Постанова № 31803206, 11.06.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2013 р. Справа№ 925/404/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорногуза М.Г.

суддів: Агрикової О.В.

Сухового В.Г.

секретар судового засідання: Кац О.В.,

в судове засідання з'явились представники:

від позивача: Товмасян С.М., Плесюк О.С. - адвокат;

від відповідача: Стоянов О.М. - дов. б/н від 10.06.2013р.;

розглянувши матеріали апеляційної скарги Білозірської сільської ради,

на рішення господарського суду Черкаської області від 25 квітня 2013 року,

у справі № 925/404/13 (суддя Васянович А.В.),

за позовом фізичної особи-підприємця Товмасяна Саркіса Мартиковича, м. Черкаси,

до Білозірської сільської ради, с. Білозір'я, Черкаський район, Черкаська область,

про стягнення 133 359 грн. 60 коп.,

ВСТАНОВИВ:

ФОП Товмасян С.М. звернувся до господарського суду Черкаської області з позовною заявою до Білозірської сільської ради про стягнення 133 359 грн. 60 коп. (а.с.2-3).

Рішенням господарського суду Черкаської області від 25 квітня 2013 року по справі № 925/404/13 позовні вимоги задоволено повністю (а.с. 105-111).

Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 25 квітня 2013 року у справі № 925/404/13 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом при винесенні рішення порушено норми матеріального та процесуального права, оскільки судом не взято до уваги, що між сторонами не було укладеного письмового договору, що суперечить нормам ст. 208 ЦК України, а акт приймання виконання підрядних робіт не може бути доказом існування зобов'язань. Також, скаржник в апеляційні скарзі посилається на безпідставну відмову суду першої інстанції в задоволенні клопотання про застосування строків позовної давності.

Автоматизованою системою документообігу суду апеляційну скаргу Білозірської сільської ради по справі № 925/404/13 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Чорногузу М.Г. Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду Андрієнка В.В. від 28 травня 2013 року для розгляду апеляційної скарги по справі № 925/404/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий: Чорногуз М.Г., судді: Агрикова О.В., Суховий В.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28 травня 2013 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 11 червня 2013 року.

В судовому засіданні 11 червня 2013 року представник відповідача надав суду свої пояснення, в яких підтримав апеляційну скаргу, просив скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 25 квітня 2013 року по справі № 925/404/13 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог.

ФОП Товмасян С.М. та його представник, також надали суду свої пояснення, в яких заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили залишити рішення господарського суду Черкаської області від 25 квітня 2013 року у справі № 925/404/13 - без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

Білозірська сільська рада Черкаського району Черкаської області (замовник) та ФОП Товмасян С.М. (підрядник) досягли домовленості про виконання підрядних робіт, реконструкції площі біля будинку культури в с. Білозір'я.

Вищевказані роботи було виконано позивачем та прийнято відповідачем, що підтверджується актом форми КБ-2в про приймання виконаних підрядних робіт від 22 серпня 2003 року та копією довідки форми КБ-3 про вартість виконаних підрядних робіт від 22 серпня 2003 року (а.с. 7-10).

06 березня 2013 року відповідачу було надіслано цінним листом вимогу щодо сплати грошових коштів від 06 березня 2013 року за №1, що підтверджується копією чеку ЧД УДППЗ «Укрпошта» від 06 березня 2013 року за №1293 та копією опису - вкладення до цінного листа (а.с. 14-15).

Проте, відповідь на вимогу чи докази сплати заявленої позивачем заборгованості в матеріалах справи відсутні.

За своєю правовою природою домовленість, яка досягнута між позивачем та відповідачем є договором будівельного підряду.

Відповідно до ст. 875 ЦК України: «За договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.»

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526, 629 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

ФОП Товмасян С.М. виконав роботи, що підтверджено актами виконання робіт. Вказані акти підписані сторонами без зауважень та скріплені печатками.

Проте, відповідачем покладені на нього зобов'язання в частині оплати за виконанні роботи не виконано. Доказів сплати чи спростування заявленої позивачем заборгованості відповідач суду не надав.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про правомірність та обґрунтованість вимог ФОП Товмасян С.М. про стягнення заборгованості за виконані роботи, а відтак про необхідність їх задоволення.

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо стягнення з відповідача витрат на послуг адвоката.

Згідно квитанції до прибуткового касового ордера №1 від 14 березня 2013 року адвокату було сплачено 3 000 грн. (а.с. 21).

В абзаці 3 п. 6.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року, № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» зазначено, що у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Оскільки позивачем не подано розрахунку витрат на послуг адвоката, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що сума в розмірі 3000 грн. є неспіврозмірним зі складністю справи та ціною позову, та вважає правильною суму за надані послуги адвоката в розмірі 1000 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що між сторонами не було укладено письмового договору, що суперечить нормам ст. 208 ЦК України, а акт приймання виконання підрядних робіт не може бути доказом існування зобов'язань.

Проте, вказані доводи скаржника є безпідставними та не обгрунтованими, оскільки, згідно ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Підписання акту здачі-приймання виконаних робіт свідчить про укладення сторонами договору підряду у спрощений спосіб, і цей договір є підставою для виникнення у його сторін майново-господарських зобов'язань.

Така ж позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 11 травня 2012 року № 21/5005/14068/2011 та в п.1 листа Вищого господарського суду України від 18 лютого 2013 року за №01-06/374/2013.

Що до посилань скаржника в апеляційній скарзі на те, що судом безпідставно відмовлено в застосуванні строків позовної давності колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 ст. 264 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

В матеріалах справи містяться акти приймання виконаних підрядних робіт та довідки про вартість виконаних підрядних робіт за серпень 2004 року, червень 2005, квітень 2007 року та березень 2010 року (а.с. 39-58), які підтверджують визнання Білозірською сільською радою боргу перед позивачем за виконані роботи. Вказані акти підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені мокрими печатками. Вказане підтверджує переривання строку позовної давності в розумінні ч. 1 ст. 264 ЦК України.

Також, колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи відсутня письмова заява відповідача про застосування строків позовної давності.

Отже, посилання відповідача на те, що позивачем пропущено строк позовної давності є необґрунтованим.

Решта доводів скаржника, наведені в апеляційні скарзі зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, однак, які не впливають на результат розгляду справи.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи з вищевикладеного колегія суддів зазначає, що скаржник не надав суду достатніх доказів в розумінні статті 33, 34 ГПК України, які б могли стати підставою для задоволення апеляційної скарги.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З огляду на вищевикладене колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що місцевий господарський суд виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні господарського суду Черкаської області повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами дослідженими в судовому засіданні.

Рішення господарського суду Черкаської області від 25 квітня 2013 року, по справі № 925/404/13 підлягає залишенню без змін.

Апеляційна скарга Білозірської сільської ради на рішення господарського суду Черкаської області від 25 квітня 2013 року, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п. 1 ч. І ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Білозірської сільської ради на рішення господарського суду Черкаської області від 25 квітня 2013 року по справі № 925/404/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Черкаської області від 25 квітня 2013 року, по справі № 925/404/13 залишити без змін.

3. Справу № 925/404/13 повернути до господарського суду Черкаської області.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову Київського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 ГПК України.

Головуючий суддя Чорногуз М.Г.

Судді Агрикова О.В.

Суховий В.Г.