Рішення № 31806199, 10.06.2013, Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим

Справа № 121/6638/12

2/119/49/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2013 року

Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді Мурзенка М. В.,

при секретарі Маричевій С. В.,

за участю позивача ОСОБА_1, представників позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3

відповідача ОСОБА_4, представника відповідача ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання заяви про відмову від спадщини недійсною, визнання недійсним свідоцтв про право на спадщину, визнання права власності, визнання свідоцтва про право власності недійсним,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим з позовом до ОСОБА_6, з урахуванням уточнених позовних вимог просив суд визнати недійсною заяву позивача від 22.01.2002 про відмову від спадщини; визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом на домоволодіння за адресою: м.Феодосія, вул. Л. Самаріної, 29, виданого на імя ОСОБА_4 державним нотаріусом Першої Феодосійської державної нотаріальної контори 02.02.2002, реєстр № 226, визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 0,0330 га за адресою: м.Феодосія, вул. Л. Самаріної, 29, видане на імя ОСОБА_4 державним нотаріусом Першої Феодосійської державної нотаріальної контори 11.06.2004, реєстр № 1656; визнати за позивачем право власності в порядку спадкування за заповітом на домоволодіння за адресою: м.Феодосія, вул. Л. Самаріної, 29, земельну ділянку площею 0,330 га за вказаною адресою, акції ВАТ «Старокримський» в кількості 1860 шт., визнати право власності на побудовану позивачем особисто 3-х поверхову літню кухню, визнати недійсним свідоцтво про право власності на домоволодіння за адресою м. Феодосія, вул. Самаріної, 29, видане 27.07.2004 на імя ОСОБА_4.

Позовні вимоги мотивовані тим, що під впливом обману з боку відповідача та внаслідок збігу тяжких особистих обставин 02.02.2002 позивач відмовився від спадщини за заповітом після смерті своєї матері ОСОБА_7, яка померла 24 липня 2001 року, самостійно збудував 3-х поверхову літню кухню за власні кошти.

Ухвалою від 07 червня 2013 року провадження у справі в частині вимог про визнання права власності на 3-хповерхову літню кухню до домоволодіння за адресою м. Феодосія, вул. Самаріної, буд. 29 закрито.

В судовому засіданні позивач, представники позивача позовні вимоги підтримали, додатково пояснили суду, що відмова від спадщини позивачем була зумовлена збігом тяжких життєвих обставин: розлученням позивача, смертю матері, наявністю незаконно порушеної стосовно нього кримінальної справи правоохоронними органами Російської Федерації, побоювань позивача щодо можливості звернення стягнення на вказане майно в порядку конфіскації за вироком суду або внаслідок можливого вимагання в нього грошових коштів, зазначена відмова була здійснена позивачем внаслідок обману з боку відповідача, який виразився в її обіцянці в будь-який момент на його вимогу здійснити безоплатне відчуження будинку на його користь.

Відповідач, її представник в судовому засіданні позов не визнали, пояснили суду, що відмова позивача від спадщини була добровільною та зумовлена його наміром проживати на Камчатці в Російській Федерації.

Заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, висновок експерта, заслухавши думку спеціаліста-нарколога, допитавши свідків, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 24 липня 2001 року померла ОСОБА_7, мати сторін по справі, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с. 22). За життя нею було складено заповіт від 15 липня 1999 року, відповідно до якого вона заповідала все своє майно своєму синові, ОСОБА_1, що підтверджується копією заповіту (а.с. 24).

22 січня 2002 року позивачем було надано нотаріусу заяву про відмову від права на спадщину після смерті своєї матері (а.с. 25), відповідачем було надано заяву про прийняття спадщини після смерті своєї матері (а.с. 27), 02 лютого 2002 року відповідачем отримано свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок за адресою м. Феодосія, вул. Л. Самаріної, буд. 29, прості іменні акції ВАТ «Старокримський» в кількості 1860 шт, внески з належними відсотками в Ощадбанку (а.с. 26), 11 червня 2004 року нею також було отримано свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку площею 0,0330 га за адресою: м. Феодосія, вул. Л. Самаріної, 29 (а.с. 28).

27 липня 2004 року відповідачем було отримано свідоцтво про право власності на домоволодіння за адресою м. Феодосія, вул. Самаріної, буд. 29, яке складається з двох житлових будинків (а.с. 204).

Відповідно до ст. 57 ЦК України 1963 року, що був чинним на момент вчинення позивачем відмови від спадщини, угода, укладена внаслідок обману, насильства, погрози, зловмисної угоди представника однієї сторони з другою стороною, а також угода, яку громадянин був змушений укласти на вкрай невигідних для себе умовах внаслідок збігу тяжких обставин, може бути визнана недійсною за позовом потерпілого або за позовом державної чи громадської організації.

Згідно розяснень, викладених в п. 12 Постанови Пленуму Верховного суду України від 28 квітня 1978 року N 3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» при вирішенні позовів про визнання угоди недійсною на підставі ст. 57 ЦК суди повинні мати на увазі, що такі вимоги можуть бути задоволені при доведеності фактів обману, насильства, погрози, зловмисної угоди представника однієї сторони з другою стороною або збігу тяжких для сторони обставин і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням сторони укласти угоду на вкрай невигідних для неї умовах.

Під обманом у таких випадках слід розуміти умисне введення в оману учасника угоди шляхом повідомлення відомостей, що не відповідають дійсності, або замовчування обставин, що мають істотне значення для угоди, що укладається.

Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Збігом тяжких обставин слід вважати такий майновий або особистий стан громадянина чи його близьких, які примусили укласти угоду на вкрай невигідних для нього умовах. Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім'ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин.

Відмова від спадщини є одностороннім правочином, наслідком якого є втрата особою, що його вчиняє, права на отримання у власність спадкового майна. Відмова від спадщини є безумовною.

Суд критично сприймає доводи позивача про здійснення ним відмови від спадщини внаслідок обману з боку відповідача, що виразився в обіцянці відповідача в майбутньому здійснити на його користь відчуження спадкового майна, оскільки факт дачі позивачу такої обіцянки відповідачем не визнається, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що відповідач зобовязався в майбутньому передати йому право власності на спадкове майно. Крім того, обіцянка в майбутньому здійснити відчуження спадкового майна на користь спадкоємця не є обставиною, що впливає на вчинення нею правочину щодо відмови від спадщини. З висновку судово-психологічної експертизи вбачається, що сприйняття позивача не порушене, мислення послідовне, причинно-наслідкові звязки встановлює правильно, інтелект на достатньому рівні (а.с. 197зв). З пояснень свідка ОСОБА_8 випливає, що позивач в 2006 році повідомив їй про те, що власником будинку за адресою м. Феодосія, вул. Л. Самаріної, буд. 29, є відповідач, до зазначеного факту відносився спокійно. За таких обставин, суд доходить висновку про недоведеність факту вчинення позивачем відмови від спадщини після смерті матері внаслідок обману з боку відповідача.

Також суд критично сприймає доводи позивача про вчинення ним відмови від спадщини внаслідок збігу тяжких для нього обставин.

Судом встановлено, що 11 березня 2001 року було розірвано шлюб між позивачем та гр. ОСОБА_9, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу (а.с. 92), 29 червня 2001 року стосовно позивача було порушено кримінальну справу, що підтверджується копією про припинення кримінальної справи (а.с. 37-39), 24 липня 2001 року померла мати позивача, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с. 22).

Суд погоджується, що збіг зазначених обставин був тяжким для позивача, однак не вбачає наявності їх безпосереднього зв'язку з його волевиявленням щодо відмови від спадщини після смерті матері. Суду не надано доказів фактів вимагання майна у позивача з боку будь-яких осіб; вчинення правочину з метою уникнення можливої конфіскації майна за вироком суду не є правозгідним й такий правочин не може розцінюватись як вчинений на вкрай невигідних для позивача умовах внаслідок збігу тяжких обставин.

Здійснення позивачем витрат на придбання будівельних матеріалів та особиста його участь в організації будівельних робіт не свідчить про вчинення ним відмови від спадщини після смерті матері внаслідок обману з боку відповідача або внаслідок збігу тяжких обставин.

За таких обставин суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсною відмови позивача від спадщини після смерті своєї матері ОСОБА_7, визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом, виданих відповідачу після смерті ОСОБА_7, визнання за позивачем права власності в порядку спадкування на домоволодіння за адресою: м.Феодосія, вул. Л. Самаріної, 29, земельну ділянку площею 0,330 га за вказаною адресою, акції ВАТ «Старокримський» в кількості 1860 шт.

Також не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині визнання недійсним свідоцтва про право власності відповідача на домоволодіння за адресою м. Феодосія, вул. Самаріної, буд. 29, яке складається з двох житлових будинків, виданого Виконавчим комітетом Феодосійської міської ради 27 липня 2004 року (а.с. 204). Так, із змісту зазначеного свідоцтва вбачається, що підставою його видачі є рішення Виконавчого комітету Феодосійської міської ради № 1013 від 16.07.2004 року, яке позивачем не оспорене. Оспорюване свідоцтво про право власності на нерухоме майно не містить ніякої вимоги, що була б адресована позивачеві, не створює для останнього жодного обов'язку; свідоцтво про право власності на видається на виконання рішення органу державної влади або місцевого самоврядування. Позивачем не надано суду належних й допустимих доказів того, що видачею вказаного свідоцтва було порушено його законні права та інтереси.

Враховуючи викладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. 57 ЦК України 1963 року, ст. 10, 11, 14, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя М. В. Мурзенко

Суддя /підпис/

З оригіналом згідно.

Суддя: Секретар: