Вирок № 31814584, 12.06.2013, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/3971/13-к

Провадження № 1-кп/216/208/13

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2013 року місто Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі головуючого - судді Мазурчака В.М.,

при секретарі судового засідання Марущак І.А.,

за участі:

прокурора Артеменко С.Ю.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривому Розі кримінальне провадження (справу) за обвинуваченням ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце народження: радгосп Майський Пестравського району Куйбишевської області Російської Федерації, місце проживання: АДРЕСА_1 Україна, українець, громадянин України, освіта середня, працює директором фермерського господарства «Агропрогрес», паспорт серії НОМЕР_2, виданий Криворізьким РВУ МВС України в Дніпропетровській області 06.06.2000 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 358 Кримінального кодексу України,

ВСТАНОВИВ:

Згідно обвинувального акта ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що він приблизно в кінці січня 2013 року, у денний час, достовірно знаючи про те, що він з липня 2012 року не працював головним інженером фермерського господарства «Агропрогрес» (код 36722168) Криворізького району, а отримана ним від невстановленої слідством особи підроблена довідка № 1 від 21.01.2013 року про його роботу та отримувану заробітну платню в указаному товаристві в період з липня 2012 року по грудень 2012 року в сумах по 9000 грн. щомісяця містить завідомо неправдиві дані, умисно, діючи з умислом на використання завідомо підробленого документу, що підтверджує певні події або факти, які здатні спричинити наслідки правового характеру, знаходячись в відділенні «Лермонтівське» публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк», розташованого за адресою: м. Кривий Ріг вул. Лермонтова, 2-а, використав завідомо підроблений документ, який містив відомості, який не відповідав дійсності, про його трудову діяльність та заробітну платню, що підтверджувало його платоспроможність, надав довідку представнику банку для складання кредитного договору, але в отриманні кредитних коштів йому було відмовлено. Дії ОСОБА_2 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 4 ст. 358 КК України за ознакою використання завідомо підробленого документу.

10.06.2013 року між старшим прокурором Центрально-Міського району міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Сеїним Ю.В., якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні, та обвинуваченим ОСОБА_2 в порядку, передбаченому ст.ст. 468, 469 та 472 КПК України, укладено угоду про визнання винуватості.

Прокурор та обвинувачений дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч.4 ст. 358 КК України.

За змістом укладеної угоди обвинувачений у повному обсязі беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні злочину, а саме, в тому, що йому, ОСОБА_2, в січні 2013 році для придбання насіння, ПММ для ведення фермерського господарства знадобились гроші в сумі 50 000 грн. Підшукуючи місця де можливо було взяти гроші в кредит, він звернувся до ТОВ «Регіональне кредитне бюро Гарантія Кредит», спілкувався з дівчиною років до 25, яка порадила йому придбати довідку, в якій вказати завищену заробітну плату та те, що він працює не директором, а головним інженером. Хто йому заповнював довідку про його заробітну плату не знає, але не працівники його підприємства. В довідці № 1 від 21.01.2013 року було вказано, що він працює головним інженером ФГ «Агропрогрес» та заробітна плата з липня по грудень 2012 року складала 9 000 грн., що не відповідало дійсності. Прізвища в довідці вказані ОСОБА_4 - це мешканець с. Кіровка - інвалід 1 групи, відсутність зору, та ОСОБА_5 - допомагає вести бухгалтерський облік по ФОП, але вони ніякого відношення до складання та підписання довідки не мають. Вказану завідомо неправдиву довідку разом з іншими документами 23.01.2013 року надав до відділення «Лермонтівське» ПАТ «ВТБ Банк», розташоване за адресою: м. Кривий Ріг вул. Лермонтова, 2а, але в оформлені кредитного договору та видачі грошей йому було відмовлено. Провину в тому, що він використав завідомо підроблений документ визнав повністю.

За змістом укладеної угоди обвинувачений зобов'язується в такому: беззастережно визнати обвинувачення в обсязі у судовому провадженні, сприяти розслідуванню кримінального провадження у з'ясуванні обставин кримінального правопорушення, виявлення та припинення інших відомих йому подібних кримінальних правопорушень скоєних іншими особами; співпрацювати з правоохоронними органами у викритті та виявленні осіб, які підробили та надали ОСОБА_2 завідомо підроблений документ довідку про його доходи.

За змістом укладеної угоди сторони узгодили обвинуваченому покарання у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 510 гривень.

За змістом укладеної угоди обвинуваченому доведено норми ст.ст. 394, 424, 473, 476 КПК України та 389-1 КК України.

Розглядаючи в порядку ч.3 ст.474 КПК України питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості, суд виходить з такого:

Відповідно до правил п.2) ч.1 ст.468 та ч.4 ст.469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні, в якому бере участь потерпілий, не допускається.

Прокурор в судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК України та КК України, просив цю угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання.

Обвинувачений в судовому засіданні також просив затвердити угоду про визнання винуватості і призначити узгоджену в ній міру покарання, при цьому обвинувачений беззастережно визнав себе винним у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення за викладених обставин.

Таким чином, суд вважає доведеним вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України за ознакою використання завідомо підробленого документу.

Обвинувачений вчинив злочин, від якого потерпілих немає.

Суд, заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, перевіривши форму та зміст угоди про визнання винуватості, переконався в такому:

- зміст угоди відповідає вимогам, передбаченим ст.372 КПК України;

- обвинувачений цілком розуміє:

1) що він має право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, а він має такі права:

мовчати, і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення;

мати захисника, у тому числі на отримання правової допомоги безоплатно у порядку та випадках, передбачених законом, або захищатися самостійно;

допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь;

2) наслідки укладення та затвердження угод, передбачені статтею 473 цього Кодексу;

3) характер кожного обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим;

4) вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

- укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді;

- відсутні підстави, передбачені ч.7 ст.474 КПК України, для відмови в затвердженні угоди.

Покарання сторонами угоди визначено у відповідності до положень ст.ст. 50, 65-67 КК України, з урахуванням характеру та тяжкістю висунутого ОСОБА_2 обвинувачення, даних про його особу, обставин, що пом'якшують покарання.

Враховуючи викладене, оскільки умови угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим відповідають вимогам КПК та КК України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для затвердження цієї угоди.

Долю речових доказів суд вирішує у відповідності до п.9) ст. 100 КПК України.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 368, 374, 468-470, 472-475 Кримінального процесуального кодексу України,

ЗАСУДИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 10.06.2013 року між старшим прокурором Центрально-Міського району міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Сеїним Ю.В. та обвинуваченим ОСОБА_2

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.358 Кримінального кодексу України.

Призначити ОСОБА_2 узгоджену сторонами міру покарання у виді штрафу на користь держави у розмірі 510 (п'ятсот десять) гривень України.

Речові докази, а саме, довідку № 1 від 21.01.2013 року, долучену до матеріалів кримінального провадження на підставі постанови слідчого від 18.05.2013 року, - зберігати в матеріалах кримінального провадження (т.2 а.с.43).

Матеріали кримінального провадження Центрально-Міського РВ КМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області за № 12013040770000344 Єдиного реєстру досудових розслідувань зберігати при матеріалах кримінального провадження Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області № 216/3971/13-к.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти діб з дня його проголошення.

Подання апеляційної скарги на вирок зупиняє набрання ним законної сили та його виконання. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Особливості та обмеження права оскарження даного вироку визначені ст.394 та ч.2 ст.473 Кримінального процесуального кодексу України.

Суддя Мазурчак В.М.