Постанова № 31799516, 11.06.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2013 р. Справа № 903/48/13-г

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Гулова А.Г.

суддя Маціщук А.В. ,

суддя Петухов М.Г.

при секретарі Басюку Р.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Ларькіна М.М. - представника за довіреністю від 01.03.2012р. №01-11/11

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Аміко-Кераміка", с.Зміїнець Луцького району Волинської області

на рішення господарського суду Волинської області

від 25.03.13 р. у справі № 903/48/13-г (суддя Філатова Світлана Тимофіївна)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Інтер Тайл", м.Коростень Житомирської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Аміко-Кераміка", с.Зміїнець Луцького району Волинської області

про стягнення 225125,74 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 25.03.2013р. у справі №903/48/13-г задоволено позов Приватного акціонерного товариства "Інтер Тайл" до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Аміко-Кераміка" про стягнення 225125,74 грн.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 192455,72 грн. основного боргу, 16118,83грн. річних, 16551,19 грн. інфляційних втрат та 4503,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити.

Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач, зазначає, зокрема, наступне:

- позивач не надсилав відповідачу вимогу про оплату отриманого товару, тому у відповідача не виник обов'язок оплатити товар в строк до 08.03.2010р., як вказано у позові;

- суд першої інстанції не врахував позиції обох сторін та самостійно визначив строк оплати по видаткових накладних і вказав у рішенні, що це момент прийняття товару та підписання накладних (тобто 2008-2009р.р., хоча позивач у позові вказав, що строк оплати настав відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України - 08.03.2010р.);

- ТОВ Торговий дім "Аміко-Кераміка" частково сплатило передоплату за вказаний у позові товар, а саме: 13.06.2008р. у розмірі 141508,18 грн. та 23.07.2008р. - 100000,00грн., усі інші оплати, що підтверджується банківськими виписками, які містяться в матеріалах судової справи не стосуються даних поставок.

В апеляційній скарзі відповідач просить застосувати норми права про сплив строку позовної давності, що, на його думку, минув 25.02.2012р. (відповідно до дати останньої накладної від 25.02.2009р. №180), оскільки будь-яких дій щодо визнання боргу, що призводять до переривання строку позовної давності відповідач не вчиняв.

Позивач у письмовому відзиві №06-06/13/01 від 06.06.2013р. на апеляційну скаргу та його представник в судовому засіданні заперечили проти доводів та вимог апеляційної скарги, вважаючи оскаржене рішення законним та обґрунтованим.

Представник відповідача в засідання суду не з"явився, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції та той факт, що неявка в засідання суду представника відповідача, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого судового акту, судова колегія розглянула апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ "Інтер Тайл" згідно видаткових накладних №І-00000007/106 від 17.06.2008р., №І-00000008/107 від 17.06.2008р., №І-00000045/155 від 30.07.2008р., №І-00000046/156 від 30.07.2008р., №І-00000060/176 від 12.08.2008р., №І-00000070/192 від 25.08.2008р., №І-00000071/193 від 25.08.2008р., №І-00000072/195 від 26.08.2008р., №І-00000079/206 від 05.09.2008р., №І-00000085/215 від 11.09.2008р., №І00000086/216 від 11.09.2008р., №І-00000097/232 від 17.09.2008р., №1-00000102/237 від 18.09.2008р., №І-00000111/250 від 25.09.2008р., №І-00000133/280 від 21.10.2008р., №І-00000134/279 від 21.10.2008р., №І-00000172/328 від 01.12.2008р., №І-00000176/335 від 09.12.2008р., №І-00000184/347 від 26.12.2008р., №І-00000003/4 від 02.02.2009р., №7 від 11.02.2009р., №І-00000007/12 від 23.02.2009р. поставило ТОВ "Торговий Дім Аміко-Кераміка" товар - плитку на загальну суму 807507,83 грн.

Згідно видаткової накладної №4 1від 19.02.2009р. відповідач повернув позивачу товар на суму 344,24 грн. (т.1, а.с.68).

Для оплати поставленого товару позивачем виставлялись рахунки-фактури, однак, як вказує позивач, отриманий товар відповідач оплатив частково.

Згідно розрахунку позивача та письмових пояснень до нього, відповідачем сплачено 254366,56 грн., тому борг складає 553141,27 грн.

За вказаних обставин, ПАТ "Інтер Тайл" звернулося до господарського суду Волинської області з позовом про стягнення з ТОВ Торговий дім "Аміко-Кераміка" 225125,74 грн., з яких 192455,72 грн. основного боргу, 16118,83 грн. 3% річних та 16551,19 грн. інфляційних (т.1, а.с.2-5).

В поясненнях до розрахунку стягуваної суми від 19.02.2013р. №19-02/13/01 позивач зазначає, що виходячи із розміру сплаченого судового збору просить стягнути борг, річні, інфляційні, всього - 225125,74 грн. за поставлений товар згідно накладних №І-00000045/155 від 30.07.2008р., №І-00000046/156 від 30.07.2008р., №І-00000060/176 від 12.08.2008р., №І-00000070/192 від 25.08.2008р., №І-00000071/193 від 25.08.2008р., №І-00000072/195 від 26.08.2008р., №І-00000085/215 від 11.09.2008р., а також №І-00000097/232 від 17.09.2008р. в частині 32061,40 грн.

Як вже зазначалося, рішенням господарського суду Волинської області від 25.03.2013р. позов задоволено (т.22, а.с.43-45).

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Приписами ч.1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовується відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

За своєю правовою природою правовідносини, що склалися між ПАТ "Інтер Тайл" та ТОВ Торговий дім "Аміко-Кераміка", є правовідносинами з купівлі-продажу.

Приписами ст.655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 і ч.2 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач не надав суду доказів про сплату заборгованості за отриманий товар у розмірі 192455,72 грн.

З урахуванням зазначеного, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 192455,72 грн. основного боргу правомірно задоволені судом першої інстанції.

Відповідно ж до п. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання скаржника на те, що суд першої інстанції не врахував позиції обох сторін та самостійно визначив строк оплати по видаткових накладних і вказав у рішенні, що це момент прийняття товару та підписання накладних (тобто 2008-2009р.р., хоча позивач у позові вказав, що строк оплати настав відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України - 08.03.2010р.).

Так, сторонами в момент передачі товару не визначено строк його оплати, а тому застосуванню підлягає ст.692 ЦК України, згідно якої наявність обов'язку оплатити товар виникає з моменту надходження товару чи товаророзпорядчих документів до покупця.

Таким чином, відповідальність за порушення виконання грошового зобов'язання у вигляді сплати інфляційних втрат та 3% річних (ст.625 ЦК України) виникла у відповідача з наступного дня після поставки товару за відповідними видатковими накладними.

Одночасно слід зазначити, нарахування, у відповідності до ст.625 ЦК України, до стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних після вручення 02.03.2010р. відповідачу претензії є правом позивача (продавця).

Згідно зазначених обставин справи та норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком господарського суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача на користь позивача 16551,19 грн. інфляційних за період з квітня 2010р. по листопад 2012р. та 16118,83 грн. 3% річних за період з 09.03.2010р. по 21.12.2012р.

Скаржник в апеляційній скарзі просить застосувати норми права про сплив строку позовної давності, що минув 25.02.2012р. (відповідно до дати останньої накладної від 25.02.2009р. №180), оскільки будь-яких дій щодо визнання боргу, що призводять до переривання строку позовної давності відповідач не вчиняв.

Відповідно до частин 3,4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Як вбачається з матеріалів справи, розгляд справи судом першої інстанції неодноразово відкладався, ухвали суду від 16.01.2013р. про призначення справи до розгляду та від 05.02.2013р., 19.02.2013р., 28.02.2013р. про відкладення, у встановленому порядку були надіслані відповідачу. Вказані ухвали відповідач отримав, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Проте, відповідач свого представника у судові засідання не направляв.

У письмових запереченнях від 24.01.2013р. №3881 проти позову відповідач вказує, що не заперечує факт отримання у 2008-2009 роках товару від позивача згідно видаткових накладних, зазначених у позовній заяві. З огляду на те, вказує відповідач, що у видаткових накладних не встановлено конкретний строк виконання обов"язку покупця по оплаті поставленого товару, згідно ст.530 ЦК України боржник повинен оплатити товар у семиденний строк від дня пред"явлення вимоги кредитора, проте, таку вимогу відповідач не отримував, відповідно, інфляційні та річні за період з 09.03.2010р. по 21.12.2012р. є необґрунтованими та передчасними.

Слід зазначити, як вбачається із змісту заперечень проти позову, відповідач не заявляв про застосування строку позовної давності.

Згідно п.2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" у суді апеляційної інстанції заявити про сплив позовної давності може сторона у спорі, яка доведе неможливість подання відповідної заяви в суді першої інстанції, зокрема у разі, якщо відповідну сторону не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи місцевим господарським судом.

За вказаних обставин, колегія суддів вважає , що положення про наслідки спливу позовної давності застосуванню не підлягають.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Решта доводів апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, є безпідставними та необґрунтованими.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Волинської області від 25.03.2013р. прийняте з повним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Волинської області від 25.03.2013р. у справі №903/48/13-г залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Аміко-Кераміка", с.Зміїнець Луцького району Волинської області - без задоволення.

2. Справу №903/48/13-г повернути до господарського суду Волинської області.

Головуючий суддя Гулова А.Г.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Петухов М.Г.

Віддрук. 4 прим.:

1 - до справи,

2 - позивачу (11500, Житомирська обл., м.Коростень, вул.Шатрищанська, 69),

3 - відповідачу (45632, Волинська обл., Луцький рн., вул.Шкільна, 1/5),

4 - в наряд.