Постанова № 31810448, 11.06.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2013 року Справа № 905/383/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіКруглікової К.С. (доповідач),суддів:Жукової Л.В., Мамонтової О.М. розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь"на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.04.2013 рокуу справі№905/383/13-г Господарського суду Донецької областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Пластополімер" до Публічного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь"простягнення боргу в сумі 169 412,29 грн. та пені в сумі 3 712,76 грн. за участю представників сторін:

позивача: не з'явився,

відповідача: не з'явився,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача про стягнення з останнього боргу в сумі 169 412,29 грн., 3 712,76 грн. пені, а також судових витрат.

Рішенням господарського суду Донецької області від 05.03.2013 року у справі № 905/383/13-г, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 10.04.2013р., позов задоволено в повному обсязі, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача борг в сумі 169 412,29 грн., пеню в розмірі 3 712,76 грн., а також витрати по сплаті судового збору в сумі 3 462,50 грн.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, Публічне акціонерне товариство "Металургійний комбінат "Азовсталь" звернулося до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.04.2013 року та рішення господарського суду Донецької області від 05.03.2013р. скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судами попередніх судових інстанцій встановлено, що 19 липня 2012 року між Публічним акціонерним товариством "Металургійний комбінат "Азовсталь" (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Пластополімер" (Постачальник) було укладено типовий договір №089ЛМ/301-214 (на придбання матеріально-технічних ресурсів), відповідно до п.1.1 якого Постачальник зобов'язується передати, а Покупець - прийняти та оплатити матеріали (далі - ресурси) на умовах, передбачених даним договором.

Згідно п.2.1 договору кількість, номенклатура ресурсів зазначаються у специфікаціях до даного договору, які є його невід'ємними частинами.

У пункті 4.1 договору встановлено, що поставка ресурсів здійснюється за цінами, які встановлені у відповідності з умовами поставки, зазначених у специфікаціях та включають в себе усі податки, збори та інші обов'язкові платежі, а також вартість тари, упаковки, маркіровки та інші витрати Постачальника пов'язані з поставкою ресурсів.

Пунктами 5.1., 5.2. договору узгоджено, що оплата Покупцем ресурсів здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, зазначений в договорі.

Оплата за поставлені ресурси буде здійснюватись протягом строку, зазначеного в специфікації, яка нараховується з моменту поставки ресурсів та пред'явлення документів, зазначений в п. 6.4. договору.

Згідно п. 5.3. договору датою оплати ресурсів вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку Покупця.

Відповідно до п. 6.4. договору Постачальник зобов'язаний пред'явити покупцю до початку приймання ресурсів оригінали наступних документів: рахунок на оплату ресурсів; транспортні та супровідні документи; сертифікат або паспорт якості Постачальника або виробника (у випадку, якщо Постачальник не є виробником); пакувальні документи; сертифікат санітарно-гігієнічного висновку та сертифікат радіологічної безпеки (у передбачених законодавством випадках); акт приймання-передачі ресурсів (в 2-х примірниках), оформлений зі сторони Постачальника.

Постачальник зобов'язаний пред'явити Покупцю замовним листом або під розпис в отриманні податкової накладної на всю суму податкових зобов'язань, що виникли у Постачальника в день виникнення податкових зобов'язань по ПДВ.

Згідно п.7.2 договору у випадку порушення більш ніж на 30 календарних днів строку оплати ресурсів, Покупець оплачує пеню у розмірі 0,04% від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, діючої у відповідному періоді.

19 липня 2012 року між сторонами підписано специфікацію №1 до договору, де визначили асортимент, кількість, номенклатуру ресурсів, загальну суму яка склала 71 701,20грн., умови поставки, строк оплати - протягом 30 (тридцять) банківських днів з моменту поставки ресурсів та надання Покупцю усього переліку документів зазначених у пункті 6.4 договору.

20 липня 2012 року між сторонами підписано специфікацію №2 до договору, де визначили асортимент, кількість, номенклатуру ресурсів, загальну суму яка склала 59 616,00грн., умови поставки, строк оплати - протягом 30 (тридцять) банківських днів з моменту поставки ресурсів та надання Покупцю усього переліку документів зазначених у пункті 6.4 договору.

27 серпня 2012 року між сторонами підписано специфікацію №3 до договору, де визначили асортимент, кількість, номенклатуру ресурсів, загальну суму яка склала 35 310,00грн., умови поставки, строк оплати - протягом 30 (тридцять) банківських днів з моменту поставки ресурсів та надання Покупцю усього переліку документів зазначених у пункті 6.4 договору.

Звертаючись до суду, позивач стверджував, що у відповідача існує заборгованість у сумі 169 412,29 грн. за поставлений ним товар (ресурси), яку він просив суд стягнути на його користь.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, місцевий господарський суд, з яким також погодився й апеляційний суд, вказав на те, що позивачем доведено належним чином існування у відповідача боргу у сумі 169 412,29 грн. Крім того, місцевий господарський суд зазначив про те, що оскільки відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати за поставлений позивачем товар, з нього на користь позивача слід стягнути пеню в розмірі 3 712,76 грн., яка нарахована на підставі п. 7.2 договору.

Колегія суддів погоджується з такими висновками з огляду на таке.

Згідно ст. 43 Господарського кодексу України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Судовими доказами слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного розгляду справи.

П. 4 ст. 129 Конституції України, ст. ст. 33, 34 Господарського кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач на виконання умов договору, передав відповідачу ресурси (товар) на загальну суму 169412 грн. 29 коп., що підтверджується видатковими накладними, що знаходяться в матеріалах справи, які підписані представниками сторін та скріплені печатками товариств. З матеріалів справи також вбачається, що документи, вказані у п.6.4. договору, були надані відповідачу разом із товаром, оскільки поставлений товар згідно накладних №1620 від 30.08.2012 року на суму 55 750 грн. 68 коп., №1620-1 від 03.09.2012 року на суму 78 034 грн. 81коп., №1620-2 від 14.09.2012 року на суму 35 626 грн.80 коп. прийнято уповноваженими особами відповідача без будь-яких заперечень, що підтверджується підписами на накладних. Крім того, факт отримання відповідачем товару підтверджується також податковими накладними.

Частиною 1 статті 193 Господарського Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що позивач в повному обсязі виконав умови договору поставки від 19.07.2012 року № 089ЛМ/301-214, а відповідач в свою чергу порушив умови укладеного договору, тому на користь позивача слід стягнути 169 412,29 грн. боргу.

Крім суми основного боргу, позивач просив стягнути на його користь пеню в розмірі 3 712,76 грн., нарахованої за період з 16.10.2012 року по 10.12.2012 року, враховуючи суму боргу в розмірі 78094 грн. 81 коп., з 12.10.2012 року по 10.12.2012 року, враховуючи суму боргу в розмірі 55750 грн. 68 коп., з 27.10.2012 року по 10.12.2012 року. враховуючи суму боргу в розмірі 35626 грн. 80 коп., з урахуванням кожної окремої специфікації.

За умовами п. 7.2. договору у випадку порушення більш ніж 30 календарних днів строку оплати ресурсів, Покупець оплачує пеню в розмірі 0,04% від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, діючої у відповідному періоді.

Колегія суддів дійшла висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 3712грн. 76 коп., є обґрунтованою та такою що підлягає задоволенню.

Таким чином, попередні судові інстанції надали належну оцінку вказаним доказам, а відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного та обґрунтованого висновку про повне задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Донецького апеляційного господарського суду від 10.04.2013року, ухваленої з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.04.2013 року у справі № 905/383/13-г - без змін.

ГоловуючийК. Круглікова Судді:Л. Жукова О. Мамонтова