Постанова № 31810524, 13.06.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2013 року Справа № 5017/1500/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Дерепи В.І.

суддів Грека Б.М., Палія В.В. (доповідач)

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

касаційну скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради

на рішення господарського суду Одеської області від 13.09.2012

та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06.12.2012

зі справи № 5017/1500/2012

за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради

до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1

про стягнення 17 614,97 грн.

за участю представників:

позивача: не з'явився

відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з орендної плати за період з 01.11.2006 по 18.05.2010 у сумі 17 614,97грн., у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди нежитлового приміщення №5/98 від 13.03.2006 року.

Рішенням господарського суду Одеської області від 13.09.2012 року (суддя Рога Н.В.) у справі № 5017/1500/2012, яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 06.12.2012 року (судді Лавренюк О.Т., Савицький Я.Ф., Гладишева Т.Я.) у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Судові акти мотивовано тим, що договір оренди нежитлового приміщення №5/98 від 13.03.2006 року припинив свою дію з 05.10.2006 року, оскільки власник об'єкта оренди та орендар за договором оренди співпали в одній особі.

Департамент комунальної власності Одеської міської ради, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

У відзиві на касаційну скаргу Фізична особа -підприємець ОСОБА_1 просить суд залишити судові акти попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, 13.03.2006 р. між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (Орендодавець), правонаступником якого є Департамент комунальної власності Одеської міської ради (на підставі рішенням Одеської міської ради від 31.01.2011р.) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) був укладений Договір оренди нежитлового приміщення № 5/98, згідно якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення першого поверху, загальною площею 161 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1, з метою розміщення спортивно-оздоровчого центру.

Відповідно до розділу 2. Договору за орендоване приміщення Орендар зобов`язується сплачувати орендну плату відповідно до розрахунку, приведеного у Додатку № 1 до Договору, що становить за перший після підписання Договору оренди місяць 4 834 грн. 78 коп. без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України. До орендної плати не входить плата за комунальні послуги, вартість експлуатаційних витрат та плата за користування земельною ділянкою.

Орендар зобов'язався вносити орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця незалежно від результатів господарської діяльності. (п. 2.4 Договору).

Умовами договору передбачався строк його дії до 01.02.2007р.

Згідно акту приймання - передачі приміщення від 18.05.2010р. Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 передано Департаменту комунальної власності Одеської міської ради нежитлове приміщення першого поверху, загальною площею 161 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Неналежне виконання відповідачем зобов'язання із внесення орендної плати за користування даним приміщенням у період з 01.11.2006 по 18.05.2010 у сумі 17 614,97грн. стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Як вірно визначено попередніми судовими інстанціями, за своєю правовою природою укладений сторонами договір є договором оренди.

Згідно з частиною 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (абз. 1 ч. 1, ч. 5 ст. 762 ЦК України).

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 284, ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України орендар зобов'язаний вчасно і у повному обсязі вносити орендну плату.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до статті 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Згідно з п. 7.9 Договору дія договору оренди припиняється внаслідок переходу права власності на об'єкт оренди за договорами відчуження.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили з того, що рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 19.09.2006 р. у справі №2-4901 2006р., яке набрало законної сили, за ОСОБА_1 визнано право власності на нежитлове приміщення загальною площею 161 кв.м, розташоване у будинку АДРЕСА_1. На підставі зазначеного рішення суду 05.10.2006р. Комунальним підприємством "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" зареєстровано право власності ОСОБА_1 на зазначене приміщення. 08 травня 2007р. ОСОБА_1 уклала договір купівлі-продажу з ОСОБА_2, згідно якого продала останній нежиле приміщення площею 161 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1. За наведених обставин, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку, що 05.10.2006р. власник об'єкта оренди - нежитлового приміщення загальною площею 161 кв.м, розташованого у будинку АДРЕСА_1, та Орендар за Договором оренди нежитлового приміщення № 5/98 від 13.03.2006р. співпали у одній особі, у зв'язку з чим Договір оренди нежитлового приміщення № 5/98 від 13.03.2006 р. припинився, і у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відсутні правові підстави для сплати орендної плати на підставі зазначеного Договору оренди.

Проте, колегія суддів касаційної інстанції вважає висновок судів попередніх інстанцій про припинення дії договору оренди нежитлового приміщення № 5/98 з 05.10.2006 року передчасним, з огляду на наступне.

Так, посилаючись на те, що рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 19.09.2006 р. у справі №2-4901 2006р. за ОСОБА_1 визнано право власності на нежитлове приміщення загальною площею 161 кв.м, розташоване у будинку АДРЕСА_1, суди попередніх інстанцій не встановили, чи є чинним дане заочне судове рішення станом на час вирішення спору про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за договором оренди нежитлового приміщення № 5/98 від 13.03.2006 р., а також, посилаючись на укладений відповідачем договір купівлі-продажу з ОСОБА_2, суди не дослідили наявність чи відсутність обставин, які виключають правомірність такого правочину.

Отже, як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустились неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 4-7ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч. 1 ст. 111-10 ГПК України є підставою для скасування судових рішень у справі.

Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду (ч. 2 ст.111-5 ГПК України).

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Під час нового розгляду господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги вищевикладене, вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи у їх сукупності, прав та обов'язків сторін, і, залежно від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради задовольнити частково.

Рішення господарського суду Одеської області від 13.09.2012 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06.12.2012 зі справи № 5017/1500/2012 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

Головуючий суддя В.І. Дерепа

Судді Б.М. Грек

В.В. Палій