Ухвала суду № 31819494, 12.06.2013, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження №22ц/790/2481/13 Головуючий 1 інстанції

Справа № 2/638/1080/13 Лазюк С.В.

Категорія: договірні Доповідач: Черкасов В.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого судді - Черкасова В.В.

суддів - Кукліної Н.О., Пономаренко Ю.А.

при секретарях - Каплоух Н.Б., Гуренко М.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3

та заяву про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_4

на рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 06 лютого 2013 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_6, від імені якого діє ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про визнання договору позики недійсним, -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2012 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_6, від імені якого діє ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_5 вказував, що 10 червня 2011 року між ним та ОСОБА_7 укладено договір позики, за умовами якого останній отримав грошові кошти у сумі 23 920 500 грн., що еквівалентно 3 000 000 доларів США, зі строком повернення до 01 вересня 2012 року, які позичальник зобов'язався повернути позикодавцю готівкою за максимальним курсом продажу долару США за гривню, встановленому на міжбанківському валютному ринку України на день повернення позики. Спірний договір позики позичальником був укладений в інтересах сім'ї, під час знаходження його у шлюбі з ОСОБА_2, для ремонту сімейного будинку. Так, ОСОБА_7 та ОСОБА_2 є солідарними боржниками за зобов'язанням з повернення позики.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7, його спадкоємцями є дружина - ОСОБА_2, син - ОСОБА_6, від імені якого діє мати ОСОБА_2 та мати боржника - ОСОБА_4

Тому, з урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_5 просив суд стягнути відповідно до частки у спадковому майні з ОСОБА_4 заборгованість за договором позики в сумі 302 227,63 грн., з ОСОБА_6 законним представником якого є ОСОБА_2, заборгованість за договором позики в сумі 906 682, 87 грн. та з ОСОБА_2 - 23 364 089,50 грн.

У січні 2013 року ОСОБА_2 подала до суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_5 про визнання договору позики недійсним.

В обґрунтування зустрічного позову ОСОБА_2 вказувала, що вона ніякого відношення немає до спірного договору позики, оскільки їй не було відомо про укладення її померлим чоловіком договору позики, згоди на укладення вказаного договору вона не давала. Крім того, ОСОБА_2 заперечує факт підписання та укладення її чоловіком спірного договору позики, зазначає, що договір містить підроблений підпис її чоловіка.

Тому, ОСОБА_2 просила суд визнати договір позики від 10.06.2011 року відносно неї недійсним в зв'язку з тим, що він був укладений без її письмової згоди.

Рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 06 лютого 2013 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено. Стягнуто на користь позивача з ОСОБА_4 заборгованість за договором позики в сумі 302 227,63 грн., з ОСОБА_6 законним представником якого є ОСОБА_2, заборгованість за договором позики в сумі 906 682, 87 грн. та з ОСОБА_2 - 23 364 089,50 грн. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави судові витрати у сумі 32 грн., з ОСОБА_6 законним представником якого є ОСОБА_2 на користь держави судові витрати у сумі 129 грн. та з ОСОБА_2 - 3058 грн.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні первісних позовних вимог, тоді як зустрічний позов задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник посилається на порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

На підставі ст..299 ЦПК України ОСОБА_4 подала до суду заяву про приєднання до апеляційної скарги представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3, яка прийнята до розгляду апеляційним судом.

ОСОБА_4 просила суд рішення суду першої інстанції скасувати ухвалити нове про відмову у задоволені позову ОСОБА_5 повністю, справу розглянути у її відсутність.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, знаходить апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню.

При цьому колегія суддів виходить із наступного.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5 та відмовляючи ОСОБА_2 у задоволені зустрічних позивних вимог, суд першої інстанції обгрунтовано прийшов до висновку, що зобов'язання за договором позики, які померлий ОСОБА_6 взяв в інтересах сімї, а також те що спадкоємці після смерті спадкодавця ОСОБА_6 зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, особисто у розмірі, який відповідає їх частці. Вимоги по зустрічному позову щодо недотримання письмової згоди дружини на укладання договору позики не є підставою для визнання такого договору недійсним. Тому сума боргу зазначена у у письмовому договорі позики підлягала стягненню з відповідачів на користь позивача.

Такі висновки суду першої інстанції, колегія суддів вважає правильними і зробленими у відповідностями із зібраними по справі доказами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинне виконуватися належним чином згідно умов договору і вимог Цивільного кодексу України

Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ст..1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі.

Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, та підтверджено наявним у справі доказами що 10 червня 2011 року в м.Харків між ОСОБА_5, позикодавцем, та ОСОБА_7, позичальником укладено договір позики, за умовами якого позикодавець передав, а позичальник отримав у власність грошові кошти в сумі, еквівалентній 3 000 000 доларів США (т.1,а.с. 3). Договір позики укладений ОСОБА_7 під час знаходження у шлюбі з ОСОБА_2 Позичальник зазначив, що грошові кошти будуть використовуватись для ремонту (реконструкції) домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, що належить позичальнику. Сторони погодили, що позичальник зобов'язаний повернути позику позикодавцеві готівкою в сумі еквівалентній 3 000 000 доларів США за максимальним курсом продажу долару США за гривню, встановленому на міжбанківському валютному ринку України, що на час звернення з позовом становить 24 573 000 грн., в строк, визначений договором, а саме 01 вересня 2012 року, повернення позики має відбуватись в АДРЕСА_1. Відповідно до умов договору позики б/н від 10.06.2011р. сторони погодили, що всі суперечки і спори стосовно укладення, виконання, розірвання цього договору, стягнення заборгованості, неустойки, збитків за цим договором підлягають розгляду в Дзержинському районному суді м. Харкова( за місцем виконання договору).

ОСОБА_7 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1, виданим 17.07.2004р. відділом реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції м. Києва та паспортом ОСОБА_2 серії НОМЕР_2, виданим Святошинським РУ ГУМВС України в місті Києві 20.09.2003р. (а.с. 83).

ОСОБА_7 та ОСОБА_2 від шлюбу мають сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до свідоцтва про народження НОМЕР_3 від 16.06.2008р., виданого Департаментом охорони здоров'я Уряду округу Колумбія США та довідки № 6147/16-532/4-1748 від 26.06.2008р. консульського відділу Посольства України у Сполучених Штатах Америки. ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований громадянином України.

Судом встановлено, що ОСОБА_7 та ОСОБА_2, під час знаходження у шлюбі, набуто на праві спільної сумісної власності житловий будинок загальною площею 443,4 кв.м., житловою площею 109,4 кв.м., розташований по АДРЕСА_2 (т.1а.с. 161-164). Вартість зазначеного житлового будинку становить 2212566 грн. згідно звіту про оцінку нерухомого майна ТОВ «Оціночний стандарт». Також подружжям на праві спільної сумісної власності під час шлюбу набуто земельну ділянку площею 0,1500 га по АДРЕСА_2 (а.с. 172), вартістю 204105 грн. згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки Управління Держкомзму в Обухівському районі № 05-08/4304 від 30.07.2012р., та земельну ділянку площею 0,0900 га по АДРЕСА_2 (т.1 а.с. 176), вартістю 1149,98 грн. згідно витягу з технічної документації про норма тивну грошову оцінку земельної ділянки Управління Держкомзему в Обухівському районі № 05-08/4304 від 30.07.2012р.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4, виданого 07.03.2012р. відділом реєстрації смертей у м. Києві, ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_2, про що в Книзі реєстрації смертей 27.02.2012р. зроблено актовий запис № 3849.

Спадкоємцями після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 відповідно до наданої належним чином засвідченої копі спадкової справи № 5/2012, заведеної до майна померлого(а.с. 71-198) приватним нотаріусом Київського міського нотаріально округу ОСОБА_8 є ОСОБА_4 та неповнолітній ОСОБА_6

Із матеріалів справи вбачається, що нотаріусом видані свідоцтва про право на спадщину за законом від 06 вересня 2012 року. Відповідачці ОСОБА_4 відповідно до свідоцтва належить 1/4 частина спадщини(частина житлового будинку та земельних ділянок) після смерті сина ОСОБА_7 та 1/8 частина земельної ділянки площею 0,1500 га та 1/8 частина земельної ділянки площею 0,0900 га по АДРЕСА_2, 1/8 частину житлового будинку АДРЕСА_2 (а.с. 186-189).

Відповідачу за первісним позовом, неповнолітньому сину ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 після померлого батька ОСОБА_7 належить ? частини спадщини. (спадщина становить частину житлового будинку 11 та земельних ділянок), а саме на 1/8 частину земельної ділянки площею 0,1500 га та 1/8 частину земельної ділянки площею 0,0900 га по АДРЕСА_2, 1/8 частину житлового будинку АДРЕСА_2 (т.1а.с. 186-189).

Також 06 вересня 2012 року відповідачу за первісним позовом, неповнолітньому сину померлого батька ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 ? частини спадщини після смерті його батька ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2. з урахуванням 2/4 частин, від якої відмовилася на його користь його мати - дружина померлого ОСОБА_2, яка включає в себе 2/4 частини спадщини, від якої відмовився на користь ОСОБА_2 батько померлого ОСОБА_6, а саме на 3/8 частин житлового будинку АДРЕСА_2, 3/8 частин земельної ділянки площею 0,1500 га та 3/8 частин земельної ділянки площею 0,0900 га по АДРЕСА_2 (т.1,а.с. 191-196).

Відповідно до ст.60 Сімейного кодексу України майно, нажите подружжям за чаш шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Згідно ч.З ст.61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, одержані за цим договором, є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.

Судом першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що ОСОБА_2 є боржником з повернення позики, отриманої у позивача за первісним позовом та використаної подружжям за час шлюбу в інтересах сім'ї.

Спадкуванням, відповідно до вимог ст. 1216 ЦК України, є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

Згідно ч.З ст.1281 ЦК України кредитор спадкодавця, якщо він не знав і не міг знати про відкриття спадщини, має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.

Спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. - ч.І ст.1282 ЦК України.

Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що відповідачі не надали доказів щодо розрахунку, як спадкоємців померлого ОСОБА_7 з його кредитором, відповідачем ОСОБА_5 ними також не доведено здійснення розрахунку спадковим майном за боргами спадкодавця ОСОБА_7 з відповідачем.

При цьому, як судом першої інстанції так і апеляційною інстанцією не приймаюся посилання відповідачів та їх представника стосовно задоволення вимог кредиторів ОСОБА_7, відмінних від позивача за первісним позовом, що не є предметом цього судового розгляду.

Доводи відповідачів щодо неправомірності укладення самого договору позики судовою колегію не приймаються, оскільки ним беззаперечних доказів на підтвердження своїх заперечень на позовні вимоги ОСОБА_5, відповідно до вимог ст.60 ЦПК України не надано.

Статтями 10, 11, 60 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Також, судова колегія вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову з вище наведених підстав..

Матеріалами справи підтверджено, що в ході судових засідань при розгляді справи по суті, як у суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції відповідачам, а саме представнику ОСОБА_2 у відповідності до вимог передбачених ст.ст.10,11 ЦПК України роз'яснялися права та обов'язки, попереджено було про наслідки вчинення та не вчинення процесуальних дій. При цьому суди сприяли здійсненню прав відповідачі у визначені законом процесуальні строки.

Однак відповідачі беззаперечних, належних та допустимих доказів, як на заперечення проти позову ОСОБА_5 так і в обґрунтування зустрічних вимог не надали, не довели тих обставини, як на підставу свої вимог так і заперечень на які вони посилались в ході розгляду справи.

За таких обставин, судова колегія вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне рішення, дав належну оцінку фактичним даним та відповідним їм правовідносинам, оціненим у їх сукупності у відповідності до вимог передбачених ст.ст.213,214 ЦПК України щодо повного і всебічного з'ясуванню обставин по справі

Судова колегія, перевіряючи законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, визнає, що рішення судом першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 303,304, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст.308, 313, 314, 315, 317, 319,324 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та заяву про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_4 - відхилити.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 лютого 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно, однак підлягає оскарженню безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: