Ухвала суду № 31802583, 11.06.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/513/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Соломко І.І. Суддя-доповідач: Троян Н.М.

У Х В А Л А

Іменем України

11 червня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Твердохліб В.А., Костюк Л.О.

при секретарі - Синициній К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Грант» до Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області про скасування постанови,-

ВСТАНОВИЛА:

ПП «Грант» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області про скасування постанови.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2013 року, прийняти нову постанову, якою у задоволені адміністративного позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Відповідачем була проведена планова перевірка з питань дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів на АЗС ПП «Грант», що знаходиться за адресою: Полтавська область, м. Пирятин, 151км-800м а/ш Київ-Харків - Довжанський, за результатами якої складено акт перевірки № 0270 від 02.08.2012 року (а.с.6).

Перевіркою встановлено, що позивачем порушено: пункт 7 та 20 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 року № 1442 та статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів».

Пунктом 6 Паспорту якості № 7076 від 23.08.2012 року встановлено, що в реалізації знаходиться паливо дизельне підвищеної якості і марки Е виду ІІ, дата виготовлення 02.02.2012 року, завод виробник ВАТ «Мозирський НПЗ», що не відповідає вимогам ДСТУ 4840:2007за масовою часткою сірки (згідно вимог нормативних документів на продукцію не більше 50 мг/кг, а фактично 120 мг/кг). Відповідно до пункту 6 Паспорту якості № 7075 від 23.08.2012 року встановлено, що в реалізації знаходиться бензин автомобільний підвищеної якості, марки А-92 Євро виду ІІ, клас D, що не відповідає вимогам ДСТУ 4839:2007 за об'ємною часткою ароматичних вуглеводів (згідно вимог нормативних документів на продукцію не більше 35%, а фактично 38,9%) та об'ємною часткою бензолу (згідно вимог нормативних документів на продукцію не більше 1,0%, а фактично 2,2%) (а.с.36-37), що є порушенням пункту 14 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами та статті 6 Закону України «Про захист прав споживачів».

Перевіркою встановлено реалізацію товарів (надання послуг та виконання робіт), якість яких відповідає вимогам нормативно-правових актів (нормативних документів) або/та які реалізовувались без порушень вимог законодавства про захист прав споживачів, що підтверджується Додатком 6 до акта перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів (а.с.8).

Відповідно до рішення про відбір зразків продукції від 30.07.2012 року № 19-р (а.с.35) посадовими особами відповідача здійснено відбір продукції А-95 Євро, А-92 Євро, А-76 та ДП в кількості 3 зразків, яка буде проводитися у ТОВ «Випробувальний центр палива мастильних матеріалів», про що складено акт відбору № 0022 від 02.08.2012 року(а.с.98).

25.09.2012 року відповідачем винесено припис № 18, яким припинено відпуск та реалізацію на території Чернігівської області А-92 Євро вид ІІ клас D, що не відповідає вимогам ДСТУ 4839:2007 за показниками: об'ємна частка ароматичних вуглеводів (згідно вимог нормативних документів на продукцію не більше 35%, а фактично 38,9%) та об'ємною часткою бензолу (згідно вимог нормативних документів на продукцію не більше 1,0%, а фактично 2,2%), паспорт якості № 7075 від 23.08.2012 року акредитованої лабораторії Випробувального центру Паливно-мастильних матеріалів м. Київ, вул. Суворова, 1; провести зачистку резервуарів на АЗС де реалізовувався бензин А-92 Євро вид II клас D дата виготовлення 02.02.2012 року, завод-виробник «Мозирський НПЗ» р. Білорусь (а.с.49) та припис № 19, яким припинено відпуск та реалізацію на території Чернігівської області паливо дизельне підвищеної якості (ЕН 590 сорт F, вид II, дата виготовлення 02.02.2012 року, завод-виробник «Мозирський НПЗ» р. Білорусь, яке згідно проведених акредитованою лабораторією Випробувального центру Паливно-мастильних матеріалів м. Київ, вул. Суворова, 1, паспорт якості № 7076 від 23.08.2012 року, не відповідає вимогам ДСТУ 4840:2007 «Паливо дизельне підвищеної якості. Технічні умови» за показником вмістом сірки (при нормі на більше 50 мг/кг - фактично 120 мг/кг); провести зачистку резервуарів на АЗС, де реалізовувалось паливо дизельне підвищеної якості (ЕН 590 сорт F вид II, дата виготовлення 02.02.2012 року, завод-виробник «Мозирський НПЗ» р. Білорусь (а.с.50).

Позивач листом № 116 від 09.08.2012 року повідомив відповідача, що підприємством вжиті заходи, а саме: забезпечено АЗС мірником 20 літрів та розміщено на фасаді АЗС вивіску із зазначенням суб'єкта господарювання і власника, також розміщено інформацію про режим роботи; підприємство дотримується вимог статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів» та пункту 7 та 20 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 року № 1442 (а.с.109).

17.10.2012 року відповідачем винесена постанова № 0227 «Про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів», якою до позивача застосовано штраф у розмірі 29357,20 грн. за виготовлення або реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів(а.с.53).

За правилами статті 5 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 року № 1023, захист прав споживачів здійснюють: спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи і установи, що здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд, інші державні органи, органи місцевого самоврядування згідно із законодавством, а також суди.

Механізм здійснення державного контролю посадовими особами Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів та її територіальних органів за додержанням законодавства про захист прав споживачів суб'єктами господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, крім Держспоживінспекції в Автономній Республіці Крим, визначаться «Порядком проведення перевірок у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якості продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг», затверджений наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 07.03.2012 року № 310 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 11.05.2012 року за № 743/21056 (далі - Порядок), в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Пунктом 1.4 Порядку передбачено,що органи з питань захисту прав споживачів здійснюють державний контроль стану дотримання суб'єктами господарювання вимог законодавства про захист прав споживачів шляхом проведення планових та позапланових перевірок.

Згідно з пунктом 2.3 Порядку, посадові особи, які проводять перевірку, залежно від виду діяльності суб'єкта господарювання та завдання на перевірку перевіряють і аналізують стан дотримання вимог законодавства під час придбання, замовлення або використання споживачами продукції, яка реалізується на території України.

Пунктами 3.1, 3.2, 3.4, 3.7 Порядку передбачено,що за результатами проведеної перевірки посадовими особами в разі виявлення порушень вимог законодавства складається акт. Зміст порушення повинен бути конкретизований та викладений відповідно до норм законодавства. У разі коли перевіркою встановлено реалізацію продукції, якість якої не відповідає вимогам нормативно-правових актів чи документів або/та яка реалізовувалася з порушенням вимог законодавства про захист прав споживачів, в обов'язковому порядку заповнюється відповідний додаток до акта перевірки, у якому проставляються номер і дата складання акта. До акта перевірки можуть додаватися документи, копії документів, акти про відбір зразків, пояснення тощо, які є його невід'ємною частиною.

Судом першої інстанції встановлено, що перевіркою встановлено реалізацію продукції, якість яких відповідає вимогам нормативно-правових актів (нормативних документів) або/та які реалізовувались без порушень вимог законодавства про захист прав споживачів, що підтверджується Додатком 6 до акта перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів № 0270 від 02.08.2012 року.

Тобто, порушень вимог законодавства під час проведення перевірки станом на 02.08.2012 року відповідачем не встановлено.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 № 877-V (далі - Закон № 877).

Статтею 17 Закону № 877, для з'ясування питань, пов'язаних зі здійсненням державного нагляду (контролю), за рішенням керівника органу державного нагляду (контролю) або його заступника може призначатися експертиза (випробування).

Основні вимоги до відбору у суб'єктів господарювання - підприємств (їх об'єднань), установ, організацій незалежно від форм власності, громадян-підприємців та іноземних юридичних осіб, що здійснюють підприємницьку діяльність на території України у сфері торгівлі, ресторанного господарства і послуг, зразків або проб товарів, сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів для перевірки їх якості на місці або проведення дослідження (експертизи) у відповідних лабораторіях та інших установах визначаються «Порядком відбору у суб'єктів господарювання сфери торгівлі, ресторанного господарства і послуг зразків товарів, сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів для перевірки їх якості», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.1994, № 215 «Про реалізацію окремих положень Закону України «Про захист прав споживачів», із змінами та доповненнями.

Пунктом 4 Порядку відбору у суб'єктів господарювання сфери торгівлі, ресторанного господарства і послуг зразків товарів, сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів для перевірки їх якості , передбачено,що форма акта відбору зразків (проб) товарів затверджується Мінекономрозвитку. В акті зазначається кількість відібраних зразків товарів (за масою, мірою, об'ємом), для якого виду досліджень вони відібрані та за якими показниками проводитиметься їх дослідження, а також робиться запис про заборону реалізації (відвантаження) партії товарів, з якої відібрано зразки (крім випадків, передбачених абзацом третім пункту 5 цього Порядку), до отримання результатів дослідження.

Проте, як вбачається із акту відбору зразків продукції № 0022 від 02.08.2012 року, в порушення пункту 4 Порядку відбору у суб'єктів господарювання сфери торгівлі, ресторанного господарства і послуг зразків товарів, сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів для перевірки їх якості, кількістю відібраної продукції (одиниці виміру), не зазначено кількість відібраних зразків товарів (за масою, мірою, об'ємом) та для якого саме дослідження вони відібрані.

Вимоги щодо контролювання якості нафтопродуктів на автозаправних станціях регламентовано Інструкцією з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої Наказом Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 04.06.2007 року №271/121 (далі-Інструкція).

Відповідно до розділу 1 Інструкції, сертифікат відповідності - це документ, який підтверджує зокрема, що продукція відповідає установленим вимогам конкретного стандарту чи іншого нормативного документа, визначеного законодавством. Паспорт якості - документ, що містить дані для ідентифікації та фактичні значення показників якості нафти та/або нафтопродуктів, отримані в результаті лабораторних випробувань, і їх відповідність вимогам нормативних документів.

Судом першої інстанції встановлено, що на паливо дизельне Євро сорт С вид ІІ та бензин А-92, яке реалізовувалося на об'єкті, що перевірявся, є сертифікати відповідності терміном дії до 30.11.2012 року та 22.03.2015 року (а.с.12-13), а також паспорти якості № 428, 386 (а.с.14-15), відповідно до яких паливо відповідає національним стандартам.

Згідно наказу Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 357 від 12.12.2007 року «Про затвердження національних стандартів, національного класифікатора України, затвердження змін до національних стандартів, скасування нормативних документів та внесення змін до наказів Держспоживстандарту» та наказу від 20.07.2012 року № 843 «Про внесення зміни до наказу Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 12.12.2007 року № 357» на території України до 01.07.2013 року продовжено дію ДСТУ 4063-2001 та ДСТУ 3868-99.

Крім того, позивач зауважує про порушення посадовими особами відповідача процедури відбору зразків.

Відповідно до Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів, контрольна проба - це частина сукупної проби, яка використовується для проведення випробувань; арбітражна проба - це частина сукупної проби, яка зберігається на випадок арбітражних випробувань; сукупна проба - проба, складена з декількох точкових проб, відібраних у відповідному порядку і змішаних у вказаному в ДСТУ 4488 співвідношенні; точкова проба - проба, відібрана в один прийом. Вона характеризує якість нафти та/або нафтопродукту на певному заданому рівні в резервуарі чи транспортному засобі, а також якість нафтопродукту в одному тарному місці (бочці, бідоні, бутлі).

Відповідно до п. 4.2.1 Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів проби повинні відбиратись під час приймання, зберігання, відпуску нафти та/або нафтопродуктів і в усіх інших випадках, коли необхідно визначити їх якість в обсязі приймально-здавальних, контрольних, повних випробувань або за окремими показниками якості. Підготовку посуду, пробовідбірників і відбирання проб нафти та/або нафтопродуктів необхідно здійснювати, дотримуючись вимог ДСТУ 4488.

За правилами пункту 4.2.4 Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів відібрану сукупну пробу нафти та/або нафтопродукту під час приймання або відвантажування поділяють на три частини: одну частину випробовують, а дві інші - зберігають опломбованими як арбітражні.

Пунктом 4.2.6 Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів передбачено, що для відбирання проби нафтопродукту з роздавального крана працюючої паливо-роздавальної колонки (далі - ПРК), оливороздавальної колонки (далі - ОРК) оператор АЗС задає необхідну дозу і відпускає її до підготовленої чистої металевої ємності, з якої потім здійснюють розливання в скляну тару.

Відібрану пробу поділяють на три рівні частини, розливають у сухі чисті скляні пляшки, герметично закупорюють пробками, не розчинними в нафтопродукті. На етикетці проби, відібраної з роздавального крана колонки, зазначають реквізити АЗС, назву, марку та вид (у залежності від масової частки сірки) нафтопродукту, номер нормативного документа на нафтопродукт, номер роздавальної колонки, дату і час відбирання проби, прізвище, ім'я та по батькові працівників(а) АЗС, представника органу контролю (підрозділу) і, за необхідності, - інших посадових осіб, які брали участь у відбиранні проби.

Одна частина проби разом з актом відбирання проби надсилається для лабораторних випробувань, а дві інші з другим примірником акта, у разі суперечностей, - зберігаються на АЗС як арбітражні протягом 45 діб. При отриманні паспорта якості, що підтверджує відповідність нафтопродукту вимогам нормативного документа, проба, що зберігається на АЗС, вилучається раніше завершення терміну, визначеного ДСТУ 4488.

Відповідно 4.2.8 Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів проби запаковують у чистий сухий скляний посуд. Пляшки заповнюють не більше ніж на 90 % місткості і герметично закупорюють пробками або гвинтовими кришками, які не розчинні в нафті або нафтопродуктах. Горловину закупореної проби, призначеної для зберігання як арбітражна проба або для транспортування до сторонньої випробувальної лабораторії, обгортають поліетиленовою плівкою, обв'язують шпагатом, кінці якого протягують в отвір етикетки (форма етикетки має відповідати вимогам ДСТУ 4488). Кінці шпагату пломбують або опечатують. Допускається кінці шпагату приклеювати до пляшки етикеткою.

Згідно пунету 4.2.9 Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів порушення вимог ДСТУ 4488, допущені під час оформлення проб, фіксуються лабораторією в журналі реєстрації проб за формою N 3-НК (додаток 3). Результати випробування таких проб не можуть використовуватись для оформлення паспортів якості на партію нафти або нафтопродуктів та не мають арбітражної сили, про що попереджається замовник випробувань.

Відповідно до розділу 3 Інструкція з контролювання якості нафти і нафтопродуктів у разі виникнення суперечностей в оцінюванні якості нафтопродуктів нейтральною лабораторією, з метою визначення відповідності показників якості нафти та/або нафтопродуктів вимогам нормативних документів, здійснюються арбітражні випробування або вимірювання, в порушення чого відповідачем зроблено не було.

Статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено,що у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність за:

- виготовлення або реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів, - у розмірі п'ятдесяти відсотків вартості виготовленої або одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- виготовлення або реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів, нормативно-правових актів стосовно безпеки для життя, здоров'я та майна споживачів і навколишнього природного середовища, - у розмірі трьохсот відсотків вартості виготовленої або одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З аналізу вищезазначених норм Закону України «Про захист прав споживачів» вбачається відмінність даних позицій щодо відповідальності: за виготовлення або реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів - у розмірі 50 % вартості виготовленої або одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги; і за такі ж порушення - виготовлення або реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів, нормативно-правових актів, але вже стосовно безпеки для життя, здоров'я та майна споживачів і навколишнього природного середовища, - у розмірі 300 % вартості виготовленої або одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем в постанові про накладення штрафу № 0227 чітко не конкретизовано, за яке саме порушення до позивача застосована штрафна санкція, чи за виготовлення продукції чи за реалізацію що є порушенням пункту 3.2 Порядку проведення перевірок у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якості продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що посадовими особами відповідача порушено вимоги чинного законодавства при відборі зразків пального, а тому позовні вимоги є обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Обставини наведені відповідачем в апеляційній скарзі не підтверджені належними та допустимими доказами.

Згідно з ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, тому підстави для скасування рішення відсутні.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Троян Н.М.

Судді: Твердохліб В.А.

Костюк Л.О.

.

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Твердохліб В.А.

Костюк Л.О.