Рішення № 31815623, 06.06.2013, Приморський районний суд м. Одеси

06.06.2013

Справа № 522/2945/13

Провадження по справі № 2/522/6579/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2013 року

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого-судді - Абухіна Р.Д.,

за участю секретарів - Гудзь О.О, Гонтар І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа Одеська міська рада, - « Про визнання договору купівлі-продажу недійсним та витребування майна» -

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання договору купівлі- продажу недійсним та витребування майна, по якому просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу від 11.11.2009 р. нежитлового підвального приміщення, загальною площею 201,2 кв. м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 посвідчений приватним нотаріусом Іллічівського міського нотаріального округу Одеської області ОСОБА_6, зареєстрований в реєстрі за № 339209;витребувати у ОСОБА_5 нежитлове приміщення підвалу, загальною площею 120,6 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 на користь територіальної громади м. Одеси, в особі Одеської міської ради, в особі Департаменту комунальної власності Одеської міської ради ; усунути перешкоди у користуванні шляхом виселення ОСОБА_5 з нежитлового приміщення підвалу, загальною площею 120,6 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та передачі вказаного приміщення Департаменту комунальної власності Одеської міської ради; витребувати у ОСОБА_4 нежитлове приміщення підвалу, загальною площею 80,6 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 на користь територіальної громади м. Одеси, в особі Одеської міської ради, в особі Департаменту комунальної власності Одеської міської ради ; усунути перешкоди у користуванні шляхом виселення ОСОБА_4 з нежитлового приміщення підвалу, загальною площею 80,6 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та передачу вказаного приміщення Департаменту комунальної власності Одеської міської ради; судові витрати покласти на відповідачів.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала, просила його задовольнити посилаючись на те,що нежиле приміщення підвалу, загальною площею 201,2 кв.м. є об'єктом комунальної власності територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради на підставі свідоцтва про право власності від 09.06.2005 року. Право власності територіальної громади м. Одеси оспорювалось з боку інших осіб. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 11.12.2006 року за ОСОБА_2 було визнано право власності на підвальне приміщення площею 201,2 кв.м, яке було скасовано рішенням Апеляційного суду Одеської області,яке набрало законної сили. Таким чином, внаслідок розгляду судами справи за позовом ОСОБА_2 до ОМР, КП «ОМБТІ та РОН» про визнання права власності та зобов'язання вчинити певні дії, ОСОБА_2 не набув права власності на об'єкт нерухомості.

Представник відповідача ОСОБА_4- ОСОБА_8 в судовому засіданні позов не визнала, заперечувала з приводу його задоволення.

Відповідачі по справі ОСОБА_3, ОСОБА_5,ОСОБА_2 до судового засідання не з'явились, про дату час та місце проведення судового засідання повідомлялись належним чином, через канцелярію суду надали заяви , по яким справу просили розглядати за їх відсутності, заперечували з приводу задоволення позовних вимог.

Представник третьої особи Одеської міської рада до судового засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, надав до суду заяву по якій справу просив розглядати за його відсутності, позовні вимоги підтримує.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає позов підлягаючим частковому задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин по справі.

Правовідносини між сторонами по справі є цивільно-правовими та урегульовані положеннями ЦК України.

По справі встановлені наступні фактичні обставини.

Нежиле приміщення підвалу, загальною площею 201,2 кв.м, відображене у технічному паспорті від 22.12.2004 р., є об'єктом комунальної власності територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради на підставі свідоцтва про право власності від 09.06.2005 р., копія якого наявна в матеріалах справи (а.с.22).

Право власності територіальної громади м. Одеси на вказане майно було зареєстровано 21.06.2005 р., яке у подальшому оспорювалось з боку інших осіб.

Так, рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 11.12.2006 р. по справі № 2-9767/06 за ОСОБА_2 було визнано право власності на підвальне приміщення площею 201,2 кв.м. в будинку АДРЕСА_1 та зобов'язано комунальне підприємство «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» зареєструвати за ОСОБА_2 право власності на вказане приміщення, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с. 23-24).

Дане рішення суду було оскаржене представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради в апеляційному порядку.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 14.03.2012 р. апеляційна скарга Департаменту була задоволена, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11.12.2006 р. - скасоване, в задоволені позову ОСОБА_2 про визнання права власності - відмовлено, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с. 25-27).

Вказане рішення апеляційного суду набрало законної сили.

Таким чином, внаслідок розгляду судами справи за позовом ОСОБА_2 до Одеської міської ради, КП «ОМБТІ та РОН» про визнання права власності за зобов'язання вчинити певні дії, ОСОБА_2 не набув права власності на об'єкт нерухомості.

Також, в провадженні Приморського районного суду м. Одеси слухалась справа № 2-а-542/08 за позовом ОСОБА_2 до Одеської міської ради, КП «ОБМТІ та РОН» про скасування рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 26.05.2005 р.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 29.02.2008 р. позов ОСОБА_2 було задоволено, скасовано рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 26.05.2005 р. № 196 в частині визнання права власності на нежиле приміщення підвалу, загальною площею 201,2 кв.м, що розташоване в будинку АДРЕСА_1 за територіальною громадою м. Одеси, визнано недійсним свідоцтво про право власності від 09.06.2005 р. на вказаний об'єкт нерухомості, видане виконавчим комітетом Одеської міської ради територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради та зобов'язано комунальне підприємство «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» скасовано реєстрацію права власності територіальної громади м. Одеси на цей об'єкт нерухомості, копія якої наявна в матеріалах справи (а.с. 38-40).

Однак, постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2011 р. апеляційна скарга представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради була задоволена, постанова Приморського районного суду м. Одеси від 29.02.2008 р. була скасована, у справі була постановлена нова постанова, якою було відмовлено у задоволені адміністративного позову ОСОБА_2, копія якої наявна в матеріалах справи (а.с. 41-45).

Відповідно до ч.3 ст.61 ЦК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці факти.

В подальшому, ОСОБА_2 було відчужено спірне нежитлове приміщення на користь ОСОБА_3

Зокрема, на підставі договору купівлі-продажу від 11.11.2009 р. ОСОБА_2 було передано у власність ОСОБА_3 нежитлове приміщення підвалу, загальною площею 201,2 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 за відплатним договором, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с. 28-30).

Наступним власником спірного приміщення стала ОСОБА_4, що набула право власності на нежитлове підвальне приміщення, площею 201,2 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 на підставі акта про проведення прилюдних торгів, затвердженого Першим Київським відділом Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції(а.с.32), про що приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_9, було видано свідоцтво від 06.04.2011 р., копія якого наявна в матеріалах справи (а.с. 31).

В подальшому, ОСОБА_4 продала ОСОБА_5 60/100 часток нежитлового підвального приміщення, площею 120,6 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (загальна площа приміщення - 201,2 кв.м) на підставі договору купівлі-продажу від 07.07.2011 р., що підтверджується витягом, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с. 33).

Таким чином, станом сьогоднішній день частина вищевказаного нежитлового приміщення площею 80,6 кв.м. знаходиться у володінні ОСОБА_4, а частина площею 120,6 кв.м. знаходиться у володінні ОСОБА_5

Відповідно до ст.. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ( майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно зі ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

За правилами ч. 2 ст. 318 ЦК України усі суб'єкти права власності є рівними перед законом.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

У відповідності до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі ст. 327 ЦК України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді.

Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 2 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 р. № 311 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)» був затверджений перелік державного майна України, яке передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності), відповідно до якої до переліку державного майна, що передається у власність міст обласного підпорядкування був включений житловий та нежитловий фонд місцевих рад народних депутатів.

Таким чином територіальною громадою м. Одеси було набуто право власності на спірне нежитлове приміщення.

Право власності територіальної громади м. Одеси на нежитлове приміщення підвалу, загальною площею 201,2 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 засвідчено у свідоцтві про право власності від 09.06.2005 р.,(а.с.21) що є чинним та законність якого встановлена постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2011 р. у справі № 2-а-542/08/1522.

Відповідно до ст. 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

ОСОБА_2 не набув права власності на спірне нежитлове приміщення, оскільки рішення про визнання права власності було скасовано в апеляційному порядку, та не мав права його відчужувати.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, к встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

При укладанні договору купівлі-продажу 11.11.2009, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були порушені норми чинного законодавства в частині продажу товару лише його власником та порушені інтереси держави в особі ОМР.

Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема, тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Норма ч. 1 ст. 216 ЦК України не може застосовуватись, як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндікаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав та міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, без їхньої волі, іншим шляхом.

Власником спірного нежитлового приміщення є територіальна громада м. Одеси, від імені якої управління майном, здійснюють утворені нею органи місцевого самоврядування (згідно приписів ст. 327 ЦК України).

Однак, жодним з органів місцевого самоврядування не приймалось рішення про відчуження спірного нежитлового приміщення, що свідчить про те, що майно вибуло з володіння територіальної громади м. Одеси не з її волі, таким чином суд вважає, що позовна вимога, щодо визнання недійсним договору купівлі- продажу від 11.11.2009 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Щодо вимоги про витребування у ОСОБА_5 та ОСОБА_4 належних їм частин нежитлового приміщення підвалу, розташованого за адресою АДРЕСА_1 та усунення перешкод шляхом виселення зі спірного приміщення та передачі його Департаменту комунальної власності ОМР, то суд відмовляє в задоволенні вимог виходячи з наступного.

ОСОБА_4 набула право власності на нежитлове приміщення підвалу площею 201,2 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 на підставі акту про проведення прилюдних торгів, затвердженого Першим Київським відділом Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції 05.04.2011 року , яке вона придбала за 422411 грн.(а.с. 32). На час проведення прилюдних торгів спірне нежитлове приміщення обтяжень не мало, під забороною не знаходилось. Своє право власності ОСОБА_4 зареєструвала в КП «ОМБТІ та РОН» 16.05.2011 року про що свідчить копія витягу про державну реєстрацію прав (а.с. 31).

Згідно ч.2 ст. 388 ЦК України майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було придбане в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

В особи, яка придбала річ у зв'язку з її продажем у порядку, встановленому для виконання судових рішень, витребування речі не допускається, хоча вона і вибула з володіння власника поза його волею.

Суд не приймає до уваги доводи представника позивача щодо того, що ОСОБА_4 не є добросовісним набувачем тому що знала, що спірне нежитлове приміщення є власністю територіальної громади м. Одеси, так як постановка питання про добросовісність набувача, який придбав майно в порядку, встановленому для виконання судових рішень є некорректною. Витребування такого майна можливе тільки після визнання недійсним правочину щодо відчуження майна в порядку виконання судового рішення.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги необхідно задовольнити в частині визнання недійсним договору купівлі- продажу від 11.11.2009 року нежитлового підвального приміщення , загальною площею 201,2 кв.м, яке розташоване за адресою : АДРЕСА_1, укладеним між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, в задоволенні іншої частини позовних вимог необхідно відмовити.

Висновки суду відповідають вимогам норм права, на які посилається суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджується зібраними по справі доказами.

При розгляді справи суд всебічно і повно з'ясував суть договору, дійсне волевиявлення їх учасників, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, який виник по даній справі.

Ухвалюючи рішення по даній справі, суд забезпечує законність у сфері майнових відносин сторін, охорони інтересів суспільства, прав громадян, у запобіганні цивільним правопорушенням.

Суд, виконавши всі вимоги цивільно-процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

У рішенні суду повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки, які є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

На підставі викладеного й керуючись ст..ст. 15,16, 203,215, 216, 316-319, 321, 327, 387, 388, 658 ЦК України ст. ст. 7, 8, 10, 11, 15, 209, 212-215, 223-226, 294 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа Одеська міська рада, - « Про визнання договору купівлі-продажу недійсним та витребування майна» - задовольнити частково

Визнати недійсним договір купівлі- продажу від 11.11.2009 року нежитлового підвального приміщення, загальною площею 201,2 кв. м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Іллічівського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрований в реєстрі за № 339209.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради судовий збір у розмірі по 107,30 грн. з кожного.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд м. Одеси протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Абухін Р.Д