Постанова № 31810913, 07.06.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2013 року № 813/3598/13-а

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Сидор Н.Т.,

за участі секретаря судових засідань Бредіхіної Н.О.,

представника позивача - Ожибка П.І. (довіреність від 03.06.2013 року),

представника відповідача - Кваснікевич О.А. (довіреність від 29.04.2013 року № 09-20/5166),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Леопрінт» до відділу державної виконавчої служби Пустомитівського районного управління юстиції Львівської області про визнання неправомірними дій та скасування постанов,

в с т а н о в и в :

08 травня 2013 року товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Леопрінт» (далі - ТзОВ «ТД «Леопрінт») звернулося в суд з позовом до відділу державної виконавчої служби Пустомитівського районного управління юстиції Львівської області (ВДВС Пустомитівського РУЮ Львівської області) з наступними позовними вимогами (з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог):

- визнати неправомірними дії ВДВС Пустомитівського РУЮ Львівської області щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №37402464 від 08.04.2013 року та постанови про накладення арешту на майно боржника ВП №37402464 від 08.04.2013 року;

- зобов'язати ВДВС Пустомитівського РУЮ Львівської області усунути вчинені порушення та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №37402464 від 08.04.2013 року, постанову про накладення арешту на майно боржника ВП №37402464 від 08.04.2013 року;

- скасувати постанову про стягнення з боржника виконавчого збору ВП №37402464 від 15.04.2013 року та повернути з Державного бюджету України на користь ТзОВ «ТД «Леопрінт» сплачений виконавчий збір у сумі 1644,51 грн.;

- скасувати постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій ВП №37402464 від 15.04.2013 року та стягнути з ВДВС Пустомитівського РУЮ Львівської області на користь ТзОВ «ТД «Леопрінт» кошти в сумі 82,10 грн.;

- стягнути з Державного бюджету України на користь ТзОВ «ТД «Леопрінт» оплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 34,50 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 4129,2 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликаються на те, що державний виконавець Пустомитівського РУЮ Львівської області приймаючи оскаржувані постанови в межах виконавчого провадження №37402464 своїми діями порушив вимоги ст. ст. 17, 19, 20, 25, 26 Закону України «Про виконавче провадження» №606-ХІV від 21 квітня 1999 року із змінами і доповненнями, а також розділу 1.7. Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №74/5 від 15.12.1999 року. Вважають, що основні порушення полягали зокрема в тому, що виконавче провадження було відкрито не за місцем знаходження постійно діючого органу юридичної особи та/або його майна, та на підставі вимоги про сплату боргу від 05.03.2013 року, яка у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не є виконавчим документом. Покликаються на те, що постанова про відкриття виконавчого провадження була ними отримана після спливу строку, наданого для добровільного виконання такої, що унеможливлювало їх виконати таку в зазначений строк, наслідком чого стало винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору. Зважаючи на те, що однією з оскаржуваних постанов було накладено арешт на транспортний засіб ТзОВ «ТД «Леопрінт», що позбавляло позивача повноцінно користуватись даним транспортним засобом, оскільки арешт унеможливлював перетин кордону, товариством було здійснено оплату заборгованості по виконавчому провадженні та оплачено виконавчий збір, а також витрати на проведення виконавчих дій. Враховуючи наведене, просять позов задоволити повністю.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги, з врахування збільшених позовних вимог, підтримав повністю, з мотивів, наведених у позові та заяві про збільшення позовних вимог. Просить позов задоволити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги ТзОВ «ТД «Леопрінт», з врахуванням збільшених позовних вимог, заперечила, мотивуючи тим, що державний виконавець при прийнятті оскаржуваних постанов діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб передбачений законом. Просить в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, дослідивши долучені до справи докази, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутись до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентується Законом України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року №606-ХІV з наступними змінами та доповненнями. Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державного виконавця.

Відповідно до частини 5 статті 82 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб) можуть бути оскаржені до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою державного виконавця ВДВС Пустомитівського РУЮ Львівської області Кваснікевич О.А. від 08.04.2013 року ВП №37402464 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого документа - вимоги Управління Пенсійного фонду України у Пустомитівському районі Львівської області № Ю 389 від 05.03.2013 року про стягнення з ТзОВ «Леопрінт» боргу в розмірі 16445,07 грн.

Вирішуючи позовні вимоги в частині визнання неправомірними дії ВДВС Пустомитівського РУЮ Львівської області щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №37402464 від 08.04.2013 року та її скасування суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону державною виконавчою службою підлягають виконанню, окрім перелічених там виконавчих документів також рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.

Такий обов'язок на органи державної виконавчої служби покладає, зокрема, Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-VI, у частині 4 статті 25 якого передбачено, що територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки. У частині 5 цієї статті також зазначено, що вимога територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.

Згідно п.6 ч.1 ст.1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», термін недоїмка вживається в наступному значенні - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена територіальними органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених цим Законом.

Зазначені вище нормативно-правові приписи спростовують твердження представника позивача про те, що вимоги про сплату боргу, які прийнято на підставі ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», органи державної виконавчої служби не зобов'язані виконувати, а в силу приписів п.7 Прикінцевих положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» наявність такої вимоги є підставою для звернення органів Пенсійного фонду до суду з позовами про стягнення несплаченої суми боргу.

У даному випадку суд встановив, що вимога Управління Пенсійного фонду України у Пустомитівському районі Львівської області № Ю 389 від 05.03.2013 року про стягнення з ТзОВ «Леопрінт» боргу в розмірі 16445,07 грн., на підставі якої відкрито виконавче провадження ВП №37402464 державним виконавцем ВДВС Пустомитівського РУЮ Львівської області Кваснікевич О.А., прийнята на підставі ч.4 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які в силу вимог цього ж Закону є виконавчими документами і виконуються державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.

Крім того, суд звертає увагу на те, що зазначена вимога про сплату боргу, ТзОВ «ТД «Леопрінт» у встановлений законодавством строк оскаржена не була, отже сума недоїмки в розмірі 16445,07 грн. вважається узгодженою, крім того, покликання представника позивача на те, що зазначена сума є господарсько-фінансовими санкціями, не знаходить свого підтвердження у тексті самої вимоги, в якій зазначено загальну суму заборгованості 18796,65 грн., з якої 16445,07 грн. сума недоїмки, 1914,10 грн. сума штрафу, 437,48 грн. сума пені. Як вбачається з оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження, таке відкрито по стягненню боргу саме з недоїмки в розмірі 16445,07 грн.

Отже, згідно ст.19 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження». Відповідно до частини 1 статті 1 цього Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення). Примусове виконання рішень, відповідно до частини 1 статті 2 цього закону, покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Відповідно до ч.1 ст.25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Відповідно до ч.2 ст.25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Отже, закон передбачає декілька умов, за наявності яких державний виконавець повинен відкрити виконавче провадження. У кожному випадку державний виконавець самостійно вирішує питання про наявність підстав для відкриття виконавчого провадження, зокрема з'ясовує відсутність законних підстав для прийняття рішення про відмову у відкритті виконавчого провадження чи про повернення виконавчого документа.

На виконання вище зазначених вимог Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем було відкрито виконавче провадження згідно постанови від 08.04.2013 року та надано боржнику строк для добровільного виконання рішення в семи денний строк, а саме в строк до 14.04.2013 року.

Як вбачається з відтиску штампу на конверті (а.с.10), оскаржувана ухвала про відкриття виконавчого провадження від 08.04.2013 року була скерована ТзОВ «ТД «Леопрінт» 09.04.2013 року, однак отримана ТзОВ «ТД «Леопрінт» лише 24.04.2013 року, що стверджується даними поштових відправлень www.ukrposhta.com, тобто після спливу строку, наданого для добровільного виконання рішення.

Однак, не зважаючи на несвоєчасне отримання ТзОВ «ТД «Леопрінт» оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження, в результаті чого позивач був позбавлений можливості скористатися правами, наданими Законом України «Про виконавче провадження», а саме правом добровільного виконання рішення про стягнення боргу, такий не звертався до державного виконавця у відповідності ст.35 Закону України «Про виконавче провадження» із заявою про відкладення виконавчих дій, в даному випадку дій по примусовому виконанню рішення про стягнення боргу з боржника та стягненню з боржника виконавчого збору та витрат.

Згідно ч.1 ст.35 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавленні можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладення провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам.

З приводу наведених представником позивача мотивів щодо відкриття виконавчого провадження не за місцем знаходження постійно діючого органу юридичної особи та/або його майна ТзОВ «ТД «Леопрінт», суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.20 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання проводиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна.

Відповідно до ч.5 ст.20 цього Закону, у разі якщо у процесі виконавчого провадження державним виконавцем отримано документальне підтвердження про зміну або встановлення місця проживання, перебування чи місцезнаходження боржника, його майна, місця його роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, та з'ясувалося, що майно боржника, на яке можна звернути стягнення, відсутнє на території, на яку поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець не пізніше наступного дня з моменту, коли йому стали відомі зазначені обставини, надсилає виконавчий документ за новим місцем проживання чи місцезнаходженням боржника, місцем його роботи чи місцезнаходженням майна боржника, про що повідомляє стягувачу.

Як встановлено в судовому засіданні, державним виконавцем ВДВС Пустомитівського РУЮ Львівської області Кваснікевич О.А. виконавче провадження було відкрито відповідно до ст.25 Закону України «Про виконавче провадження» та на підставі ст.19 Закону України «Про виконавче провадження», тобто на підставі виконавчого документа та заяви стягувача.

На момент вирішення питання про прийняття до виконання виконавчого документа і відкриття виконавчого провадження, з документів наданих державному виконавцю вбачалось, що ТзОВ «ТД «Леопрінт» знаходиться за адресою: м.Пустомити, вул.Грушевського,33, що є місцем виконання такого виконавчого документу ВДВС Пустомитівського РУЮ Львівської області.

Одночасно із винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження державним виконавцем було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 08.04.2013 року на підставі заяви Управління Пенсійного фонду України у Пустомитівському районі Львівської області від 27.03.2013 року №3613/06-23 та відповідно до ч.3 ст.19 Закону України «Про виконавче провадження», згідно якої передбачено, що у заяві про відкриття виконавчого провадження щодо виконання рішення про майнове стягнення стягувач має право просити державного виконавця накласти арешт на майно боржника та оголосити заборону на його відчуження.

На виконання оскаржуваної постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 08.04.2013 року, державним виконавцем було отримано повідомлення ВРЕР ДАІ з обслуговування м.Львова та Пустомитівського району від 15.04.2013 року №4659АР, з якого вбачається, що на транспортний засіб марки «Volkswagen» модель «Grafter», 2006 року випуску, кузов № WV1ZZZ2EZ66001938, р.н.ВС0595СІ, який зареєстрований за ТзОВ «ТД «Леопрінт», юридична адреса якого: м.Пустомити, вул.Грушевського,33, накладено арешт, заборону відчуження.

Відповідно до п.21 постанови Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 року №1388 «Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів», вбачається, що транспортні засоби юридичних осіб реєструються за місцезнаходженням таких осіб. Якщо стоянка транспортних засобів розташована за місцезнаходженням філій або представництв юридичних осіб, такі транспортні засоби реєструються за місцем їх стоянки.

Відповідно до п.33 зазначеної вище постанови Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 року №1388, вбачається, що перереєстрація транспортних засобів проводиться у разі отримання свідоцтва про реєстрацію замість утраченого або не придатного для користування, зміни їх власників, місця стоянки, місцезнаходження або найменування власників - юридичних осіб, місця проживання або прізвища, імені чи по батькові фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, а також у разі зміни кольору, переобладнання транспортного засобу чи заміни кузова, інших складових частин, що мають ідентифікаційні номери.

З наведеного вбачається, що позивачем не було проведено перереєстрації транспортного засобу «Volkswagen» модель «Grafter», 2006 року випуску, кузов № WV1ZZZ2EZ66001938, р.н.ВС0595СІ, при зміні місцезнаходження юридичної особи ТзОВ «ТД «Леопрінт», тому в базі автоматизованому обліку ВРЕР ДАІ з обслуговування м.Львова та Пустомитівського району місцезнаходження юридичної особи залишалось: м.Пустомити, вул.Грушевського,33.

Виходячи із зазначеної вище інформації, державним виконавцем правомірно продовжено виконавчі дії за місцем знаходження майна товариства в ході виконання виконавчого провадження № 37402464, та 15.04.2013 року було винесено постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у сумі 82,10 грн. та постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 1644,51 грн.

Аналізуючи твердження позивача щодо скерування виконавчого провадження до відповідного органу ДВС за місцезнаходження юридичної особи, суд приходить до такого висновку.

Лише зі скарги позивача на дії державного виконавця, зареєстрованої у відповідача 25.04.2013 року, державному виконавцю стало відомо, що боржник ТзОВ «ТД «Леопрінт» змінив своє місцезнаходження, тобто вже після проведеного ряду виконавчих дій в ході виконавчого провадження №37402464.

Згідно долученої до скарги виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №591400 від 11.03.2013 року, місцезнаходженням ТзОВ «ТД «Леопрінт» є: м.Київ, вул.Саксаганського, будинок 120, офіс 17.

Однак, суд звертає увагу на те, що 16.05.2013 року Управління Пенсійного фонду в Пустомитівському районі Львівської області своїм листом за №5106/06-18 повідомило відповідача про те, що лише 07.05.2013 року Управлінням Пенсійного фонду України в Пустомитівському районі Львівської області було переведено платника єдиного внеску ТзОВ «ТД «Леопрінт» (код ЄДРПОУ 36562694) в Управління Пенсійного фонду в Шевченківському районі м.Києва.

Твердження представника позивача про те, що лише з метою виконання своїх зобов'язань перед контрагентами по господарських операціях та зняття арешту із транспортного засобу марки «Volkswagen» модель «Grafter», 2006 року випуску, кузов № WV1ZZZ2EZ66001938, р.н.ВС0595СІ, який зареєстрований за ТзОВ «ТД «Леопрінт» та який використовується товариством для перевезення вантажу як на території України так і за її межами, ними було здійснено оплату боргу в розмірі 16445,07 грн., виконавчого збору в розмірі 1644,51 грн., витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 82,10 грн., не знаходять свого підтвердження в матеріалах справи, зокрема матеріали справи не містять підтверджених відомостей яким видом діяльності займається ТзОВ «ТД «Леопрінт», в яких цілях використовується даний транспортний засіб, які зобов'язання має позивач перед контрагентами по господарських операціях, що пов'язані із здійсненнями перевезень за межі України, так як накладення арешту на транспортний засіб та заборона його відчуження не забороняє товариству використовувати транспортний засіб в межах України.

Крім того, відповідно до 3.16. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 02.04.2012 року за №489/20802, у разі направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу ДВС відповідно до пункту 10 частини першої статті 49 Закону державний виконавець у постанові про закінчення виконавчого провадження зазначає причини направлення виконавчого документа за належністю, повідомляє про проведені виконавчі дії (якщо стягнення проведено частково, зазначається про фактично стягнену суму коштів), якщо боржник відсутній, вказується дата складання акта про відсутність боржника. До копії постанови про закінчення виконавчого провадження державний виконавець додає також постанови про стягнення виконавчого збору, витрат на організацію та проведення виконавчих дій, копії постанов про накладення арешту на кошти чи майно боржника, копії документів щодо майнового стану боржника та його доходів у разі їх наявності.

З огляду на зазнечену вище норму, суд приходить до висновку, що становище боржника ТзОВ "ТД "Леопрінт" при скеруванні виконавчого провадження за зміненим місцезнаходженням боржника не відновилося б, оскільки на момент, коли державному виконавцю стало відомо змінену адресу боржника, нею вже було проведено ряд виконавчих дій, а саме накладено арешт на майно боржника, винесено постанови про стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій тощо, а у разі направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу ДВС проведені до такого скерування виконавчі дії в ході виконавчого провадження не скасовуються.

Станом на 22.05.2013 року державним виконацем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з виконання виконавчого документу - вимогу Управління Пенсійного фонду України в Пустомитівському районі Львівської області № Ю 389 від 05.03.2013 року у звязку із повнсітю сплаченим боргом, виконавчим збором та витратами на проведення виконавчих дій. Арешт майна боржника скасовано.

Зважаючи на наведене вище, суд приходить до висновку, що підстав до визнання неправомірними дій державного виконавця ВДВС Пустомитівського РУЮ Львівської області в межах виконавчого провадження №37402464 немає та відповідно підстав до скасування оскаржуваних постанов в межах зазначеного виконавчого провадження, а саме про відкриття виконавчого провадження ВП №37402464 від 08.04.2013 року, постанови про накладення арешту на майно боржника ВП №37402464 від 08.04.2013 року, постанови про накладення арешту на майно боржника ВП №37402464 від 08.04.2013 року, постанови про стягнення з боржника виконавчого збору ВП №37402464 від 15.04.2013 року, постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій ВП №37402464 від 15.04.2013 року, немає.

Вирішуючи також позовні вимоги в частині повернення з Державного бюджету України на користь ТзОВ «ТД «Леопрінт» сплачений виконавчий збір у сумі 1644,51 грн. та стягнення з ВДВС Пустомитівського РУЮ Львівської області на користь ТзОВ «ТД «Леопрінт» кошти в сумі 82,10 грн., суд вважає, що такі задоволенню не підлягають, зважаючи на те, що прийнятті в ході виконавчого провадження оскаржувані постанови, відповідно до яких було стягнено виконавчий збір та витрати на проведення виконавчих дій, прийняті державним виконавцем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Статтею 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Слід врахувати, що у відповідності до вимог п.3 ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до ч.1 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на наведене вище, суд приходить до висновку, що дії відповідача відповідають вимогам, встановленим ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України, в свою чергу позивач не довів суду обставин, на яких ґрунтуються його вимоги, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТзОВ «ТД «Леопрінт» задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.94 КАС України судові витрати у формі судового збору в розмірі 34,50 грн. та судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у формі витрат на правову допомогу в розмірі 4129,2 грн. у даній справі зі сторін стягненню не підлягають, оскільки витрати, які понесла сторона, не на користь якої ухвалено судове рішення, їй не компенсуються.

Керуючись ст. ст. 4, 7-11, 14, 69-72, 86, 87, 94, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя Н.Т.Сидор