Рішення № 31803197, 27.05.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2013 р.Справа № 922/1007/13-г

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

при секретарі судового засідання Кододова М.М.

розглянувши справу

за позовом Прокурора Краснокутського району Харківської області, смт. Краснокутськ в інтересах держави в особі Головного управління Держземагентства у Харківської області, м. Харків третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Державна інспекція сільського господарства в Харківській області до 1. Краснокутської районної державної адміністрації Харківської обл., смт. Краснокутськ , 2. Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Слобода", м. Харків про визнання недійсним договору за участю представників сторін:

прокурора - Хряк О.О., посвідчення № 013774 від 06.12.2012 року

позивача - Крайник К.О., дов. № 13-14-34/101/0/9-13 від 11.02.2013 року

3-ї особи - не з'явився

перший відповідач - не з'явився

другий відповідач - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Прокурор звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Краснокутської районної державної адміністрації та ТОВ сільськогосподарського підприємства "Слобода", в якій просить суд визнати недійсним розпорядження Краснокутської районної державної адміністрації № 271 від 25 вересня 2009 року; визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 25.09.2009 року, укладений між Краснокутською районною державною адміністрацією та ТОВ сільськогосподарським підприємства "Слобода", із земель запасу сільськогосподарського призначення загальною площею 114,3500 га ріллі, яка розташована на території Рябоконівської сільської ради Краснокутського району Харківської області.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.03.2013 р. за вищевказаним позовом було порушено провадження у справі № 922/1007/13 та розгляд справи призначено на 09.04.2013р. об 11:30 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.04.2013 р. розгляд справи № 922/1007/13 було відкладено на 17.04.2013р. о 12:30 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.04.2013 р. розгляд справи № 922/1007/13 було відкладено на 27.05.2013р. о 12:00 год. Цією ж ухвалою було задоволено клопотання прокурора та продовжено строк вирішення даного спору за межами, визначеними ч. 1 ст. 69 ГПК України на п'ятнадцять днів до 28 травня 2013 року.

Прокурор у судовому засіданні підтримує позовні вимоги у повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує частково, а саме вважає правомірними вимоги прокурора в частині визнання недійсним розпорядження Краснокутської районної державної адміністрації № 271 від 25.09.2009 р. та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 25.09.2009 р.; щодо вимоги прокурора про зобов'язання відповідача повернути Головному управлінню Держземагенства у Харківській області земельну ділянку площею 114,35 га ріллі, представник позивача не підтримує цю вимогу, оскільки позивач не є власником спірної земельної ділянки.

Третя особа свого повноважного представника у судове засідання не направила, про час та місце судового засідання була повідомлена належним чином. У наданих у попереднє судове засідання письмових поясненнях, викладено думку 3-ї особи щодо здійснення передачі спірної земельної ділянки у користування відповідача з порушенням норм земельного законодавства, а саме, не дотримано порядок виготовлення документації із землеустрою та процедури проведення земельних торгів у формі аукціону.

Перший відповідач свого повноважного представника у судове засідання не направив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчать поштове повідомлення про вручення поштового відправлення. У наданому через канцелярію господарського суду Харківської області відзиві на позовну заяву, перший відповідач просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, оскільки розпорядження оскаржуване прокурором прийняте Головою Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області із дотриманням норм чинного законодавства. Межі земельних ділянок які мали були передані в оренду ТОВ СГП "Слобода" були конкретно визначені та у подальшому були складені проекти і схеми поділу земель щодо розпаювання земельних часток (паїв) між колишніми членами колгоспу ім. Крупської, який реорганізовано у Агрофірму "Промінь", яким були видані державні акти на право постійного користування землею, а тому межі всіх земельних ділянок були конкретно визначені. Також, перший відповідач зазначив, що прокурор у позовній заяві посилається на Постанову Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 р. №677 "Про затвердження Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок", але ця постанова втратила чинність на підставі Постанови Кабінету міністрів України від 20.02.2013 №154 "Про внесення змін до Порядку проведення інвентаризації земель та визнання такими, що втратили чинність деяких постанов Кабінету міністрів України".

Другий відповідач свого повноважного представника у судове засідання не направив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про причину неявки у судове засідання суд не повідомив.

Присутні в судовому засіданні 27 травня 2013 року прокурор та представник позивача вважають за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представників відповідачів та пояснили, що ним надані всі документи, які необхідні для розгляду справи по суті.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами в порядку ст. 75 ГПК України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, суд встановив наступне.

18.05.2006 р. першим відповідачем Краснокутською районною державною адміністрацією видано розпорядження № 226, яким другому відповідачу - ТОВ СГП "Слобода" надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для подальшого надання в оренду на території Рябоконівської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Пунктом 2 вказаного розпорядження технічну документацію щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) подати на затвердження до райдержадміністрації, технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель подати на затвердження до районної ради.

25.09.2009 р. було видано розпорядження голови Краснокутської районною державною адміністрації № 271 "Про затвердження Технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для подальшого надання в оренду ТОВ СГП "Слобода" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель запасу на території Рябоконівської сільської ради Краснокутського району".

Так, пунктом 1 вказаного розпорядження затверджено ТОВ СГП "Слобода" технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для подальшого надання в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель запасу на території Рябоконівської сільської ради.

Пунктом 2 вказаного розпорядження вирішено надати в оренду ТОВ СГП "Слобода" земельну ділянку загальною площею 114,35 га ріллі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель запасу на території Рябоконівської сільської ради Краснокутського району Харківської області, після розроблення та затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

На підставі зазначеного розпорядження першого відповідача 25 вересня 2009 року між Краснокутською районною державною адміністрацією (першим відповідачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарським підприємством "Слобода" (другим відповідачем у справі) укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого, перший відповідач передав другому відповідачеві земельну ділянку загальною площею 114,3500 га, у тому числі 114,3500 га ріллі, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Рябоконівської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на дев'ять років.

Зазначений договір оренди землі зареєстровано в Краснокутському відділі Харківської регіональної філії ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 30.грудня 2009 р. за № 040969900011.

За інформацією, наданою відділом Держкомзему у Краснокутському районі Харківської області на запит прокурора Краснокутського району, інформація стосовно встановлення меж спірної земельної ділянки площею 114,3 га наданої в оренду згідно розпорядження голови Краснокутської райдержадміністрації від 02.09.2009 р. № 271, на момент його видачі у відділі відсутня.

Як зазначає прокурор у позовній заяві, прокуратурою Краснокутського району проведено перевірку, якою встановлено, що розпорядження голови Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області № 271 від 25 вересня 2009 року видане з порушенням вимог законодавства, що регулює порядок надання у користування земельних ділянок, які знаходяться у державній власності, оскільки передача даної земельної ділянки була здійсненна з порушенням норм земельного законодавства, а саме, не дотримано порядок виготовлення документації із землеустрою та процедури проведення земельних торгів у формі аукціону, та підлягає скасуванню, а спірний договір оренди землі від 25.09.2009 року укладено в порушення вимог ст. 123, 124 Земельного кодексу України, у зв'язку з чим підлягає визнанню недійсним. Такі дії відповідачів, на думку прокурора, свідчить про порушення прав держави та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 13 Конституції України, ст. 373 Цивільного кодексу України, ст. 1 Земельного кодексу України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією (ст. 14 Конституції України).

Відповідно ст. 116 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла станом на момент винесення першим відповідачем спірного розпорядження та укладення спірного договору оренди землі) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. з ст. 43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

Прокурор у позовній заяві, як на підставу позовних вимог посилається на ту обставину, що мажі спірної земельної ділянки на момент видачі розпорядження фактично встановлені не були, тобто мав місце випадок формування нових земельних ділянок. Проте такі твердження прокурора не відповідають дійсності.

Земельні ділянки, які бути передані в оренду ТОВ СГП "Слобода" перебували у постійному користуванні колишнього колгоспу ім. Крупської який реорганізовано у Агрофірму "Промінь". Згаданим суб'єктам господарювання були виданні державні акти на право постійного користування землею, а тому межі всіх земельних ділянок були конкретно визначені. В подальшому були складені відповідні проекти і схеми поділу земель щодо розпаювання земельних часток (паїв) між колишніми членами колгоспу. Таким чином, твердження прокурора в позовній заяві, що межі земельних ділянок не визначені, не відповідають дійсності, а посилання на лист відділу Держкомзему у Краснокутському районі Харківської області безпідставні, так як цей орган не веде обліку земельних ділянок межі яких встановлені, а веде облік земельних ділянок які передані у власність, в постійне користування або в оренду.

Відповідно до положень ст. 123 Земельного кодексу України (в редакції станом на дату передачі в оренду земельної ділянки) надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування. Рішення приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, зокрема, у разі надання в користування земельної ділянки межі якої не встановлені в натурі. Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення, здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Крім того, відповідно до положень ст. 124 Земельного кодексу України (в редакції станом на дату передачі в оренду земельної ділянки) встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Відповідно абз. 3 п.1 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України, яким передбачено, що у разі прийняття відповідними органами рішення про погодження місця розташування об'єкта або про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки до 1 січня 2008 року передача в оренду таких земельних ділянок із земель державної та комунальної власності здійснюється без проведення земельних торгів (аукціонів).

Згідно з п.2 розділу II Закону №509-VI від 16.09.2008 р. (із змінами, внесеними згідно із Законом №2367-VI від 29.06.2010р.), дана норма діяла протягом двох років, тобто до 14.10.2010 р.

Як вбачається з матеріалів справи, розпорядження голови Краснокутської районної державної адміністрації № 226 від 18.05.2006 р. "Про надання дозволу ТОВ СГП "Слобода" на розробку технічної документації із землеустрою" було прийнято до 01 січня 2008 року, а спірне розпорядження голови Краснокутської районної державної адміністрації № 271від 25.09.2009 року "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для подальшого надання в оренду ТОВ СГП "Слобода" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель запасу на території Рябоконівської сільської ради Краснокутського району" було прийнято Краснокутської районної державної адміністрації до 14.10.2010 р., що свідчить про правомірність надання ТОВ СГП "Слобода" в оренду земельних ділянок без проведення аукціону та спростовує твердження прокурора про невідповідність спірного договору оренди землі вимогам п.2 ст.124 Земельного кодексу України.

З огляду на зазначене твердження прокурора про невідповідність оспорюваних договорів вимогам ст.ст. 123, 124, 134 Земельного кодексу України - не підтверджуються матеріалами справи.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України майново- господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Частиною 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду, та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Як встановлено судом, 25 вересня 2009 року між Краснокутською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарським підприємством "Слобода" було укладено договір оренди земель, відповідно до умов якого, перший відповідач передав другому відповідачеві земельну ділянку загальною площею 114,3500 га, у тому числі 114,3500 га ріллі, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Рябоконівської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на дев'ять років.

Зазначений договір оренди землі зареєстровано в Краснокутському відділі Харківської регіональної філії ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 30.грудня 2009 р. за № 040969900011.

Матеріалами справи та сторонами у судовому засіданні не спростовано, що перший відповідач протягом строку дії спірного договору належним чином виконує всі зобов'язання за договором оренди землі, в тому числі здійснив державну реєстрацію спірного договору оренди, використовує земельну ділянку за цільовим призначенням, своєчасно та в повному обсязі сплачує орендну палату. Таким чином, відповідач протягом всього часу користування земельною ділянкою (з 2009 року) належним чином реалізовував свої права за договором оренди щодо користування земельною ділянкою, відповідно до умов договору оренди, будь-яких заперечень щодо порушень його зобов'язань за договором з боку власника земельної ділянки не висловлювалось.

У відповідності до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Згідно ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Пленум Верховного Суду України в п.7 Постанови від 06.11.2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. При цьому суд повинен встановити наявність тих обставин з якими закон пов'язує настання певних юридичних наслідків.

Отже, у даній справі необхідною умовою для визнання спірного договору оренди недійсним є встановлення норми права, котрій суперечить спірний договорі і доведення факту невідповідності змісту договору цій нормі.

Прокурор у позовній заяві не зазначив підстав, які могли б бути підставою недійсності спірного правочину (ст.203 Цивільного кодексу України), тому в даному разі позовні вимоги не містять під собою правових підстав, що в свою чергу є підставою для відмови у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

При цьому, належністю доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

У відповідності до вимог ст. 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги з зазначенням доказів. До обставин, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування це сукупність обставин, які необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача та заперечень відповідача.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищенаведене та те, що при винесенні розпорядження голови Краснокутської районної державної адміністрації № 271 від 25.09.2009 року не було порушення норм чинного земельного законодавства України, а спірний договір оренди землі відповідає вимогам, які ставляться до правочину такого виду, позовні вимоги прокурора є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають, тому суд вважає за необхідне у задоволенні позову відмовити повністю.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до приписів п. 4.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

Таким чином, судовий збір у розмірі 2294,00 грн. за дві вимоги не майнового характеру, у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, покладається на позивача по справі.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 116, 123, ст. 134 Земельного кодексу України, ст. 179, ст.180 Господарського кодексу України, статтями 203, 215 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Головного управління Держземагентства у Харківської області (61003, м. Харків, вул. Короленко, 16; ідент. код 38385479) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) 2294,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 01.06.2013 року.

Суддя Шатерніков М.І.