Постанова № 31804589, 07.06.2013, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2013 року Справа № 803/971/13-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Лозовського О.А.,

при секретарі судового засідання Козак О.А.,

з участю представників позивача Пархонюка В.Ф., Мороза І.С.,

представників відповідача Поліщук С.М., Жиги Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Каскад» до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Волинській області про визнання протиправними та скасування припису від 08.04.2013 року №22 та постанови від 11.04.2013 року №16,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Каскад» (далі - ТзОВ «ВКП «Каскад») звернулося з позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Волинській області (далі - Інспекція ДАБК у Волинській області) про визнання протиправними та скасування постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 11.04.2013 року №16 та припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 08.04.2013 року №22.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 08.04.2013 року Інспекцією ДАБК у Волинській області проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил ТзОВ «ВКП «Каскад». За результатами перевірки Інспекцією ДАБК 08.04.2013 року було складено акт та протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, а також винесено Припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил №22 від 08.04.2013 року, згідно якого позивача зобов'язано оформити дозвільні документи на право експлуатації об'єкта до 20.05.2013 року, та винесено постанову про накладення штрафу №16 від 11.04.2013 року, якою за порушення частини 8 статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та ДБН А.3.1-5:2009 відповідно до абзацу 3 пункту 6 частини 2 статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» накладено штраф у сумі 51615,00 грн.

Зазначає, що у Інспекції ДАБК у Волинській області не було правових підстав накладати на ТзОВ «ВКП «Каскад» зазначений штраф, оскільки позивач володіє на праві приватної власності нерухомим майном, де були проведені ремонтні роботи у 2003 році, має Технічний паспорт на дане приміщення, у якому відсутні відмітки про самочинне будівництво чи реконструкцію, а також інші документи, необхідні для використання приміщення магазину в господарській діяльності.

Вказує на те, що застосований адміністративно-господарський штраф є адміністративно-господарською санкцією в розумінні Господарського кодексу України, а тому відповідач був вправі застосувати його не пізніше, як через один рік з дня порушення суб'єктом господарювання правил здійснення господарської діяльності.

Вважає безпідставними висновки контролюючого органу про відсутність у позивача документів, які дозволяють експлуатацію приміщення, оскільки у позивача в установленому законом порядку зареєстроване право власності на дане приміщення. Зазначає, що факт державної реєстрації об'єкта нерухомого майна в Держаному реєстрі прав власності на нерухоме майно та отримання Свідоцтва про право власності свідчить про те, що такий об'єкт є прийнятим в експлуатацію. Також наголошує, що окремого чи повторного введення в експлуатацію приміщень, які вцілому складають нежитлову будівлю, законодавством не передбачено.

Вказує на те, що Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» набрав чинності 12.03.2011 року, а ДБН А.3.1-5:2009 - 01.01.2012 року, а тому відповідач був не вправі застосовувати зазначені норми до правовідносин, що виникли у 2003 році.

За таких обставин просить суд визнати протиправними та скасувати припис від 08.04.2013 року №22 та постанову від 11.04.2013 року №16.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, з підстав викладених в позовній заяві, та просили суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні та в наданих суду письмових запереченнях та додаткових поясненнях до заперечень адміністративний позов не визнали мотивуючи наступним.

Зазначають, що позивачем у 2003 році проведено будівельні роботи по реконструкції приміщення, які призвели до зменшення його площі. Під час проведення перевірки у позивача були відсутні документи, які надають право експлуатації приміщення з магазином, чим порушено вимоги частини 8 статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», постанови Кабінету Міністрів України №461 від 13.04.2011 року. Вказують на те, що експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію, забороняється. Оскільки об'єкт експлуатується позивачем на даний момент, постанова про накладення штрафу за порушення у сфері містобудівної діяльності винесена з дотриманням діючого законодавства.

Зазначають, що відповідно до статті 11 Закону України «Про відповідальність у сфері містобудівної діяльності» до постанови Кабінету Міністрів України №244 від 06.04.1995 року штраф на суб'єктів містобудування може бути накладено протягом шести місяців з дня виявлення правопорушення, але не пізніше як через три роки з дня його вчинення.

Вказують на те, що згідно договору купівлі-продажу №63 від 24.01.1996 року площа будівлі по вул. Косачів, 8 у м. Ковелі становить 167 кв. м., а відповідно до Свідоцтва про право власності - 234,1 кв.м., що свідчить про перебудову вказаного приміщення. Крім того, зазначають, що директор ТзОВ «ВКП «Каскад» притягався до відповідальності за порушення у сфері містобудування у 2008 році. Також рішенням Ковельської міської ради №553 від 13.11.2008 року відповідача зобов'язано припинити експлуатацію об'єктів, що знаходяться по вул. Косачів, 8 у м. Ковелі. За таких обставин, просять суд в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, проаналізувавши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що адміністративний позов підлягає до повного задоволення, з наступних підстав.

Частина 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та Законами України.

Державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд здійснює центральний орган виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури. Державний контроль та нагляд у системі центрального органу виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури здійснює Державна архітектурно-будівельна інспекція України та її територіальні органи.

Згідно із статтею 10 Закону України «Про архітектурну діяльність» для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.

Згідно пункту 3 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України №439/2011 від 08.04.2011 року, основними завданнями Держархбудінспекції України є реалізація державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю, контролю у сфері житлово-комунального господарства, зокрема, здійснення в межах своїх повноважень державного контролю за дотриманням законодавства, стандартів, нормативів, норм, порядків і правил із зазначених питань.

Згідно із частинами 1, 2, 3 статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих і будівельних робіт.

Постановою Кабінету Міністрів України №553 від 23.05.2011 року затверджено Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.

Згідно із пунктами 3 та 5 даного Порядку державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється посадовими особами інспекцій відповідно до їх посадових інструкцій та функціональних повноважень. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за територіальним принципом (у межах областей) у порядку проведення планових та позапланових перевірок.

Відповідно до пункту 7 Порядку позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи інспекції. Підставами для проведення позапланової перевірки є: подання суб'єктом містобудування письмової заяви про проведення перевірки об'єкта будівництва або будівельної продукції за його бажанням чи письмової заяви про проведення перевірки щодо дотримання суб'єктом господарювання ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури; виявлення факту самочинного будівництва об'єкта; перевірка виконання суб'єктом містобудівної діяльності приписів та вимог інспекцій; перевірка виконання суб'єктом господарювання вимог інспекції щодо усунення порушень ліцензіатом ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури; звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб'єктом містобудування вимог містобудівного законодавства; вимога правоохоронних органів про проведення перевірки.

Судом встановлено, що Інспекція ДАБК у Волинській області на підставі звернення виконавчого комітету Ковельської міської ради №3.16/105 від 06.03.2013 року, наказу №1/06-02 від 01.04.2013 року «Про проведення позапланової перевірки» було проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил. За результатами даної перевірки складено Акт від 08.04.2013 року, яким встановлено порушення частини 8 статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», постанови Кабінету Міністрів України №461 від 13.04.2011 року «Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів», а саме: у позивача відсутні документи, які надають право експлуатації приміщення з магазином і офісом, розташованого за адресою м. Ковель, вул. Косачів,8.

Враховуючи виявлені порушення відносно ТзОВ «ВКП «Каскад» був складений протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 08.04.2013 року та винесений припис №22 від 08.04.2013 року, яким зобов'язано позивача оформити дозвільні документи на право експлуатації об'єкта до 20.05.2013 року.

За результатами розгляду матеріалів справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, на підставі акта перевірки та протоколу від 08.04.2013 року заступником начальника Інспекції ДАБК у Волинській області винесено постанову №16 від 11.04.2013 року, якою ТзОВ «ВКП «Каскад» визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абзацом 3 пункту 6 частини 2 статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та накладено штраф у сумі 51615,00 грн.

Однак, суд не погоджується із висновками, викладеними в акті перевірки, з огляду на таке.

Статтею 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», порушення якої вказано в оскаржуваному рішенні, як і підстава для накладення штрафу, регулюється порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів.

Частинами 8, 10 статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію, забороняється. Замовник відповідно до Закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про готовність об'єкта до експлуатації, та за експлуатацію об'єкта без зареєстрованої декларації.

Пунктом 12 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №461 від 13.04.2011 року «Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів» визначено, що експлуатація об'єктів, не прийнятих в експлуатацію, забороняється.

Відповідно до абзацу 3 пункту 6 частини 2 статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за такі правопорушення, зокрема, експлуатацію або використання об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об'єкта до експлуатації чи акті готовності об'єкта до експлуатації об'єктів II категорії складності - у розмірі сорока п'яти мінімальних заробітних плат.

Як вбачається із преамбули Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» цей Закон встановлює відповідальність юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (суб'єктів містобудування) за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про основи містобудування» містобудування (містобудівна діяльність) - це цілеспрямована діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, громадян, об'єднань громадян по створенню та підтриманню повноцінного життєвого середовища, яка включає прогнозування розвитку населених пунктів і територій, планування, забудову та інше використання територій, проектування, будівництво об'єктів містобудування, спорудження інших об'єктів, реконструкцію історичних населених пунктів при збереженні традиційного характеру середовища, реставрацію та реабілітацію об'єктів культурної спадщини, створення інженерної та транспортної інфраструктури.

Однак, як вбачається із довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України №77 від 28.03.2006 року, позивач відповідно до видів діяльності за КВЕД не провадить містобудівну діяльність, а, отже, не є суб'єктом містобудування.

З огляду на наведене, застосування до нього штрафу на підставі абзацу 3 пункту 6 частини 2 статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» є протиправним.

З матеріалів справи слідує, що на підставі рішення виконавчого комітету Ковельської міської ради №229 від 12.06.2001 року Волинським бюро технічної інвентаризації оформлено право власності за Виробничо-комерційним підприємством «Каскад» на приміщення площею 234,1 кв. м., розташоване за адресою: м. Ковель, вул. Косачів,8, та внесено запис в реєстрову книгу за №119 від 13.06.2001 року. Дана обставина стверджується копією Свідоцтва про право власності серії АБ №15170.

З пояснень представника позивача в судовому засіданні слідує, що в період з 2001 по 2003 роки позивачем було проведено ремонтні роботи в даному приміщенні, внаслідок яких загальна площа будівлі зменшилась на 3,7 кв. м.

В матеріалах справи містяться дані про те, що 04.06.2003 року на замовлення ТзОВ «ВКП «Каскад» Комунальним підприємством «Волинське обласне бюро технічної документації» було виготовлено технічний паспорт на приміщення, розташоване за адресою: м. Ковель, вул. Косачів, 8, який є невід'ємною частиною правовстановлюючого документа. Відповідно до технічного паспорта загальна площа приміщення складає 230,4 кв. м. Згідно експлікації приміщень по плану даного приміщення, воно складається з магазину загальною площею 41,5 кв.м. та адміністративного корпусу загальною площею 188,9 кв.м.

Згідно статей 316, 317, 319 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до статтей 320, 321 ЦК України власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Як вбачається з Витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно за ТзОВ «ВКП «Каскад» зареєстроване право власності на нежитлове приміщення загальною площею 230,4 кв.м.

За таких обставин, суд вважає, ТзОВ «ВКП «Каскад» з моменту державної реєстрації права власності набуло права володіти, користуватися та розпоряджатися нерухомим майном, розташованим за адресою: м. Ковель, вул. Косачів, 8, загальною площею 230,4 кв. м.

Водночас, частиною 5 статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: отримання замовником або проектувальником вихідних даних; розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; затвердження проектної документації; виконання підготовчих та будівельних робіт; прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; реєстрація права власності на об'єкт містобудування.

Згідно пункту 1.6 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 року за №157/6445 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), державній реєстрації підлягає право власності на закінчене будівництвом нерухоме майно, яке прийняте в експлуатацію у встановленому законодавством порядку.

Таким чином, зазначена норма передбачає певний порядок, відповідно до якого реєстрація права власності на об'єкт містобудування є завершальним етапом всього процесу будівництва, тобто свідчить про завершення останнього.

Це означає й зворотнє - не прийняте в експлуатацію у встановленому законодавством порядку майно не може бути зареєстровано в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно як об'єкт нерухомого майна, що належить певній особі на праві власності.

Таким чином, факт державної реєстрації об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно свідчить про те, що такий об'єкт є прийнятим в експлуатацію у встановленому законодавством порядку.

Враховуючи викладене, видані позивачу документи про право власності підтверджують прийняття ТзОВ «ВКП «Каскад» в експлуатацію приміщення загальною площею 230,4 кв.м.

Разом з тим, положеннями Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №127 від 24.05.2001 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.07.2001 року за №582/5773, визначено, що виявлені в установленому порядку самочинно збудовані будинки або прибудови до будинків, господарські будівлі (прибудови), торговельні, господарські кіоски та павільйони, металеві гаражі, підлягають технічній інвентаризації з включенням їх у планові та інші матеріали. У разі самочинного будівництва на оригіналах інвентаризаційної справи, технічного паспорта і копіях планових матеріалів, що їх видають власникам, на вільному від записів місці, з лицьового боку проставляють штампи встановленого зразка: «Збудовано самочинно». При виявленні об'єктів, які відповідно до цієї Інструкції вважаються об'єктами самочинного будівництва, суб'єкт господарювання зобов'язаний повідомити про це органи державного архітектурно-будівельного контролю.

З дослідженого судом технічного паспорту на об'єкт нерухомого майна станом на 04.06.2003 року вбачається, що він не містить записів про самочинне будівництво.

Також із Витягу реєстру прав власності на нерухоме майно слідує, що зменшена площа на 3,7 кв. м. за рахунок реконструкції та переобрання згідно Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №127 від 24.05.2001 року.

Відтак, орган, на який покладено обов'язок оцінювати технічний стан будівель на час проведення технічної інвентаризації об'єкта нерухомого майна не виявив жодних елементів самочинного будівництва і порушень законодавства.

Крім того, суд зазначає, що Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» набрав чинності 12.03.2011 року, постанова Кабінету Міністрів України №461 від 13.04.2011 року «Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів» - 30.04.2011 року.

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Таким чином, суд вважає, що відповідач не вправі був застосовувати норми зазначених актів законодавства до правовідносин, що виникли у 2003 році.

Разом з тим, Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» не передбачено окремого чи повторного введення в експлуатацію приміщень, які вцілому складають нежитлову будівлю - об'єкт нерухомого майна, що був введений в експлуатацію та зареєстрований в Реєстрі прав власності на нерухоме майно до набрання чинності цим Законом.

Як вбачається, із Технічного паспорту на об'єкт нерухомого майна станом на 04.06.2003 року приміщення магазину та адміністративного корпусу входили до загальної площі будівлі.

З огляду на наведене, встановлення відповідачем порушення позивачем вимог статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (використання приміщення із магазином та офісом без прийняття в експлуатацію) та притягнення за це позивача до відповідальності у вигляді штрафу не ґрунтується на вимогах законодавства та є протиправним.

Крім того, підпунктом 11 пункту 11 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №553 від 23.05.2011 року, посадові особи інспекцій під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю мають право видавати обов'язкові для виконання приписи щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил; зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що оскаржуваний припис винесено протиправно, оскільки законодавством не передбачено можливості винесення припису із такою вимогою як зобов'язання виготовити документи, які надають право експлуатації магазину.

Також ні в оскаржуваній постанові, ні в приписі не зазначено, які саме дозвільні документи слід оформити позивачу.

Проаналізувавши норми законодавства та наявні у справі письмові докази, суд вважає, що відповідачем при винесені оскаржуваного припису та постанови не враховано всіх обставин справи, що мали значення для прийняття рішення, що в свою чергу призвело до порушення прав позивача.

У відповідності до статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості

Згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним нормам, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано суду достатніх доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не доведено правомірності свого рішення.

Таким чином, з наведених вище підстав адміністративний позов слід задовольнити повністю.

Частиною 1 статті 94 КАС України передбачено: якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи наведене, з Державного бюджету України підлягає до стягнення на користь позивача 550,56 грн. судового збору, сплаченого при поданні адміністративного позову згідно платіжних доручень №265 від 22.04.2013 року та №284 від 26.04.2013 року.

Керуючись статтями 11, 17, 158, частиною 3 статті 160, статтями 162, 163, 186 КАС України, на підставі Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Волинській області про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності №16 від 11.04.2013 року.

Визнати протиправним та скасувати припис Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Волинській області про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил №22 від 08.04.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Каскад" витрати по сплаті судового збору в розмірі 550 (п'ятсот п'ятдесят) грн. 56коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 12 червня 2013 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий О.А.Лозовський