Постанова № 31793941, 05.06.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/1352/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бойка С.С.,

при секретарі - Пехоті М.О.,

за участю:

представника позивача - Капліна В.В.

представника відповідача - Голуб О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Виробничо-будівельного колективного підприємства "Рассвет" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та визнання дій протиправними, -

В С Т А Н О В И В:

20 березня 2013 року Виробничо-будівельне колективне підприємство "Рассвет" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та визнання дій протиправними.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачем протиправно винесено податкові повідомлення-рішення, оскільки взаємовідносини між ПП "Троян-СВ", ПМП ВКФ "Гудівл" мали реальний характер, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами. Стверджував, що визнання договорів нікчемними є перевищенням компетенції ДПС, оскільки чинним законодавством не надано органам ДПС України прав визнавати договори нікчемними чи такими, що не відповідають вимогам закону.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав. У наданих до суду письмових запереченнях просив в задоволенні позову відмовити посилаючись на те, що проведеною перевіркою встановлено завищення позивачем податкових зобов'язань, оскільки ПП "Троян-СВ" та ПМП ВКФ "Гудвіл" не мають достатніх матеріально-технічних ресурсів для здійснення господарської діяльності. Крім того надані на перевірку товаро-транспортні накладні заповнені з порушенням порядку їх оформлення.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Виробничо-будівельне колективне підприємство "Рассвет" зареєстровано 01.07.1997 Кременчуцької районною державною адміністрацією Полтавської області, перебуває на обліку в Кременчуцькій ОДПІ та є платником податку на додану вартість, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 23490484 від 15.05.2006.

В період з 06.02.2013 по 12.02.2013 працівниками Кременчуцької ОДПІ проведено невиїзну позапланову перевірку Виробничо-будівельного колективного підприємства "Рассвет" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП "Троян-СВ", ПМП ІКФ "Гудвіл" за період з 01.07.2012 по 30.09.2012 в зв'язку з наданням неповної відповіді на запити Кременчуцької ОДПІ № 33244/10/15-222 від 26.10.2012 та № 978/10/22.4-11 від 14.01.2013.

За результатами перевірки складено акт від 15.02.2013 № 1448/22.4-09/24831310, яким зафіксовано порушення позивачем п.п 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 137.10 ст. 137, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 723880,00грн. та п. 188.1 ст. 188, п. 201.6 ст. 201, п.п. 198.6 ст. 198 та п.п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податку на додану вартість на суму 47 640,00 грн.

За результатами розгляду вказаного акту ДПІ у м. Полтава винесено податкові повідомлення-рішення від 05.03.2013 № 0000652205/444 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 1 085 820,00 грн., № 0000662205/443, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 71 460,00 грн., № 0000672205/43, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 322577,00 грн.

З вимогою про визнання протиправними та скасування вищезазначених податкових повідомлень-рішень та визнання дій протиправними позивач звернувся до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням суд виходить із наступного.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.4 вказаної статті 200.4. якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Правові відносини з приводу формування валових витрат унормовані розділом ІІІ Податкового кодексу України.

Згідно з приписами пункту 14.1.56 статті 14 Податкового кодексу України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Стаття 135 Податкового кодексу України містить у собі склад доходів та порядок їх визначення, так відповідно до п. 135.1 доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 135.4 статті 135 Податкового кодексу України дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає: дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу; дохід банківських установ.

Пунктом 135.2 статті 135 Податкового кодексу України встановлено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до приписів пункту 14.1.27 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Поняття господарської діяльності визначено в пунктом 14.1.36 статті 14 Податкового кодексу України, відповідно до якого господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Стаття 138 Податкового Кодексу України містить у собі склад витрат та порядок їх визнання, так, відповідно п.138.1 витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового Кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із приписами абзаці 1 підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України до витрат не включаються витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Судом встановлено, що 27.07.2012 між Приватним малим підприємством виробничо-комерційне фірма "Гудвіл" (продавець) та позивачем (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 137/12-М, за умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах визначених цим договором прийняти та оплатити товар в кількості та за цінами у відповідності до рахунків-фактури, товарних накладних які є невід'ємною частиною договору.

Крім того, 07.03.2012 між ПП "Троян-СВ" (продавець) та позивачем (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 07/12М, за умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах визначених цим договором прийняти та оплатити металопродукцію та фундаментні блоки в кількості та за цінами у відповідності до рахунків-фактури, товарних накладних які є невід'ємною частиною договору.

Як вбачається із матеріалів справи, за результатами здійснення господарських операцій між позивачем та Приватним малим підприємством виробничо-комерційне фірма "Гудвіл", ПП "Троян-СВ" останніми виписані наступні первинні бухгалтерські документи: рахунки-фактури № СФ-0000012 від 30.07.2012, № СФ-0000013 від 30.07.2012, № СФ-0000014 від 31.07.2012, № 00101 від 02.07.2012, № 00102 від 02.07.2012, № 00105 від 03.07.2012, № 00106 від 04.07.2012, № 00107 від 05.07.2012, № 00108 від 06.07.2012, № 00110 від 09.07.2012; видаткові накладні № 12 від 31.06.2012, № 13 від 06.08.2012, № 14 від 06.08.2012, № 15 від 08.08.2012, № 16 від 09.08.2012, № 21 від 17.08.2012, № 23 від 18.08.2012, № 27 від 20.08.2012, № 00176 від 02.07.2012, № 00178 від 03.07.2012, № 00181 від 04.07.2012, № 00182 від 04.07.2012, № 00177 від 02.07.2012, № 00179 від 03.07.2012, № 00183 від 04.07.2012, № 00184 від 05.07.2012, № 00185 від 05.07.2012, № 00186 від 05.07.2012, № 00187 від 06.07.2012, № 00191 від 09.07.2012, № 00188 від 06.07.2012, № 00192 від 09.07.2012, № 00193 від 10.07.2012; податкові накладні № 24 від 30.07.2012, № 25 від 31.07.2012, № 42 від 02.07.2012, № 41 від 02.07.2012, № 44 від 03.07.2012, № 46 від 04.07.2012, № 47 від 04.07.2012, № 43 від 02.07.2012, № 45 від 03.07.2012, № 47 від 04.07.2012, № 48 від 05.07.2012, № 49 від 05.07.2012, № 50 від 05.07.2012, № 51 від 06.07.2012, № 53 від 09.07.2012, № 52 від 06.07.2012, № 54 від 09.07.2012, № 55 від 10.07.2012.

В якості доказів транспортування, отримання та здійснення оплати за придбаний товар позивачем суду надано: накази про прийняття на роботу № 12-к від 14.06.2010, № 25-к від 27.04.2011, трудові книжки на ім'я ОСОБА_3, ОСОБА_4, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, товарно-транспортні накладні № 1808-1 від 18.08.2012, № 1708-1 від 17.08.2012, № 0908-1 від 09.08.2012, № 0808-1 від 08.08.2012, № 0608-2 від 06.08.2012, № 2008-1 від 20.08.2012, № 3107-1 від 31.07.2012, № 0608-1 від 06.08.2012, № 175/07 від 02.07.2012, № 176/07 від 02.07.2012, № 178/07 від 03.07.2012, № 177/07 від 02.07.2012, № 179/07 від 03.07.2012, № 181/07 від 04.07.2012, № 182-183/07 від 04.07.2012, № 184-185/07 від 05.07.2012, № 186/07 від 05.07.2012, № 187-188/07 від 06.07.2012, № 191/07 від 09.07.2012, № 192/07 від 09.07.2012, № 193/07 від 10.07.2012; витяг з журналу виданих доручень та банківські виписки.

На підтвердження використання придбаного товару у власній господарській діяльності позивачем суду надано договори субпідряду № 17/01-СП 2 від 17.01.2012 та № 17/01-СП 1 від 17.01.2012; акти приймання виконаних будівельних робіт за липень 2012 року, за серпень 2012 року, акт за жовтень 2012 року та акти списання № Р-00000027 від 31.07.2012, № Р-00000042 від 31.08.2012, № Р-00000055 від 30.09.2012, № Р-00000065 від 31.10.2012.

Крім того, викладені в акті перевірки висновки з приводу нікчемності угод, укладених позивачем з Приватним малим підприємством виробничо-комерційне фірма "Гудвіл" та ПП "Троян-СВ" зроблені відповідачем з перевищенням компетенції органів державної податкової служби, оскільки ні Податковий кодекс України, ні Закон України "Про державну податкову службу в Україні" не надають податковим органам повноважень на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного або господарського законодавства. За загальним визначенням компетенцією є сукупність повноважень, прав та обов'язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов'язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань.

Порядок дій органів державної податкової служби під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань, у тому числі щодо спірних зобов'язань визначається Законом України "Про державну податкову службу в Україні" та Податковим кодексом України. Зазначені нормативно-правові акти не містили і не містять норм, які б наділяли відповідача повноваженнями на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам законодавства.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про визнання неправомірними дій Кременчуцької ОДПІ щодо проведення перевірки без дослідження всіх документів передбачених п. 75.1.2 ст. 75 ПК України, нарахування податку на податок та нарахування штрафних санкцій у розмірі 50% за перше порушенні податкового законодавства, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову у цій частині, оскільки зазначені дії відповідача не створили для позивача правових наслідків. Юридично значимі наслідки щодо визначення податкових зобов'язань створюють винесені податковим органом податкові повідомлення-рішення.

Позовні вимоги стосовно винесення окремої ухвали задоволенню не підлягають у зв'язку з наступним.

Частинами 1 та 2 статті 166 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. Про вжиті заходи суд повідомляється не пізніше одного місяця після надходження окремої ухвали. У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

Аналізуючи наведене суд приходить до висновку, що винесення окремої ухвали у разі визнання рішення протиправним це право суду, а не обов'язок. Крім того, суд може постановити окрему ухвалу лише у разі встановлення порушень закону.

В ході розгляду справи судом не встановлено, допущення відповідачем порушень чинного законодавства, отже у суду відсутні підстави для винесення окремої ухвали.

Таким чином, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 05.03.2013 № 0000652205/444, № 0000662205/443, № 0000672205/43.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Виробничо-будівельного колективного підприємства "Рассвет" витрати зі сплати судового збору в сумі 2 259,59 грн. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 10 червня 2013 року.

Суддя С.С. Бойко