Постанова № 31812623, 10.06.2013, Луганський окружний адміністративний суд

11.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 червня 2013 року Справа № 812/5132/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Судді: Каюди А.М.,

при секретарі: Опейкіній Є.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Луганської обласної дирекції до Артемівського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції, треті особи - ОСОБА_3, ПАТ «УкрСиббанк» про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 26.05.2010 ВП №19531405 в частині накладення арешту на рухоме майно,-

ВСТАНОВИВ:

01 червня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Луганської обласної дирекції до Артемівського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції, треті особи - ОСОБА_3, ПАТ «УкрСиббанк» про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 26.05.2010 ВП №19531405 в частині накладення арешту на рухоме майно.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає наступне: 23 липня 2007 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №014/0005/73/108792, у відповідності до умов якого, Банк надає ОСОБА_3 кредит у сумі 18300,00дол. США. 23 липня 2007 року у забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між Банком та Позичальником ОСОБА_3 було укладено договір застави транспортного засобу, а саме Citroen C2 2007 року випуску, червоного кольору, тип Т3, шасі № НОМЕР_2, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, посвідчений приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим №1983. 20 квітня 2013 року ОСОБА_3 звернулась до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» із заявою про надання дозволу на добровільну реалізацію заставного майна. 31 травня 2013 року ОСОБА_3 повідомила ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про те, що Артемівським ВДВС Луганського МУЮ було накладено арешт на предмет застави відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження від 26.05.2010 ВП №19531405 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк» 159 348,10грн. Вважаючи що у державного виконавця Артемівського ВДВС не було підстав для накладення арешту на користь інших кредиторів, що не є заставодержателями, позивач просить скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 26.05.2010 ВП №19531405 в частині накладення арешту на рухоме майно, оскільки останній не може реалізувати своє переважне перед іншими кредиторами право на задоволення кредитних вимог за рахунок заставного майна.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні викладеному в адміністративному позов просив задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні не заперечував проти задоволення позовних вимог.

Третя особа ОСОБА_3 в судовому засіданні суду пояснила, що в рахунок наявної заборгованості перед ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», має намір продати транспортний засіб, що є предметом застави за договором.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, третю особу, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд встановив наступне.

Матеріалами справи та пояснення сторін, наданими у судовому засіданні підтверджені викладені у позовній заяві обставини.

Так, 23 липня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 укладено договір застави транспортного засобу. Предметом вказаного договору є автомобіль марки CITROEN C2 2007 року випуску, червоного кольору, тип Т3 легковий (хетчбек), шасі № НОМЕР_2, державний реєстраційний номер НОМЕР_1. (а.с.11-12) Зазначеним договором забезпечено виконання зобов'язань за кредитним договором №014/0005/73/108792 від 23 липня 2007 року який укладено між ОСОБА_3 та позивачем. Загальна сума кредиту за договором №014/0005/73/108792 складає 18300,00дол. США (а.с.8-10)

26 травня 2010 року старшим державним виконавцем Артемівського відділу Державної виконавчої служби Вельковським С.В. було відкрито виконавче провадження №19531405 з примусового виконання виконавчого листа по справі №2-3453, що виданий Жовтневим районним судом м.Луганська про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк» боргу в розмірі 159348,10грн. (а.с.16) Вказаною постановою державним виконавцем також накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_3, визначено заборону відчуження будь - якого майна, яке належить боржнику в межах суми боргу.

Позивач у справі, заставодержатель за договором, дізнався про прийняту постанову з письмового повідомлення ОСОБА_3 від 31.05.2013. Відповідно до службової записки від 31.05.2013 оскаржувана постанова на адресу позивача не надходила. Представник відповідача у судовому засіданні також підтвердив, що примірник постанови про відкриття виконавчого провадження та накладення арешту від 26.05.2011 на адресу позивача у справі не надсилалася.

Вирішуючи даний спір суд виходить з наступного.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право зокрема накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Згідно до статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.

Відповідно до статті 54 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача - заставодержателя.

У разі якщо коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, недостатньо для задоволення вимог стягувача-заставодержателя за виконавчим документом, на підставі якого звернуто стягнення на заставлене майно, такий документ повертається стягувачу-заставодержателю в порядку, встановленому пунктом 8 частини першої статті 47 цього Закону.

Для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі:

виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів;

якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

Частиною 2 статті 1 Закону України «Про заставу» визначено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Під час судового розгляду встановлено, що стягувач за виконавчим листом №2-3453 від 21.05.2010, а саме ПАТ «УкрСиббанк» не є заставодержателем майна боржника автомобіля марки CITROEN C2 2007 року випуску. Постановою про відкриття виконавчого провадження від 26.05.2010 ВП №19531405 накладено арешт на все майно, що належить боржнику. Право застави автомобіля виникло у позивача про відкриття виконавчого провадження та прийняття постанови ВП №19531405 від 26.05.2010.

Накладення арешту на майно боржника ОСОБА_3, заставодержателем якого відповідно до кредитного договору №014/0005/73/108792 від 23.07.2007 та договору застави №1983 від 23.07.2007 виступає позивач, порушує права останнього щодо вільного розпорядження належним йому майном та пріоритетного права задоволення вимог поряд з іншими кредиторами боржника за рахунок заставленого майна.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку про задоволення позову ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» щодо скасування постанови про відкриття виконавчого провадження №19531405 від 26.05.2010 Артемівського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції в частині накладення арешту на автомобіль марки CITROEN C2 2007 року випуску, червоного кольору, тип Т3 легковий (хетчбек), шасі № НОМЕР_2, державний реєстраційний номер НОМЕР_1

Скасовуючи постанову в частині накладення арешту на заставлене майно, суд виходить з того, що ці дії не порушують ні інтересів відповідача, ні стягувача за виконавчим листом №2-3453 від 21.05.2010, ПАТ «УкрСиббанк», оскільки відповідно до статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом:

винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах;

винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї;

винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;

проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Відтак відповідач не позбавлений можливості здійснити арешт майна боржника, ОСОБА_3 будь-яким іншим шляхом, передбаченим статтею 57 Закону.

Відповідно до статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 17, 18, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Луганської обласної дирекції до Артемівського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції, треті особи - ОСОБА_3, ПАТ «УкрСиббанк» про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 26.05.2010 ВП №19531405 в частині накладення арешту на рухоме майно задовольнити повністю.

Скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №19531405 від 26.05.2010 Артемівського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції в частині накладення арешту на автомобіль що належить ОСОБА_3 марки CITROEN C2 2007 року випуску, червоного кольору, тип Т3 легковий (хетчбек), шасі № НОМЕР_2, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», 01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9, код 14305909 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 34,41 грн. (тридцять чотири гривні 41 коп.).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Постанову у повному обсязі складено та підписано 13 червня 2013 року

Суддя А.М. Каюда