Рішення № 31813040, 11.06.2013, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2013 року Справа № 925/703/13

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Спаських Н.М., з секретарем судового засідання Волна С.В., за участю представників сторін:

від позивача: Рабеко М.М. - адвокат;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом Спілки з обмеженою відповідальністю "Ламбертіс" м. Варшава Польща до приватного підприємства "Транс-Логіст" про стягнення 85 989,05 грн. (10 758,05 доларів США)

ВСТАНОВИВ:

Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача 10 245,76 доларів США попередньої оплати за не отриманий від відповідача товар та 512,29 доларів США неустойки (пені) за непоставку товару у встановлений строк на підставі умов контракту № 71/06/2012 від 01.10.2012 року, укладеного між сторонами.

20.05.2013 року позивач подав суду заяву про збільшення позовних вимог (а.с. 23) і просить стягнути з відповідача 10 245,76 доларів США попередньої оплати та 7 377,12 доларів США неустойки (пені), яку суд прийняв до розгляду як подану в порядку ст. 22 ГПК України.

В ході розгляду справи позивач подав заяву про зменшення позовних вимог до стягнення з відповідача лише 10 245,76 доларів США попередньої оплати за не отриманий від відповідача товар та 512,29 доларів США неустойки (пені) за первісними позовними вимогами. Суд також приймає дану заяву до розгляду, оскільки у відповідності до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити або зменшити позовні вимоги.

Також позивач просить в якості судових витрат стягнути з відповідача 15 000,00 грн. на адвокатську допомогу.

Представник відповідача, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, свого представника в жодне судове засідання не направив, заперечень проти позову суду не надав.

Заслухавши доводи та пояснення представника позивача, дослідивши наявні в справі матеріали, суд вважає, що зменшені позовні вимоги до стягнення 10 245,76 доларів США попередньої оплати за не отриманий товар та 512,29 доларів США неустойки підлягають до повного задоволення, виходячи з наступного:

У відповідності до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З матеріалів справи вбачається, що 01 жовтня 2012 року між приватним підприємством "Транс-Логіст" (далі - Продавець) та Lambertis sp.z o.o., (далі - Покупець) було укладено контракт № 71/06/2012 (далі - Контракт, а.с. 5-8), за умовами якого Продавець зобов'язався продавати, а Покупець купувати: гранули паливні (палети) із лузги соняшника в кількості 500 ( +-10%) тонн в місяць (далі - Товар) на загальну суму 870 000 USD на умовах, викладених в даному контракті (п. 1.1. Контракту).

Строк поставки товару і дія контракту з 01.10.2012 року по 01.09.2013 року ( п. 3.7 контракту).

Згідно п.п. 2.1.Контракту Покупець купує у Продавця товар по ціні за 1 (одну) тонну:

- 143 USD за 1 (одну) тонну на умовах DAP Поланець (Польща).

- 145 USD за 1 (одну) тонну на умовах DAP Скавина (Польща).

- 145 USD за 1 (одну) тонну на умовах DAP Катовице (Польща).

Згідно п. 8.1 Контракту, після отримання специфікації з вказівкою кількості товару по електронній пошті Продавець відправляє Покупцю рахунок-фактуру на суму згідно ціни вказаного Товару, погоджуючи курс долара США на день оплати, відносно курсу Національного Банку України, який буде основою для здійснення банківського переказу.

Після отримання рахунка - фактури Покупець на протязі 2 (двох) банківських днів перераховує 100 % вказаної в ній суми на банківський рахунок Продавця та підтвердження банківського переказу відправляє Продавцю по електронній пошті, недільної поставки погодженого сторонами, які підлягають оплаті партії товару об'ємом по 110 тонн кожна, а також після відправки першої партії товару проводить слідуючи передоплату на слідуючу партію товару згідно рахунку - фактури (п. 8.2 контракту).

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Суд вважає, що за правовою природою укладена між сторонами угода є договором поставки, що відповідає ст. 712 ЦК України, за змістом якої - за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Загальні умови виконання господарських зобов'язань визначені ст. 193 Господарського кодексу України, згідно з якою суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначена стаття узгоджується з приписами ст. 526 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статей 599 та 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи і стверджується позивачем, він свої зобов'язання за контрактом між сторонами виконав та перерахував відповідачу 31 900,00 дол. США, а саме:

- 09 листопада 2012 - 3 190,00 дол. США,

- 07 листопада 2012 року - 12 760,00 дол. США,

- 24 жовтня 2012 року - 12 760,00 дол. США,

- 10 жовтня 2012 року - 3 190,00 дол. США ( а.с.9-12).

Заперечень проти неотримання вказаних коштів відповідач суду не надав. Вказані грошові кошти прийняті відповідачем та не поверталися позивачу.

Згідно доводів представника позивача, відповідачем були здійснені поставки товару 23.10.2012 р., 01.11.2012 р., 02.11.2012 р. на суму 15 609,25 дол. США, 13.11.2012 р. на суму 2 905,76 дол. США, 11.12.2012 р. на суму 3 139,25 дол. США, а в цілому на суму 21 654,26 дол. США.

Таким чином відповідачем не поставлено товару на користь позивача на суму 10 245,74 дол. США (31 900,00 - 21 654,26 доларів США).

Позивач з метою досудового врегулювання спору направляв відповідачу претензію № 1 від 04 березня (а.с.16), в якому просив в строк до 15 березня 2013 року погасить заборгованість в сумі 10 245,74 дол. США, а також виплатить штрафні санкції в сумі 5 998,59 дол. США на рахунок позивача за невиконання зобов'язання.

Відповіді на дану претензію відповідач позивачу не надав, з чого і виник спір.

У відповідності до ст. 662,663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу та у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

За умовами договору між сторонами відповідач повинен передавати позивачу 500 тон пелети в місяць на загальну суму поставки по договору 870 000,00 дол. США.

Згідно ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Згідно ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Оскільки відповідач грошові кошти отримав від позивача передоплатою, кошти не повернув з підстав неможливості виконання свого зобов'язання поставки товару, тому відповідач повинен був передати позивачу товар на суму передоплати і отриманням коштів підтвердив своє зобов"язання.

На підставі викладеного позивач вправі вимагати повернення сплаченої суми передоплати за непоставлений товар, а тому до примусового стягнення з відповідача на користь позивача належить 10 245,76 доларів США передоплати.

Відповідно до п. 3.5 контракту, у випадку невиконання або неповного виконання зобов"язання Продавець повинен сплатити Покупцю 0,5 % від вартості непоставленого товару за кожен день прострочки, якщо товар не поставлений на протязі 5 днів з моменту оплати, але не більше 5 % заборгованості. Виходячи із визначеного сторонами способу розрахунку неустойки, мова у п. 3.5. контракту іде про пеню, що відповідає ст. 549 ЦК України.

У відповідності до п. 9.2. контракту спір між сторонами вирішується за законодавством тої країни, до якої заявлено претензію.

У відповідності до ч. 4 ст. 231 ГК України при цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Позивач просить суд стягнути з відповідача 512,29 дол. США неустойки (пені), що складає 5% заборгованості (10 245,76 х 5%), оскільки розмір пені з вказаної суми боргу становив би 6 096,22 долари США (10 245,76 х 0,5% х 119 днів за період з 01.01.2013 року по 29.04.2013 року).

Суд вважає, що розмір пені в сумі 512,29 доларів США позивачем нараховано правильно з обмеженням 5% від суми боргу по договору, доказів проведення розрахунку за пенею відповідач суду не надав, в тому до примусового стягнення з відповідача на користь позивача належить 512,29 дол. США пені за прострочення виконання зобов'язання із поставки товару.

Таким чином, суд вважає, що позивач довів правомірність підстав для стягнення з відповідача 10 245,76 доларів США попередньої оплати за не отриманий товар та 512,29 доларів США неустойки (пені), а тому позов підлягає до повного задоволення.

На підставі статті 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 720,50 грн.

Позивач клопотанням від 11.06.2013 року просить стягнути з відповідача в якості судових витрат кошти, сплачені за надання юридичних послуг в сумі 15 000,00 грн. Дане клопотання підлягає до часткового задоволення, виходячи з такого:

У відповідності до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

У відповідності до п. 10 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 р. N 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" зі змінами та доповненнями, витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

За доводами позивача 16 квітня 2013 року між ТОВ "Адвокатська фірма Рабеко і партнери" та Спілкою з обмеженою відповідальністю "Ламбертіс" було укладено договір № 16/04-13 про надання правової допомоги адвоката, за умовами якого адвокатська компанія взяла на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу по спору позивача із відповідачем щодо стягнення заборгованості із відповідача.

Додатком до договору № 16/04-13 від 16 квітня 2013 року сторонами було погоджено гонорар за договором про надання правової допомоги адвоката в сумі 15 000,00 грн.

На доказ оплати послуг адвокатської компанії позивач надав квитанцію 2669.510.3 від 19.04.2013 року на суму 5 000,00 грн. та квитанцію № 9850503 від 24 квітня 2013 року на суму 10 000,00 грн. за юридичні послуги. Адвокат Рабеко М.М. представляв інтереси позивача у всіх засіданнях в ході розгляду справи.

Пунктом 12 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 р. N 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" увагу судів звернуто на те, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Постановою ВГСУ від 18.03.2009 року у справі № 16/3196 скасовуючи рішення місцевого та апеляційного суду про задоволення вимог про стягнення коштів на послуги адвоката у заявленому розмірі вказав, що у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження, вартість економних транспортних послуг, час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець, вартість оплати відповідних послуг адвокатів, які склалися в країні або в регіоні, наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку нордичних послуг, тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Доказами, які позивач надає на обґрунтування клопотання про стягнення витрат на юридичну допомогу, є квитанції на сплату 15 000,00 грн., договір № 16/04-13 про надання правової допомоги адвоката від 16.04.2013 року та акт виконаних робіт від 25 травня 2013 року.

Суд вважає, що з урахуванням того, що розгляд справи було повністю проведено за 2 засідання, предмет доказування про правомірність стягнення коштів за поставлений товар за договором не становив великих труднощів для сторони позивача і не вимагав великих затрат на підготовку позовних матеріалів і розрахунків ціни позову, суд вважає за необхідне присудити до стягнення з відповідача адвокатських витрат лише на суму 5 000,00 грн., що є розумно необхідними для розгляду даного спору.

За результати вирішення спору позивачу із Державного бюджету України слід повернути 299,28 грн. зайво сплаченого судового збору та 797,42 грн. судового збору за зменшення позовних вимог, про що слід прийняти ухвалу.

Керуючись статтями 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного підприємства "Транс-Логіст", ідентифікаційний номер 36492711, м. Черкаси, пр-кт. Хіміків 3 оф. 15 на користь Спілки з обмеженою відповідальністю "Ламбертіс" м. Варшава, Польща, вул. Мокотовська, 15А/1В 00-640 (адреса для листування в Україні - 25006 м, Кіровоград, пр-кт Комуністичний 1/212) -- 10 245,76 доларів США попередньої оплати за непоставлений товар, 512,29 доларів США неустойки, 1720,50 грн. на відшкодування судового збору та 5000,00 грн. витрат на послуги адвоката.

Наказ видати.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 днів.

Повне рішення складено 13 червня 2013 року

Суддя Н.М. Спаських