв'язку з ДТП, яка є страховим випадком відповідно до договору АТК №202882.

Вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу марки «Skoda Fabia», державний номер АА5203СХ відповідно до Звіту №7766/3605 з оцінки транспортного засобу від 11.07.2011 та калькуляції №7766 від 11.07.2011, складає 4 452,50 грн. (а.с. 56-71).

У серпні 2011 позивач на підставі Страхового акту 27.07.2011, здійснив виплату страхового відшкодування у сумі 4 050 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 12306 від 05.08.2011 (а. с. 25).

Статтею 993 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та статтею 27 Закону України "Про страхування" визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Цивільно-правова відповідальність водія - Полтавського Д.Ю., який під час ДТП на законних підставах керував транспортним засобом марки «Hyundai Gets», державний номер АА9686ЕН, застрахована за полісом №АА/5681023 Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Лафорт» (а. с. 26).

Отже, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, тому позивач звернувся до відповідача із заявою № 04617 про регресні вимоги від 25.01.2012, однак коштів станом на день розгляду справи не отримав.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Частиною 2 статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Матеріалами справи підтверджується, що під час спричинення дорожньо-транспортної пригоди, транспортний засіб - автомобіль марки «Hyundai Gets», державний номер АА9686ЕН знаходився під керуванням Полтавського Д.Ю., вина якого підтверджується постановою Святошинського районного суду м.Києва від 17.08.2011 року.

Цивільно-правова відповідальність Полтавського Д.Ю. у частині заподіяння шкоди майну внаслідок експлуатації автомобіля марки «Hyundai Gets», державний номер АА9686ЕН застрахована у Приватному акціонерному товаристві Страхова компанія «Лафорт» на підставі укладеного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №АА/5681023).

Пунктом 37.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля марки «Skoda Fabia», державний номер АА5203СХ.

Відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, до позивача - Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування» - як страховика, який виплатив страхове відшкодування по договору страхування транспортних засобів №АТК202882, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до Полтавського Д.Ю., як особи, відповідальної за завдані збитки.

Як визначено пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до п. 36.4 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Отже, з урахуванням наведеного відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу матеріальну шкоду, яка була заподіяна в результаті ДТП.

Як передбачено п. 12.1. ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Згідно із умовами полісу №АА/5681023, розмір франшизи становить 0,00 грн., у зв'язку із чим позивач правомірно просить стягнути з відповідача суму страхового відшкодування у розмірі 4 050,00 грн.

Положеннями статті 509 ЦК України, визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статті 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У відповідності до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зазначені вище норми ЦК України кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України (далі ГК України).

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач діє всупереч норм Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", чим порушує положення статей 525, 526 ЦК України та статті 193 ГК України.

Відповідно до статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем - Приватним акціонерним товариством Страхова компанія «Лафорт» не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов'язання, щодо виплати понесених збитків у порядку регресу.

З'ясувавши обставини справи та надавши оцінку доказам за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, щодо обґрунтованості позовних вимог, які підлягають задоволенню у повному обсязі.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування» до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Лафорт» про відшкодування шкоди у порядку регресу у розмірі 4 050,00 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Лафорт» (04050, м.Київ, вул. Довнар-Запольського, буд.9/10; код ЄДРПОУ 25005889) на користь Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування» (04050, м.Київ, вул. Герцена, буд.10; код ЄДРПОУ 24745673) 4 050 (чотири тисячі п'ятдесят) гривень, 00 копійок суму сплаченого страхового відшкодування та 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) гривень 50 копійок судового збору.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та оголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 06.06.2013 року.

Повний текст рішення складено - 11.06.2013 року.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя К.В. Полякова