Ухвала суду № 31813752, 11.06.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2013 року Справа № 36014/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Попка Я.С., Клюби В.В.,

з участю секретаря судового засідання Курніцької Б.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2010 року у справі за позовом колективного виробничого підприємства монтажне управління № 13 «Електропівденьзахідмонтаж» до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

У вересні 2010 року колективне виробниче підприємство монтажне управління № 13 «Електропівденьзахідмонтаж» (далі - КВП) звернулося до суду із позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області (Нетішинське відділення) (далі - ОДПІ) № 0000172300/0/3777 від 23 квітня 2010 року, № 0000172300/1/4553 від 17 травня 2010 року, № 0000172300/2/5998 від 22 червня 2010 року, № 0000172300/3/8535 від 01 вересня 2010 року, якими підприємству визначено податкове зобов'язання по орендній платі за землю з юридичних осіб в сумі 68631,92 грн., з яких 45754,61 грн. за основним платежем та 22877,31 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2010 року у справі № 2а-6941/10/2270 позов було задоволено.

У поданій апеляційній скарзі ОДПІ просить зазначену постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову КВП. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що ОДПІ (Нетішинське відділення) було проведено планову виїзна перевірка КВП з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 31.12.2009 року, за результатами якої складено акт перевірки №435/23/04742425 від 12.04.2010 року, підписаний позивачем без зауважень та заперечень.

У ході перевірки встановлено, що КВП є платником орендної плати за землю, користується земельною ділянкою несільськогосподарського призначення площею 1,518 га, наданою в тимчасове користування згідно договору оренди від 10.02.2005 року, укладеного з Нетішинською міською радою. Розмір орендної плати відповідно до п.4.1 договору оренди від 10.02.2005 року становить 1375,85 грн. у місяць. Пунктом 4.2 зазначеного договору передбачено, що розмір орендної плати переглядається для земель несільськогосподарського призначення один раз на два роки у разі зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції.

Додатковою угодою до договору оренди земельної ділянки, укладеною з Нетішинською міською радою 21.02.2008 року, було внесено зміни до п.4.1 Договору та визначено розмір орендної плати за земельну ділянку у 1485,13 грн. в місяць. Строк дії договору оренди від 10.02.2005 року, з врахуванням умов додаткової угоди, до 10.02.2009 року. Разом з тим, земельна ділянка площею 1,5180 га використовується КВП по даний час, що підтверджується листом управління Держкомзему у м. Нетішин від 18.02.10 №11-03-05/184.

Після закінчення дії додаткового договору (угоди) від 21.02.2008 року до вказаного договору оренди земельної ділянки КВП продовжувало нараховувати та сплачувати орендну плату за землю у терміни, передбачені чинним законодавством по даний час, змінюючи її розмір лише із щорічною індексацією грошової оцінки землі, без внесення змін до договору оренди від 10.02.2005 року.

Листом Нетішинської міської ради Хмельницької області від 04.02.09р. №11/01-13- 438/09 КВП повідомлено, що з метою сплати орендної плати за землю нормативна грошова оцінка земель м. Нетішин підлягає індексації станом на 01.01.2009 року з коефіцієнтом 1,184 та відповідно до статті 63 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» застосовуються ставки земельного податку, встановлені ст. 6 та ч. 1 ст. 7 Закону України «Про плату за землю» (далі - Закон № 2535), а також зроблено посилання на рішення тридцять першої сесії Нетішинської міської ради V скликання від 27.05.08р. № 12.

Згідно з п. 1 рішення 31 сесії Нетішинської міської ради V скликання від 27.05.2008 року № 12 розмір орендної плати за земельні ділянки, які відносяться до категорії «Землі промисловості», становить 3% до грошової оцінки землі. Зазначене рішення набирає чинності від дня оприлюднення у газеті «Нетішинський вісник» та було оприлюднене 06.06.2008 року у газеті «Нетішинський вісник» №23 (1365).

Відповідно до рішення тридцять дев'ятої сесії Нетішинської міської ради V скликання від 03.03.2009 року № 69 дію договору оренди земельної ділянки площею 1,518 га продовжено до 07.02.2014 року.

Фактично місячна орендна плата за землю, з врахуванням рішення 31 сесії Нетішинської міської ради V скликання від 27.05.2008 року № 12, мала б становити за червень 2008 року - 3094,02 грн., за липень - грудень 2008 року - 3712.83 грн., за січень - грудень 2009 року - 4275.83 грн.

Таким чином, перевіркою встановлено, що КВП порушено статті 2, 5, 13 Закону № 2535 та ст. 21 Закону України «Про оренду землі» (далі - Закон № 161) за період з 06.06.2008 року по 31.12.2009 року, внаслідок чого занижено суму орендної плати за землю на 45754,61 гри.

На переконання апелянта, суд прийшов до помилкового висновку про те, що єдиним документом, який безпосередньо регулює відносини орендаря та орендодавця по питаннях оренди земельної ділянки, у тому числі і розмір орендної плати за землю, є договір оренди земельної ділянки.

Одночасно апелянт наголошує на тому, що після закінчення перевірки та прийняття відповідного рішення позивачем все ж була укладена додаткова угода № 068 від 05.07.2010 року про встановлення ставки орендної плати у розмірі 4528,0 грн. у відповідності до рішення сесії Нетішинської міської ради від 27.05.2008 року №12. і термін дії додаткової угоди встановлено з 08.02.2009 року.

Представник КВП у ході апеляційного розгляду заперечила обґрунтованість поданої апеляційної скарги та просила залишити її без задоволення.

Представник апелянта на виклик апеляційного суду не прибув, що не перешкоджає розгляду справи на підставі ч. 4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.

Задовольняючи позов КВП, суд першої інстанції виходила із того, що єдиним документом який безпосередньо регулює відносини орендаря та орендодавця по питаннях оренди земельної ділянки, у тому числі і розмір орендної плати за землю є договір оренди земельної ділянки, умови якого повинні відповідати вимогам чинного законодавства.

Нетішинська міська рада та позивач уклали договір оренди земельної ділянки № 040574500013 від 10 лютого 2005 року строком дії на чотири роки. Згідно п. 4.1 ч. 4 вказаного договору орендна плата за землю становила 1375,85 грн. Додатковим договором від 21 лютого 2008 року до договору оренди земельної ділянки від 10 лютого 2005 року позивачу була встановлена орендна плата за землю у розмірі 1485,13 грн., тобто п. 4.1 договору був викладений у новій редакції.

Рішенням 39 сесії Нетішинської міської ради 5 скликання № 69 від 3 березня 2009 року дію договору оренди земельної ділянки від 10 лютого 2005 року продовжено до 7 лютого 2014 року.

За рішенням 31 сесії Нетішинської міської ради 5 скликання № 12 від 27.05.2008 року розмір орендної плати за земельні ділянки, які відносяться до категорії землі промисловості, становить 3 % до грошової оцінки землі.

Разом з тим, єдиним письмовим зверненням Нетішинської міської ради до позивача з питань оренди земельної ділянки був лист від 04.02.2009 року в якому врегульовувалось питанні про індексацію грошової оцінки земель, копія якого додана до матеріалів справи.

Відповідач, приймаючи спірні податкові повідомлення - рішення, діяв всупереч ст. 19 Закону № 2535 та ст. 21 Закону № 161, тобто втрутився у правовідносини між орендарем та орендодавцем, які врегульовані договором оренди земельної ділянки.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування», чинного на час виникнення спірних правовідносин, плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) належить до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до приписів ст. 124 Земельного кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. ст. 1, 3, 4, 5 Закону № 161 оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Об'єктами оренди землі є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, Рада Міністрів АРК та Кабінет Міністрів України в межах повноважень, визначених законом. Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

Згідно ст. 13 Закону № 161 договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Однією із істотних умов договору оренди земельної ділянки, як це передбачено ст. 15 вказаного Закону, є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Статтею 21 Закону № 161 встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до вимог Закону України «Про плату за землю»).

Відповідно до ст. ст. 2, 5 Закону № 2535 використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, також земельної частки (паю), і землекористувач, у тому числі орендар.

Згідно ст. 13, 14, 17 Закону № 2535 підставою для нарахування земельного податку є дані земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Статтею 19 Закону № 2535 встановлено, що розмір, умови і г строки внесення орендної плати за землю встановлюються за угодою сторін у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності).

Відповідно до статей 14, 20 Закону № 161 договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Статтею 33 цього ж Закону передбачено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

Відповідно до статті 21 зазначеного Закону, розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України «Про плату за землю»). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

З огляду на викладене, апеляційний суд погоджується із думкою суду першої інстанції про те, що до внесення змін у договір оренди земельної ділянки шляхом укладення додаткового договору між позивачем та Нетішинською міською радою № 068 від 05 липня 2010 року у позивача не було правових підстав для нарахування та сплати орендної плати з урахуванням п. 1 рішення тридцять першої сесії Нетішинської міської ради V скликання від 27.05.2008 року № 12, відповідно до якого розмір орендної плати за земельні ділянки, які відносяться до категорії «Землі промисловості», становить 3% до грошової оцінки землі.

Покликання апелянта на те, що термін дії додаткової угоди встановлено з 08.02.2009 року, на переконання апеляційного суду, не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки відповідно до п. 7 додаткової угоди № 068 від 05.07.2010 року вона набирає чинності після підписання сторонами і державної реєстрації.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а відтак апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України апеляційний суд,

УХВАЛИВ :

апеляційну скаргу Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2010 року у справі № 2а-6941/10/2270 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Ухвала у повному обсязі складена 12 червня 2013 року.

Головуючий суддя Т.В.Онишкевич

Судді Я.С.Попко

В.В.Клюба