Ухвала суду № 31812040, 11.06.2013, Святошинський районний суд міста Києва

Святошинський районний суд міста Києва

УХВАЛА

пр. № 4-с/759/100/13

ун. № 759/7356/13-ц

11 червня 2013 року Святошинський районний суд м. Києва у складі: головуючого-судді: Ключника А.С. при секретарі: Холявчук А.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві скаргу ОСОБА_1 в порядку ст.383 ЦПК України про поновлення пропущеного строку для звернення зі скаргою та визнання дій головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві, Крайчинського С.С. незаконними, скасування постанови і зобов'язання поновити виконавче провадження,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою суду від 20.05.2013 року роз'єднано вимоги стягувача ОСОБА_1 щодо заміни сторони у виконавчому проваджені її правонаступником та вимоги ОСОБА_1 щодо скарги на дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві, Крайчинського С.С. в різні самостійні провадження.

Ухвалою суду від 27.05.2013 року прийнято до провадження справу та призначено до розгляду на 04 червня 2013 року о 17 годин 00 хвилин.

Скаржник звертаючись до суду із скаргою в порядку ст.383 ЦПК про поновлення пропущеного строку для звернення зі скаргою та визнання дій головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві, Крайчинського С.С. незаконними, скасування постанови і зобов'язання поновити виконавче провадження, свою скаргу обґрунтовує, тим, що 14.04.2008 року рішенням Святошинського районного суду м. Києва в задоволені позову ОСОБА_1 по справі № 2-401/08, було відмовлено.

24.06.2008 року, рішенням Апеляційного суду м. Києва, було скасовано рішення Святошинського районного суду м. Києва від 14.04.2008 року по справі 2-401/08, та ухвалено нове, згідно якого зобов'язано Київську міську державну адміністрацію, Святошинську районну у м. Києві державну адміністрацію надати ОСОБА_1 на одну особу однокімнатну квартиру у зв'язку з відселенням його з непридатного для проживання АДРЕСА_1, який загрожує обвалом.

16.07.2008 року Святошинським районним судом м. Києва для примусового виконання згаданого рішення було видано два виконавчі листи.

За одним із виконавчих листів, де боржником була Київська міська державна адміністрація, виконавче провадження було закінчено ще 26.06.2009 року, та було складено акт, згідно якого державний виконавець зазначив: що станом на 26.09.2009 року рішення суду боржником не виконано, штрафи у розмірі 340 та 680 грн., які накладені постановами від 06.05.2009 року та 15.06.2009 року - не сплачені, а тому виконавчий лист разом із актом про невиконання рішення суду було направлено до суду.

20.07.2009 року зазначений акт, Святошинський районний суд м. Києва направив прокурору для вирішення питання в порядку ст. 97 КПК України.

Проте кримінальну справу так і не порушили, бо КМДА, прикривалась на думку скаржника іншим виконавчим листом де боржником є Святошинська районна у м. Києві державна адміністрація, а тому писали, що виконавче провадження ще триває і рішення суду буде виконане.

14.10.2010 року, шляхом обману, без оглядового ордеру, скаржнику видали постійний ордер серії Б № 002789 на «стару гостінку» АДРЕСА_2 (12,8 м.кв.) з маневрового фонду Подільського району м. Києва. Крім того на думку скаржника, дана «гостінка» не була вільною, оскільки потребувала ремонту і там знаходились чиєсь майно.

Вже наступного дня, цей ордер серії Б № 002789 він змушений був повернути назад до квартирного відділу Святошинської РДА, незважаючи на те, рішення Апеляційного суду м. Києва від 24.06.2008 року, так і залишилось не виконаним.

Головним державним виконавцем Крайчинським С.С., 08.11.2010 року, було винесено постанову № 46/9 про закінчення виконавчого провадження, в зв'язку з фактичним виконанням рішення Апеляційного суду м. Києва.

03.08.2011 року ухвалою Святошинського районного суду м. Києва було скасовано вищезгадану постанову, оскільки надана «гостінка» по АДРЕСА_2 не відповідає вимогам ст.ст. 47,50 ЖК Української РСР, та цією ж ухвалою зобов'язано головного державного виконавця поновити виконавче провадження.

14.10.2011 року головний державний виконавець, виніс постанову № 44/9 про відновлення виконавчого провадження, яку скаржник того ж дня здав до службової канцелярії Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації.

28.09.2012 року, скаржник по пошті отримав конверт, з якого дізнався що 18.09.2012 року головним державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження в зв'язку з ліквідацією боржника юридичної особи.

Такі дії головного державного виконавця вважає, такими, що порушують його права, оскільки рішення Апеляційного суду м. Києва від 24.06.2008 року залишилось не виконаним, а тому постанова про закінчення виконавчого провадження від 18.09.2012 року - має бути скасована, а виконавче провадження має бути поновлене.

Окрім, того скаржник зазначив, що 02.08.2007 року, він подав до Святошинської РДА нотаріально засвідчену заяву в якій було зазначено, що останній надає згоду передати 31/100 частин приватного будинку АДРЕСА_1 з відповідними надвірними будівлями та спорудами та належну йому частину земельної ділянки у державну власність при умові отримання ним нового житла у межах встановленої норми житлової площі відповідно до ст. 48 ЖК Української РСР.

19.06.2008 року рішенням сесії Святошинської районної ради № 229 його заяву задоволено та переведено його 31/100 частин приватного будинку АДРЕСА_1 з відповідними надвірними будівлями та спорудами та належну йому частину земельної ділянки до комунального майна територіальної громади Святошинського району м. Києва.

На думку скаржника, оскільки в резолютивній частині рішення Апеляційного суду м. Києва від 24.06.2008 року, не вказано, що скаржнику мають надати житло взамін за передану власність, а лише зобов'язано КМДА та Святошинську райдержадміністрацію надати однокімнатну квартиру в зв'язку з відселенням, то посадові особи КМДА та Святошинської райдержадміністрації, стали використовувати це на свою користь та стали пропонувати скаржнику службові квартири та «гостінки» поточного звільнення.

19.04.2012 року рішенням Шевченківського районного суду м. Києва у цивільній справі № 2-3797/11 було частково задоволено позовні вимоги скаржника, а саме визнано право ОСОБА_1 на отримання нової однокімнатної квартири, та стягнуто судові витрати з відповідачів.

02.08.2012 року рішенням Апеляційного суду м. Києва рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19.04.2012 року, скасовано.

На думку скаржника, Апеляційний суд м. Києва повірив відповідачам, що рішення Апеляційного суду м. Києва від 24.06.2008 року, буде виконано, і тому скасував рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19.04.2012 року.

З таким рішенням Апеляційного суду м. Києва, ОСОБА_1 не погодився і подав касаційну скаргу.

17.09.2012 року Вищий Спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ виніс ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження.

Як вважає, скаржник державний виконавець дочекався поки суд касаційної інстанції прийме рішення, і зразу на наступний день 18.09.2012 року, виніс постанову про закінчення виконавчого провадження, в зв'язку з ліквідацією боржника юридичної особи.

Проте, Святошинську районну у м. Києві державну адміністрацію було ліквідовано, ще 31.10.2010 року.

Скаржник вважає, що якщо б головний державний виконавець не скривав, а як тільки отримав лист Святошинської районної в м. Києві держадміністрації від 25.10.2011 року за №7941/16-19/25, в якому повідомлялось, що Святошинську районну у м. Києві державну адміністрацію було ліквідовано 31.10.2010 року, а новоутворена Святошинська районна в м. Києві державна адміністрації не є правонаступником, а відразу ще в 2011 році виніс постанову про закінчення виконавчого провадження в зв'язку з ліквідацією боржника юридичної особи, тоді б і можливо рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19.04.2012 року було б зовсім іншим та відповідно і рішення Апеляційного суду м. Києва.

На його думку, головний державний виконавець своєю бездіяльністю просто допоміг відповідачам ввести в оману вищезгадані суди.

Коли скаржник отримав постанову про закінчення виконавчого провадження, він 01.10.2012 року звернувся до Апеляційного суду м. Києва з заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

15.11.2012 року ухвалою Апеляційного суду м. Києва йому було відмовлено в задоволені заяви за нововиявленими обставинами.

Не погоджуючись з даною ухвалою, ОСОБА_1 оскаржив її до касаційної інстанції.

Як стверджує скаржник, 11.01.2013 року, він випадково в Єдиному державному реєстрі судових рішень знайшов ухвалу від 04.12.2012 року Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, відповідно до якої відмовлено у відкритті касаційного провадження.

А вже 14.01.2013 року, він звернувся до Святошинського районного суду м. Києва, та вважає, що ним пропущено строк звернення до суду зі скаргою з поважних причин, оскільки він звертався до суду з заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, а тому просить строк для звернення до суду зі скаргою в порядку ст. 383 ЦПК України поновити.

Згідно ч. 7 рішення Київської міської ради від 09.09.2010 року за № 7/4819 «Про питання організації управління районами в м. Києві» - зобов'язано виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) забезпечити функціонування районних в м. Києві державних адміністрацій на базі районних у м. Києві державних адміністрацій, які ліквідуються відповідно до цього рішення.

Згідно до ч. 8 п. 8.8 та ч. 10 п. 10.8 розпорядження КМДА №787 від 30.09.2010 року, зобов'язано вжити необхідних заходів, щодо унеможливлення порушення прав населення міста та погіршення умов проживання та обслуговування.

Таким чином скаржник вважає, що ліквідована Святошинська районна в м. Києві державна адміністрація фактично є правонаступником, хоча є новоствореною структурою, проте утворена на базі ліквідованої і до неї перейшли всі права та обов'язки.

На підставі наведеного просив, поновити пропущений строк для звернення зі скаргою та визнати дій головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві, Крайчинського С.С. незаконними, скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження і зобов'язати поновити виконавче провадження.

В судовому засіданні скаржник повністю підтримав свою скаргу, просив її задоволити з підстав, викладених у скарзі.

Головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві, Крайчинський С.С., проти задоволення скарги заперечував, та вказав, що оскаржувана постанова винесена у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження».

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши письмові докази, матеріали справи, дійшов висновку, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 383 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

У відповідності до ч.1 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.

Як встановлено в судовому засіданні на виконанні в Відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві знаходився виконавчий лист виданий на підставі рішення Апеляційного суду м. Києва від 24.06.2008 року, про зобов'язання Київську міську державну адміністрацію, Святошинську районну у м. Києві державну адміністрацію надати ОСОБА_1 на одну особу однокімнатну квартиру у зв'язку з відселенням його з непридатного для проживання АДРЕСА_1, який загрожує обвалом.

Як встановлено в судовому засіданні постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві, було відкрито виконавче провадження № 8608326 про примусове виконання рішення Апеляційного суду м. Києва від 24.06.2008 року на підставі якого був виданий виконавчий лист №2-401/2008.

08.11.2010 року, головним державним виконавцем Крайчинським С.С., було винесено постанову № 46/9 про закінчення виконавчого провадження, в зв'язку з фактичним виконанням рішення Апеляційного суду м. Києва.

03.08.2011 року ухвалою Святошинського районного суду м. Києва було скасовано вищезгадану постанову, оскільки надана «гостінка» по АДРЕСА_2 не відповідає вимогам ст.ст. 47,50 ЖК Української РСР, та цією ж ухвалою зобов'язано головного державного виконавця поновити виконавче провадження.

Також в судовому засідання встановлено, що 14.10.2011 року головний державний виконавець, виніс постанову про відновлення виконавчого провадження.

Відповідно до розпорядження КМДА від 30.09.2010 р. № 787 «Про організаційно-правові заходи, пов'язані з виконанням рішення Київської міської ради від 09.09.2010 № 7/4819 «Про питання організації управління районами в місті Києві»з 31 жовтня 2010 р. утворено Святошинську в місті Києві державну адміністрацію, підпорядковану Київській міській державній адміністрації (пункт 1 розпорядження) та припинено шляхом ліквідації юридичну особу - Святошинська районна у місті Києві державна адміністрація (ідентифікаційний код 26077520) (пункт 4 розпорядження).

За таких обставин, боржником у виконавчому провадженні є Святошинська районна у місті Києві державна адміністрація, яка ліквідована.

18.09.2012 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві, Крайчинським С.С. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 8608326 в зв'язку з ліквідацією боржника юридичної особи в порядку п. 3 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 16).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва.

Згідно ч. 2 цієї ж статті у випадках, передбачених пунктами 1-6, 8, 9, 11-13 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 ЦК України, юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

Відповідно до ч. 2 ст. 104 ЦК України, юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до ч. 2 ст. 105 ЦК України, після внесення запису про прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців повідомлення про внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи публікується у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, внесено дані що юридична особа Святошинська районна у місті Києві державна адміністрація (ідентифікаційний код 26077520) перебуває в стані припинення. Даних про припинення юридичної особи Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації (ідентифікаційний код 26077520) не внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Тобто, на 10.09.2012 року на дату винесення постанови про закінчення виконавчого провадження не було внесено даних про припинення діяльності юридичної особи Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації (ідентифікаційний код 26077520), шляхом ліквідації, то і відповідно у головного державного виконавця не було законних підстав виносити постанову про закінчення виконавчого провадження у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 3 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Як вбачається з постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києва Крайчинського С.С. від 18.09.2012 року, вона затверджена начальником відділу В.Кантемір 18.09.2012 року. В постанові головний державний виконавець посилається на повідомлення голови Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації Рюмшина С.М. від 25.10.20011 року № 7941/16-19/25, що Святошинська районна в м. Києві державна адміністрація не є правонаступником Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації, що є боржником у виконавчому провадженні та на скаргу від 04.09.2012 стягувача про необхідність застосування державним виконавцем вимог ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження».

Так, дійсно розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 30 вересня 2010 року № 787 було припинено шляхом ліквідації юридичну особу Святошинську районну у місті Києві державну адміністрацію (ідентифікаційний код 26077520). Однак, державним виконавцем не було перевірено чи припинено діяльність юридичною особи, шляхом ліквідації з відповідним записом до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, тому постанову про закінчення виконавчого провадження було винесено з порушенням вимог чинного законодавства.

Крім того, притаманні їй функції перейшли до утвореної 31 жовтня 2010 року Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації. Головним державним виконавцем не було звернуто увагу на дані обставини та безпідставно було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, чим було порушено конституційні права ОСОБА_1

Згідно із ч. 2 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".

Державний виконавець, відповідно до вимог ч. 1. ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб; вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч.1 ст. 11 цього Закону).

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, оскільки зацікавленою особою - головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києва Крайчинським С.С. не надані до суду доказів, щодо правомірності своїх дій стосовно заявленої скарги, суд вважає, що скарга підлягає задоволенню.

Крім того суд, вважає, що підлягає задоволенню клопотання скаржника про поновлення строку на оскарження постанови до суду, оскільки будь-яких обставин які б спростовували пропущення строку без поважних причин суб'єктом оскарження суду надано не було.

За таких обставин суд дійшов до висновку про задоволення скарги в повному обсязі та про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження.

Як зазначено в статті 50 зазначеного Закону завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Зокрема, стаття 51 вказаного Закону передбачає відновлення виконавчого провадження у разі, якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівником відповідного органу державної виконавчої служби, або якщо до державного виконавця надійшло рішення суду про скасування заходів до забезпечення позову.

Відповідно до ст. 387 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Відповідно до ст. 389 ЦПК України, про виконання ухвали відповідний орган державної виконавчої служби повідомляє суд і заявника не пізніше ніж у місячний строк з дня одержання ухвали суду.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 209-210, 223, 293, 294, 383, 387, 388, 389 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк на звернення зі скаргою на постанову головного державного виконавця Крайчинського С.С. Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в м. Києві від 18.09.2012 року про закінчення виконавчого провадження.

Скаргу ОСОБА_1 в порядку ст.383 ЦПК України про визнання дій головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві, Крайчинського С.С. незаконними, скасування постанови і зобов'язання поновити виконавче провадження, задовольнити.

Визнати дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Крайчинського С.С. при винесенні постанови від 18.09.2012 року щодо закінчення виконавчого провадження неправомірними.

Визнати неправомірною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Крайчинського С.С. про закінчення виконавчого провадження № 8608326 від 18.09.2012 року.

Зобов'язати Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві, поновити виконавче провадження за виконавчим листом № 2-401/2008 від 16.07.2008р. по примусовому виконанню рішення Апеляційного суду м. Києва від 24.06.2008 року виданого Святошинським районним судом м. Києва.

Про виконання ухвали повідомити суд і заявника не пізніше ніж у місячний строк з дня одержання ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо вона не скасована, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя А.Ключник