Рішення № 31803083, 23.04.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2013 р.Справа № 922/641/13-г

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

при секретарі судового засідання Кододова М.М.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "НАДРА", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Комунальник", м. Харків про стягнення 8496837,86 грн. за участю представників сторін:

позивача - Виштикалюк В.В., дов. № 13-11-3176 від 12.03.2012 р.

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в який просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Комунальник" заборгованість, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором про відкриття та обслуговування документарних акредитивів, укладеним між сторонами 03.03.2004 року. Відповідно вимог позовної заяви, заявлена до стягнення сума заборгованості становить 8496837,86грн., з яких 7593342,62 грн. заборгованості по акредитиву; 5843,44 грн. 589567,76 грн. - пеня; 313927,48 грн. - 3% річних. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання передбачені договором. Судові витрати просить суд покласти на відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні підтримував позовні вимоги у повному обсязі. Надав до суду з супровідним листом копії документів (вх. 15506), в обґрунтування позовних вимог, які не приймаються судом у якості належних та допустимих доказів по справі у розумінні ст. 34 ГПК України та враховуючи приписи ст. 3 ГПК України, якою встановлено, що мова господарського судочинства визначається ст. 14 ЗУ "Про засади державної мовної політики". Частиною 3 ст. 14. ЗУ "Про засади державної мовної політики" встановлено, що сторони, які беруть участь у справі, подають до суду письмові процесуальні документи і докази, викладені державною мовою. У межах території, на якій поширена регіональна мова (мови), що відповідає умовам частини третьої статті 8 цього Закону, допускається подача до суду письмових процесуальних документів і доказів, викладених цією регіональною мовою (мовами), з перекладом, у разі необхідності, на державну мову без додаткових витрат для сторін процесу. Натомість, надані позивачем документи викладені, ймовірно, англійською мовою, що унеможливлює встановлення дійсних відносин, які склались між сторонами та 3-ми особами у даному правовідношенні.

Відповідач свого повноважного представника у судове засідання не направив, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, ухвали суд у даній справі, які направлялись за юридичною адресою відповідача, були повернуті на адресу суду поштовим відділенням з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 18.03.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Комунальник" зареєстроване за адресою: 61050, м. Харків, Червонозаводський район, вул. Військова, 37 та саме за цією адресою відповідачу направлялась ухвали суду по даній справі.

У постанові пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Таким чином, суд вважає, що відповідач - ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Комунальник", належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Присутній у судовому засіданні представник позивача пояснив, що ним надані всі документи, які необхідні для розгляду справи по суті.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, зокрема, з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, який визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень створені всі належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових і в той же час необхідних для розгляду справи належних доказів, у зв'язку з чим вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Між відкритим акціонерним товариством "Комерційний банк "Надра", яке в подальшому змінило організаційно-правову форму на Публічне акціонерне товариство „Комерційний банк „НАДРА", (позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Комунальник" (відповідач) укладено договір про відкриття та обслуговування документарних акредитивів від 03 березня 2004 року.

Відповідно до п. 1.1. Договору про відкриття акредитивів Банк відкриває Позичальнику мультивалютну акредитивну лінію до 31 грудня 2005 року. Акредитиви можуть відкриватися як в доларах США, так і в Євро.

Відповідно до п. 1.2. Позичальник має право звертатися з заявками на відкриття та обслуговування акредитиву.

Згідно п. 1.3. сума та валюта кожного акредитиву, строк його відкриття, строк оплати по акредитиву, його бенефіціар, що оплачує товар, послуги та Контракт, укладений між Позичальником та бенефіціаром, а також інші умови, які можуть виникнути при відкритті конкретного акредитиву протягом дії даного договору, обумовлюються окремими додатковими угодами.

Пункт 1.4. передбачає відкриття банком кожного акредитиву проводиться після надання позичальником заявки на акредитив.

Відповідно до п. 2.2.3. договору, Боржник зобов'язується повністю відшкодовувати Банку виплачені по акредитивам суми.

На виконання умов кредитного договору, між позивачам (банком) та відповідачем (клієнт) укладено додаткову угоду № 31 від 13 квітня 2007 року до договору про відкриття акредитивної лінії та обслуговування документарних акредитивів від 03 березня 2004 року.

Згідно вказаної додаткової угоди ТОВ "НВП "Комунальник" та ПАТ "КБ "Надра" домовились про нижченаведене.

На підставі заяви про відкриття документарного акредитиву № 31 від 13 квітня 2007 року Банк відкриває документарний акредитив на суму 1 899 999,04 доларів США строком дії до 31 грудня 2007 року та строком оплати ТОВ "НВП "Комунальник" протягом трьох років з дати виписки коносаменту з рівними піврічними виплатами та першою виплатою через шість місяців від дати виписки коносаменту.

Як зазначає позивач у позовній заяві, на підставі повідомлення про надходження пакету документів від 14 травня 2007 року встановлено строк оплати. Згідно вказаного повідомлення, останньою датою оплати є 5 квітня 2010 року. Банк виконав взяті на себе зобов'язання та виплатив акредитив у сумі 1 899 999,04 доларів США, проте, відповідач, у свою чергу, зобов'язання виконав частково та сплатив лише 949 999,96 доларів США, у зв'язку з чим, заборгованість по акредитиву станом на 15.01.2013 року становить 949 999,08 доларів США, що за офіційним курсом становить 7 593 342,62 гривень.

Таким чином, посилаючись на неналежне виконання відповідачем за договором про відкриття та обслуговування документарних акредитивів від 03 березня 2004 року взятих на себе зобов'язань, а саме не повернута заборгованість за акредитивом та не сплачені штрафні санкції за невиконання прийнятих на себе зобов'язань, посилаючись на приписи ст. 526, 610, 612, 625, 1054, 1056-1 Цивільного кодексу України, позивач звернувся до господарського суду Харківської області з даним позовом про стягнення заборгованості.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України, зобов'язання має виконуватися відповідно до умов договору та вимог закону. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна з сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами:

- письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;

- поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Як вже вище наведено, позовні вимоги обґрунтовуються невиконанням відповідачем зобов'язань по договору про відкриття та обслуговування документарних акредитивів від 03.03.04 року в частині повернення акредитиву.

Статтею 1093 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі розрахунків за акредитивом банк (банк-емітент) за дорученням клієнта (платника) - заявника акредитива і відповідно до його вказівок або від свого імені зобов'язується провести платіж на умовах, визначених акредитивом, або доручає іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж на користь одержувача грошових коштів або визначеної ним особи - бенефіціара.

Пунктами 1.12., 1.13 Положення про порядок здійснення уповноваженими банками операцій за документарними акредитивами в розрахунках за зовнішньоекономічними операціями, яке затверджено Постановою Правління Національного банку України від 03 грудня 2003 року № 514, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 грудня 2003 року за № 1213/8534 (в редакції на момент укладення спірного договору) передбачено, що після прийняття рішення про відкриття акредитива відповідальний працівник уповноваженого банку-емітента вносить інформацію щодо операції за акредитивом до журналу реєстрації відкритих (імпортних) акредитивів (далі в цьому розділі - Журнал), який може вестися як у паперовій, так і в електронній формі. У журналі обов'язково мають зазначатися: номер реєстрації (порядковий номер) акредитива; назва наказодавця акредитива; дата відкриття акредитива; строк дії акредитива; сума та назва або код іноземної валюти (цифровий або літерний) відповідно до Класифікатора. За потреби в Журналі може передбачатися зазначення іншої інформації. Оригінал заяви про відкриття акредитива зберігається в документах дня уповноваженого банку-емітента, другий примірник - у Справі, третій - повертається наказодавцю акредитива.

Згідно з п. 1.14. вищезазначеного Положення, уповноважений банк-емітент усі документи, що отримані за кожним відкритим акредитивом, формує в Справу, що має містити: заяву про відкриття акредитива (другий примірник); копію договору; листи, повідомлення та інші документи іноземних банків та наказодавця акредитива; копії листів, повідомлень та інших документів, що відправлені на адресу іноземних банків і наказодавця акредитива; будь-які інші документи щодо акредитива (за вибором уповноваженого банку-емітента). Крім того, у разі потреби уповноважений банк-емітент під час формування Справи може заповнювати титульну сторінку, у якій зазначається інформація щодо умов акредитива, а саме: номер акредитива; вид акредитива; дата відкриття акредитива; дата та місце закінчення строку дії акредитива; позначки про пролонгацію; код іноземної валюти (цифровий або літерний згідно із Класифікатором) та її сума; назви виконуючого, авізуючого, підтверджуючого, рамбурсуючого банків; назва наказодавця акредитива; назва бенефіціара; облік оплати витрат за акредитивом; позначки про забезпечення акредитива грошовими коштами та суми всіх здійснених платежів і підсумковий рахунок (з остаточним розрахунком) тощо. Відповідна інформація може зазначатися і на зворотному боці титульної сторінки Справи.

У пункті 8.28. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Національного банку України від 21.01.2004 року №22, зазначено: «Якщо своєчасно одержати кошти з рахунку заявника акредитива неможливо (у разі оплати за акредитивом за рахунок кредиту), то банк-емітент до вирішення цього питання згідно з умовами договору обліковує заборгованість заявника акредитива за балансовим рахунком, що призначений для обліковування короткострокових кредитів. Одночасно банк-емітент списує з відповідного позабалансового рахунку, що призначений для обліку акредитивів, ту суму, що була виплачена за акредитивом Бенефіціару.

Враховуючи вищевикладені обставини, господарський суд вважає за необхідне зауважити на те, що при вирішенні спорів даної категорії, принциповим вважається встановлення судом факту виконання своїх зобов'язань банком-емітентом, тобто позивачем по справі та невиконання або неналежного виконання основного зобов'язання наказодавцем акредитива, тобто відповідачем, лише за умови якого суд має право задовольнити позов .

Лише саме по собі посилання позивача на укладення договору про відкриття акредитивної лінії та обслуговування документарних акредитивів та додаткових угод до нього не може бути належним доказом виконання позивачем своїх зобов'язань за основним зобов'язанням, інших доказів на підтвердження цього факту до суду не надано.

Так, позивачем не доведено виконання своїх зобов'язань по договору про відкриття акредитивної лінії та обслуговування документарних акредитивів від 03.03.2004 року, щодо виконання саме ним платежу Бенефіціару.

Позивачем не доведено, що він обліковував заборгованість заявника акредитива за балансовим рахунком, що призначений для обліковування короткострокових кредитів та списав з відповідного позабалансового рахунку, що призначений для обліку акредитивів, ту суму, що була виплачена за акредитивом Бенефіціару.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

При цьому, належністю доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

У відповідності до вимог ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги з зазначенням доказів. До обставин, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування це сукупність обставин, які необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача та заперечень відповідача.

При цьому, суд бере до уваги, що в п. 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12. 2011 року, зазначено, що якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

За таких обставин, з урахуванням приписів наведених правових норм та на підставі матеріалів справи суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ПАТ КБ "Надра" є необґрунтованими належними доказами, а відтак задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, судовий збір у даній справі слід покласти на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 2, 4, 12, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 29.04.2013 року.

Суддя Шатерніков М.І.