Рішення № 31803129, 29.05.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2013 р.Справа № 922/1661/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

при секретарі судового засідання Кододова М.М.

розглянувши справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Ізюмський тепловозоремонтний завод", м. Ізюм до Акціонерної компанії "Харківобленерго", м. Харків про усунення перешкод у користуванні майном за участю представників сторін:

позивача - Костюк О.Г. (паспорт МН 767405 від 26.05.2005 р.);

Бєлкін А.Д. (дов. від 29.05.2013 р.)

відповідача - Верещагін Є.В. (дов. № 01-62юр/4889 від 25.06.2012 р.);

Косарєва В.М. (дов. № 12-62юр/8984 від 21.11.2012 р.)

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Акціонерної компанії "Харківобленерго" про усунення перешкод чинених відповідачем по відношенню до позивача, щодо використання та розпоряджання "Зовнішнім електропостачанням підприємства ВЛ-110 від підстанції "Циганська" до нової підстанції 110/10» інв. № 6010 шляхом демонтажу перемички між опорами № 305 та № 347 та витребування "Зовнішне електропостачання підприємства ВЛ-110 від підстанції "Циганська" до нової підстанції 110/10" інв. № 6010 з чужого незаконного володіння АК "Харківобленерго".

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.04.2013 р. за вищевказаним позовом було порушено провадження у справі № 922/1661/13 та розгляд справи призначено на 29.05.2013 р. о 10:0 год.

Представники позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі, проте доказів в обґрунтування позовних вимог, незважаючи на достатність часу наданого судом для підготовки до судового засідання, не надав. Жодних клопотань, зокрема щодо витребування доказів в порядку ст. 38 ГПК України, позивачем заявлено не було.

Представники відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечували у повному обсязі, про що до суду надано відзив на позов (вх. 18808), в якому обґрунтовуючи свої заперечення відповідач посилається на відсутність належних доказів права власності позивача на повітряну лінію 110 кВ від ПС "Циганська" до нової ПС 110/10 кВ. Також зазначено, що ділянка ПЛ 110 кВ "Куп'янськ-330-Циганська", належить АК "Харківобленерго" на праві власності, яку відповідач отримав у 1992 році від Ізюмського оптико-механічного заводу згідно з актом приймання-передачі від 18.12.1992 № 2, відповідно до якого Куп'янському ПЕС, правонаступником якого на цей час є АК "Харківобленерго", були передані дві ділянки ПЛ 110 кВ "Куп'янськ-Ізюм", що в подальшому перейменовані на ПЛ 110 кВ "Куп'янськ-330-тяга Циганська".

Присутні в судовому засіданні 29 травня 2013 року представники позивача та відповідача вважають за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні та пояснили, що ним надані всі документи, які необхідні для розгляду справи по суті.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд встановив наступне.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказує на те, що у складі основних засобів ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод" (позивач) знаходиться "Зовнішнє електропостачання підприємства ВЛ-110 від підстанції «Циганська» до нової підстанції 110/10» інв. № 6010, що є високовольтною лінією електромереж. А "Харківобленерго" (відповідач) було приєднано до вищенаведеної електромережі власні електромережі шляхом встановлення перемички між опорами № 305 та № 347 і самовільно використовує вищенаведену електромережу для власних потреб. Позивач згоду на використання електромережі не надавав, тому в результаті дій АК "Харківобленерго" порушується право власності ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод" на електромережу та створено перешкоди у використанні цього об'єкту у процедурі санації.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з частинами 1, 2 статті 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до частини 1 статті 319, частини 1 статті 320 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності. За приписами статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним, обмеження у його здійсненні може бути лише у випадках і у порядку, встановлених законом.

Згідно статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

В той же час, суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що майно, право користування та розпорядження яким відстоює в судовому порядку позивач, належить саме ВАТ "Ізюмськеий тепловозоремонтний завод". Надані представником позивача до матеріалів справи копія інвентарної картки та листи не є правовстановлюючим документом та не можуть бути визнані судом належними доказами наявності права власності позивача на повітряну лінію 110 кВ від ПС "Циганська" до нової ПС 110/10 кВ.

Відповідно до статті 184 Цивільного кодексу України, річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її.

Відповідно до положень статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, котра з сторін посилається на юридичні факти, які обґрунтовують її вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Таким чином, тягар доказування фактів наявності права власності ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод" на спірну повітряну лінію та порушення цього права з боку АК "Харківобленерго" покладено на позивача, який посилається на зазначені обставини як на підставу своїх позовних вимог.

В матеріалах справи міститься відзив на позовну заяву відповідача, де відповідач вказує про те, що АК "Харківобленерго" не володіє інформацією щодо будь-яких порушень права власності на майно позивача з боку відповідача.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач є власником спірної повітряної лінії, а також того, що саме відповідач своїми діями чинить перешкоди у користуванні та розпорядженні майном позивача.

Суд приймає до уваги, що вирішуючи спори, пов'язані з визнанням права власності чи усуненням перешкод у користуванні майном, слід мати на увазі, що підтвердженням наявності такого права можуть бути насамперед правовстановлювальні документи. Аналогічна правова позиція міститься в пункті 9 листа Вищого арбітражного суду України від 31.01.2001 р. N 01-8/98 "Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом".

У відповідності до вимог ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги з зазначенням доказів. До обставин, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування це сукупність обставин, які необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача та заперечень відповідача.

При цьому, суд бере до уваги, що в п. 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12. 2011 року, зазначено, що якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

За таких обставин, з урахуванням приписів наведених правових норм та на підставі матеріалів справи суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод" є необґрунтованими належними доказами, а відтак задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, судовий збір у даній справі слід покласти на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції, ст.ст. 15, 16, 316, 319, 320, 321, 391 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 2, 4, 12, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82- 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Повне рішення складено 03.06.2013 р.

Суддя Шатерніков М.І.