Постанова № 31808006, 11.06.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 червня 2013 року 11:21 № 826/5978/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Савченко А.І., суддів: Катющенка В.П., Пащенка К.С., при секретарі Окис Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до третя особаДержавної виконавчої служби України, Старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кеди Михайла Валентиновича ОСОБА_3провизнання протиправними рішень, дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні діїза участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_3

від відповідача - Харченко О.О.

третя особа - ОСОБА_3

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 11 червня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної виконавчої служби України (далі по тексту - відповідач 1, ДВС України), Старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кеди Михайла Валентиновича (далі по тексту - відповідач 2, Старший державний виконавець Кеда М.В.), третя особа - ОСОБА_3 (далі по тексту - третя особа, ОСОБА_3), у якому просила визнати протиправними рішення, дії та бездіяльність, а також зобов'язати вчинити певні дії

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 квітня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в попередньому судовому засіданні на 07 травня 2013 року.

У попереднє судове засідання, призначене на 07 травня 2013 року, з'явився представник позивача та третя особа, надав заяву про збільшення позовних вимог та заявив клопотання про витребування у відповідача 1 додаткових доказів. Відповідачі у попереднє судове засідання не з'явилися. В зв'язку з відсутністю доказів належного повідомлення відповідачів про дату, час та місце розгляду справи та необхідністю витребувати додаткові докази у справі, суд оголосив перерву до 21 травня 2013 року.

У попереднє судове засідання 21 травня 2013 року з'явився представник відповідача 1, надав витребувані судом документи. Представник позивача, третя особа та відповідач 2 до суду не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили, що стало підставою в силу приписів частини 1 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України для відкладення розгляду справи на 27 травня 2013 року.

У попередньому судовому засіданні, призначеному на 27 травня 2013 року, представник позивача та третя особа позов підтримав, представник відповідача 1 проти задоволення позову заперечував. Відповідача 2 в попереднє судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2013 року справу призначено до судового розгляду на 11 червня 2013 року.

У судовому засіданні 11 червня 2013 року представник позивача та третя особа позов підтримав з урахуванням уточнень та просили його задовольнити. Представник відповідача 1 проти позову заперечував та просив у його задоволенні відмовити. Відповідач 2 у судове засідання не з'явився, надіслав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, у якому проти задоволення позову заперечував.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 березня 2012 року у справі №2а-13285/11/2670 частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної виконавчої служби України, треті особи: ОСОБА_3, Міністерство юстиції України, а саме визнано протиправними дії ДВС України щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 08 серпня 2011 року №1вп, №2вп, №3вп про відкриття виконавчого провадження відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» та зобов'язано відповідача розглянути заяви ОСОБА_1 у порядку і строки, визначені Законом України «Про виконавче провадження» і за наслідками розгляду прийняти відповідні рішення у формі постанови.

Зазначене рішення ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2013 року залишено без змін.

29 березня 2013 року Київським апеляційним адміністративним судом на підставі заяви позивача видано виконавчий лист №2а-13285/11/2670, який 01 квітня 2013 року останньою подано для виконання до ДВС України.

За результатами вивчення виконавчого документа, Старшим державним виконавцем Кедою М.В., на підставі пункту 8 частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» 09 квітня 2013 року винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження, яка супровідним листом від 10 квітня 2013 року за підписом начальника відділу примусового виконання рішень ДВС України В.А. Черноволова 11 квітня 2013 року була направлена позивачу.

Не погоджуючись з такими діями та рішенням відповідачів, ОСОБА_1 звернулась з відповідним позовом до суду, в якому, з урахуванням уточнень, просить:

- визнати незаконними дії відповідачів, що проявилися в наданні оцінки резолютивній частині виконавчого листа №2а-13285/11/2670, виданого 29 березня 2013 року Київським апеляційним адміністративним судом;

- визнати незаконною, протиправною бездіяльність відповідачів щодо не виконання вимог постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 березня 2012 року №2а-13285/11/2670, ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2013 року, виконавчого листа №2а-13285/11/2670, виданого 29 березня 2013 року Київським апеляційним адміністративним судом;

- визнати незаконною, протиправною відмову відповідачів у виконанні вимог виконавчого листа №2а-13285/11/2670, виданого 29 березня 2013 року Київським апеляційним адміністративним судом, постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 березня 2012 року №2а-13285/11/2670, ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2013 року;

- визнати незаконними, протиправними дії відповідача 2 щодо не дотримання вимог статей 3 та 10 Закону України «Про державну службу», статей 19, 68, частини 5 статті 128 Конституції України при не виконанні належним чином своїх обов'язків старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДВС України;

- визнати незаконною, протиправною та скасувати постанову ДВС України від 09 квітня 2013 року ВП №36107540 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) за підписом відповідача 2;

- визнати незаконною, протиправною бездіяльність відповідача 2, що проявилась в не надісланні позивачу постанови від 09 квітня 2013 року про відмову у відкритті виконавчого провадження як передбачено частиною 2 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження»;

- визнати незаконними, протиправними дії відповідача 1, що проявилися в надісланні позивачу постанови від 09 квітня 2013 року про відмову у відкритті виконавчого провадження не у відповідності до вимог частини 2 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження»;

- зобов'язати відповідача 1 невідкладно розглянути заяву позивача №1 від 01 квітня 2013 року про прийняття до примусового виконання та відкриття виконавчого провадження і винести рішення у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження»;

- зобов'язати відповідача 1 вжити невідкладних заходів щодо виконання в повному та фактичному обсязі вимог постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 березня 2012 року №2а-13285/11/2670, ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2013 року, виконавчого листа №2а-13285/11/2670, виданого Київським апеляційним адміністративним судом 29 березня 2013 року.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р. № 606-XIV (далі по тексту - Закон України від 21.04.1999р. № 606-XIV).

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України від 21.04.1999р. № 606-XIV (тут і далі редакція, чинна на момент виникнення спірних правовідносин) примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Частиною 1 статті 17 вказаного вище Закону передбачено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до частини 2 названої статті до виконавчих документів, що підлягають виконанню державною виконавчою службою серед іншого віднесені виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті.

Вимоги до виконавчих документів закріплені у статті 18 Закону України від 21.04.1999р. № 606-XIV, згідно з якою у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо;

4) резолютивна частина рішення;

5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням;

6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання. З аналізу наведеної правової норми вбачається, що приведені у ній дані є обов'язковими для зазначення їх у виконавчому документі.

Відповідно до положень статті 25 названого Закону, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Частинами 2 цією статті та статті 26 Закону України від 21.04.1999р. № 606-XIV закріплено, що протягом 3 робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа державний виконавець зобов'язаний або винести постанову про відкриття виконавчого провадження або про відмову у відкритті виконавчого провадження.

При цьому, частиною 1 статті 26 Закону закріплено виключений перелік підстав для винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження, а саме:

1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання;

2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом;

3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання;

4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення;

5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення;

6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону;

61) офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури;

7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів;

8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Так, посилаючись на пункт 8 частини 1 статті 26 Закону України від 21.04.1999р. № 606-XIV, відповідач 2 виніс постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження, у якій зазначив, що абзацом 1 резолютивної частини виконавчого листа визнано протиправними дії ДВС України щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 08 серпня 2011 року №1вп, №2вп та №3вп про відкриття виконавчого провадження відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». У зв'язку з відсутністю предмету виконання рішення (не вказано які дії слід зобов'язати боржника вчинити або утриматися від їх вчинення), виконавчий документ в цій частині не підлягає виконанню органами ДВС. Також, відповідачем 2 зазначено, що абзацом 2 резолютивної частини виконавчого документа, зобов'язано ДВС України розглянути заяви ОСОБА_1 у порядку і строки, визначені Законом України «Про виконавче провадження», та за наслідками розгляду прийняти відповідні рішення у формі постанови. Однак, у зв'язку з тим, що судом не вказано які саме заяви ОСОБА_1 слід розглянути у порядку і строки, визначені Законом України «Про виконавче провадження» та враховуючи значну кількість заяв ОСОБА_1, що надходять до відділу примусового виконання рішень ДВС України, Старший державний виконавець Кеда М.В. дійшов висновку про неможливість здійснення виконавчого провадження.

На обґрунтування правомірності наведених висновків, відповідач 1 посилається на положення статті 32 Закону України від 21.04.1999р. № 606-XIV, згідно якої заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб;

2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні;

4) інші заходи, передбачені рішенням.

Проте, зі змісту наведеної норми та оскаржуваної постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження, не вбачається надання державному виконавцю прав здійснювати аналіз резолютивної частини судового рішення та, за його результатами, робити висновки про неможливість здійснення виконавчого провадження.

Крім того, суд зауважує на те, що відповідно до пункту 8 частини 1 статті 26 Закону України від 21.04.1999р. № 606-XIV підставою для винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження є наявність інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Однак, посилаючись на наведену правову норму відповідач 2 не зазначив яким саме законом передбачені викладені в оскаржуваній постанові обставини, як такі, що виключають здійснення виконавчого провадження.

З огляду на викладене, а також враховуючи положення частини 5 статті 128 Конституції України, згідно з якою судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України, суд приходить до висновку про обґрунтованість позову в частині визнання протиправною та скасування постанови Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про відмову у відкритті виконавчого провадження від 9 квітня 2013 року №37488238.

З метою відновлення порушеного права позивача, суд також вважає за необхідне постановити рішення, яким зобов'язати ДВС України розглянути заяву позивача №1 від 01 квітня 2013 про прийняття до примусового виконання та про відкриття виконавчого провадження у порядку, передбаченому статтею 25 Закону України від 21.04.1999р. № 606-XIV.

Також суд вважає обґрунтованою вимогою позивача про визнання протиправними дій Державної виконавчої служби України в частині порушення строків, визначених статтею 26 Закону України «Про виконавче провадження», при винесенні постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 9 квітня 2013 року №37488238.

Як встановлено судом, заява ОСОБА_1 про прийняття до примусового виконання виконавчого документа та про відкриття виконавчого провадження №1 подана до ДВС України 01 квітня 2013 року, що підтверджується вхідним штемпелем канцелярії відповідача 1.

Відповідачу 2 зазначена заява з доданими до неї документами була передана наступного дня, що підтверджується підписом посадової особи в реєстраційно-контрольній картці, копія якої міститься у матеріалах справи.

Отже, з урахуванням положень частини 2 статті 26 Закону України від 21.04.1999р. № 606-XIV, постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження мала бути винесена не пізніше 06 лютого 2013 року.

У той же час, суд не може погодитися з позицією позивача щодо недотримання відповідачами вимог Закону України від 21.04.1999р. № 606-XIV під час здійснення направлення їй оскаржуваної постанови.

Так, частиною 2 статті 26 зазначеного Закону закріплено обов'язок державного виконавця протягом трьох робочих днів винести постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження і не пізніше наступного дня надіслати її заявникові разом з виконавчим документом.

Одночасно, порядок ведення діловодства у Державній виконавчій службі України, врегульований положеннями Інструкції з діловодства у Державній виконавчій службі України, яка затверджена наказом ДВС України від 18 квітня 2012 року №19/2.

Відповідно до зазначеної Інструкції, документи, що надсилаються підприємствам, установам, організаціям, громадянам, підписуються Головою ДВС України або його заступником згідно з розподілом функціональних повноважень або керівниками структурних підрозділів відповідно до їх повноважень.

Повноваження начальника відділу примусового виконання рішень ДВС України визначені в Положенні про відповідний відділ, яке затверджене наказом ДВС України від 14 липня 2011 року №14/2, в пункті 15 якого закріплено право начальника відділу, зокрема підписували листи з питань, віднесених до компетенції відділу, адресовані органам державної виконавчої служби, іншим органам державної влади, підприємствам, установам, організаціям та фізичним особам.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність у начальника відділу примусового виконання рішень ДВС України повноважень на підписання супровідного листа, адресованого позивачу про направлення їй постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження, а також відсутність факту порушення прав останньої такими діями.

Також суд вважає такими, що не підлягають задоволенню вимоги позивача, викладені у пунктах 1-4, 9 заяви від 21 травня 2013 року, оскільки оскаржуваним в них діям та бездіяльності фактично надано правову оцінку під час перевірки обґрунтованості позовних вимог, викладених у пунктах 5, 6, 7 та 8.

Окрім цього, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до положень частини 1 статті 166 Кодексу адміністративного судочинства України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Як вбачається зі змісту наведеної правової норми постановлення окремої ухвали є правом суду, а не його обов'язком. Крім того, метою постановлення окремої ухвали є вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Так, в матеріалах справи міститься клопотання відповідача 2 про розгляд справи за його відсутності.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для винесення окремої ухвали відносно відповідачів.

Так само відсутні підстави для притягнення відповідача 2 до відповідальності, відповідно до статті 185 Кодексом України про адміністративні правопорушення та статті 382 Кримінального кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б повністю спростовували доводи позивача, відповідачі суду не надали.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позовні вимоги частково обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню в частині.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про відмову у відкритті виконавчого провадження від 9 квітня 2013 року №37488238.

3. Зобов'язати Державну виконавчу службу України розглянути заяву ОСОБА_1 від 1 квітня 2013 року у порядку, визначеному статтею 25 Закону України «Про виконавче провадження».

4. Визнати протиправними дії Державної виконавчої служби України в частині порушення строків, визначених статтею 26 Закону України «Про виконавче провадження», при винесенні постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 9 квітня 2013 року №37488238.

5. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя - А.І. Савченко

Судді: В.П. Катющенко

К.С. Пащенко