Ухвала суду № 31813279, 17.04.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/729/13 17.04.2013 17.04.2013 17.04.2013

Провадження №22ц/784/923/13 Головуюча в першій інстанції Саукова А.А.

Категорія 27 Доповідач в апеляційній інстанції Довжук Т.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Галущенка О.І.,

суддів: Колосовського С.Ю., Довжук Т.С.,

при секретарі судового засідання Шпонарській О.Ю.,

за участю представника позивача ОСОБА_3,

представника позивача ОСОБА_4,

відповідачки ОСОБА_5,

представника відповідачки ОСОБА_6,

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_5

на рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 21 січня 2013 року за позовом

ОСОБА_3

до

ОСОБА_5

про стягнення боргу

та зустрічним позовом

ОСОБА_5

до

ОСОБА_3

про визнання угоди недійсною,

В С Т А Н О В И Л А :

19 липня 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, який в подальшому уточнив, до ОСОБА_5 про стягнення 9720 грн. боргу.

Позивач зазначав, що 12 лютого 2012 року передав відповідачці у борг 5400 грн. з виплатою 10% від суми займу за кожен календарний місяць прострочення повернення боргу, про що останньою було складено розписку. Згідно зазначеної розписки, вказані грошові кошти відповідачка повинна була повернути в місячний строк, а саме до 12 березня 2012 року.

Посилаючись на те, що відповідачкою порушені строки сплати боргу позивач просив стягнути з неї 5400 грн. боргу та 4320 грн. пені за неналежне виконання боргового зобов'язання.

17 вересня 2012 року ОСОБА_5 звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_3 про визнання угоди недійсною. В обґрунтування свого позову зазначала, що неофіційно працювала у ПП ОСОБА_3 продавцем кіоску, але він ввів її в оману відносно недостачі товару та насильницьким шляхом почав вимагати повернення грошей і примусово змусив написати розписку про отримання позики в розмірі 5400 грн.

Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 21 січня 2013 року первісний позов задоволено. Ухвалено стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 борг у розмірі 5400 грн. та 4320 грн. пені. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 відмовлено. Також вирішено питання щодо судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_3 в задоволенні позову, а зустрічний позов задовольнити. На думку апелянта, рішення суду є необґрунтованим, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін та їх представників, дослідивши надані докази та перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду із позовом про стягнення боргу. В суді першої інстанції та апеляційної інстанції він не заперечував, що відповідачка працювала у нього продавцем у кіоску на ринку «Південний» без укладання трудового договору та 12 лютого 2012 року надала розписку про отримання від нього в позику 5400 грн. з виплатою пені в розмірі 10% від суми займу за кожен календарний місяць прострочення боргу (а.с. 9).

В судовому засіданні апеляційної інстанції позивач також пояснив, що у лютому 2012 року було виявлено нестачу в касі кіоску в розмірі 5400 грн., у зв'язку з чим відповідачка і написала йому розписку про отримання в позику зазначеної суми.

В трудових відносинах з позивачем ОСОБА_5 не знаходилась та договір про матеріальну відповідальність не укладався.

Колегія суддів вважає, що між сторонами виникла новація боргу, який виник із договору підряду у позикове зобов'язання.

Новація - це спосіб припинення зобов'язання за домовленістю сторін про зміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами згідно з вимогами ч. 2 ст. 604 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст.1053 ЦК України за домовленістю сторін борг, що виник із договорів купівлі-продажу, найму майна або іншої підстави, може бути замінено позиковим зобов'язанням.

Юридичною підставою договору позики, що виникає при новації, є угода сторін про припинення первісного зобов'язання.

Так, матеріалами справи підтверджується, що між ОСОБА_3, як підприємцем, та ОСОБА_5 було укладено договір підряду.

Сторони по справі не заперечують, що боргова розписка була укладена внаслідок виявлення в касі нестачі.

Тобто, між сторонами існувало цивільно-правове зобов'язання, які припинено з наступною заміною на позикове зобов'язання.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що відповідачка, як позичальник, не виконала обов'язку перед позикодавцем щодо повернення суми позики у встановлений термін, а тому обґрунтовано задовольнив первісний позов.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову про визнання угоди недійсною, суд виходив з його недоведеності.

По суті правильно відмовивши у зустрічному позові, суд неправильно визначився з підставами такої відмови.

Відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

Тобто, розписка має значення доказу, який оцінюється судом в порядку ст. 212 ЦПК України і не може визнаватися недійсним.

Статтею 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Як вбачається із зустрічної позовної заяви, ОСОБА_5 заперечує надання розписки боргу на тій підставі, що фактичної передачі грошових коштів не було, появу розписки пов'язувала з тим, що ОСОБА_3 ввів її в оману стосовно наявності нестачі у кіоску, де вона раніше працювала, власником якого є ОСОБА_3 та, що розписка була написана під психічним тиском та з використанням погроз.

В матеріалах справи наявна постанова про відмову в порушенні кримінальної справи від 01 червня 2012 року за заявою ОСОБА_5, але щодо утримання ОСОБА_3 належного їй паспорту громадянки України (а.с. 36).

Крім того, при зверненні до органів внутрішніх справ ОСОБА_5 не заперечувала факту добровільного надання розписки про отримання позики замість нестачі, яка виникла за час її праці у кіоску ОСОБА_3, що вказує на вільне волевиявлення ОСОБА_5 на укладання угоди про припинення первісного зобов'язання по нестачі з наступною заміною на позикове зобов'язання

При цьому, будь-які письмові докази надання розписки боргу замість нестачі під впливом обману, психічним тиском, погроз в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, суд першої інстанції вирішив справу по суті згідно із законом, його висновки щодо стягнення боргу є такими, що відповідають матеріалам справи, а обставини на які посилається відповідачка, в силу вимог ч. 2 ст. 59 ЦПК України, ст. 1051 ЦК України не можуть мати істотного значення для правильного вирішення справи.

Доводи апеляційної скарги, що рішення суду є необґрунтованим, а висновки суду не відповідають обставинам справи є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду є законним і обґрунтованим, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити, а рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 21 січня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді