Рішення № 31803047, 04.06.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/6992/13 04.06.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Моваль Трейдинг"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ділайт-Україна"

про стягнення 138 490,36 грн., пені-11 649,84 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники :

від позивача: Ваколюк О.В. (дов. №3 від 20.02.2013р.)

від відповідача: не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 04.06.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Моваль Трейдинг" (далі за текстом - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ділайт-Україна" (далі за текстом - відповідач) про стягнення 150 140,20 грн. заборгованості за договором №К-388 від 31.05.2012 року, з яких 138 490,36 грн. основного боргу, 11 649,84 грн. - пені та покладання судових втрат на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.04.2013 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/6992/13, розгляд справи призначено на 21.05.2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.2013 року судом відкладено розгляд справи на 04.06.2013 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, необхідністю надання додаткових доказів та пояснень по справі.

В судове засідання 04.06.2013 року представником відповідача не з'явився, про свою відсутність суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 21.05.2013 року не виконав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представником позивача в судовому засіданні надано додаткові матеріали по справі, усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримано.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов"язань за договором поставки № К-388 від 31.05.2012 року в частині оплати поставленого йому товару.

Відповідач проти позову заперечує з підстав неузгодженості суми боргу між сторонами та невірного розрахунку позивачем пені, що підялгає нарахуванню за прострочення виконання зобов"язання.

Враховуючи те, що не з'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

31.05.2012 року між позивачем (за договором - постачальник) та відповідачем (далі за текстом - покупець) укладено договір поставки № К-388 (далі по тексту - договір).

Відповідно до умов договору (п.1.1.), позивач приймає на себе зобов'язання поставляти і передавати у власність відповідача, а відповідач зобов'язується приймати і оплачувати товар за ціною та в асортименті, погодженими сторонами специфікаціях, що є невід'ємними частинами даного договору і в кількості, передбаченій замовленнями на товар.

Відповідно до п. 2.4. договору асортимент, ціна та інші характеристики товарів, що постачаються, визначаються також у видатковій накладній, яка має відповідати замовленню. Відступи у видаткової накладній від змісту замовлення допускаються тільки за згодою відповідача.

Згідно п. 4.1. договору, товари поставляються за цінами, вказаними в специфікаціях, які підписуються повноважними представниками обох сторін і є невід'ємною частиною договору.

Відповідач оплачує поставлений товар на умовах здійснення періодичних платежів, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 35 календарних днів з дати поставки товару (п. 4.3. Договору).

Відповідно п. 6.4. договору у випадку несвоєчасної оплати вартості товару відповідач зобов'язаний сплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент не виконання зобов'язання, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно п. 8 договору, договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2012 року.

31.05.2012 року сторони підписали протокол розбіжностей до договору поставки № К-388 від 31.05.2012 року, в якому сторони погодили зміни договору в редакції постачальника у п. 2.6, 2.8, 2.10., 3.11.,3.13., 4.2., 4.4., 5.4., 5.5., 6.2.1., 6.2.2., 6.3., 6.5., 6.6., 9.6. та додаткова угода № 1 до договору поставки № К-388 від 31.05.2012 року в якому договір було доповнено п.4.1. «Умови надання маркетингових послуг».

Як на те посилається позивач у позовній заяві, на виконання умов договору згідно товарно-транспортних накладних, доданих до матеріалів справи, відповідачу було поставлено товар на загальну суму - 138 490, 36 грн. Факт поставки товару позивачем відповідачу на суму 138 490, 36 грн. підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними та актами про хід приймання товару. Крім того, матеріали справи містять акт звірки взаєморозрахунків станом на 31.01.2013 року між позивачем і відповідачем, відповідно до якого кінцеве сальдо становить 138 490, 36 грн.

За твердженням позивача, відповідачем не було виконано своїх зобов'язань за договором та не оплачено поставлений товар на суму 138490, 36 грн. Суму несплаченого боргу за поставлений товар - 138490, 36 грн. позивач просить стягнути з відповідача. Позивач також просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 11 649, 84 грн.

Відповідач не погоджується з вимогами позивача щодо стягнення основного боргу в розмірі 138 490, 36 грн., оскільки сума основного зобовязання відповідача за поставлений товар станом на 20.05.2013 року не узгоджена між сторонами (останній акт звірки підписувався станом на 01.02.2013 року). При цьому, відповідачем до відзиву не додано жодних документів/доказів, які б підтверджували часткову або повну оплату поставленого товару та/або повернення товару.

З вимогами щодо стягнення пені в розмірі 11 649, 84 грн. відповідач не погоджується, оскільки, на його думку позивачем невірно зроблений розрахунок пені (пеня розрахована за період більший ніж встановлений ст. 232 ГПК України).

Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Моваль Трейдинг" підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

За своєю правовою природою договір поставки № К-388 від 31.05.2012 року є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору поставки № К-388 від 31.05.2012 року поставлено товар відповідачу на загальну суму 138 490, 36 грн., згідно видаткових накладних наданих до матеріалів справи.

Відповідачем товар був повністю отриманий, що підтверджують вищевказані видаткові накладні підписані уповноваженими особами двох сторін, на загальну суму 138 490, 36 грн.

Позивачем умови договору поставки № К-388 від 31.05.2012 року виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій щодо невідповідності поставки умовам договору не заявлялось та суду не надано.

Відповідачем основна заборгованість у розмірі 138 490, 36 грн. була визнана відповідно підписаного акту звірки взаєморозрахунків станом на 31.01.2013 року, відповідно до печатки та підпису уповноваженої особи на документі. Доказі сплати заборгованості та/або зміни суми заборгованості матеріали справи не містять.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 138 490, 36 грн. є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді пені за період з 20.07.2012 року по 25.02.2013 року в розмірі 11 649, 84 грн. підлягають частковому задоволенню, з огляду на таке.

Як встановлено ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частин 4, 6 ст. 230 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (із змінами та доповненнями), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (стаття 1). При цьому статтею 3 вказаного закону, встановлено обмеження щодо розміру, зокрема вказано, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, суд приходить до висновку, що нарахування пені у відповідності до п. 6.4 договору припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (183 дні).

Відповідно до здійсненого судом розрахунку, з урахуванням ч. 6 ст. 232 ГК України та п. 4.3. договору поставки № К-388 від 31.05.2012 року, стягненню з відповідача підлягає пеня за загальний період з 21.07.2012 року по 10.05.2013 року в розмірі 10 353, 15 грн. (розрахунок було здійснено по кожній накладній окремо).

Отже, станом на момент подання позовної заяви (08.04.2013) та вирішення спору (04.06.2013) заборгованість відповідача перед позивачем складає 148 843, 51 грн. (138 490, 36 грн. основного боргу + 10 353, 15 пені = 148 843, 51 грн.), доказів сплати якої відповідачем суду не надано.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 148 843, 51 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати товару, у відповідності до п. 4.3. договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 138 490, 36 грн. та 10 353, 15 грн. пені є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Моваль Трейдинг" підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог. Таким чином на позивача покладається 1 % судового збору (30, 02 грн.), а на відповідача 99 % судового збору (2972, 79 грн.).

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ділайт-Україна" (04074, м. Київ, вул. Лугова, 12, код ЄДРПОУ - 35847906; з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Моваль Трейдинг" (08161, Київська обл. Києво-Святошинський район, с. Тарасівка, вул. Київська, буд. 1-б, код ЄДРПОУ - 36713153) 138 490 (сто тридцять вісім тисяч чотириста дев'яносто) грн. 36 коп. основного боргу, 10 353 (десять тисяч триста п"ятдесят три) грн. 15 коп. пені та судовий збір у розмірі 2 972 (дві тисячі дев'ятсот сімдесят дві) грн. 79 коп.

3. В задоволенню інших позовних вимогах відмовити.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10.06.2013 р.

Суддя Г.П. Бондаренко