Ухвала суду № 31805466, 10.06.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

10.06.13 р. Справа № 2/4

Суддя господарського суду Львівської області Мазовіта А.Б., при секретарі Волошин О.Я., розглянувши матеріали справи

за скаргою:Товариства з обмеженою відповідальністю „Ванкувер", м. Львів;на дії:Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, м. Львів;у справі:№2/4за позовом:Публічного акціонерного товариства „ПІРЕУС БАНК МКБ", м. Київ;до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю „Ванкувер", м. Львів;про:стягнення 6 963 266,24 грн.

За участю представників:

від боржника (скаржника): Жила В.С., представник (довіреність № 7/13 від 11.03.2013 р.);

від стягувача: не з'явився;

від ДВС: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду Львівської області подано скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Ванкувер", м. Львів на дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, м. Львів у справі №2/4 за позовом Публічного акціонерного товариства „ПІРЕУС БАНК МКБ", м. Київ до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Ванкувер", м. Львів про стягнення 6 963 266,24 грн.

В судове засідання з'явився представник боржника (скаржника), скаргу підтримав, просив задоволити.

Стягувач та Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області явку повноважних представників в судове засідання не забезпечили, про дату, час та місце розгляду скарги повідомлені належним чином.

Розглянувши матеріали скарги, заслухавши пояснення представників скаржника, стягувача та органу ДВС, суд встановив наступне.

Рішенням господарського суду Львівської області від 12.12.2011 р. позов задоволено - стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ванкувер" на користь Публічного акціонерного товариства "Піреус Банк МКБ" 4 980 000 грн. 00 коп. заборгованості по кредиту, 976 910 грн. 43 коп. заборгованості по сплаті процентів, 42 021 грн. 51 коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 64 334 грн. 30 коп. пені за несвоєчасну сплату процентів, 900 000 грн. 40 коп. штрафів, 25 500 грн. 00 коп. державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

08.06.2012 р. на виконання рішення господарського суду Львівської області від 12.12.2011 р. та постанови Львівського апеляційного господарського суду від 17.05.2012 р., видано наказ.

13.02.2013 р. старшим державним виконавцем ВПВР УДВС ГУЮ у Львівській області було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання наказу у справі №2/4 від 08.06.2012 р. (ВП №36506870).

27.02.2013 р. державним виконавцем було складено акт опису й арешту майна, яким описано та арештовано нерухоме майно боржника, а саме: нежитлові приміщення 4-го поверху №№73-93 та 5-го поверху №№94-109 загальною площею 988,5 кв.м за адресою м. Львів, вул. Зелена, 186.

27.02.2013 р. державним виконавцем винесено постанову про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності - ФОП Мешкова С.М. для надання письмового висновку, звіту про оцінку майна, а саме: нежитлових приміщень 4-го поверху №№73-93 та 5-го поверху №№94-109 загальною площею 988,5 кв.м за адресою м. Львів, вул. Зелена, 186.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Відповідно до ст. 4-5, ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.

Таким чином, відповідно до вимог Конституції України, рішення суду від 12.12.2011 р. у справі №2/4, яке набрало законної сили, є обов'язковим до виконання та має бути виконане.

Закон України „Про виконавче провадження" визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

У статті 1 вказаного Закону зазначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч. 1 ст. 11 Закону України „Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Сторони виконавчого провадження мають право, серед інших, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні та письмові пояснення, висловлювати свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження (ч. 1 ст. 12 Закону України „Про виконавче провадження").

Згідно ч. 1 ст. 20 Закону України „Про виконавче провадження" виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 Закону України „Про виконавче провадження" арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Згідно ч. 5 ст. 57 Закону України „Про виконавче провадження" про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника. Під час проведення опису та арешту майна боржника державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмежити права користування майном, здійснити опечатування або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису та арешту. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Частиною 1 ст. 66 Закону України „Про виконавче провадження" встановлено, що у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів у обсязі, достатньому для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з обороту або обмежуваного в обороті) незалежно від того, хто фактично використовує це майно.

Відповідно до п. 4.2. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. №512/5, опис та арешт майна боржника здійснюються в такій послідовності: після виявлення майна боржника державний виконавець проводить опис та арешт цього майна, про що складає акт. В акті опису та арешту майна боржника повинні бути вказані:

а) назва кожного внесеного в акт предмета і його відмінні ознаки (вага, метраж, розмір, форма, вид, колір, товарний знак, проби, виробнича марка, дата випуску, ступінь зносу тощо);

б) якщо вилучені предмети мають ознаки дорогоцінних металів, каменів органічного та неорганічного утворення, перлів тощо, то вони ретельно описуються з визначенням усіх особливих ознак, відповідним чином пакуються в конверт, прошиваються, підписуються державним виконавцем та іншими учасниками, які були присутніми під час опису;

в) якщо проводилось опечатування предмета, зазначається, які предмети, приміщення, сховища були опечатані, кількість накладених печаток та спосіб опечатування;

г) прізвище, ім'я та по батькові особи, якій передано майно на зберігання, а якщо майно передано на зберігання не боржнику, а іншій особі, - паспортні дані, її місце проживання (далі - зберігач);

ґ) відмітка про роз'яснення зберігачеві майна обов'язків із збереження майна, попередження про кримінальну та іншу відповідальність, встановлену законодавством, за його розтрату, відчуження, приховування, підміну, пошкодження, знищення або інші незаконні дії з майном, на яке накладено арешт;

д) якщо державний виконавець установив зберігачеві обмеження права користуватися майном, зазначаються вид, обсяги і строки обмеження;

е) зауваження або заяви стягувача, боржника, осіб, що були присутні при описі.

Акт опису та арешту майна підписується державним виконавцем, понятими, зберігачем майна, боржником та стягувачем, їх представниками, а також може бути підписаний іншими особами, які були присутні при проведенні опису майна. У разі відмови від підпису сторін чи інших осіб, що були присутні при виконанні, про це робиться відмітка в акті.

Згідно п. 4.2.3. Інструкції з організації примусового виконання рішень, якщо опис і арешт майна здійснюються на виконання рішення про забезпечення позову, державний виконавець передає арештоване майно на зберігання боржнику або його представнику. Іншій особі майно на зберігання може бути передано лише у випадку відсутності боржника чи його відмови від прийняття майна на зберігання, а також у випадку, якщо судовим рішенням визначено іншу особу, якій необхідно передати майно на зберігання.

Відповідно до п. 4.2.5. Інструкції з організації примусового виконання рішень, якщо описане майно передано на зберігання не боржникові чи його представнику, а іншій особі, то акт опису та арешту майна складається в трьох примірниках. Перший залишається в провадженні державного виконавця, а інші вручаються зберігачеві майна та боржнику під розписку на першому примірнику акта.

У разі якщо стягувач і боржник або їх представники присутні під час опису й арешту майна та не заперечують проти визначення вартості майна, державний виконавець одночасно з його описом проводить визначення вартості майна, про що складає відповідний акт (п. 4.3.1. Інструкції з організації примусового виконання рішень).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством не встановлено заборони щодо опису та арешту майна боржника за його відсутності чи уповноваженого ним представника.

Також з акту опису й арешту майна від 27.02.2013 р. вбачається, що вказаний акт складений державним виконавцем з виходом за місцем знаходження майна, що стверджується підписами понятих на вказаному акті. Належних та допустимих доказів на спростування даного факту скаржником суду не було представлено.

Відповідно до ч. 3 ст. 54 Закону України „Про виконавче провадження" для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателя не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна (ч. 4 ст. 54 Закону України „Про виконавче провадження").

Згідно ч. 6 ст. 54 Закону України „Про виконавче провадження", у разі якщо заставодержатель не є стягувачем у виконавчому провадженні, йому виплачуються кошти після належного підтвердження права на заставлене майно. У разі задоволення в повному обсязі вимог заставодержателя залишок коштів використовується для задоволення вимог інших стягувачів у порядку, встановленому цим Законом.

Вищевказані норми не містять обмежень щодо арешту майна, у тому числі і щодо арешту майна, яке перебуває в заставі.

Слід також зазначити, що договором іпотеки від 19.10.2007 р., який укладений між стягувачем та боржником, і на який посилається скаржник, забезпечуються вимоги іпотекодержателя (стягувача), як кредитора за умовами кредитного договору №00323-СL від 24.09.2007 р.

Оскільки рішенням господарського суду Львівської області від 12.12.2011 р. у справі 2/4 позовні вимоги задоволені шляхом стягнення заборгованості за невиконання зобов'язань по кредитному договору №00323-СL від 24.09.2007 р. (у відповідності до обраного позивачем способу захисту), державний виконавець не обмежений в можливості звернення стягнення на все майно боржника, в тому числі або за виключенням заставленого майна.

Таким чином, права боржника-заставодавця при виконанні рішення від 12.12.2011 р. у справі 2/4 шляхом звернення стягнення на майно, в тому числі, іпотечне, жодним чином не порушуються.

Скаржник також посилається на Інструкцію про проведення виконавчих дій, затверджену наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 р. №74/5, якою було встановлено, що акт опису й арешту майна складається з використанням бланків документів виконавчого провадження та бланків для копій документів виконавчого провадження встановленого зразка. Проте, на думку представника скаржника, акт опису й арешту від 27.02.2013 р. складений не на бланку встановленого зразка, що суперечить вищевказаним вимогам.

Однак, згідно наказу Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. №512/5, Інструкція про проведення виконавчих дій, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 р. №74/5, втратила чинність, крім пункту 5.11 глави 5, підпункту 5.12.5, абзаців першого - дев'ятого, одинадцятого - двадцять п'ятого підпункту 5.12.6 пункту 5.12 глави 5 щодо підготовки до проведення та проведення щотижневих конкурсів з визначення спеціалізованих організацій для реалізації арештованого державними виконавцями майна, які продовжують діяти до набрання чинності порядком реалізації арештованого державними виконавцями майна.

Також, як зазначалося вище, наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. №512/5 затверджено Інструкцію з організації примусового виконання рішень. Даною Інструкцією встановлено лише вимоги до акта, який є документом, що підтверджує певні встановлені факти або події: а) текст акта складається з реквізитів виконавчого документа із зазначенням суті проведених дій; за зведеним виконавчим провадженням - повного найменування (прізвища, імені та по батькові) боржника та дати об'єднання виконавчих проваджень у зведене, а також вступної і констатуючої частин. У вступній частині зазначаються назва акта, дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по батькові державного виконавця, підстава для складання акта, перелічуються особи, що були присутні під час його складання, із зазначенням їхнього статусу у виконавчому провадженні, місця проживання (місцезнаходження), посад, інших наявних даних, зазначається кількість аркушів, на яких складено акт; б) у констатуючій частині викладаються мета і завдання складання акта, суть і характер проведених виконавчих дій, встановлені факти, події, а також у разі потреби висновки і пропозиції; в) у кінці акта (перед підписами) зазначаються відомості про кількість примірників акта та кому вони надаються (надсилаються); г) акт підписується всіма особами, які брали участь у його складанні. У разі відмови від підписання сторін чи інших осіб, що були присутні при складанні акта, про це робиться відмітка в акті. Відмітка "від підпису відмовився" проставляється напроти імені особи, яка відмовилася від підпису, та засвідчується підписами інших осіб, які були присутніми під час складання акта; ґ) до акта можуть вноситись також інші відомості, визначені Законом, цією Інструкцією та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно п. 1.12. Інструкції з організації примусового виконання рішень, основною інформаційною базою про здійснені виконавчі дії є Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень.

Відомості вносяться до Єдиного реєстру державним виконавцем одночасно з виготовленням документа, на підставі якого вчиняється виконавча дія.

У разі здійснення виконавчої дії за межами органу ДВС відомості про таку дію вносяться до Єдиного реєстру протягом двох робочих днів після її проведення або надходження повідомлення про її проведення.

Постанови державного виконавця, а також інші документи виконавчого провадження (крім актів, що складаються за місцем проведення виконавчих дій) складаються за допомогою програмних засобів Єдиного реєстру.

Таким чином, вимоги щодо складення акту опису й арешту на бланку встановленого зразка станом на 27.02.2013 р. не було передбачено.

Згідно п. 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що державний виконавець Підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області діяв в межах, встановлених діючим законодавством про виконавче провадження, наведені боржником (скаржником) доводи є безпідставними, а тому в задоволенні скарги слід відмовити.

Керуючись ст. 82 Закону України „Про виконавче провадження", ст.ст. 86, 1212 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Ванкувер", м. Львів на дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, м. Львів відмовити.

Суддя Мазовіта А.Б.