Постанова № 31796385, 04.06.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 червня 2013 року 11:51 № 826/4520/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О., при секретарі судового засідання Щур Л.В., вирішив адміністративну справу

за позовомУправління Пенсійного фонду України у Подільському районі міста КиєвадоПублічного акціонерного товариства «Київський річковий порт»простягнення заборгованості в сумі 341 022,99 грн.,за участю представників сторін:

від позивача: Сироїд Н.М., яка діє на підставі довіреності від 04.01.2013 р. № 117/02,

від відповідача: Бєляєва В.В., яка діє на підставі довіреності від 29.11.2012 р. № 01-29-1298.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 04 червня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України. Під час проголошення вступної та резолютивної частин постанови сторонам роз'яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту постанови, визначеного статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі міста Києва звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Київський річковий порт» про стягнення заборгованості в сумі 341 022,99 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач має заборгованість по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у розмірі 341 022,99 гривень.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.04.2013 р. відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд.

Представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача заперечив проти заявлених позовних вимог з огляду на те, що ним частково сплачений єдиний внесок, що підтверджується платіжними дорученнями, які знаходяться в матеріалах справи.

Розглянувши подані стороною документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з огляду про наступне.

Матеріалами справи встановлено, що відповідача зареєстровано як платника внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Згідно поданих звітів у відповідача обліковується заборгованість в розмірі 341 022,99 гривень, яка виникла з підстав порушення Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (надалі Закону України №2464).

Так відповідно до вимог ч.1 ст.4 Закону України №2464 платниками єдиного внеску є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст.6 Закону України №2464 платники єдиного внеску зобов'язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України №2464 єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону України №2464 платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, чого було не дотримано та внаслідок чого виникла дана сума недоїмки, тобто заборгованість виникла внаслідок несплати єдиного внеску за січень місяць 2013 р., що підтверджується карткою особового рахунку платника єдиного внеску.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач звітував перед фондом, згідно із наявним в матеріалах звітом за 01 місяць 2013 р., додаток до таблиці 1 Звіту за 01 місяць 2013 р.

Відповідно до абз.6 ч. 4 ст. 25 Закону України №2464 у разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

Пенсійним фондом України у Подільському районі міста Києва направлено вимогу від 04.03.2013 р. № ю 0736, яка була отримана відповідачем 11.03.2013 р., докази чого містяться в матеріалах справи. Суд вважає, що за таких обставин, відповідач був повідомлений належним чином.

Вимога про сплату боргу від 04.03.2013 р. № ю 0736, не сплачена, та не оскаржена у встановленому законом порядку, тому позивач має право звернутися до суду за стягненням заборгованості в сумі 341 022,99 гривень.

Відповідно до довідки про заборгованість від 25.03.2013 р. № 3218/11 за відповідачем обліковується заборгованість по внескам у розмірі 341 022,99 гривень Таким чином, у порушення вимог чинного законодавства, відповідачем не було сплачено заборгованість в сумі 341 022,99 грн., яка існує і на час розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач зазначив, що заборгованість по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 341 022,99 грн. за січень 2013 р. частково погашена в розмірі 105 536, 83 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

В свою чергу, позивач зазначив, що в порядку ч. 6 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а саме за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашається суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення, тобто суми які надходили від підприємства зараховувалися в погашення заборгованості за попередні звітні періоди.

Судом встановлено, що станом на час здійснення платежів, про які зазначає відповідач, у останнього обліковувалась заборгованість за попередні періоди, що підтверджується карткою особового рахунку платника єдиного внеску та підтверджено у судовому засіданні представником відповідача. Тому платежі, зараховувалися позивачем в погашення такої заборгованості.

Отже, враховуючи викладене, суд не приймає до уваги посилання відповідача на часткове погашення заборгованості по сплаті єдиного внеску.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Докази, подані позивачем підтверджують обставини, на які він посилається.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з аналізу положень чинного законодавства та доказів, наявних у матеріалах справи, суд вважає, що адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в Подільському районі міста Києва про стягнення заборгованості (недоїмки) по сплаті внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 341 022,99 підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 69 - 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов управління Пенсійного фонду України в Подільському районі міста Києва до Публічного акціонерного товариства «Київський річковий порт» задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Київський річковий порт» (код ЄДРПОУ 03150071, адреса: вул. Верхній Вал, буд. 70, м. Київ, 04071, р/р 26041262400107, МФО 380537, ВАТ «ВіЕйБі Банк») на користь управління Пенсійного фонду України в Подільському районі міста Києва заборгованість по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за січень 2013 р. в сумі 341 022 (триста сорок одна тисяча двадцять дві) гривні 99 копійок.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук