Рішення № 31823644, 06.06.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/4830/13 06.06.13За позовом Приватного акціонерного товариства Страхова компанія " ВУСО"

до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Лафорт"

про стягнення 4 692,00 грн.

Суддя Полякова К.В.

Представники:

від позивача: Галатенко Є.Є. (дов. №ГН-14-Ю від 02.01.2013)

від відповідача: не з'явились

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство Страхова компанія "ВУСО" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Лафорт" про відшкодування шкоди в порядку регресу 4 692,00 грн.

Позивач зазначає, що виконавши умови договору страхування майнових інтересів власника автомобіля і виплативши йому у зв'язку з пошкодженням автомобіля при дорожньо-транспортній пригоді суму страхового відшкодування, отримав право вимоги до осіб, відповідальних за завдані збитки, якими є відповідач, як особа, що застрахувала цивільну відповідальність винної у пригоді особи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2013 порушено провадження у справі 910/4830/13 та призначено її до розгляду на 11.04.2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.04.2013 у відповідності з ч. 3 ст. 69 ГПК України продовжено строк вирішення спору у даній справі на п'ятнадцять днів, розгляд справи відкладено на 16.05.2013 року.

Розпорядженням Заступника Голови господарського суду міста Києва від 16.05.2013 справу № 910/4830/13 передано для розгляду судді Шапталі Є.Ю.

Ухвалою суду від 16.05.2013 зазначену справу прийнято до свого провадження суддею Шапталою Є.Ю. та призначено її до розгляду.

У зв'язку із поверненням судді Полякової К.В. із відрядження, розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 20.05.2013 справу передано для розгляду судді Поляковій К.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2013 справу № 910/4830/13 прийнято до свого провадження суддею Поляковою К.В. та призначено її до розгляду на 06.06.2013 року.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення може прийматися тільки тим суддею (суддями), який брав участь у розгляді справи з його початку. В разі необхідності заміни судді в процесі розгляду справи або додаткового введення судді (суддів) до складу суду розгляд справи, з огляду на встановлений п. 3 ч. 4 ст. 47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" принцип незмінності судді, слід починати спочатку. При цьому заново розпочинається й перебіг передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України строків вирішення спору, а його подальше продовження новим (зміненим) складом суду здійснюється у випадках і в порядку, передбачених частиною третьою цієї статті.

У судове засідання 06.06.2013 представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надавши пояснення аналогічні тим, що викладені у позовній заяві, проти розгляду справи за відсутності представника відповідача не заперечував.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав - не надав відзиву на позов та жодного витребуваного доказу, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення з відміткою про вручення поштового відправлення (а.с. 108,109).

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Нормами ст. 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихсь обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п. 3.9.2 постанови N 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що відповідач не з'явився на виклик суду, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

16.03.2013 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ВУСО" (Страховик) та гр. Євдокименко В.В. (Страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 485941-02-10-01, за яким предметом страхування є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечить закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом марки "Opel Insignia" державний номер AA2990РВ (а. с. 44-48).

Підпунктом 2.1.1 вказаного договору, страховим ризиком визначено збитки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП).

Згідно з довідкою № 8993300 про дорожньо-транспортну пригоду, від 28.04.2012 р., 18.04.2012 р. о 09:30 год. сталася дорожньо-транспортна пригода (зіткнення) за участю автомобілів марки "Renault 11", державний номер 31838КН, що належить Бондарчук І.Д. та знаходився під керуванням Білаш К.О., та марки "Opel Insignia" державний номер AA2990РВ, що належить та знаходився під керуванням Євдокименко В.В., (а.с. 41,42).

Дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення водієм Білаш К.О. Правил дорожнього руху України, яку постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 17.05.2012 визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення (а. с. 43).

Як вбачається із матеріалів справи, Страхувальник звернувся до позивача із заявою про настання події, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування транспортного засобу (а. с. 49).

Вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу марки "Opel Insignia" державний номер AA2990РВ, пошкодженого внаслідок ДТП, становить 5 114,18 грн., що підтверджується звітом №1573 від 24.04.2012 складеного ТОВ "Бережняк та Компанія" на замовлення позивача та ремонтною калькуляцією №1573 від 24.04.2012 (а.с. 53-58, 62).

19.07.2012 позивач на підставі Страхового акту № 2482-02 визначив суму страхового відшкодування у розмірі 4 692 грн. (а.с. 71)

Підпунктом 12.12 договору добровільного страхування наземного транспорту № 485941-02-10-01 від 16.03.2013 сторони погодили, якщо на момент виплати страхового відшкодування страховий платіж сплачений Страхувальнику не повністю, Страховик має право зменшити суму страхового відшкодування на несплачену частину платежу в рахунок погашення страхового платежу за договором.

Як вбачається зі звіту №3448-70 від 28.04.2012, складеного ПрАТ «СК «ВУСО», вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу марки "Opel Insignia" державний номер AA2990РВ внаслідок ДТП та сума страхового відшкодування складає 4 692 грн., при цьому, несплачена частина страхового платежу за договором № 485941-02-10-01 від 16.03.2012 становить 6 180 грн. (а.с. 67).

Таким чином, сума страхового відшкодування у розмірі 4 692 грн., яка зарахована позивачем Страхувальнику в рахунок страхового платежу 19.07.2012, що підтверджується довідкою №732 від 20.02.2013, є затратами позивача, які понесені ним при здійсненні страхового відшкодування внаслідок настання страхового випадку - дорожньо-транспортної пригоди на виконання умов договору №485941-02-10-01 від 16.03.2012. (а.с. 72).

Статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України "Про страхування" визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Цивільно-правова відповідальність водія - Білаш К.О., яка на законних підставах керувала транспортним засобом марки "Renault 11", державний номер 31838КН на момент скоєння ДТП, застрахована за полісом № АА/6816956 відповідачем (а.с. 96).

Отже, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, тому позивач 21.11.2012 звернувся до відповідача із регресною вимогою № 7233 однак коштів станом на день розгляду справи так і не отримав.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Частинами другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Матеріалами справи підтверджується, що під час спричинення дорожньо-транспортної пригоди, транспортний засіб - автомобіль марки "Renault 11", державний номер 31838КН, знаходився під керуванням Білаш К.О., вина якої підтверджується постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 17.05.2012 (а. с. 43).

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу в частині заподіяння шкоди майну внаслідок експлуатації автомобіля "Renault 11", державний номер 31838КН була застрахована у відповідача на підставі укладеного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АА/6816956) (а. с. 96).

Пунктом 37.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля марки "Opel Insignia" державний номер AA2990РВ.

Відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, до позивача - Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "ВУСО" - як страховика, який виплатив страхове відшкодування по договору страхування наземного транспорту № 485941-02-10-01, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до Білаш К.О. як особи, відповідальної за завдані збитки.

Як визначено пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до п. 36.4 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Отже, з урахуванням наведеного відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу матеріальну шкоду, яка була заподіяна в результаті ДТП.

Як передбачено п. 12.1. ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи. Згідно із умовами полісу № АА/6816956 (а. с. 96), розмір франшизи становить 0 грн., у зв'язку із чим позивач правомірно просить стягнути з відповідача суму страхового відшкодування у розмірі 4 692 грн.

Положеннями статті 509 ЦК України, визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статті 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У відповідності до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зазначені вище норми ЦК України кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України (далі ГК України).

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем - Приватним акціонерним товариством Страхова компанія "Лафорт" не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов'язання, щодо виплати понесених збитків у порядку регресу.

З'ясувавши обставини справи та надавши оцінку доказам за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, щодо обґрунтованості позовних вимог, які підлягають задоволенню у повному обсязі.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "ВУСО" до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Лафорт" про стягнення 4 692 грн. задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Лафорт" (04050, м.Київ, Шевченківський район, вулиця Довнар-Запольського, будинок 9/10 код ЄДРПОУ 25005889) на користь Приватного акціонерного товариства Страхова компанія " ВУСО" (83001, Донецька обл., місто Донецьк, Ворошиловський район, вулиця Постишева, будинок 60, код ЄДРПОУ 31650052) 4 692 (чотири тисячі шістсот дев'яносто дві) гривні, страхового відшкодування в порядку регресу та 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) гривень, 50 копійок судового збору.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 06.06.2013 у присутності представника позивача.

Повний текст складено - 11.06.2013 року.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя К.В. Полякова