Постанова № 318142, 13.11.2006, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.11.06 р. Справа № 28/60а

15 год. вул. Артема, 157 м. Донецьк

нарада кімната зал № 3

Господарський суд Донецької області у складі головуючого Кониченка О.М.

при секретарі судового засідання Трубачовій О.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом

Відкритого акціонерного товариства „Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” м. Маріуполь

до Державної податкової інспекції в м. Маріуполі

третя особа без самостійних вимог: Закрите акціонерне товариство „Ілліч – Сталь” м. Маріуполь

про визнання нечинним податкового повідомлення – рішення Державної податкової інспекції в м Маріуполі №0000222330/3 від 24.02.2006 року. за участю

представники сторін:

від позивача: Чолмаєва І.А., Краснікова С.Є. - за довір.

від відповідача: Рузаєва І.О., Підопригора В.В. – за довір.

від третьої особи: Рибко О.С.- за довір.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Відкрите акціонерне товариство „Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” м. Маріуполь, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Державної податкової інспекції в м. Маріуполі, про визнання нечинним податкового повідомлення – рішення № 0000222330/3 від 24.02.2006 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається по-перше на той факт, що за результатами здійснення виїзної планової документальної перевірки Відкритого акціонерного товариства „Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча”, м. Маріуполь відповідачем складений акт перевірки „Про результати комплексної перевірки дотримання вимог податкового і валютного законодавства Відкритого акціонерного товариства „Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” за період з 01.01.2004 рік по 01.04.2005 рік” №13/23-111/00191129 від 15.08.2005р.

На підставі висновків акту перевірки „Про результати комплексної перевірки дотримання вимог податкового і валютного законодавства Відкритого акціонерного товариства „Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” за період з 01.01.2004 рік по 01.04.2005 рік” №13/23-111/00191129 від 15.08.2005р. Державною податковою інспекцією в м. Маріуполь 17.08.2005р. прийняте податкове повідомлення рішення № 0000222330/0 про донарахування позивачу податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 29 777 534, 60 грн., та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 26 026 140,53 грн., всього на суму 55 803 675,13 грн.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням рішенням Відкрите акціонерне товариство „Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча”, м. Маріуполь, 29.08.2005 року подало до Державної податкової інспекції в м. Маріуполь заяву №04/775 про адміністративне оскарження податкового повідомлення рішення № 0000222330/0 від 17.08.2005 року.

04.10.2005 року Державна податкова інспекція в м. Маріуполь за результатами розгляду заяви про апеляційне оскарження прийняла рішення за №16457/10/23-213, яким скасувало податкове повідомлення рішення № 0000222330/0 від 17.08.2005 року у частині донарахування податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 3 253 125 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 2602 898,75 грн., на підставі чого Державною податковою інспекцією в м. Маріуполь 05.10.2005 року прийнято податкове повідомлення – рішення № 0000222330/1, яким Відкритому акціонерному товариству „Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” визначене податкове зобов’язання з податку на прибуток у сумі 26524409, 60 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 23 423 241, 78 грн., всього на суму 49 423 241, 78 грн.

14.10.2005 року Відкрите акціонерне товариство „Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” звернулося до Державної податкової адміністрації в Донецькій області з заявою №04/938 про апеляційне оскарження податкового повідомлення – рішення № 0000222330/1 від 05.10.2005 року.

Державна податкова адміністрація в Донецькій області 08.12.2005 року за результатами розгляду заяви про апеляційне оскарження прийняла рішення №19928/10/25-013-5 яким скасувала податкове повідомлення – рішення № 0000222330/1 від 05.10.2005 року у частині податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 1124 704,38 грн., та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1004 520, 35 грн., всього на суму 2 129 224, 73 грн. на підставі чого Державною податковою інспекцією в м. Маріуполь 13.12.2005 року прийнято податкове повідомлення рішення № 0000222330/2 згідно якого позивачу визначене податкове зобов’язання з податку на прибуток у сумі 25 399 705,22 грн. та штрафні (фінансові) санкції у сумі 22418 721, 43 грн., всього на суму 47 818 426,65 грн.

08.01.2006 року Відкрите акціонерне товариство „Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” звернулося до Державної податкової адміністрації України з заявою про апеляційне оскарження податкового повідомлення – рішення № 0000222330/2 від 13.12.2005 року.

За результатами розгляду заяви про апеляційне оскарження Державна податкова адміністрація України 16.02.2006 року прийняла рішення №1408/6/25-0115 яким скасувала рішення Державної податкової інспекції в м. Маріуполь від 04.10.2005р. №199928/10/23-213 в частині зменшення податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 329573,75 грн., та рішення Державної податкової адміністрації в Донецькій області № 19928/10/25-013-45 від 08.12.2005 року в частині зменшення зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 1 124 704.38 грн., та штрафних санкцій в розмірі 1 004 520,35 грн., всього на суму 2129224, 73 грн.

На підставі вказаного вище рішення Державної податкової адміністрації України 24.02.2006 року Державною податковою інспекцією в м. Маріуполь прийняте податкове повідомлення – рішення 0000222330/3 яким позивачу визначене податкове зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 26 707 284,60 грн., та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 23569940,53 грн., всього у розмірі 50 227 225,13 грн.

Позивач вважає, що податкове повідомлення – рішення 0000222330/3 від 24.02.2006 року є недійсним у зв’язку з тим, що Державна податкова адміністрація України при постановлені рішення №1408/6/25-0115 від 16.02.2006 року перевіряла податкові повідомлення – рішення № 0000222330/1 від 05.10.2005 та № 0000222330/0 від 17.08.2005, без дослідження правомірності прийняття податкового повідомлення рішення № 0000222330/2 від 13.12.2005 року, що є порушенням абзацу 3, пп. 5.2.2, п.5.2 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2180 від 21.12.2000 року, абзацу 1 та 6 п.10 Положення „Про порядок розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби в України”, затвердженого наказом ДПАУ від 02.03.2001 року №82, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 15.03.2001 року №238/5429.

По друге, в пп. 2.2.1 акту перевірки „Про результати комплексної перевірки дотримання вимог податкового і валютного законодавства Відкритого акціонерного товариства „Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” за період з 01.01.2004 рік по 01.04.2005 рік” №13/23-111/00191129 від 15.08.2005р. (далі за текстом акт перевірки) встановлено порушення п. 5.1 ст.5, пп. 5.3.9, п.5.3 ст.5. Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” №334 від 28.12.1994 року за період часу з 01.01.2004 року по 31.0.3.2005 року у зв’язку з тим, що позивач до складу валових витрат включив 84 312 926 грн., які були перераховані пов’язаній особі ЗАТ „Ілліч – Сталь” без документів, які б доказували, що вказані витрати проведені за фактично надані маркетингові або юридичні послуги, а тому ці витрати є такими що не пов’язані з господарською діяльністю.

Вказаний висновок відповідача на думку Відкритого акціонерного товариства „Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” спростовується договором Доручення №178/1/276 від 28.12.1999 року, укладеним між Відкритим акціонерним товариством „Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” і Закритим акціонерним товариством „Ілліч – Сталь”, звітами до вказаного договору, та первинними бухгалтерськими документами.

По трете, у пп. 2.2.6 акту перевірки зазначено, що позивач безпідставно відніс до складу валових витрат, витрати по майновому комплексу „Ай- Даниль” на підставі того, що вказаний майновий комплекс не відноситься до переліку об’єктів, що визначені пп. 5.4.9., п. 5.4 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” №334 від 28.12.1994 року, та є об’єктом соціальної сфери, що утримується за рахунок коштів Фонду соціального розвитку. Крім того у акті перевірки вказано, що облік фінансових результатів по вказаному об’єкту здійснюється без формування собівартості послуг.

Позивач з вказаним висновком акту перевірки не згоден бо вказаний об’єкт знаходиться у власності Відкритого акціонерного товариства „Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” та обліковується на його балансі як установа охорони здоров’я згідно абзацу 4, п.3, ч. 2, ст. 16 Основ законодавства України про охорону здоров’я і є суб’єктом підприємницької діяльності у розумінні ст. 55 Господарського Кодексу України, а тому є таким що не підпадає під дію пп. 5.4.9., п. 5.4 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, на підставі чого витрати по ньому повинні встановлюватися на загальних підставах згідно п. 5.1, 5.2 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

По четверте, у пункті 2.1.3 акту перевірки зазначено, що позивач при проведенні бартерних операцій (розрахунків сільгосппродукцією з власниками паїв, натуральних виплат в рахунок оплати праці фізичних осіб) розраховував доходи виходячи з фактичної ціни операції, менше звичайної ціни.

З вказаним висновком позивач не згоден, бо він на його думку не здійснював оренди майнових паїв та заробітну плату в натуральній формі не виплачував, а тому донарахування ПДВ та податку на прибуток із застосуванням звичайної ціни є неправомірним і таким, що суперечить діючому в Україні законодавству.

По п’яте у пп. 2.1.2 акту перевірки встановлено, що позивачем нараховані, але не виплачені дивіденди, які за межами строку позовної давності згідно пп. 1.22.1 п.1.22 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” є безповоротною одержаною фінансовою допомогою.

Позивач з вказаним висновком не згодний бо на його думку, Державною податковою інспекцією в м. Маріуполь при встановлені вказаного висновку не враховані положення ст.ст. 71-79, 165 ЦК УРСР (в редакції 1963 року).

По шосте, у пп. 2.2.4 акту перевірки зазначено, що позивачем у порушення п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” не виключені зі складу валових витрат суми нестачі феросплавів на складі № 772 у розмірі 386 739, 46 грн.

З вказаним висновком Відкрите акціонерне товариство „Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” не погоджується на підставі того, що вказана нестача була списана у 4 кварталі 2004 року на собівартість цеха у якості витрат в межах норм природного убутку. Також позивач наполягає на тому, що особливість технологічного процесу виробництва, при якому використовуються феросплави, а також територіальне місцезнаходження цеха, де проходить вказаний технологічний процес не дозволяють списувати ці недостачі іншим способом.

По сьоме, у пп. 2.2.5 акту перевірки встановлено порушення позивачем пп. 5.4.9, п.5.4 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, з причини включення до складу валових витрат, витрат на утримання, експлуатацію та забезпечення основної діяльності об’єктів соціальної інфраструктури „Хіміко – металургійної фабрики”(Палац культури та Спортивний зал), які використовувалася з метою надання платних послуг.

З вказаним висновком акту перевірки позивач не згоден, бо на його думку відповідачем при встановленні вказаного висновку не врахований факт заниження позивачем валових витрат на 2 157 247, 50 грн., що відображено і встановлено у довідки відповідача №13/23-113/00191129 від 29.11.2005 року.

По восьме, позивач не згоден з розміром штрафних (фінансових) санкцій на підставі того, що йому не був наданий розрахунок вказаної суми, а також на підставі того, що в оскаржуваному податковому повідомленні - рішенні є посилання на пп. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” , при цьому у акті перевірки порушення позивача щодо несвоєчасної оплати узгодженої суми податкового зобов’язання не встановлено.

Представники відповідача у судове засідання з’явились та у свої письмових запереченнях на позовну заяву від 05.04.06р. №5984/10/10-013 та під час розгляду справи проти позовних вимог заперечують посилаючись на факти що були встановлені при проведенні перевірки і викладені у акті перевірки „Про результати комплексної перевірки дотримання вимог податкового і валютного законодавства Відкритого акціонерного товариства „Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” за період з 01.01.2004 рік по 01.04.2005 рік” №13/23-111/00191129 від 15.08.2005 року.

Що стосується штрафних санкцій Державна податкова інспекція в м. Маріуполь пояснила, що діючим в Україні податковим законодавством не передбачено надання платнику податку розрахунку штрафних (фінансових) санкцій, а у податкових повідомлення – рішеннях є посилання на пп. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, а не на пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 вказаного Закону.

5 червня 2006 року до участі у справі залучено Закрите акціонерне товариство „Ілліч - Сталь” м. Маріуполь, у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору з боку позивача.

Закрите акціонерне товариство „Ілліч - Сталь” м. Маріуполь у своїх письмових поясненнях, та під час розгляду справи пояснило наступне. 28.12.1999 року між Закритим акціонерним товариством „Ілліч - Сталь” м. Маріуполь та Відкритим акціонерним товариством „Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” укладений генеральний договір Доручення №178/1/276, згідно якого Відкрите акціонерне товариство „Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” м. Маріуполь доручило, а Закрите акціонерне товариство „Ілліч - Сталь” м. Маріуполь прийняло на себе зобов’язання щодо здійснення представницьких функцій в Україні з правом виходу на ринки інших країн згідно встановлених договором напрямків.

На підставі договору Доручення №178/1/276 від 28.12.1999 року між Закритим акціонерним товариством „Ілліч - Сталь” м. Маріуполь та Відкритим акціонерним товариством „Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” укладені додаткові угоди від 02.06.2003 року, 31.12.2003 року, 09.01.2004 року, 05.02.2004 року, 01.09.2004 року, 31.12.2004 року та 31.01.2005 року, якими встановлено що Відкрите акціонерне товариство „Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” м. Маріуполь доручило, а Закрите акціонерне товариство „Ілліч - Сталь” м. Маріуполь прийняло на себе зобов’язання щодо здійснення юридичного та маркетингового супроводження ходу виконання укладених Відкритим акціонерним товариством „Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” м. Маріуполь (далі за текстом ВАТ „ММК ім. Ілліча”) договорів щодо забезпечення виробничих потреб комбінату металургійним сирцем, ПММ, обладнанням та матеріалами, перелік яких встановлений у додаткових угодах.

На підставі укладених договорів Закрите акціонерне товариство „Ілліч- Сталь” м. Маріуполь по закінченню кожного місяця надавало позивачу письмові звіти про виконану роботу та рахунок на оплату, які згідно вказаних договорів є підставою для оплати наданих послуг. Крім того, доказом належного виконання вказаних договорів на думку Закритого акціонерного товариства „Ілліч- Сталь” м. Маріуполь є акти прийому виконаних робіт та податкові накладні.

Усі клопотання сторін, заявлені під час розгляду справи судом розглянуті.

14 липня 2006р. призначена судово економічна експертиза, проведення якої доручено судовому експерту Машиніченко О.А.

Висновок судового експерта від 24.10.206 року №132/24 долучений до матеріалів справи.

Як вбачається із матеріалів справи 15.08.2005 року Державною податковою інспекцією в м. Маріуполь складений акт «Про результати комплексної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства відкритим акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат ім.. Ілліча» (код ЄДРПОУ 00191129) за період з 01.01.2004 року по 01.04.2005 року» за №13/23-111/00191129.

Пунктом 2.1.2 акту перевірки встановлено , що позивач у порушення пп.4.1.6, п. 4.1, ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств” (надалі у тексті Постанови –Закон ), не включив до складу валового доходу отриману безповоротну фінансову допомогу у вигляді заборгованості по нарахованим, але не виплаченим дивідендам, що залишилися нестягнутими після закінчення строку позовної давності, що стало підставою для заниження позивачем валового доходу за 1 квартал 2004 року на суму 316 164 грн.

З вказаним висновком Державної податкової інспекції у м. Маріуполь суд не погоджується за наступними підставами.

Статтею 8 Статуту ВАТ “ММК ім. Ілліча” у редакції від 26.05.2000р. (т. 14, а.с. 89-92) встановлено, що рішення про розмір та форми виплати дивідендів приймають Загальні збори акціонерів Товариства. При цьому у Статуті не встановлені строки виплати дивідендів.

У відповідності до статті 37 Закону України „Про господарські товариства” статут акціонерного товариства, крім відомостей, вказаних у статті 4 цього Закону, повинен містити відомості про види акцій, що випускаються, їх номінальну вартість, співвідношення акцій різних видів, кількість акцій, що купуються засновниками, наслідки невиконання зобов'язань по викупу акцій, строк та порядок виплати частки прибутку (дивідендів) один раз на рік за підсумками календарного року. Тобто вказаною нормою встановлений порядок виплати частки прибутку (дивідендів) один раз на рік за підсумками календарного року, але вказаний закон не містить даних щодо строку виплати дивідендів у розумінні строків, що встановлені Законом України „Про оподаткування прибутку підприємств” .

Згідно пп. 12.1.2 ст. 12 Статуту позивача до виключної компетенції Загальних зборів акціонерів належить - “затвердження річних результатів діяльності Товариства, затвердження звітів та висновків Ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, строків та порядку виплати частки прибутку (дивідендів)”.

Тобто питання що до встановлення строку виплати дивідендів віднесено до компетенції Загальних зборів акціонерів.

Згідно пп. д) п. 12.1.2 Статуту позивача (т.5, а.с. 25) зареєстрованого 08.04.2005р. до виключної компетенції Загальних зборів акціонерів належить питання затвердження річної фінансової звітності, річних результатів діяльності Товариства затвердження звітів та висновків Ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, строків та порядку виплати частки прибутку (дивідендів).

З виписки з протоколу №1 перших загальних зборів акціонерів позивача від 20.05.2000р. (т.2 а.с.20). вбачається, що загальними зборами вирішено встановити початком строку виплати дивідендів - 09.06.2000 року. Дата фіксації реєстру для виплати дивідендів акціонерам - 09.06.2000р. Виплату дивідендів здійснює емітент - позивача та реєстратор ТОВ “Українська реєстраційна компанія”. Вказаними зборами не прийняте рішення про визначення кінцевого терміну виплати дивідендів.

З виписки із протоколу засідання правління позивача №9/8 від 19.03.2001р. (т.2, а.с. 22), вбачається, що правління на цих зборах постановило призупинити виплату дивідендів по акціям з 21.03.2001р. до прийняття рішення зборами акціонерів.

У протоколі № 4 загальних зборів позивача від 02.08.2002р. (т.2, а.с. 21) зафіксоване рішення щодо поновлення виплати дивідендів по акціям за 1999 рік. Термін виплати дивідендів не визначений.

У протоколі загальних зборів акціонерів №6 від 02.04.2004р. та №8 від 02.04.2005р. (т. 13, а.с. 69, 76), зазначено, що вказаними зборами затверджений фонд виплати дивідендів – 0 грн., рішення що до встановлення строків виплати дивідендів за попередні періоди не приймалося.

Таким чином, на підставі документів, що надані до справи встановлено, що загальними зборами акціонерів ВАТ “ММК ім. Ілліча” приймалось рішення щодо виплати дивідендів без встановлення термінів повного розрахунку.

Статтею 165 Цивільного кодексу Української РСР, яка діяла на час спірних правовідносин було встановлено, що якщо строк виконання зобов'язання не встановлений або визначений моментом витребування, кредитор вправі вимагати виконання, а боржник вправі провести виконання в будь-який час. Боржник повинен виконати таке зобов'язання в семиденний строк з дня пред'явлення вимоги кредитором, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із закону, договору або із змісту зобов'язання.

У акті перевірки не встановлено факту направлення зазначених вимог акціонерами позивача стосовно виплати заборгованості по дивідендам, а також факти отримання позивачем таких вимог. Внаслідок зазначеного строк позовної давності по сплаті дивідендів не перебіг і тому висновок відповідача викладений у п. 2.1.2 акту перевірки не підтверджується матеріалами справи і не відповідає законодавству.

Пунктом 2.1.3 акту перевірки встановлено (т.1, а.с. 27-29), що в порушення пп. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств” позивач при здійснені бартерних операцій (розрахунки сільгосппродукцією з власниками паїв, натуральні виплати у рахунок оплати праці фізичних осіб) визначав доходи виходячи із фактичної ціни операції, нижчої за звичайні ціни.

Вказаний висновок зроблений відповідачем згідно акту перевірки на підставі книг реалізації позивача по рахунку 701 «Реалізація», листа №4-172-02-09 від 24.06. 2005 року Маріупольського управління статистики, отриманого на запит Державної податкової інспекції у м. Маріуполь №10877/8/26-2 від 24.06.2005 року, у якому вказана середня роздрібна ціна на окремі види продукції та листа Донецького обласного управління сільського господарства та продовольства №к01/1102-32 від 11.07.2005 року, отриманого на запит відповідача по моніторингу заготівельних цін на зернові культури.

З вказаним висновком відповідача погодитися не можна.

Так, відповідно до даних позивача ним були укладені більш ніж 38 тис. договорів з власниками земельних паїв. Зазначені договори є типовими. Однак містять у собі різні істотні умови, як то розмір земельного паю, а також перелік того, що повинен передати Орендатор власнику цього паю. Вказаними договором визначені права та обов’язки сторін, орендна плата, умови розрахунків, умови зміни та розірвання договору, інші умови.

Таким чином вказані договори(т.2, а.с. 18-19 договір №701 від 19.05.03р., т.3, а.с. 1-19) передбачають проведення розрахунків за наданий в оренду земельний пай у формі, іншій, ніж грошова, що у відповідності до відповідності до п. 1.19. ст.1 Закону є бартером.

Інші договори оренди земельного паю, що надані для проведення дослідження також передбачають проведення розрахунків між орендарем та орендодавцем у бартерної формі

До матеріалів справи додано «Обґрунтування ціни на зерно пшениці » (т.9, а.с. 11) де зазначено, що ціна на зерно, що видається у рахунок розрахунків з власниками земельних паїв розраховується шляхом зменшення вартості вказаної продукції, що зафіксована біржовими торгами на вартість транспортування, витрат на елеватор та коригування відносно невідповідності стандартам якості.

Відповідно до акту перевірки відповідач (т.1, а.с. 47) при визначені суми порушення виходив з наступного:

1. З середніх роздрібних цін на сільгосподарську продукцію, що були надані Маріупольським управлінням статистики по місту Маріуполь;

2. З середніх заготівельних цін на зернові культури наданих Донецьким обласним управлінням сільського господарства.

Крім того, відповідно до пояснень працівників відповідача, відповідно до технічного запису були використані встановлені державою закупівельні ціни на певні види сільськогосподарської продукції.

У наданому до матеріалів справи листі №09/3261 від 13.09.2006р. на імя начальника юридичного управління ВАТ «ММК ім. Ілліча» визначено, що «Зерно у рахунок орендної плати реалізовувалось з зернотоків, без транспортування в склад та доставки орендодавцю. Це зерно не було доведено до товарних кондицій.»

Таким чином, на підставі викладеного слід відзначити, що ціни на сільгосппродукцію відповідно до яких відповідачем співставлялась ціна визначена у розрахунках з пайщиками не відповідають умовам розрахунків по оплаті вартості орендованих паїв, а саме, роздрібна ціна на сільгосптовари у м. Маріуполь, або заготівельна ціна співставленні з ціною продажу в сільському господарстві на продукцію відносно до якої визначається її невідповідність державним стандартам якості і ціна якої визначена без врахування транспортування та обробки, повязаної з доведенням продукції до товарного стану.

Тобто за основу повинні були взяті ціни, які існували у певній сільській місцевості( ціни кожного агроцеху позивача). Крім того, відповідачем не надано суду доказів того, що під час перевірки були перевірені усі договори оренди та їх виконання, а також відповідність передаваємої продукції, а також послуг, які надавались у межах конкретних договорів орендодавцям відповідним державним та іншим стандартам, технічним умовам, розцінкам.

Відповідно до довідки від 21.09.06р. №120/2293 за період 2004р.-1-й квартал 2005р. реалізація сільгосппродукції на умовах аналогічних, умовам розрахунків з пайщиками іншим покупцям не відбувалась.

Таким чином, висновки відповідача про порушення пп. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 Закону яке згідно акту перевірки допущене позивачем при здійсненні бартерних операцій, повязаних з розрахунками з власниками земельних паїв шляхом передачі сільпгоспродукції, не підтверджуються матеріалами справи.

Пунктом 2.2.1 акту перевірки встановлено, що позивач у порушення п. 5.1, пп. 5.3.9, п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств” включив до складу валових витрат виплати, здійснені на адресу Закритого акціонерного товариства «Ілліч – Сталь» (пов’язана особа) без наявності документальних доказів, що такі виплати були проведені як компенсація за фактично надані маркетингові та юридичні послуги за договором доручення від 28.12. 1999 року №178/1/276 та додаткових угод до нього (т. 1, а.с 29-32).

У акті перевірки не ставиться під сумнів вартість наданих послуг та механізм ціноутворення, відзначене порушення повязане виключно з відсутністю документів, що свідчать про фактичне надання послуг. Між тим акт перевірки (т.1, а.с. 30) містить посилання на надані для перевірки ЗАТ “Ілліч-Сталь” документі про передачу послуг ВАТ “ММК ім.. Ілліча”, а саме вказуються звіти, відомості, довідки. Згідно акту ДПІ встановлено, що звіти про виконання умов угоди, які є підтвердженням надання маркетингових та юридичних послуг ЗАТ “Ілліч-Сталь” на адресу ВАТ “ММК ім. Ілліча” та підставою для оплати даних послуг, складено на підставі даних про якість на кількість отриманої сировини, наданих структурними підрозділами ВАТ “ММК ім. Ілліча. Актом перевірки не відзначається механізм та документообіг під час перевірки якого зроблений висновок про одержання ЗАТ “Ілліч-Сталь” відомостей від структурних підрозділів ВАТ “ММК ім. Ілліча”, які в подальшому використовувались позивачем як відомості що свідчать про результати виконання ним робот на користь ВАТ “ММК ім. Ілліча”. Актом перевірки відзначається, що ВАТ “ММК ім. Ілліча” має підрозділи завданням яких є виконання функцій аналогічних послугам, що згідно первинних документів надавались ЗАТ “Ілліч-Сталь”, підставою для виключення спірних сум витрат з податкового обліку також є листи контрагентів ВАТ “ММК ім. Ілліча” згідно котрих випливає про відсутність суперечок з ВАТ “ММК ім. Ілліча”, а також вказується на відсутність контактів з ЗАТ “Ілліч-Сталь”. Внаслідок зазначеного порушення згідно акту ДПІ підприємством завищені валові витрати:

- за 1-й квартал 2004р. на 21305086,47 грн.;

- за 1 півріччя 2004р. на 44141070,28 грн.;

- за 9 місяців 2004р. на 62743201,97 грн.;

- за 2004 рік на 94268668,7 грн.;

- за 1-й квартал 2005р. на 21262242,32 грн.

З вказаним висновком відповідача погодитися не можна з наступних підстав.

Закон не містить переліку документів, що є належним підтвердженням фактичного надання товарів (робіт, послуг), між тим у відповідності до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Частиною 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та звітність в Україні» передбачено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Таким чином за наявністю первинних документів, складених у відповідності з вимогами п.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та звітність в Україні», що підтверджують факт надання в досліджуваному періоді товарів (робіт, послуг) від ЗАТ «Ілліч-Сталь» - ВАТ ММК ім. Ілліча на виконання договору №178/1/276 від 28.12.99р. позивач має право на врахування таких витрат у складі витрат відповідного податкового періоду.

Згідно Генерального договору - доручення №178/1/276 від 28.12.99р. ВАТ “ММК ім. Ілліча” доручає ЗАТ “Ілліч-Сталь” виконання представницьких функцій, постачання та збуту товарів, розробку комерційних схем входження у ринки інших країн, організацію рекламних заходів, контроль за своєчасністю та повнотою розрахунків, юридичне та маркетингове обслуговування та інші функції пов’язані з організацією та веденням господарської діяльності підприємства. Договором визначені обовязки сторін, розрахунки та порядок оплати, ціна та вартість, відповідальність сторін, інші умови. Відповідно до п. 4 та п. 5 договору визначено, що вартість послуг, що надаються відповідно до вказаного договору встановлюються в додатках до цього договору.

Доказів того, що такий договір визнаний недійсним сторонами, а також третьою особою суду не надано.

До матеріалів справи надані додаткові угоди до договору №178/1/276 від 28.12.1999р. якими визначений перелік замовлених робот (послуг) та їх вартість. Відповідно до умов, що вказані в додаткових угодах «ЗАТ» Ілліч – Сталь» по закінченню кожного місяця надає «Замовнику» - ММК ім.. Ілліча письмовий звіт про виконану роботу і рахунки на оплату, у відповідності з визначеним розміром в п. 1 цієї угоди.

Також до матеріалів справи надані первинні документі, що відображають відомості про виконання ЗАТ «Ілліч-Сталь» договору №178/1/276 від 28.12.1999р.

Відповідно до супровідних листів на імя виконавчого директора ЗАТ «Ілліч-Сталь» відомості, що є додатками до актів отримані у результаті здійснення вхідного контролю за реєстром, що наданий ЗАТ «Ілліч-Сталь».

Первинні документи, що надані до матеріалів справи по вказаним господарським відносинам містять реквізити що визначені п.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та звітність в Україні» і є такими, що підтверджують надання в досліджуваному періоді робот та послуг від ЗАТ «Ілліч-Сталь» - ВАТ ММК ім. Ілліча на виконання договору №178/1/276 від 28.12.1999р.

Окрім наданих до матеріалів справи актів та звітів, висновок відповідача також спростовує листування між ЗАТ „Ілліч-Сталь” та ВАТ ММК ім. Ілліча пов’язане з господарською діяльністю ВАТ. Вказаними листами ЗАТ „Ілліч-Сталь” надаються ВАТ ММК ім. Ілліча рекомендації щодо вирішення виробничих питань.

Вказані документи є результатом виконання договору №178/1/276 від 28.12.1999р., що повинен бути оплачений на умовах цього договору. Слід відзначити, що відповідно до Закону №334/94-ВР підставою для формування валових витрат є первинний документ що підтверджує факт виконання робот (послуг), а не сам результат робот який у даному випадку відображений як листи, рекомендації, угоди та ін.

Також в матеріалах справи містяться податкові накладні якими підтверджується податковий кредит з ПДВ ВАТ ММК ім.. Ілліча від придбання послуг у ЗАТ „Ілліч-Сталь” по Генеральному договору-доручення №178/1/276 від 28.12.1999р.

Вказані податкові накладні складені у відповідності до наказу ДПА України від 30 травня 1997 р. N165 і додатково підтверджують здійснення першої події при проведенні господарських операцій між ВАТ ММК ім. Ілліча та ЗАТ «Ілліч-Сталь».

Таким чином у результаті дослідження цього питання судом встановлено що висновок відповідача викладений у п. 2.2.1 акту перевірки спростовується матеріалами справи та є таким що зроблений без врахування первинної бухгалтерської та податкової документації позивача.

Пунктом 2.2.4 акту перевірки (т.1, а.с 32-33) встановлено, що в порушення п. 5.1 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” позивач не виключив зі складу валових витрат нестачу феросплавів у 4 кварталі 2004 року на складі № 772 в загальній сумі 386739,46 грн.

Вказаний висновок відповідач обґрунтовується тим, що згідно п. 6.2 Протоколу від 14.12.2004 року засідання постійно діючої інвентаризаційної комісії позивача, нестачу феросплавів по складу № 772 в сумі 386739,46 грн. списано в 4 кварталі 2004 року на собівартість цеху (Дт 23 „Виробництво”), як витрати в межах норми природного убутку. Також у акті перевірки зазначено що відповідачу при проведенні перевірки не було надані для перевірки акти прийняття по кожній партії феросплавів при їх прибутті від постачальників на підприємство, які б свідчили про їх нестачу в результаті транспортування, а тому на думку відповідача це свідчить про те, що втрати феросплавів були пов’язані зі зберіганням на складах підприємства та були виявлені лише при проведенні інвентаризації у грудні 2004 року в результаті чого позивачем були завищені валові витрати по декларації за 2004 рік на 386739 грн.

Згідно Протоколу засідання постійно працюючої інвентаризаційної комісії Відкритого акціонерного товариства „Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” м. Маріуполь (т.1, а.с. 130-144) та Інвентаризаційного опису товарно-матеріальних коштовностей по складу № 772 від 04.10.2004 року встановлена нестача феросплавів на складі ЦПП №772 на суму 448351,52 грн. Вказана нестача згідно протоколу пояснюється природнім убутком запасів в межах встановлених норм. Згідно п. 6 Протоколу (т.1, а.с. 141) вирішено “Нестачу феросплавів по складу № 772 в межах природного убутку на суму 386739,46 грн. врахувати в складі інших операційних витрат з відображенням по рахунку 94,7 “Нестатки та втрати від ушкодження коштовностей”.

У відповідності до ч. 5 ст. 8 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підприємство самостійно: визначає облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку; може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства.

У відповідності до п.6 Стандарту підприємства визначено, що щомісячно проводиться звірення надходжень (приходу), витрат та залишків феросплавів по складу, а також документальне звіряння з бухгалтерією. Вказаний стандарт завірений підписами посадових осіб підприємства, та містить додатки - форми встановлених документів. Змінами 31 до вказаного стандарту, встановлено, що при визначенні втрат слід керуватися методичними вказівками Головного метролога від 07.06.2001р.; нормами втрат при дрібненні, наданими техвідділом; нормами втрат при перевалці, наданими торгово-промисловою палатою України № 228 від 01.06.2001р. Вказаний стандарт завірений підписами посадових осіб підприємства.

У листі Донецької ТПП №107/01.07 від 13.04.2006р. (т.4, а.с. 36) зазначені норми природного убутку феросплавів для низки підприємств при транспортуванні залізним транспортом на відстань до 300 км., а саме для ВАТ “Запорізький завод феросплавів” та ВАТ “Стаханівський завод феросплавів” 0,5% для ВАТ “Нікопільський завод феросплавів” та ВАТ “Краматорський завод феросплавів” 0,33%.

Відповідно до листа Маріупольського відділення ТПП України №228 від 01.06.2001р. визначено, що у теперішній час відповідно до наказу Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000р. вантаж доставлено без втрати якщо різниця між вагою вантажу у пункті відправлення та пункті призначення не перевищує 0,5% маси нетто вантажу. Вказаним листом відзначається, що відомості про нормативну втрату вантажу під час перевантаження в транспортних органах Укрзалізниці не маються. Також відзначається, що у теперішній час діють нормативи природного убутку вантажів під час перевалки з морського транспорту на залізничний встановлені для феросплавів у розмірі 1,05%.

Відповідно до п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 р. N 644 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000 р. за N 862/5083) встановлено, що вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 0,5 % маси всіх інших вантажів.

На законодавчому рівні на теперішній час не встановлені нормативи природного убутку вантажів під час перевалки з залізничного транспорту у місця зберігання.

Частиною 7 ст.9 Кодексу Адміністративного судочинства України встановлено, що уразі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Позивач застосовував у спірних правовідносинах коефіцієнт природного убутку під час транспортування феросплавів у розмірі 0, 5 % від маси вантажу.

Судовим експертом у цій частині проведене дослідження, яке приймається судом. Так, для проведення розрахунків експертом нормативи природного убутку були прийняті такими, що дорівнюють нормативам природного убутку вантажів під час перевалки з морського транспорту на залізничний встановлені для феросплавів у розмірі 1,05%.

На думку судового експерта для визначення відповідності кількості коштовностей, що були списаними у звязку з природним убутком нормативам втрат слід проводити розрахунок ліміту природного убутку відповідно до наданих відомостей про технологічний ланцюг зберігання та транспортування коштовностей на складі №772.

Згідно листа про технологію надходження, зберігання, переробки та відвантаження феросплавів ВАТ «ММК ім. Ілліча» технологічний процес зберігання феросплавів на складі №772 з моменту їх оприбутковування до відвантаження враховує: транспортування в полувагонах від з.д. ваги №14 до місця зберігання на склад №772 на відстань 10,6км.; вивантаження феросплавів у засіки мостовим грейферним краном; завантаження феросплавів у робочу тару; транспортування робочої тари до дробарки; вивантаження феросплавів у дробарку; дроблення феросплавів; завантаження роздроблених феросплавів у контейнер сталеплавильного цеху; транспортування контейнеру до ваги на відстань від 2,6 до 3,1 км.

Таким чином технологічній процес переробки та зберігання феросплавів на складі № 772 враховує:

- 3 етапи транспортування на загальну відстань до 13,6км. – норматив природного убутку 0,5%;

- 4 перевантаження – норматив природного убутку 4*1,05%=4,2%;

- технологічний процес обробки – дроблення – норматив природного убутку:

феромарганець – 0,44%;

феросілікомарганець – 0,23%;

феросиліцій45% – 0,3%;

феросіліцій65% - 0,87%.

Тобто на підставі викладеного судовим експертом при проведенні дослідження встановлено, що з урахуванням технологічного ланцюгу зберігання та переробки феросплавів, що відбувається на складі №772 загальний норматив природного убутку складає:

- для оприбуткування феросплавів один етап транспортування - 0,5% природного убутку, одне перевантаження - 1,05% природного убутку, загалом 1,15%;

- для відвантаження феросплавів два етапи транспортування - 1% природного убутку, три перевантаження 3,15% природного убутку, додається відповідний коефіцієнт природного убутку на дроблення, -

- загалом для сілікомарганця 4,38%;

- загалом для марганцю металевого 4,15% (норматив природного убутку при дробленні не вказаний);

- загалом для феромарганцю 4,59%.

На підставі відомостей, що викладені у таблиці № 4 висновку судового експерта випливає, що загальна кількість отриманого на зберігання сілікомарганцю за період з 01.08.2004р. по 01.10.2004р. складає 10577,57 тн., максимальний розмір природного убутку пов’язаний з транспортуванням та одним етапом перевантаження в під час зберігання – 1,55% - 163,95 тн. За вказаний період з складу було відвантажено роздробленого сілікомарганцю 10351,38тн., максимальний розмір природного убутку пов’язаний з двома етапами транспортування, трьома перевантаженнями та дробленням, загалом для сілікомарганця складає 4,38% - 453,39тн. Таким чином загальний максимальний розмір природного убутку сілікомарганцю в межах природного убутку під час здійснення описаного технологічного процесу за період що інвентаризувався складає 617,34тн. Під час інвентаризації встановлена нестача вказаної сировини у розмірі 40,14тн. що є в межах природного убутку вказаної сировини в межах описаного технологічного процесу.

На підставі викладеного нестача феросплавів (марганець металевий, феромарганець ФМН 78, сілікомарганець брикет МИС бр1, сілікомарганець МИС 17 Р50 загальною вартістю 446620,82грн.) судовим експертом встановлена в межах природного убутку.

Також судом встановлено, що загальна сума порушення визначена актом перевірки у розмірі 386739,46грн., вартість вказаної сировини складає 385009,03грн.

Сума 1730,43грн. належить до нестачі іншої сировини що до якої у матеріалах справи відсутні будь які документи.

На підставі викладеного з урахуванням втрат при визначеному підприємством технологічному процесі, зберігання, транспортування та переробки, відносно порушення позивачем п. 5.1 ст. 5 Закону №334/94-ВР, а також з урахуванням висновків судового експерта встановлено, що висновок відповідача викладений у п.2.2.4 акту перевірки, про необґрунтоване включення до валових витрат вартості нестачі феросплавів у 4 кварталі 2004р. у загальній сумі 385009,03 грн. є таким що не підтверджується матеріалами справи.

Висновок відповідача щодо не виключення зі складу валових витрат 1730,43 грн. позивачем не спростований.

Пунктом 2.2.6 акту перевірки встановлено, що позивачем в порушення пп. 5.4.9 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств” віднесено до складу валових витрат витрати на утримання, експлуатацію та забезпечення основної діяльності об’єкту соціальної інфраструктури, придбаного після 01.07.1997 року – санаторно – курортного оздоровчого комплексу „Ай- Даніль”.

Згідно акту перевірки (т.1, а.с. 34) в наслідок вказаного порушення підприємством завищені валові витрати: за 1-й квартал 2004р. на 2892800грн.; за 1-е півріччя 2004г. на 6588500грн.; за 9 місяців 2004г. на 9451100грн.; за 2004г. на 13190200грн..; за 1-й квартал 2005г. на 3739700грн.

Як вбачається із матеріалів справи Санаторно-курортний оздоровчій комплекс “Ай-Даниль” є підрозділом ВАТ «ММК им. Ілліча» без права юридичної особи (довідка Державного комітету статистики №09/2-6-06/2177 (т.2, а.с. 23). Основним видом діяльності вказано підрозділу за КВЄД є “Діяльність санаторно-курортних організацій”. Вказаний санаторно-курортний комплекс придбаний ВАТ “ММК “ім. Ілліча” у Фонду майна Автономної Республіки Крим на підставі договору укладеному 21.10.2003 року (т.4, а.с. 61-69). Майно комплексу значиться переданим у власність ВАТ “ММК ім. Ілліча” на підставі акту від 24.10.2003 року (т.4, а.с. 70-75) та акту від 14.11.03р. (т.4, а.с. 76-82).

З Положення про санаторно-курортний комплекс “Ай-Даніль” (т.2, а.с. 29-33) випливає, що СКОК “Ай-Даніль” - структурний підрозділ ВАТ “ММК ім. Ілліча”, що забезпечує кваліфіковане санаторно-курортне лікування працівників ВАТ, членів їх родин та пенсіонерів ВАТ. Вказаним положенням встановлені загальні положення, завдання та функції, фінансова та економічна діяльність підрозділу. Пунктом 1.8 ст.1 вказаного Положення визначено, що СКОК “Ай-Даніль” у своїй роботі керується Статутом ВАТ, Колективним договором ВАТ, вказаним Положенням про структурний підрозділ, наказами, положеннями, інструкціями Міністерства охорони здоровя України. Пункт 3.3. ст. 3 „Фінансова та економічна діяльність” вказаного Положення визначає, що СКОК “Ай-Даніль” забезпечує ведення комерційної діяльності у відповідності до Стандарту ВАТ “ММК ім. Ілліча” СТП 227-15.03-2000 “Порядок ведення договірної роботи на комбінаті”, іншими нормативними документами ВАТ.

Відповідно п. п. 14.1 ст. 14 Колективного договору ВАТ “ММК ім. Ілліча” визначено “Утримувати за рахунок коштів соціального розвитку СКОК “Ай-Даніль”. Використання коштів профбюджету робити на підставі кошторису (Дотаток № 4)” Згідно пп. 14.10.1 оплата путівок в СКОК “Ай-Даніль” робиться у розмірі 10% від повної вартості якщо член профспілки придбає її вперше та у розмірі 30% від повної вартості якщо він вже придбав її за 10%. (т. 7 а.с.50-53). Також у додатках до колективного договору №27 визначені умови придбання путівок їх вартість та загальні умови надання курортних послуг. Вартість путівок що сплачується відпочиваючим визначена у п.14 Положення.

Згідно кошторису використання коштів на утримання соціальної сфери у 2004 році (т.7, а.с. 57) передбачені витрати на утримання СКОК “Ай-Даніль” у сумі 19000 тис. грн.

Пунктом 5.1. ст. 5 Закону України № 334 від 28.12.1994 року передбачено. що сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1., пункту 5.2 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” передбачено, що суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Підпунктом 5.4.9., пункту 5.4 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” передбачено, що до валових витрат відносяться витрати платника податку на утримання, експлуатацію та забезпечення основної діяльності таких об'єктів соціальної інфраструктури, що перебували на балансі та утримувалися за рахунок такого платника податку на момент набрання чинності цим Законом (крім капітальних витрат, які підлягають амортизації): закладів охорони здоров'я, пунктів безоплатного медичного обстеження, профілактики та допомоги працівникам; спортивних залів і площадок, що використовуються безоплатно для фізичного оздоровлення та психологічного відтворення працівників, клубів і будинків культури, в разі якщо вони не використовуються для надання платних послуг та іншої комерційної діяльності (крім будинків відпочинку, туристичних баз та інших подібних закладів).

Таким чином у відповідності до вказаних норм витрати, понесені платником податку належать до урахуванню у складі валових витрат за умови якщо: витрати понесені у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці; витрати понесені у зв'язку з утриманням, експлуатацією та забезпечення основної діяльності таких об'єктів соціальної інфраструктури, що перебували на балансі та утримувалися за рахунок такого платника податку на момент набрання чинності цим Законом.

Слід відзначити, що у відповідності до п. 5.11 вказаного Закону установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Таким чином у звязку з тим, що пп. 5.4.9 конкретизується податковий облік витрат понесених платником податку на утримання об'єктів соціальної інфраструктури, що перебували на балансі та утримувалися за рахунок такого платника податку на момент набрання чинності цим Законом, але не встановлюються обмеження що до податкового обліку витрат сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці у звязку з експлуатацією санаторію, то при умовах що експлуатація санаторію повязана з отриманням доходу, вказані витрати відповідно підлягають врахуванню у складі валових витрат.

Відповідно до матеріалів справи та згідно до висновку судового експерта, при проведенні судово економічної експертизи встановлений факт реалізації позивачем путівок та зарахування на розрахунковий рахунок вказаного підрозділу коштів в оплату вартості путівок.

Як вбачається із матеріалів справи позивачем здійснювався продаж санаторно - курортних путівок за готівкові кошт, як профкому ВАТ „ММК ім. Ілліча” що є окремою юридичною особою, так і іншим суб’єктам , в тому числі і громадянам, що не є резидентами України.

На підставі викладеного у результаті здійснення господарської діяльності СКОК “Ай-Даніль” повязаної з наданням оздоровчих послуг на платної основі отримані доходи які підлягають включенню до складу валових доходів платника податку.

При проведенні судової експертизи експертом встановлено, що за період з 01.01.2004р. по 01.04.2005р. у складі валових доходів позивача враховані доходи структурного підрозділу СКОК “Ай-Даніль” які склали 14309,4 тис. грн. у тому числі:

- за 2004р. у звязку з реалізацією путівок у сумі 9303,5 тис.грн.;

- за 1-й квартал 2005р. у звязку з реалізацією путівок у сумі 2234,8 тис.грн.

Вказані доходи, позивача відображені у рядку 01.1 декларацій з податку на прибуток за відповідні податкові періоди.

Загальна сума доходів СКОК “Ай-Даніль” відповідає листу ВАТ “ММК ім. Ілліча” що до складу та розміру доходів отриманих від господарчої діяльності СКОК “Ай-Даніль”.

На підставі вищевикладеного судом встановлено, що витрати на утримання СКОК “Ай-Даніль” понесені у звязку з отриманням доходів по господарським операціям з реалізації путівок і наданням інших оздоровчих послуг, тому вказані витрати на підставі п. 5.1 пп. 5.2.1. п.5.2 ст. 5 Закону „Про оподаткування прибутку підприємств” підлягають врахуванню у складі валових витрат підприємства.

Також при розгляді справи судом встановлено, що за результатами перевірки позивача встановлені також інші порушення податкового законодавства, що ним не оскаржуються, а саме:

- порушення п. 5.1, ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, що знайшло своє відображення у завищенні витрат на суму 529200,00грн у результаті включення до складу валових витрат вартості продукції що втрачена при реалізації;

- порушення п. 5.1, пп. 5.3.9 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, що знайшло своє відображення у завищенні валових витрат у розмірі 359645 грн. у результаті включення до складу валових витрат, витрат на ПММ використаних не у господарській діяльності;

- порушення п. 5.9 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, що знайшло своє відображення у занижені доходів у розмірі 27100,0грн. у результаті не обґрунтованого списання вартості ПММ;

- порушення п. 4.1 пп. 4.1.1 ст. 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”,, що знайшло своє відображення у занижені доходів у розмірі 394393 грн. у результаті не повного урахування доходів від реалізації товарів по агроцеху №18.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАСУ встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (норма процесуального закону).

Однак, при цьому частиною 1 ст. 71 КАСУ встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Тобто відповідно до ч. 1 ст. 71 кожна сторона повинна довести ті обставини на яких ґрунтуються її вимоги (обмеження встановлені лише у ст. 72), але відповідно до частини 2 обов’язок доказування лежить на відповідачі.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КАСУ належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 4 цієї ж статті передбачено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частиною 2 ст. 69 КАСУ встановлено, що докази суду надають особи, які беруть участь у справі.

Згідно до ч. 1 ст. 138 КАСУ предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення.

Однак, відповідних доказів суду позивачем не надано.

При досліджені матеріалів справи суд встановив, що 29.11.2005р. згідно листа Державної податкової адміністрації у Донецькій області №18936/10/25-013-2 від 21.11.2005р. в межах апеляційного оскарження податкового повідомлення – рішення № 0000222330/3 від 24.02.2006 року Державною податковою інспекцією у м. Маріуполь Донецької області проведена документальна перевірка позивача про що складена Довідка №13/23-113/001911129 „Про результати документальної перевірки Відкритого акціонерного товариства „Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча за період з 01.01.2004р. по 01.04.2005р.

При проведенні вказаної перевірки встановлено, що за результатом розгляду апеляційної скарги позивача і долучених до неї документів встановлено, що витрати позивача на утримання та експлуатацію житлового фонду ХМФ за перевіряємий період складають 4 314 495 грн., а саме:

- 1 квартал 2004 року 694 918, 33 грн.;

- 2 квартал 2004 року 796 388, 9 грн.;

- 3 квартал 2004 року 1 110 77,56 грн.;

- 4 квартал 2004 року 978 405,09 грн.;

- разом 2004 року 3 580 489,88 грн.;

- 5 квартал 2005 року 734 005, 12 грн.

Сума витрат, що включена позивачем до складу валових витрат (рядок декларації 04.12 „Інші витрати”) склала 50% від загальної суми витрат і становить 2 157 247,5 грн. в тому числі:

- 1 квартал 2004 року 347 459,16 грн.;

- 2 квартал 2004 року 398 194,45 грн.;

- 3 квартал 2004 року 555 388, 78 грн.;

- 4 квартал 2004 року 489 202, 55 грн.;

- разом 2004 року 790 244, 94 грн.;

- 1 квартал 2005 року 367 002, 56 грн.

Таким чином у ході судового розгляду справи встановлено та підтверджено відповідачем, що позивач у період часу з 2004 року по перший квартал 2005 року занизив валові витрати на 2 157 247,50 грн. по утриманню житлового фонду ХМФ, який знаходиться на балансі позивача.

З врахуванням фактів, що встановлені у ході судового розгляду справи при дослідженні акту перевірки „Про результати комплексної перевірки дотримання вимог податкового і валютного законодавства Відкритого акціонерного товариства „Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” за період з 01.01.2004 рік по 01.04.2005 рік” №13/23-111/00191129 від 15.08.2005р., довідки №13/23-113/001911129 „Про результати документальної перевірки Відкритого акціонерного товариства „Маріупольський металургійний комбінат ім.. Ілліча за період з 01.01.2004р. по 01.04.2005р. з врахуванням висновку судово – економічної експертизи №132/24 та поясненні –розрахунку до висновків судово – економічної експертизи №132/24 судом встановлено, що за результати роботи позивача за 2004 рік зайво нарахований податок на прибуток у сумі 341 786 грн., у першому кварталі занижено зобов’язання по сплаті податку на 139685 грн., разом за перевірений період позивачем зайво нарахований податок на прибуток у сумі 202 101 грн..

Таким чином у ході судового розгляду справи не встановлено заниження позивачем податкового зобов’язання з податку на прибуток за перевірений період, а тому і не має підстав для нарахування штрафних (фінансових) санкцій що зазначенні в оскаржуваному податковому повідомленні - рішенні.

При цьому суд не приймає посилання позивача, на той факт що податкове повідомлення – рішення 0000222330/3 від 24.02.2006 року є недійсним у зв’язку з тим, що Державна податкова адміністрація України при постановлені рішення №1408/6/25-0115 від 16.02.2006 року перевіряла податкові повідомлення – рішення № 0000222330/1 від 05.10.2005 року та № 0000222330/0 від 17.08.2005 року, без дослідження правомірності прийняття податкового повідомлення рішення № 0000222330/2 від 13.12.2005 року, що є порушенням абзацу 3, пп. 5.2.2, п.5.2 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2180 від 21.12.2000 року, абзацу 1 та 6 п.10 Положення „Про порядок розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби в України”, затвердженого наказом ДПАУ від 02.03.2001 року № 82, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 15.03.2001 року №238/5429.

Підпунктом 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181 від 21.12.2000 року встановлено що У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. У разі коли контролюючий орган надсилає платнику податків рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий платник податків має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня, а при повторному повному або частковому незадоволенні скарги - до контролюючого органу вищого рівня із дотриманням зазначеного десятиденного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного двадцятиденного строку для відповіді на нього. З урахуванням положень пункту 16.2 статті 16 цього Закону керівник відповідного контролюючого органу (або його заступник) може прийняти рішення про продовження строків розгляду скарги платника податків понад строки, визначені в абзаці першому цього підпункту, але не більше шістдесяти календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення двадцятиденного строку, зазначеного в абзаці першому цього підпункту. Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом двадцятиденного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу (або його заступника), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків. Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника контролюючого органу (або його заступника) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення двадцятиденного строку, зазначеного в абзаці першому цього підпункту. Остаточне рішення вищого (центрального) органу контролюючого органу за заявою платника податків не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене у судовому порядку.

Тобто згідно діючого законодавства, якщо платник податків не згоден з остаточним рішенням вищого контролюючого органу він може його оскаржити в судовому порядку.

Позивачем не заявлена вимога щодо оскарження рішення Державної податкової адміністрації України від 16.02.2006 року №1408/6/25-0115, а тому вказане рішення не може бути предметом розгляду у цієї справи у зв’язку з не підсудністю зазначеної справи суду.

З огляду на викладене позов підлягає задоволенню.

На підставі вищенаведеного, керуючись п. 1.19 ст. 1, пп. 4.1.6, п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.2.1, пп. 5.2.2 п. 5.2, , пп. 5.4.9 п. 5.4 ст.5, пп. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, ст.ст. 5, 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та звітність в Україні”, ст. 165 Цивільного Кодексу Української РСР, пп. 5.2.2, п. 5.2 ст. 5, пп. 17.1.3п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-44, 47-51, 53, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 160-163, 167, 185-186, 254, пунктами 6,7 розділу 7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Відкритого акціонерного товариства „Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” м. Маріуполь про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Маріуполь №0000222330/3 від 24.02.2006 року за участю третьої особи без самостійних вимог Закритого акціонерного товариства „Ілліч - Сталь”, задовольнити у повному обсязі.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Маріуполь №0000222330/3 від 24.02.2006 року.

Присудити Відкритому акціонерному товариству “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” м. Маріуполь (87504, м. Маріуполь, вул. Левченко 1, п/ р 26002301510044 в Іллічевському головному відділенні АК ПІБ, МФО 334442, ЄДРПОУ 00191129) з Державного бюджету України судовий збір у сумі 3, 40 грн.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 13.11.2006 року в присутності представників сторін, третьої особи.

Постанова виготовлена у повному обсязі 20.11.2006 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня складання постанови у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Кониченко О.М.