Постанова № 31810540, 10.06.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2013 року Справа № 5004/429/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Запорощенка М.Д., Акулової Н.В. (доповідач), Владимиренко С.В.розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Сантос Капітал", м. Київна постановуРівненського апеляційного господарського суду від 24.09.2012у справі № 5004/429/12 господарського суду Волинської областіза позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сантос Капітал", м. Київдотовариства з обмеженою відповідальністю "Континіум-Укр-Ресурс", м. Луцькза участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:1) товариства з обмеженою відповідальністю "Континіум-Укрнафто-Ресурс", м. Луцьк, 2) спільного Українсько-Англійського підприємства "Західна нафтова компанія" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, м. Луцькпростягнення 1 606 700,52 Євро та 5 000,00 грн.,

За участю представників сторін:

від позивача: Петренко Н.Г. (дов.б/н від 05.11.2012 року);

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи -1: не з'явився;

від третьої особи-2: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 11 червня 2012 року по справі №5004/429/12 (судді: Черняк Л.О., Кравчук А.М., Слободян П.Р.) позов задоволено повністю; стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Континіум-Укр-Ресурс" як із солідарного боржника за кредитним договором №0025/06/20-KL від 18.07.2006 року на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Сантос Капітал" 1 606 700,52 Євро, в тому числі: 1 543 255,56 Євро заборгованості по кредиту та 634 44,96 Євро заборгованості за процентами; вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано наявністю правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позичальником не виконано взятих на себе за кредитним договором зобов'язань.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 24.09.2012 року по справі №5004/429/12 (судді: Василишин А.Р., Юрчук М.І., Філіпова Т.Л.) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Континіум-Укр-Ресурс" задоволено; рішення господарського суду Волинської області від 11.06.12 р. у справі № 5004/429/12 скасовано; прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено повністю.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що право вимоги позивача, щодо повернення кредитних коштів та процентів за Генеральним кредитним договором №0025/06/20-KL від 18.07.2006 року може бути реалізовано лише за умови наявності у позивача індивідуальної ліцензії на здійснення валютних операцій.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сантос Капітал", м. Київ звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24.09.2012 року у справі №5004/429/12 та залишити в силі рішення Господарського суду Волинської області від 11.06.2012 року у цій справі.

В касаційній скарзі скаржник посилається на порушення та невірне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав вимоги та доводи касаційної скарги, просив її задовольнити, скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24.09.2012 року, а рішення Господарського суду Волинської області від 11.06.2012 року залишити в силі.

Заслухавши представника позивача, який з'явився в судове засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 18 липня 2006 року між акціонерним комерційним банком "Форум" (правонаступником якого згідно з преамбулою Статуту є публічне акціонерне товариство "Банк Форум"; надалі-Банк) та спільним Українсько-Англійського підприємством "Західна нафтова компанія" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (позичальник) було укладено Генеральний кредитний договір № 0025/06/20-KL предметом якого є зобов'язання банку надати позичальникові кредитні кошти у формі відновлюваної кредитної лінії в розмірі, що не перевищує Максимальний ліміт кредитування - 3 950 000 Євро в порядку та на умовах, які встановлені цим договором та додатковими договорами, а зобов'язанням позичальника є прийняти та належним чином використати і повернути Банку отримані кредитні кошти (транші), а також сплатити відповідні проценти і виконати всі інші зобов'язання, згідно умов Договору та додаткових договорів. (п.1.1. договору).

Датою повернення максимального ліміту кредитування є 17.07.2009 року. (розділ 1, графа 7 Договору).

Відповідно до пункту 1.4.1.1 Договору встановлено, проценти за користування кредитними коштами (траншами), наданими позичальнику в межах максимального ліміту кредитування, розраховується на основі процентної ставки, визначеної у відповідному додатковому договорі. При цьому, розмір процентної ставки за користування кредитними коштами (траншами), встановленої відповідними додатковими договорами, не може перевищувати розмір максимальної процентної ставки, що вказана у графі 6 розділу 1 цього Договору.

Сплата процентів Позичальником здійснюється за фактичну кількість днів користування кредитними коштами (траншами). Проценти за користування кредитними коштами (траншами) сплачується позичальником у валюті кредитування самостійно шляхом перерахування на рахунок для обліку заборгованості по процентах за користування по процентах за користування кредитними коштами (траншами), зазначений в додатковому договорі, щомісячно, не пізніше 05 числа місяця, наступного за місяцем користування кредитними коштами (траншами). (п.1.4.1.3. Договору).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Банком взяті на себе зобов'язання згідно умов Договору були виконанні у повному обсязі. Позичальником (Третьою особою - 2) свої зобов'язання в повному обсязі не було виконано, доказів погашення заборгованості суду не надано.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що додатковим договором №0025/06/20-KL-І-17 від 27 травня 2011 року до Генерального кредитного договору №0025/06/20-KL від 18.07.2006 року Банк та спільне Українсько-Англійське підприємство "Західна нафтова компанія" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (третя особа-2) внесли зміни до пункту 1.1 Генерального кредитного Договору №0025/06/20-KL від 18.07.2006 року, встановивши максимальний ліміт кредитування у розмірі 1 543 255,56 Євро. Також в даному додатковому договорі Банк та Третя особа -2 підтвердили, що на дату його підписання заборгованість Третьої особи-2 перед Банком становить 1 543 255,56 Євро та датою повернення кредитних коштів в межах максимального ліміту кредитування є 29 липня 2011 року.

18 липня 2006 року між Банком (кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю "Континіум-Укр-Ресурс" (поручитель) було укладено договір поруки за умовами якого поручитель (відповідач) поручився перед кредитором (Банком) за виконання спільним Українсько-Англійським підприємством "Західна нафтова компанія" у формі товариства з обмеженою відповідальністю зобов'язань за Генеральним кредитним договором №0025/06/20-KL від 18.07.2006 року, який було укладено між Банком та Третьою особою-2, у повному обсязі, за умовами якого Третя особа-2 зобов'язалася повернути кредиторові кредитні кошти в розмірі 3 950 000,00 Євро з кінцевим терміном повернення до 17 липня 2009 року, сплачувати нараховані проценти за користування кредитними коштами і можливі неустойки у розмірах та у випадках, передбачених договором. (п.1.1. Договору ) та додаткові угоди до нього.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що 21 грудня 2011 року між Банком та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сантос Капітал" було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами № 1, згідно пункту 2.1 котрого предметом купівлі-продажу якого є права вимоги за кредитами, відповідно до якого до ТОВ "Сантос Капітал" перейшли всі права і обов'язки кредитора за кредитним договором та договорами поруки.

У зв'язку з тим, що Третя особа 2 не виконала взятих на себе за Генеральним кредитним Договором зобов'язань, позивач звернувся до Господарського суду Волинської області з позовом про стягнення з Відповідача, як солідарного поручителя, 1 543 255,56 Євро заборгованості по кредиту та 63 444,96 Євро заборгованості по процентам.

Задовольняючи позовні вимоги та стягуючи з товариства з обмеженою відповідальністю "Континіум-Укр-Ресурс" як із солідарного боржника за кредитним договором №0025/06/20-KL від 18.07.2006 року на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Сантос Капітал" 1 606 700,52 Євро в тому числі: 1 543 255,56 Євро заборгованості по кредиту та 63 444,96 Євро заборгованості по процентам суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позичальником - спільним Українсько-Англійським підприємством "Західна нафтова компанія" у формі товариства з обмеженою відповідальністю не виконано взятих на себе за кредитним договором зобов'язань, вимога про стягнення з поручителя - Товариства з обмеженою відповідальністю "Континіум-Укр-Ресурс", як із солідарного боржника за кредитним договором №0025/06/20-KL від 18.07.2006 року заборгованості за кредитом та відсотками є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що право вимоги позивача, щодо повернення кредитних коштів та процентів за кредитним договором №0025/06/20-KL від 18.07.2006 року може бути реалізовано лише за умови наявності у позивача індивідуальної ліцензії на здійснення валютних операцій.

Проте, колегія суддів касаційної інстанції вважає висновки судів попередніх інстанцій передчасним, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 статті 559 Цивільного кодексу України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Тобто, поруку припиняють не будь-які зміни основного зобов'язання, а лише ті, що збільшують обсяг відповідальності поручителя, а саме коли кредитодавець і позичальник мають узгодити з поручителем збільшення розміру процентів за користування кредитом.

Матеріали справи містять додатковий договір №0025/06/20-KL-5 від 17.09.2008 року до Генерального кредитного договору №0025/06/20-КL від 18.07.2006 року, яким було збільшено на 1 пункт та встановлено на рівні 12% річних відсоткову ставку за користування кредитними коштами в розмірі 3 950 000 Євро починаючи з 01.10.08 року; додатковий договір №0025/06/20-КL-6 від 29.10.2008 року до Генерального кредитного договору №0025/06/20-КL від 18.07.2006 року, яким було збільшено на 2 пункти та встановлено на рівні 14% річних відсоткову ставку за користування кредитними коштами в розмірі 3 950 000,00 Євро з 01.11.2008 року, яким судами попередніх інстанцій не дана оцінка.

Крім того, судами попередніх інстанцій не дана оцінка додатковим договорам №0025/06/20-КL-2 від 25.07.2006 року, №0025/06/20-КL-2/1 від 13.09.2006 року, №0025/06/20-КL-4 від 17.07.2007 року, №0025/06/20-КL-4/1 від 17.07.2008 року, №0025/06/20-КL-7 від 25.03.2009 року, №0025/06/20-КL-8 від 16.07.2009 року, №0025/06/20-КL-9 від 21.08.2009 року, №0025/06/20-КL-10 від 28.01.2010 року, №0025/06/20-КL-11 від 18.05.2010 року, №0025/06/20-КL-12 від 31.05.2010 року, №0025/06/20-КL-13 від 31.05.2010 року, №0025/06/20-КL-14 від 01.10.2010 року, №0025/06/20-КL-15 від 14.12.2010 року, №0025/06/20-КL-16 від 30.12.2010 року до Генерального кредитного договору №0025/06/20-КL від 18.07.2006 року; додатковим угодам від 16.07.2009 року, від 28.01.2010 року, від 31.05.2010 року, від 30.12.2010 року, від 27.05.2011 року до договору поруки від 18.07.2006 року.

Частиною 4 ст.559 Цивільного кодексу України передбачено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Тобто, підставою припинення поруки є закінчення її строку, який визначений у договорі.

Якщо ж строк дії поруки договором не встановлено, законодавець для таких випадків закріпив скорочений термін у шість місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання для пред'явлення кредитором вимоги до поручителя. Після закінчення цього строку порука припиняється. Якщо ж строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Судами попередніх інстанцій не дана оцінка строку дії договору поруки; розділу 4 договору поруки, яким передбачено, що якщо кредитор протягом трьох років від дня настання строку виконання зобов'язань за кредитним договором не пред'явить вимоги до поручителя порука припиняється.

Згідно додатку 1 до договору купівлі продажу прав вимоги за кредитами №1 від 21.12.2011 року до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантос Капітал" перейшли права вимоги згідно з кредитним договором №0025/06/20-KL від 18.07.2006 року, за договором поруки від 18.07.2006 року, договором поруки №2/1 від 31.05.2010 року, договором поруки №2 від 22.09.2008 року.

Судами попередніх інстанцій не дана оцінка договорам поруки №2/1 від 31.05.2010 року, №2 від 22.09.2008 року.

Водночас, судами попередніх інстанцій не перевірено дійсну суму заборгованості стягнення якої є предметом спору у даній справі.

Разом з тим, судам слід надати правову оцінку договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами №1 від 21.12.2011 року та визначити дійсний зміст прав та обов'язків сторін за цим договором.

Крім того, судам попередніх інстанцій необхідно врахувати вимоги частини першої статті 192 Цивільного кодексу України, відповідно до якої законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня.

Звернути увагу, що в договорі купівлі-продажу прав вимоги за кредитами №1 в розділі 1 під визначенням терміну "Ціна Купівлі" зазначено, що ціна купівлі означає 16 783 906,94 грн., що є еквівалентом загальної несплаченої суми заборгованості за основною сумою кредитних коштів та нарахованими процентами за Кредитним Договором на дату Відступлення в розмірі 1 606 700, 52 Євро за Міжбанківським Курсом Обміну Євро.

У випадку задоволення позову про стягнення грошових сум суди повинні зазначати в резолютивній частині рішення розмір суми, що підлягає стягненню, цифрами і словами у грошовій одиниці України - гривні. Проте, у випадку ухвалення рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, судам слід перевірити зміст правовідносин, які виникли під час здійснення валютних операцій, у відповідності до вимог зазначених вище статей Цивільного кодексу України та Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року №15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".

З огляду на зазначене вище, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що оскаржувані рішення та постанова у порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України прийняті без всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності.

Вищенаведене переконливо свідчить про неповне з'ясування судами обставин справи, що є підставою для скасування прийнятих судових актів та передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу Українипереглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, всебічно, повно, об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду; правильно застосувати норми матеріального права, які регулюють спірні відносини, вирішити спір відповідно до вимог закону.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантос Капітал", м.Київ задовольнити частково.

2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24.09.2012 року та рішення Господарського суду Волинської області від 11.06.2012 року у справі №5004/429/12 скасувати.

3. Справу №5004/429/12 передати на новий розгляд до Господарського суду Волинської області в іншому складі суду.

Головуючий суддя М.Д. Запорощенко

Судді: Н.В. Акулова

С.В. Владимиренко