Ухвала суду № 31802401, 12.06.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Свергун І.О.

Суддя-доповідач - Яковенко М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2013 року справа №2а/1270/9687/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя: Яковенко М.М.

судді: Гайдар А.В., Чебанов О.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Держаного підприємства «Антрацит» в особі ВП ДП «Свердловський ремонтно-механічний завод» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 15 січня 2013року по адміністративній справі №2а/1270/9687/2012 за позовом ДП «Антрацит» в особі ВП ДП «Свердловський ремонтно-механічний завод» до Державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій, скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Державне підприємство «Свердловський ремонтно-механічний завод» звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Свердловську Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.03.2012 № 0000032210. Позовні вимоги обґрунтовує наступним.

У період з 10.02.2012 по 07.03.2012 співробітниками ДПІ у м. Свердловську Луганської області Державної податкової служби проводилася планова виїзна перевірка Державного підприємства «Свердловський ремонтно-механічний завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.07.2010 по 31.12.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.2011. За результатами перевірки відповідачем було складено акт від 16.03.2012 № 23/23/35562599.

Актом перевірки були встановлені порушення п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3, п.п. 5.6.1 п. 5.6, п.п. 5.7.1 п. 5.7 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та ст. ст. 138, 139 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено валові витрати на суму 1347769 грн.

Зазначений висновок працівниками ДПІ зроблено на підставі аналізу господарських документів ДП «Свердловський РМЗ», укладених з ТОВ «Загальноукраїнська торгівельна компанія», ПП «Євроімрорт», ТОВ ПК «Адамас», ТОВ «Ніккат», ТОВ «Вісан», ПП «Енерго Атлас».

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення рішення від 30.03.2012 № 0000032210, яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 1851620,25 грн., у тому числі за основним платежем - 1571302, за штрафними (фінансовими) санкціями - 280318,25 грн.

Позивач вважає дії Державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області Державної податкової служби протиправними, висновок, зроблений за результатами перевірки - таким, що не відповідає дійсності, а податкове повідомлення-рішення - протиправним і таким, що підлягає скасуванню.

Твердження відповідача про нікчемність правочинів є безпідставним. В акті перевірки не зазначено, яким саме чином договори, укладені з контрагентами, були спрямовані на порушення конституційних прав свобод людини, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Що стосується товарно-транспортних накладних, відсутність яких на думку перевіряючих є підставою вважати, що товар фактично не постачався, то позивач зазначив, що актом перевірки встановлено факт укладання додаткових угод до зазначених договорів, якими змінено умови поставки товару та пов'язані з ними ризики та змінено перелік документів, що встановлює факт переходу права власності на товар.

Позивач зазначає, що ДП «Свердловський РМЗ» при проведенні перевірки було надано всі первинні документи, що підтверджують поставки товару, що в свою чергу відображено в акті перевірки.

За таких умов, беручи до уваги факт наявності на підприємстві первинних документів, позивач вважає, що він мав право на включення до складу валових витрат суми витрат, пов'язаних із придбанням товарів від вищевказаних підприємств.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 15 січня 2013року по адміністративній справі №2а/1270/9687/2012 у задоволенні позову відмовлено (а.с.174, 175-178 т.2).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, пославшись на незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції, яка прийнята внаслідок неповного з'ясування обставин справи, з порушенням норм процесуального та матеріального права, просив постанову суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги (а.с.185-186 т.2). В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що відсутність товарно - транспортних накладних не свідчать про безтоварність господарських операцій, не є підставою для не включення витрат з придбання ТМЦ до складу валових витрат. ТТН не є єдиним документом, що підтверджує факт здійснення відповідних операцій.

Розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження з урахуванням приписів п.2 ч.1 ст.197 КАС України. Стороною позивача подані письмові заперечення проти апеляційної скарги. Від апелянта надійшла заява про розгляд справи у їх відсутність.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Державне підприємство «Свердловський ремонтно-механічний завод» зареєстровано в якості юридичної особи, наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 11.06.2012 № 411 припинено діяльність ДП «Свердловський РМЗ» шляхом його реорганізації - приєднання до Державного підприємства «Антрацит» (арк. справи 74-75 том 2).

На підставі наказу ДПІ в м. Свердловську від 16.01.2012 № 022 проведено планову виїзну перевірку ДП «Свердловський РМЗ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.2011, за результатами якої складено акт від 16.03.2012 № 23/23/35562599 (арк. справи 7-76 том 1).

Актом установлено, зокрема, наступні порушення: 1) п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3, п.п. 5.6.1 п. 5.6, п.п. 5.7.1 п. 5.7 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на 1416460 грн., у тому числі: 3 квартал 2010 року - на суму 827331 грн., 4 квартал 2010 року - на суму 293938 грн., 1 квартал 2011 року - на суму 295191 грн.; 2) п. 135.1, п. 135.2 ст. 135, п. 137.1 ст. 137, п. 138.2 ст. 138, п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на 154842 грн., у тому числі: 2 квартал 2011 року - на суму 83417 грн., 4 квартал 2011 року - на суму 71425 грн.

В акті зазначено, що ДП «Свердловський РМЗ» включено до складу валових витрат витрати, що не підтверджені документально, за рахунок здійснення операцій з ПП «Євроімпорт», ТОВ «Загальноукраїнська торгівельна компанія», ТОВ ПК «Адамас», ТОВ «Ніккат», ПП «Енерго Атлас», ТОВ «Вісан». Договори зі вказаними контрагентами є нікчемними, через відсутність реальності здійснення спірних господарських операцій. Фактичне здійснення господарської діяльності ПП «Євроімпорт», ТОВ «Загальноукраїнська торгівельна компанія», ТОВ ПК «Адамас», ТОВ «Ніккат», ПП «Енерго Атлас», ТОВ «Вісан» є неможливим (відсутні основні фонди, відсутні трудові ресурси в достатній кількості, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, транспортні засоби, відсутні документи, що підтверджують транспортування товару).

На підставі акту перевірки від 16.03.2012 № 23/23/35562599 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.03.2012 № 0000032210, згідно з яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 1851620,25 грн., у тому числі за основним платежем - 1571302 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 280318,25 грн. (арк. справи 77 том 1).

Колегія суддів вважає вказане податкове повідомлення-рішення правомірним з наступних підстав.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач уклав договори з ТОВ «Ніккат» № 14/10/08/2 від 14.10.2008 (арк. справи 102-103 том 1), з ТОВ «Загальноукраїнська торгівельна компанія» № 13/10/08/5 від 13.10.2008 (арк. справи 113 том 1), з ТОВ ПК «Адамас» № 10/10/08/14 від 10.10.2008 (арк. справи 121 том 1), з ТОВ «Вісан» № 15/10/08/4 від 15.10.2008 (арк. справи 183-184). Предметом договорів є купівля-продаж комплектуючих, матеріалів, запчастин для ГШО.

У подальшому контрагентами позивача було укладено договори про відступлення права вимоги зобов'язань по вищевказаним договорам: між ТОВ «Ніккат» та ПП «Енерго Атлас» № 04/10-2010 від 04.10.2010 (арк. справи 148-149 том 1), між ТОВ «Загальноукраїнська торгівельна компанія» та ПП «Євроімпорт» № 05/10-2010 від 05.10.2010 (арк. справи 160 том 1).

На підтвердження виконання умов договорів позивач отримав від підприємств-контрагентів видаткові та податкові накладні.

Витрати, понесені за рахунок здійснення господарських операцій з указаними контрагентами, позивач включив до складу валових витрат та включив до податкової звітності.

Враховуючи надання вищевказаних первинних документів, позивач вважає, що ним були дотримані всі умови, передбачені Податковим кодексом України, необхідні для визначення податку на прибуток.

Проте, надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів не може погодитись з доводами позивача та погоджує висновку суду першої інстанції з цього приводу.

Надаючи правову оцінку фактичним обставинам справи, суд першої інстанції обґрунтовано врахував положення статей 1, 8, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та прийшов до правильного висновку, що відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку. Діючим законодавством визначений такий порядок формування валових витрат та податкового кредиту, за яким платник податку має право на включення до складу валових витрат та податкового кредиту суми не будь-яких витрат, здійснюваних як компенсація вартості товарів, а тільки тих, які придбаються таким платником податку для їх подальшого використання безпосередньо у власній господарській діяльності, направленої на отримання доходу.

Пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р., встановлено, що первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціальних форм, затверджених міністерствами та відомствами України.

Типові форми єдиної первинної транспортної документації, зокрема товарно-транспортної накладної та подорожнього листа, затверджені спільним наказом Мінтрансу України, Мінстату України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» від 29.12.1995 № 488/346 і введені в дію з 01.01.1996.

Відповідно до пункту 2 зазначеного наказу, застосування вказаних форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Відповідно до п. 11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Згідно розділу 1 вказаних Правил товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського: оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Пунктом 11.4 Правил встановлено, що оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

У відповідності до п. 11.7 Правил перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передаються Перевізнику.

Таким чином, товарно-транспортна накладна належить до первинної транспортної документації, застосування якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Колегія суддів зазначає, що відсутність товарно-транспортних накладних може бути свідченням відсутності факту перевезення товару, що, у свою чергу, може вказувати на фіктивність відповідної господарської операції.

Наданими позивачем документами первинного бухгалтерського та податкового обліку не підтверджується фактичний рух товару від продавця до покупця.

Позивачем не було надано суду товарно-транспортні накладні, які б підтверджували факт постачання товару за договорами. Суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги посилання позивача на ту обставину, що до договорів було внесено зміни, згідно з якими право власності на товар і всі пов'язані з цим ризики та обставини переходять на покупця при підписанні документів на відпуск. Вказані положення додаткових угод не звільняють суб'єктів господарювання від складення первинної документації, зокрема, товаросупровідної.

До того ж, як вбачається з наявних в матеріалах справи п.1.3 Генеральних договорів укладених позивачем з його контрагентами та Додаткових угод №1, мова йде саме про врегулювання питання щодо переходу права власності на товар, сам зміст транспортування товару фактично не змінився. Колегія суддів, з огляду на об'єм, кількісний склад, та інших показників по найменуванню товару, за рахунок якого сформований позивачем валові витрати, вважає, що зазначений товар повинен був транспортуватися при наймі вантажним транспортом.

Колегія суддів зазначає, що позивачем жодним чином не доведено перед судом належними доказами, що складають предмет позовних вимог, наявність постачання товару від зазначених контрагентів до позивача. Позивачем не доведено не місце завантаження, транспортування, тобто його переміщення в межах матеріального миру та часу, його розвантаження, довіреності на видачу та отримання товару, складування, оприбуткування.

Крім того, позивачем не надано суду документів, які б підтверджували облік товару у позивача, його подальше використання в господарській діяльності, також не було надано документів щодо оплати товару.

Наведені у сукупності обставини та досліджені документальні докази суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з постачання товару не мали реального характеру, оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами.

Колегія суддів також погоджує висновки податкового органу про те, що в силу відсутності необхідних умов для ведення господарської діяльності ПП «Євроімпорт», ТОВ «Загальноукраїнська торгівельна компанія», ТОВ ПК «Адамас», ТОВ «Ніккат», ПП «Енерго Атлас», ТОВ «Вісан» (відсутні основні фонди, відсутні трудові ресурси в достатній кількості, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, транспортні засоби,) не могли здійснювати господарську діяльність у зазначених обсягах, що підтверджується актами про неможливість проведення зустрічних звірок (арк. справи 200-246 том 1), податковими розрахунками та податковими деклараціями (арк. справи 247-266 том 1), листом ВРЕР м. Алчевська (арк. справи 183 том 1).

Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що в даному випадку наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на прибуток підприємства за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Юридичні наслідки виконання правочину визначаються у більшій мірі його сутністю, ніж зовнішнім оформленням.

Колегія суддів звертає увагу, що під час апеляційного перегляду справи, за заявою сторони позивача призначалась судово-економічна експертиза. На вимогу експерта та суду, необхідний перелік документів, який підтверджував би фактичне здійснення господарських операцій та подальший рух придбаних товарів ні експерту, ні суду надано не було. Таких документів не було надано і під час проведення податковим органом планової виїзної перевірки у період з 10.02.2012 по 07.03.2012 року. Внаслідок чого, з урахуванням положень п. 44.6 ст.44 ПК України, колегія суддів приходить до висновку, що на час формування показників податкової звітності з податку на прибуток підприємства у спірному періоді, необхідні та достатні документи первинного обліку для такого формування на час складання такої звітності у позивача були відсутні.

Ще однією з обставин правомірності прийнятої судом першої інстанції постанови про відмову у задоволенні позовних вимог, колегія суддів вважає наступне.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.02.2013 по справі №2а/1270/3074/2012 про скасування податкового повідомлення рішення від 30.03.2012 року залишено без задоволення апеляційну скаргу ДП «Антрацит», постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14.11.12 - без змін. Спірне податкове повідомлення - рішення про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, прийнято на підставі акту від 16.03.12 №23/23/35562599, як і у справі 2а/1270/9687/2012.

Судами першої та апеляційної інстанції, у справі №2а/1270/3074/2012 встановлено відсутність руху товару від продавця до покупця та визнано обґрунтованими висновки акту від 16.03.12 №23/23/35562599, та як наслідок правомірність прийнятого податковим органом податкового повідомлення - рішення від 30.03.2012 року з податку на додану вартість.

Частиною 1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В межах розгляду Донецьким апеляційним адміністративним судом та прийнятою ухвалою від 07.02.2013 по справі №2а/1270/3074/2012, якою підтверджена правомірність постанови Луганського окружного адміністративного суду від 14.11.12 року, та в межах розгляду цієї справи, має місце однакові за своєю правовою природою підстави правомірності формування показників податкової звітності (з податку на прибуток підприємства та ПДВ) за наслідками господарських операцій з відповідними контрагентами позивача у спірному податкових періодах, з різницею лише у виді податку.

Таким чином, відсутність реального постачання від постачальників до покупців по справі №2а/1270/9687/2012 не потребує доказування, і зазначені обставини вже встановлені судовими рішеннями.

Крім цього, колегія суддів зазначає, що предметом даної справи є повне скасування податкового повідомлення-рішення від 30.03.12 № 0000032210 про донарахування податку на прибуток. Зазначене податкове повідомлення-рішення складається з наступних порушень:

На порушення п. п. 5.2.1 п. 5.2 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.94 р. № 334/94-ВР, із змінами та доповненнями, п. 138.2 ст.138. п.п.139.1.9, п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України ДП «Свердловський РМЗ» включено до складу валових витрат, витрати, що не підтверджені документально, за рахунок здійснення операцій з ПП «Євроімпорт». ТОВ «Загальноукраїнська торгівельна компанія». ТОВ ПК «Адамас», ТОВ «Ніккат», ПП «Енерго Атлас», ТОВ «Вісан»;

- На порушення п. 135.1. п.135.2 ст.135. п. 137.1 ст.137 Податкового Кодексу України від 02.12.201 Ороку №2755-УІ із змінами та доповненнями, ДП "Свердловський РМЗ" занижено доходи на 310545 гри. - суму доходів від реалізації товарів (робі, послуг):

- На порушення пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.5.6.1 п.5.6 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року №334/94-ВР із змінами та доповненнями ДП «Свердловський РМЗ» зайво включено до складу валових витрат витрати на оплату праці, що не підтверджені документально на загальну суму 119308грн.;

На порушення пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.5.7.1 п.5.7 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року №334/94-ВР із змінами та доповненнями ДП «Свердловський РМЗ» включено до складу валових витрат суми збору єдиного соціального податку, що не підтверджені документально на загальну суму 49351грн;

Однак платник в адміністративному позові зазначає на обґрунтування незаконності прийняття податкового повідомлення - рішення доводи лише щодо першого порушення, якому надане правове обгрунтовання.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не надано доказів правомірності формування за укладеними договорами з ПП «Євроімпорт», ТОВ «Загальноукраїнська торгівельна компанія», ТОВ ПК «Адамас», ТОВ «Ніккат», ПП «Енерго Атлас», ТОВ «Вісан» податкового кредиту, а тому оскаржене податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем у межах наданих повноважень, у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано та правомірно.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст..200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність прийнятого судом першої інстанції постанови.

Керуючись статтями 2, 11, 159, 160, 167, 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ДП «Антрацит» в особі ВП ДП «Свердловський ремонтно-механічний завод» - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 15 січня 2013року по адміністративній справі №2а/1270/9687/2012 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду у письмовому провадженні набирає законної через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя М.М. Яковенко

Судді О.О.Чебанов

А.В. Гайдар