Постанова № 31815786, 11.06.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2013 р. справа№ 910/3015/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Андрієнка В.В.

Шапрана В.В.

при секретарі: Ковальчуку Р.Ю.

за участю представників: позивача - Радкевич С.О.;

відповідача - Случак О.О.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія-1"

на рішення господарського суду м. Києва від 19.03.2013 р.

у справі № 910/3015/13 (суддя - Кирилюк Т.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія-1"

до Приватного акціонерного товариства "ТММ-ЕНЕРГОБУД"

про стягнення 141666,66 грн.

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергія-1" (далі - позивач) звернулося з позовом до Приватного акціонерного товариства "ТММ-ЕНЕРГОБУД" (далі - відповідач) про стягнення 141666,66 грн. збитків внаслідок порушення відповідачем вимог податкового законодавства, яке потягло за собою донарахування позивачу податку на додану вартість та штрафних санкцій.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 18.02.2013 р. порушено провадження у справі № 910/3015/13.

Рішенням господарського суду м. Києва від 19.03.2013 р. у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія-1" відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду м. Києва від 19.03.2013 р., позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права.

Так, в апеляційній скарзі скаржник вказує на те, що відповідач, допустивши неналежне виконання господарських зобов'язань, виписав на адресу позивача податкову накладну № 20 від 21.07.2011 р. на суму 680000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 113333,33 грн.) без реєстрації вказаної накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, та на думку скаржника завдав останньому збитків у вигляді донарахування фіскальним органом 113333,33 грн. податку на додану вартість та нарахування 28333,33 грн. штрафних санкцій.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2013 р. порушено апеляційне провадження у справі № 910/3015/13, а розгляд справи призначено на 11.06.2013 р.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив суд у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія-1" відмовити.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва 14.10.2011 р. винесено податкове повідомлення - рішення № 0000652340, яким донараховано позивачу 113333,33 грн. податку на додану вартість та застосовано штрафні санкції у розмірі 28333,33 грн.

Зазначене рішення податкового органу стало наслідком проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Енергія-1» з питань достовірності та повноти відображення даних податкової накладної в декларації з податку на додану вартість за липень 2011 року.

Згідно висновку № 651/15-212 від 09.09.2011 р. до податкової декларації з ПДВ за липень 2011 року № 9007049226 від 19.08.2011 ТОВ «Енергія - 1» сформовано податковий кредит у липні 2011 року на підставі податкової накладної № 20 від 21.07.2011 р., отриманої від постачальника ПрАТ «ТММ - ЕНЕРГОБУД», сума ПДВ - 113333,33 грн. В результаті співставлення з даними Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що постачальником ПрАТ «ТММ - ЕНЕРГОБУД» вищезазначена податкова накладна в Єдиному реєстрі податкових накладних не зареєстрована.

В ході перевірки встановлено, що між ТОВ «Енергія - 1» (замовник) та ПрАТ «ТММ - ЕНЕРГОБУД» (підрядник) укладено договір підряду на проведення капітального ремонту № 21/07 від 08.07.2011 р., відповідно до умов якого підрядник бере на себе зобов'язання виконати капітальний ремонт водозливної греблі Більче - Золотецької ЕЕС, розташованої на річці Серет Тернопільської області Борщівського району, селі Більче - Золоте, а замовник зобов'язується прийняти належним чином виконані роботи та сплатити їх. Вартість робіт становить 1695999 грн., в т. ч. ПДВ 282667,00 грн.

Відповідно до ст. 174 ГК України договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань, які згідно зі ст. ст. 193, 202 ГК України та ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до ст. 202 ГК України, ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

На виконання умов договору № 21/07 від 08.07.2011 р. ПрАТ «ТММ - ЕНЕРГОБУД» виписано ТОВ «Енергія - 1» податкову накладну № 20 від 21.07.2011 р. на загальну суму з ПДВ 680000,00 грн., в т. ч. ПДВ 113333,33 грн.

Дану податкову накладну ТОВ «Енергія - 1» віднесено до реєстру податкових накладних за липень 2011 року, який подано з декларацією на податок на додану вартість до ДПІ у Подільському районі м. Києва.

На думку позивача, у зв'язку з порушенням відповідачем вимог податкового законодавства в частині не реєстрації податкової накладної № 20 від 21.07.2011 р. в Єдиному реєстрі податкових накладних, Товариству з обмеженою відповідальністю «Енергія - 1» було завдано збитків у вигляді донарахування фіскальним органом 113333,33 грн. податку на додану вартість та нарахування 28333,33 грн. штрафних санкцій.

Підставою для покладання обов'язку відшкодувати збитки є порушення права (правопорушення), зокрема, передбачене ст. 610 ЦК України невиконання чи неналежне виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Пунктом 1 статті 225 ГК України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, зокрема: наявність протиправної поведінки, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

В результаті судового оскарження позивачем податкового повідомлення-рішення № 0000652340, винесеного Державною податковою інспекцією у Подільському районі міста Києва 14.10.2011 р., судами адміністративної юрисдикції (першої та апеляційної інстанцій) у справі № 2а-1201/12/2670 встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергія-1» неправомірно визначено суму податкового кредиту з податку на додану вартість в розмірі 13333,33 грн. на підставі податкової накладної ПрАТ «ТММ - ЕНЕРГОБУД» № 20 від 21.07.2011 р. на загальну суму 680000,00 грн., оскільки вказана накладна в порушення вимог пункту 201.10 Податкового кодексу України не була внесена до Єдиного реєстру податкових накладних. Крім того, оригінал зазначеної податкової накладної не було надано позивачем під час проведення позапланової виїзної документальної перевірки податковим органом. У той же час, адміністративними судами встановлено, що відповідачем (у даній справі) було виписано податкові накладні № 20 від 21.07.2011 р. на суму 56000,00 грн. та № 37 на суму 57333,33 грн., які були відображені позивачем (у даній справі) у додатку 5 до звітної нової Декларації з податку на додану вартість за серпень 2011 року.

З викладеного вбачається відсутність факту вчинення правопорушення відповідачем та його вини у неправомірному формуванні позивачем податкового кредиту у липні 2011 року, яке мало наслідком донарахування податкового зобов'язання та стягнення з нього штрафних санкцій.

Таким чином, застосовані податковим органом до позивача штрафні санкції та донарахування податкового зобов'язання стали наслідком неправомірного включення позивачем до податкового кредиту суми податкового зобов'язання за податковою накладною у липні 2011 року, яка не була внесена до Єдиного реєстру податкових накладних.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що відповідач допустив неналежне виконання господарських зобов'язань, виписавши на адресу позивача податкову накладну № 20 від 21.07.2011 р. на суму 680000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 113333,33 грн.), без реєстрації вказаної накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, що на думку скаржника завдало останньому збитків, колегією суддів визнаються необґрунтованими виходячи з наступного.

Пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Таким чином, відсутність факту реєстрації відповідачем податкової накладної № 20 від 21.07.2011 р. в Єдиному реєстрі податкових накладних не звільняє позивача від відповідальності передбаченої чинним податковим законодавством України.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Натомість позивач до податкової декларації жодної заяви для включення сум податку до складу податкового кредиту та скарги на відповідача до органів державної податкової служби не подавав. Податковими органами не проводилося документальної позапланової виїзної перевірки для з'ясування достовірності та повноти нарахування відповідачем зобов'язань з податку за виконаними операціями, що свідчить про бездіяльність позивача, яка в свою чергу спричинила майнову шкоду.

Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Колегія суддів також враховує, що відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Позивачем не надано суду належних доказів наявності підстав для покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування шкоди, а також не доведено обставини заподіяння шкоди, наявності протиправної поведінки відповідача, а також причинного зв'язку між діями відповідача та понесеними збитками.

Доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів як необґрунтовані.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для зміни чи скасування рішення господарського суду м. Києва від 19.03.2013 р.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія-1" залишити без задоволення, рішення господарського суду м. Києва від 19.03.2013 р. у справі № 910/3015/13 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/3015/13 повернути до господарського суду м. Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам.

Головуючий суддя Буравльов С.І.

Судді Андрієнко В.В.

Шапран В.В.