Постанова № 31802267, 11.06.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2013 р. Справа№ 910/2456/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорногуза М.Г.

суддів: Агрикової О.В.

Сухового В.Г.

при секретарі судового засідання Кац О.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Крашеніннікова М.І. - дов. № 13 від 10.01.2013р.;

від відповідача: Рупа А.П. - дов. № 290-11-1 від 02.01.2013р.;

розглянувши матеріали апеляційної скарги приватного акціонерного товариства «Просто-страхування»,

на рішення господарського суду міста Києва від 29 березня 2013 року,

у справі № 910/2456/13 (суддя Шкурдова Л.М.),

за позовом приватного акціонерного товариства «Просто-страхування», м. Київ,

до Головного управління юстиції у Київській області, м. Київ,

про стягнення 13 841,87 грн.,

ВСТАНОВИВ:

ПрАТ «Просто-страхування» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління юстиції у Київській області про стягнення 13 841,87 грн. (а.с. 2-4).

Рішенням господарського суду міста Києва від 29 березня 2013 року по справі № 910/2456/13 в позові відмовлено повністю (а.с. 96-99).

Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 29 березня 2013 року по справі № 910/2456/13 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, оскільки судом не взято до уваги, що у разі не повідомлення страхувальником протягом трьох днів про настання страхового випадку страховика, останній наділяється правом регресного позову до страхувальника, а страхувальник не повідомив страховика про настання страхового випадку.

Автоматизованою системою документообігу суду апеляційну скаргу ПрАТ «Просто-страхування» по справі № 910/2456/13 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Чорногузу М.Г. Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду Андрієнка В.В. від 28 травня 2013 року для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/2456/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя: Чорногуз М.Г., судді: Агрикова О.В., Суховий В.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28 травня 2013 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено справу до розгляду на 11 червня 2013 року.

В судовому засіданні 11 червня 2013 року представник позивача надав суду свої пояснення, в яких підтримав апеляційну скаргу, просив скасувати рішення господарського суду міста Києва від 29 березня 2013 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник відповідача також надав суду свої пояснення, в яких підтримав доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу, проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив залишити рішення господарського суду міста Києва від 29 березня 2013 року у справі № 910/2456/13 - без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

11 січня 2008 року у м. Бровари по вул. Кутузова сталось ДТП за участю автомобіля «Fiat Doblo», державний номерний знак ВХ 2929 АО, під управлінням Латки О.В. та автомобіля «Volksvagen Passat», державний номерний знак АІ 8192 ВН, під керуванням Хорошуна В.Ф., що належить відповідачу. Вказане підтверджується довідками ДАІ (а.с. 14-16).

Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 лютого 2008 року Хорошуна В.Ф., водія транспортного засобу «Volksvagen Passat», державний номерний знак АІ 8192 ВН, визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (а.с. 17).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі з вини іншої, відшкодовується винною особою.

Цивільно-правова відповідальність відповідача за шкоду заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації ним транспортного засобу «Volksvagen Passat», державний номерний знак АІ 8192 ВН, згідно із полісом № ВВ/9194722 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, застрахована позивачем (а.с.5).

Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до страхової суми відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до звіту № 2387 з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, складеного 22 квітня 2008 року ФОП Бережнюк О.В., вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля «Fiat Doblo», державний номерний знак ВХ 2929 АО, складає 18 322,34 грн. (а.с. 18-21).

Ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну, згідно полісу № ВВ/9194722, становить 25 500 грн., що не перевищує суму завданих збитків.

Згідно договору добровільного страхування наземного транспорту № 175-а/07(хм) від 21 листопада 2007 року, автомобіль «Fiat Doblo» був застрахований у ЗАТ «СК «Веско».

Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» встановлено, що при настанні страхового випадку страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Страхова компанія «Веско» виплатила власнику автомобіля «Fiat Doblo» страхове відшкодування в сумі 17 302,34 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 1629 від 22 лютого 2008 року та № 2060 від 30 травня 2008 року (а.с. 40-41), після чого звернулась до ПрАТ «Просто-страхування» з регресною вимогою, так як останнім застрахована цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Volksvagen Passat», який був винним у ДТП.

Згідно статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 Цивільного кодексу України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до розрахунку страхового відшкодування № 14372 від 01 грудня 2010 року, страхового акту та розпорядження № 007297 від 02 грудня 2011 року, який складений позивачем, сума страхового відшкодування, яка підлягає виплаті, становить 13 841,87 грн. (а.с.42-44).

Позивач виплатив страховій компанії «Веско» страхове відшкодування в сумі 13 841,87 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2446 від 14 лютого 2011 року (а.с. 48).

Однак, як зазначає позивач, Головне управління юстиції у Київській області, тобто страхувальник, не повідомив позивача в установлені строки про настання страхового випадку, що надає останньому право регресної вимоги для стягнення понесених витрат у зв'язку з виплатою страхового відшкодування.

Відповідно до п.п. ґ) п. 38.1.1 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (редакція, що діяла на момент виникнення правовідносин), страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

Згідно з положеннями п. 33.1 ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (редакція, що діяла на момент виникнення правовідносин), у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний вжити заходів з метою запобігання чи зменшення подальшої шкоди; невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

Також, обов'язок страхувальника повідомити про настання страхового випадку передбачений в п.5 ч.1 ст.989 Цивільного кодексу України та в п.5 ч.1 ст.21 Закону України «Про страхування».

Відповідачем не спростовано доводи позивача про те, що при настанні ДТП ні водій застрахованого транспортного засобу, ні страхувальник не повідомили ПрАТ «ПРОСТО-страхування» про настання страхового випадку.

25 березня 2011 року позивач звернувся на адресу відповідача з регресною вимогою № 04-14372 про грошове відшкодування на суму 13 841,87 грн. (а.с. 49).

Проте, докази сплати грошового відшкодування на вказану суму в матеріалах справи відсутні.

Отже, виходячи з вищевикладеного, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що вимога позивача про стягнення компенсації здійсненого страхового відшкодування є законною та обґрунтованою.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 10 квітня 2013 року по справі № 5011-54/15328-2012.

Сукупність вищезазначеного дає підстави дійти до висновку про неповне з'ясування місцевим господарським судом фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, а отже, і порушення вимог ст. 43 ГПК України щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що судом першої інстанції неповно досліджено обставини справи та висновки не відповідають фактичним обставинам справи.

Рішення господарського суду міста Києва від 29 березня 2013 року по справі № 910/2456/13 підлягає скасуванню.

Позовні вимоги ПрАТ «ПРОСТО-страхування» до Головного управління юстиції у Київській області підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п. 2 ч. 1 ст. 103, ст. 104 та ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» на рішення господарського суду міста Києва від 29 березня 2013 року по справі № 910/2456/13 задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 29 березня 2013 року по справі № 910/2456/13 скасувати.

3. Викласти рішення в наступній редакції:

«І. Позовні вимоги задовольнити повністю.

ІІ. Стягнути з Головного управління юстиції у Київській області (04071, м. Київ, вул. Ярославська, 5/2, код 34481907) на користь приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» (04050, м. Київ, вул. Герцена, 10, код 24745673) затрати по виплаті страхового відшкодування в розмірі 13 841,87 грн.

ІІІ. Стягнути з Головного управління юстиції у Київській області (04071, м. Київ, вул. Ярославська, 5/2, код 34481907) на користь приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» (04050, м. Київ, вул. Герцена, 10, код 24745673) судові витрати у вигляді судового збору в сумі 1 720 грн. 50 коп. за розгляд справи місцевим господарським судом.»

4. Стягнути з Головного управління юстиції у Київській області (04071, м. Київ, вул. Ярославська, 5/2, код 34481907) на користь приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» (04050, м. Київ, вул. Герцена, 10, код 24745673) судові витрати у вигляді судового збору за розгляд справи в Київському апеляційному господарського суді в сумі 860 грн. 25 коп.

5. Доручити господарському суду міста Києва видати відповідні накази.

6. Справу № 910/2456/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову Київського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 ГПК України.

Головуючий суддя Чорногуз М.Г.

Судді Агрикова О.В.

Суховий В.Г.