Постанова № 31794353, 28.05.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2013 р. Справа № 804/5218/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіБоженко Наталії Василієвни при секретаріПетранцові О.Ю. за участю: представника позивача представника відповідача ОСОБА_3 Книжник Т.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання неправомірними дій та скасування податкового повідомлення-рішення №0000171702 від 08.04.2013 року, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_5 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, в якому просить визнати неправомірними дії щодо встановлення визначених Актом Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби № 1030/172/НОМЕР_1 від 29.03.2013 року порушень Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (код НОМЕР_1) чинного законодавства України та визнати незаконним та скасувати податкове-повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби №0000171702 від 08.04.2013 року, яким Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 було збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість на суму 28 578,72 гривень, в тому числі 22 862,98 грн. за основним платежем та 5 715,74 за нарахованими штрафними санкціями, винесене на підставі Акту перевірки №1030/172/НОМЕР_1 від 29.03.2013 року повністю.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не погоджується з висновками викладеними в Акті перевірки ДПІ у Бабушкінському районі м Дніпропетровська №1030/172/НОМЕР_1 від 29 березня 2013 року щодо реальності здійснення позивачем господарської діяльності, вважає спірне повідомлення-рішення прийнятим не на підставі, та не у межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України, необґрунтованим, прийнятими без урахування всіх обставин, що мають значення для їх прийняття, що має наслідком його неправомірність та є підставою для скасування.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд позов задовольнити повністю, з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні просив в задоволенні позову відмовити, оскільки вважає, що дії ДПІ у Бабушкінському районі м Дніпропетровська правомірні, а податкове повідомлення-рішення винесене правомірно, надав до суду письмові заперечення, які містяться в матеріалах справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_5 зареєстрований Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради та знаходиться на обліку в Державній податковій інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, як платник податків.

Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби згідно із пунктами п.79.1, п.79.2 ст.79 та згідно з пп. 78.1.1 п.78.1 ст.78, на підставі пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового, кодексу України, відповідно до п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-VI проведено невиїзну документальну перевірку ФОП ОСОБА_5 (рнокпп НОМЕР_1), щодо не підтвердження реальності здійснення господарських відносин з ТОВ «ВК Віконні Системи» (код за ЄДРПОУ 33972398) за період з 01.05.2012р. по 31.08.2012р. та повноти їх відображення в податковому обліку сум ПДВ.

За результатами перевірки складений Акт №1030/172/НОМЕР_1 від 29.03.2013 року, яким встановлено не реальність здійснення господарських відносин із контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій ФОП ОСОБА_5 з постачальником ТОВ «ВК Віконні Системи» за травень, червень, липень, серпень 2012 року; п.185.1 ст.185, п. 188.1 ст.188, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на суму 22862,98 грн., у тому числі по періодах: у травні 2012 року в сумі 4949,00 грн.; у червні 2012 року в сумі 6572,37 грн.; у липні 2012 року в сумі 5898,94 грн.; у серпні 2012 року в сумі 5442,67 грн..

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.04.2013 року №0000171702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 22862,98 гривень та нараховано штрафні (фінансові) санкції на загальну суму 5715,74 гривень.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесених на підставі такого висновку спірного акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 (Замовник) та ТОВ «Виробнича компанія «Віконні системи» (Підрядник) було укладено Договір про виконання будівельних робіт №ВС-19/12 від 19.01.2012 р., Додаткову угоду №1 від 20.01.2012 року до договору про виконання будівельних робіт №ВС-19/12 від 19.01.2012 р. та Додаткову угоду №2 від 26.04.2012 року. Відповідно до умов якого Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується виконати у відповідності до умов Договору роботи по ремонту об'єкту, а Замовник зобов'язується прийняти роботу та оплатити її.

На підтвердження виконання будівельних робіт надано первинні документами, а саме договірна ціна на ремонт приміщення, локальні смети, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, Акти прийому виконаних будівельних робіт № 3230 від 31.05.2012 року, № 3916 від 26.06.2012 року, № 3917 від 29.06.2012 року, № 4849 від 30.07.2012 року, № 5682 від 30.08.2012 року, податкові накладні №781, 618, 619, 170, 702, рахунки фактури, згідно акту перевірки розрахунки проводились в безготівковій формі та на момент складення акту проведенні в сумі 70 000,00 гривень.

Об'єкт на якому були здійсненні будівельні роботи, а саме: АДРЕСА_1 належить позивачу на праві власності та використовується у господарській діяльності за основним видом діяльності - «68.20. Надання в оренду й експлуатація власного чи орендованого нерухомого майна» та для подальшого надання цього об'єкту в оренду виникла необхідність в проведенні ремонтних робіт.

Однак, як встановлено в судовому засіданні, відповідачем було зроблено висновок про відсутність об'єктів оподаткування при придбанні послуг на підставі висновків акту перевірки контрагента позивача ТОВ «ВК Віконні системи» від 21.12.2012 року №7212/224/33972398.

Так, згідно статті 61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер.

Згідно статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст. 83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом (стаття 185 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформлені з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими подібними документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Тобто, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцію є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, а визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Зауваження до первинних документів у відповідача відсутні.

Так, пунктами 201.1, 201.4, 201.6, 201.7, 201.8, 201.10 ст.201 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначається в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д)повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс)

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Зауваження до форми і змісту податкових накладних в акті перевірки відсутні. Позивач є платником податку на додану вартість, що підтверджується відповідним свідоцтвом.

Таким чином до суду та до перевірки позивачем наданні первинні документи, які підтверджують факт здійснення реальної господарської операції. Також податковим органом не доведено належними та допустимими доказами, що укладення договору не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків та те, що договір укладено без мети настання реальних наслідків, судових рішень щодо визнання угод недійсними до суду не надано, висновки акту перевірки по ланцюгу постачання не є належним доказом укладення позивачем не реальних угод, а отже доводи податкового органу ґрунтуються лише на припущеннях.

Вказана позиція суду узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, основним висновком у рішенні від 22.01.2009 р. у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» №3991/03 Європейський суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності. Рішення Європейського суду від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав проти України» п.38.

В тому числі, судом враховано, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.03.2013 року по справі №804/1261/13-а визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, які полягають у проведенні перевірки ТОВ «Виробнича компанія «Віконні Системи» в результаті яких було складено акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки №7212/224/33972398 від 21.12.2012 року щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, яке набрало законної сили згідно ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.04.2013 року.

Щодо позивних вимог визнати неправомірними дії щодо встановлення визначених Актом Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби № 1030/172/НОМЕР_1 від 29.03.2013 року порушень Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (код НОМЕР_1) чинного законодавства України, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання ними делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 цього Кодексу компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Суд зазначає, що в акті перевірки зафіксовано факт проведення перевірки та відповідні результати щодо висновків посадової особи податкового органу про наявність чи відсутність порушень податкового законодавства.

Дії податкового органу по проведенню перевірки та складанню акта перевірки є способом реалізації наданих суб'єкту владних повноважень компетенції, а висновки, викладені в акті не впливають безпосередньо на права та обов'язки платника.

Таким чином, в задоволенні таких позовних вимог слід відмовити, оскільки вчинення дій суб'єктом владних повноважень в частині дій щодо встановлення актом порушень є способом реалізації наданої законом функції суб'єкту владних повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд, згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, з урахуванням доказів у їх сукупності та висновків суду викладених вище, суд приходить висновку, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність винесення податкового повідомлення-рішення від 08.04.2013 року №0000171702, тому позов є обґрунтованим та підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами ч. 1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства, згідно з якими, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Виходячи з цього, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 285 гривень 79 копійок, що підтверджується квитанцією, що міститься в матеріалах справи, підлягає компенсації з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2, 8, 9, 11, 71, 72, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання неправомірними дій та скасування податкового повідомлення-рішення №0000171702 від 08.04.2013 року - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби №0000171702 від 08.04.2013 року, яким Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 було збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість на суму 28 578,72 гривень, в тому числі 22 862,98 грн. за основним платежем та 5 715,74 за нарахованими штрафними санкціями, винесене на підставі Акту перевірки №1030/172/НОМЕР_1 від 29.03.2013 року повністю.

В іншій частині відмовити.

Присудити з Державного бюджету України на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 285 (двісті вісімдесят п'ять) гривень 79 копійок.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено згідно з ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко