Рішення № 31797022, 13.06.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/1593/13 13.06.2013 13.06.2013 13.06.2013

Провадження №22-ц/784/1526/13 Суддя першої інстанції Коваль В.І.

Категорія 5 Суддя-доповідач апеляційного суду Козаченко В.І.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Козаченка В.І.,

суддів: Коломієць В.В., Мурлигіної О.Я.,

при секретарі судового засідання Белеверя В.А.,

з участю: позивачки ОСОБА_2, та представників відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 7 лютого 2007 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_7 та ОСОБА_6 про визнання дійсним договору купівлі-продажу частини житлового будинку та права власності,

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2007 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_7 та ОСОБА_6 про визнання дійсним договору купівлі-продажу частини житлового будинку АДРЕСА_1 та визнання права власності на ? частку цього будинку.

Свої вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що 22 листопада 2006 року вона уклала з відповідачкою ОСОБА_7 письмовий договір купівлі-продажу належної останній частини спірного будинку, маючи намір посвідчити його нотаріально.

Посилаючись на те, що вона повністю виконала свої зобов'язання по зазначеному договору, а відповідачі безпідставно відмовляються від його нотаріального посвідчення, позивачка просила визначити рівними частки відповідачів у праві власності на спірний будинок (по ? частині), визнати дійсним договір купівлі-продажу ? частки цього будинку, укладений і оформлений 22 листопада 2006 року між нею та відповідачкою ОСОБА_7, а також визнати за нею право власності на ? частку зазначеного будинку.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 7 лютого 2007 року позов повністю задоволено.

В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_6, посилаючись на неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права та порушення вимог процесуального права, просила рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Вислухавши суддю - доповідача, дослідивши надані сторонами докази та перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що 22 листопада 2006 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_7 було укладено договір купівлі-продажу 1/2 частини спірного будинку, однак нотаріально посвідчити договір відповідачка відмовилась. Тому згідно ч. 2 ст. 220 ЦК України договір купівлі-продажу слід визнати дійсним.

Між тим, з такими висновками місцевого суду погодитися не можна, оскільки вони не відповідають закону та обставинам справи.

Так, ч. 2 ст. 220 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Згідно ст. 657 ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) договір купівлі-продажу житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Водночас, відповідно до частин 3, 4 ст. 334 та частини третьою статті 640 ЦК України (в редакції указаних норм права, чинній на час виникнення спірних правовідносин) договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Таким чином норма ч. 2 ст. 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.

Разом з тим, місцевий суд, у порушення вимог статей 212-214 ЦПК України, не з'ясував обставини справи, в достатньому обсязі не визначився з характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню, не звернув уваги на норми статей 210, 640, 657 ЦК України, а тому безпідставно задовольнив позов ОСОБА_2

До того ж, в матеріалах справи взагалі відсутній, укладений сторонами письмовий договір (розписка), на який посилались позивачка та суд першої інстанції як на доведену обставину.

Крім того, справа була розглянута у відсутності відповідачки ОСОБА_6, якій про розгляд справи не повідомлялось і копія ухваленого рішення, всупереч вимогам ст. 222 ЦПКУ Україгни, не надсилалась. За таких обставин, відповідно до пунктів 1,4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, оскаржене рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Окрім того, в порушення ст. 114 ЦПК України, якою для спорів з приводу нерухомого майна встановлена виключна підсудність, справа була розглянута Заводським районним судом м. Миколаєва, хоча належить до підсудності Ленінського районного суду м. Миколаєва, на території якої розташований спірний будинок і рішенням якого від 19 травня 2006 року вже вирішувався позов відповідачок щодо права власності на нього.

За таких обставин, відповідно до пунктів 1, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, оскаржене рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Наслідком ухвалення нового рішення, відповідно до ст. 88 ЦПК України, є присудження до стягнення з позивачки на користь апелянтки понесених нею витрат по сплаті судового збору у розмірі 229 грн. 40 коп.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313 - 316 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 7 лютого 2007 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_7 та ОСОБА_6 про визнання дійсним договору купівлі-продажу частини житлового будинку та права власності відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 229 грн. 40 коп. судових витрат.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: